Рішення № 16119130, 25.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2011Справа №5002-17/2423.1-2009 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі

До відповідачів:

1. Фонду майна АР Крим

2. ТОВ «Інвестком»

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1. Санаторій «Передгірний»

2. Міністерство охорони здоровя України

3. Фонд державного майна України

про визнаня недійсним договору

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Косарєв О.М., представник

Сутність спору: Позивач просить визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна б/н від 07.12.2004 року - будинку дитячого садка (літ В) площею 120, 4 кв.м., будинку складу (літ. 3) загальною площею 53,1 кв.м., будинку складу (літ К) загальною площею 23,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Алупка, вул. Шосе свободи, 16, і перебуває на балансі санаторію “Передгірний”, укладений між Фондом майна АРК та ТОВ “Інвестком”, у звязку з тим, що спірний договір був укладений між Фондом майна АРК та ТОВ “Інвестком” з порушенням вимог ст. 5 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”, у звязку з тим, що Фонд майна АР Крим не мав повноважень орендодавця державного майна, а також вказує на те, що площа обєкту оренди не перевищує 200 кв.м., та, відповідно, орендодавець повинен бути балансоотримувачем.

Відповідач Фонд майна АР Крим проти позову заперечує, та вказує, що відповідно до наказу Фонду державного майна України “Про завдання щодо забезпечення находження орендної плати до Державного бюджету у 2004 році” від 10.02.04 р. № 264, Фонду майна Автономної Республіки Крим було надано право бути орендодавцем державного майна, розташованого в Автономній Республіці Крим, строком до 31.12.2004 року.

Відповідач ТОВ “Інвестком” вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки спірний договір був укладений у відповідності з нормами діючого законодавства.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Міністерство охорони здоровя України у поясненнях вважає позовні вимоги законними, та такими, що підлягають задоволенню, оскільки мають місце всі законні підстави для визнання Договору оренди державного нерухомого майна б/н від 07.12.2004 року недійсним.

Фонд державного майна у поясненнях вказує, що позовні вимоги законні та підлягають задоволенню. Фонд державного майна України також вказує про те, що ОСОБА_1 довіреність не видавалася, та вона не наділялась повноваженнями на укладання договорів оренди державного майна, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим.

В останні засідання суду учасники процесу не зявляються, будь-яких клопотань від них не надходило.

Будь-яких заяв щодо зміни останньої поштової адреси від учасників процесу не надходило.

Якщо сторони не отримували кореспонденцію суду до прийняття рішення по вині пошти, чи з вини пошти не надійшло їх клопотання, чи ним було здано клопотання до канцелярії суду, яке не надійшло до матеріалів справи, вони вправі звернутися в суд з завою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, та надати відповідні докази.

При цьому також необхідно відмітити, що справа слухається тривалий час, та, відповідно, сторони мали можливість реалізувати свої права.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання до справи матеріалів є правом сторони, а не обовязком.

По справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2004 року між Фондом майна АРК та ТОВ “Інвестком” був укладений Договір оренди державного майна строком на 5 років, згідно якого Орендодавець Фонд майна АРК на підставі наказу Фонду майна АРК від 12.11.2004 року № 1349 передав державне нерухоме майно будівлю дитячого садку (літ.В) загальною площею 120,4 кв.м., будівлю складу (літ.З) загальною площею 53,1кв.м., будівлю складу (літ.К) загальною площею 23,0 кв.м., розташовані за адресою: м.Алупка, вул. Шосе свободи, 16, строком на 5 років, що знаходиться на балансі санаторію “Передгірний”, а Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестком” приймає у строкове платне користування по акту приймання-передачі, що є додатком №1 до договору.

Відповідно до умов п. 1.2. вказаного договору, обєкт оренди знаходиться на балансі Державного закладу “Спеціалізований (спеціальний) санаторій “Передгірний” Міністерства охорони здоровя України, та належить державі в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтва про право власності, згідно з рішенням виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 15.11.2004р. №253, зареєстрованого Комунальним підприємством “Ялтинське бюро технічної інвентаризації” за номером 979 від

24.11.2004р, та знаходиться в оперативному управлінні у Міністерстві охорони здоровя України.

