Рішення № 16119131, 30.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2011Справа №5002-33/1807-2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-М» (вул. 8 березня, буд.7, м. Сімферополь, 95000)

до приватного підприємства «ЛІН» (вул. Володарскього, буд.26, кв.6, м. Сімферополь, 95001)

про стягнення 5356, 07 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 07.04.2011 р., ТОВ «Альта-М»

Від відповідача: не з'явився, ПП «ЛІН».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-М» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, приватного підприємства «ЛІН», та просить суд стягнути 4049.64 грн. заборгованості, 713.23 грн. інфляційних витрат та 3 % річних у розмірі 593.20 грн.

Позовні вимоги вмотивовані укладенням 05 січня 2011 року між позивачем та приватним підприємством «Альта-Е» договору відступлення права вимоги, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-М» набуло право вимоги від приватного підприємства «ЛІН» оплати товару, отриманого за накладними, а також оплати штрафних санкцій та неустойки за прострочення грошового зобовязання. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на статті 526, 549, 552, 624 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини відсутності суд не повідомив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином, за адресою, вказаною в довідці ЄДРПОУ (а.с. 24). Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що належним вважається повідомлення, якщо судова кореспонденція надіслана стороні за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що в травні-червні 2009 року приватним підприємством «Альта-Е» поставлено на адресу приватного підприємства «ЛІН» товар, про що свідчать витратні накладні № А-0001776 від 14 травня 2009 року на суму 1093.50 грн. (а.с. 7), № А-0001917 від 22 травня 2009 року на суму 1809.11 грн. (а.с. 9), № А-0002117 від 03 червня 2009 року на суму 1147.03 грн. (а.с. 11).

Факт отримання товару підтверджується відтисками печатки приватного підприємства «ЛІН» на цих накладних.

05 січня 2011 року між приватним підприємством «Альта-Е» (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-М» (цесіонарій) укладений договір № 05/02 відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1 якого цедент відступає цесіонареві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за накладними № А-0001776 від 14 травня 2009 року на суму 1093.50 грн., № А-0001917 від 22 травня 2009 року на суму 1809.11 грн., № А-0002117 від 03 червня 2009 року на суму 1147.03 грн., на загальну суму 4049.64 грн. на підставі яких цедент поставив товар приватному підприємству «ЛІН» (боржник) (а.с. 20).

Пунктом 2 договору визначено, що за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обовязків:

- оплати простроченої заборгованості за товар, поставлений боржнику за накладними РН № А-0001776 від 14 травня 2009 року на суму 1093.50 грн., РН № А-0001917 від 22 травня 2009 року на суму 1809.11 грн., РН № А-0002117 від 03 червня 2009 року на суму 1147.03 грн., на загальну суму 4049.64 грн.;

-оплати штрафних санкцій, пені, 3% річних, інфляційних витрат та додаткових витрат, що виникли внаслідок порушення зобовязання боржником відповідно до діючого законодавства за весь строк прострочення.

Відповідно до пункту 2.1 договору до цесіонарія переходять вищезазначені права вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент порушення боржником своїх зобовязань по оплаті отриманого товару.

За твердженням позивача, оскільки приватне підприємство «ЛІН» не оплатило отриману продукцію, товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-М» звернулося до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з неналежним виконанням зобовязань, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Сторонами у зобовязанні згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор.

Одночасно, статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 05 січня 2011 року між приватним підприємством «Альта-Е» (цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-М» (цесіонарій) укладений договір № 05/02 відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1 якого цедент відступає цесіонареві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за накладними № А-0001776 від 14 травня 2009 року на суму 1093.50 грн., № А-0001917 від 22 травня 2009 року на суму 1809.11 грн., № А-0002117 від 03 червня 2009 року на суму 1147.03 грн., на загальну суму 4049.64 грн., на підставі яких цедент поставив товар приватному підприємству «ЛІН» (боржник) (а.с. 20).

Пунктом 2 договору визначено, що цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обовязків:

- оплати простроченої заборгованості за товар, поставлений боржнику за накладними РН № А-0001776 від 14 травня 2009 року на суму 1093.50 грн., РН № А-0001917 від 22 травня 2009 року на суму 1809.11 грн., РН № А-0002117 від 03 червня 2009 року на суму 1147.03 грн., на загальну суму 4049.64 грн.;

-оплати штрафних санкцій, пені, 3% річних, інфляційних витрат та додаткових витрат, що виникли внаслідок порушення зобовязання боржником відповідно до діючого законодавства за весь строк прострочення.

Одночасно, статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 Цивільного кодексу України).

Так, судом було встановлено, що про укладення договору відступлення права вимоги, боржник, приватне підприємство «ЛІН», повідомлений не був.

Цей факт був підтверджений представником позивача, який також пояснив, що у наступному до боржника товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-М» також з вимогами не зверталося.

Також, матеріали справи свідчать, що документи, які засвідчують права, що були передані, позивачем надіслані на адресу відповідача разом із позовною заявою (а.с. 3, 6).

Отже, суд вважає, що відповідач дізнався про наявність у нього обовязків перед позивачем лише після подачі даного позову до господарського суду АР Крим.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (частина 1 статті 518 Цивільного кодексу України).

Однак, будь-яких вимог або заперечень, як і доказів оплати заборгованості відповідачем суду надано не було, у зв'язку з чим, з огляду на положення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє вимоги в частині стягнення з приватного підприємства «ЛІН» 4049.64 грн. заборгованості за поставлений товар.

Одночасно, суд вважає такими, що задоволенню не підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 713.23 грн. інфляційних витрат та 593.20 грн. 3% річних, з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку, наданому позивачем, інфляційні витрати та 3 % річних ним нараховані за період з 15 травня 2009 року по 04 квітня 2011 року (а.с. 14, 15).

Однак, оскільки надані позивачем витратні накладні будь-яких посилань на договір або на умови їх оплати не містять, а доказів звернення ані приватного підприємства «Альта-Е», ані товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-М» до боржника з вимогами погасити заборгованість до звернення з позовом до суду надано не було, - суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині, також з огляду на положення статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини. Повне рішення складено 02 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «ЛІН» (м. Сімферополь, вул. Володарського, 26, кв.6, ЄДРПОУ 31717698) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТА-М» (м. Сімферополь, вул. 8 березня, 7, ЄДРПОУ 31859682) 4049.64 грн. заборгованості, 77.12 грн. державного мита та 178.43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині позовних вимог про стягнення з приватного підприємства «ЛІН» 713.23 інфляційних витрат та 593.20 грн. 3% річних відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.