Вказаний договір оренди посвідчений нотаріально, про що приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу вчинено запис в реєстрі за № 352 від 07.12.2004р.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних обставин:

В частині визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна б/н від 07.12.2004 року будинку дитячого садка (літ. В) площею 120,4 кв.м. розташованого за адресою: м. Алупка, вул. Шосе свободи, 16, і перебуває на балансі санаторію “Передгірний” -провадження підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Так, рішенням Господарського суду АР Крим від 20.07.2009 року по справі № 2-31/1477.1-2009 (Прокурора м.Ялта в інтересах держави в особі: Ради Міністрів АРК, Державного закладу “Спеціалізований (спеціальний) санаторій “Передгірний” Міністерства охорони здоровя України, Міністерства охорони здоровя України до відповідачів: Фонду майна АРК, Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестком”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Алупкінської міської ради про визнання частково недійсним договору оренди нерухомого майна) позов задоволено, визнаний частково недійсним договір оренди державного нерухомого майна, укладений між Фондом майна АРК та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестком”від 07.12.2004 р. в частині передачі в оренду будівлі дитячого садку літ. “В”загальною площею 120,4 кв.м. за адресою: м.Алупка, вул.Шосе свободи, 16, що знаходиться на балансі Державного закладу “Спеціалізований (спеціальний) санаторій “Передгірний”Міністерства охорони здоровя України, з моменту укладення, Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестком” зобовязано повернути будівлю дитячого садку літ. “В”загальною площею 120,4 кв.м., розташовану за адресою: м.Алупка, вул.Шосе свободи, 16, що знаходиться на балансі Державного закладу “Спеціалізований (спеціальний) санаторій “Передгірний”Міністерства охорони здоровя України у володіння та користування Державного закладу “Спеціалізований (спеціальний) санаторій “Передгірний” Міністерства охорони здоровя України шляхом примусового виселення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2010 року рішення Господарського суду АР Крим від 20 липня 2009 року по справі № 2-31/1477.1-2009 змінено, п. 1 і 2 резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Позов задоволений частково. Визнати частково недійсним договір оренди державного нерухомого майна, укладеного між Фондом майна АР Крим та ТОВ «Інвестком» від 7 грудня 2004 року в частині передачі в оренду будівлі дитячого садку (літера «В») загальною площею 120,4 кв.м., розташованого за адресою: вулиця Шосе Свободи, 16 у місті Апупка, що знаходиться на балансі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Передгірний» на майбутнє».

Постановою Вищого господарського суду України від 17 червня 2010 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року у справі Господарського суду АР Крим № 2-31/1477.1 09 залишено без змін.

Якщо вказані процесуальні документи будуть змінені чи скасовані, зацікавлена особа вправі звернутись про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, провадження в частині визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна б/н від 07.12.2004 року будинку дитячого садка (літ. В) площею 120,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Алупка, вул. Шосе свободи, 16, і перебуває на балансі

санаторію “Передгірний” підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у вказаній частині договір недійсним вже визнаний.

Відповідно, у вказаній частині спору бути не може.

Щодо розгляду позову в іншій частині суд виходить з наступних обставин:

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 2 статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Таким чином, у вказаній статті чітко вказано, хто є орендодавцем державного майна, при цьому Фонд майна АР Крим до цього переліку не входить.

Суд вважає, що Орендодавцем державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим є Фонд державного майна України, його регіональне відділення або представництво.

Цей висновок відповідає також п. 3 Розяснень Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 року № 02-5\237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якого господарські суди повинні виходити з того, що статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в імперативному порядку визначено органи, яким надано право бути орендодавцями.

При цьому також необхідно зазначити, що відповідно до п. 3 наказу Фонду державного майна України від 10.02.2004 року № 264 «Про завдання щодо забезпечення надходження орендної плати до Державного бюджету у 2004 році» з метою забезпечення виконання завдання, встановленого у додатку 1 до цього наказу, Фонду майна АР Крим надано право бути орендодавцем державного майна, розташованого в АР Крим, строком до 31 грудня 2004 року з визначенням термінів дії договорі оренди цілісних майнових комплексів, як правило, в межах 3 років, а нерухомого майна в межах 1 року.

В порушення вказаного наказу Фондом майна АР Крим спірний договір був укладений на 5 років (пункт 10.1 договору).

Також необхідно відмітити, що Закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативний акт.

Окрім цього, згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Постановою Господарського суду АР Крим від 27 серпня 2009 року у справі № 2-1/12152-2007 А (за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі до відповідача Ради міністрів Автономної Республіки Крим, за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1.Фонду майна Автономної Республіки Крим, 2.Верховної Ради Автономної Республіки Крим, про визнання частково недійсним Положення, за участю третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Фонду державного майна України, до відповідача Ради міністрів Автономної Республіки Крим, за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1.Фонду майна Автономної Республіки Крим, 2.Верховної Ради Автономної Республіки Крим про визнання частково недійсним Положення) визнано частково нечинним Положення про Фонд майна АР Крим, яке затверджене постановою Ради міністрів АР Крим від 02.11.1995р. №325 у частині надання Фонду майна АР Крим повноважень щодо здійснення приватизації та оренди державного майна, розташованого на території АР Крим, та виконання інших функцій по управлінню державним майном, розташованим на території АР Крим, Раду міністрів АР Крим, зобовязано внести зміни до Положення про Фонд майна АР Крим, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 02.11.1995р. №325, якими скасувати повноваження Фонду майна АР Крим щодо здійснення приватизації та оренди державного майна, розташованого на території АР Крим, та виконання інших функцій по управлінню державним майном, розташованим на території АР Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010 року постанову Господарського суду АР Крим від 27.08.2009 року у справі № 2-1/12152-2007 А залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року касаційну скаргу Фонду майна України АР Крим залишено без задоволення, а постанову Господарського суду АР Крим від 27 серпня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року залишено без змін.

Зацікавленою особою не надано доказів зміни чи скасування вказаних процесуальних документів.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази, а також інші докази не надані до матеріалів справи до винесення рішення, не існує підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Якщо вказані процесуальні документи будуть змінені чи скасовані, зацікавлена особа вправі звернутись про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Також необхідно зазначити, що спірний договір підписаний начальником відділу оренди Фонду майна АР Крим ОСОБА_1 від імені Фонду майна АР Крим, а не від імені Фонду державного майна України.

Тобто, якщо вказана особа мала повноваження від Фонду державного майна України, відповідно, стороною у договорі повинен бути Фонд державного майна України, а не Фонд майна АР Крим.

При цьому також необхідно відмітити, що Фонд державного майна України згідно його повідомлення не уповноважував ОСОБА_1 на укладання договору оренди майна.

Згідно Преамбули спірного договору ОСОБА_1 уповноважена Фондом майна АР Крим. Однак, сам Фонд майна АР Крим не може бути орендодавцем.

Тобто, у даному випадку має місце порушення законодавства, а саме статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Окрім цього, згідно спірного договору загальна площа обєкту оренди складає 196,5 кв.м.

Відповідно, згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем у даному випадку повинен бути балансоотримувач.

Згідно пункту 1.2 договору оренди державного нерухомого майна від 07.12.2004 року обєкт оренди нерухоме майно, що перебуває на балансі Спеціалізованого 9спеціального) санаторію «Передгірний» МОЗ України, належить Державі в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтва про право власності № 253 від 15.11.2004 року.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що балансоотримувачем сдавалась в оренду ще будь-яка площа, ніж та, що вказана у спірному договорі.

Ст. 129 Конституції України закріплений принцип диспозитивності сторін.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази, а також інші докази не надані до матеріалів справи до винесення рішення, не існує підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Таким чином, є підстави вважати, що при укладенні спірного договору недотримано ч. 1 ст. 203 ЦК України, що згідно ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

На підставі статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обовязки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Частиною 3 статті 207 ГК України визначено, що виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобовязання воно може бути припинене лише на майбутнє, таке зобовязання визначається недійсним і припиняється на майбутнє, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року у справі № 2-31/1477.1 2009), та практиці розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України (постанова Вищого господарського суду України від 17 червня 2010 року у справі № 2-31/1477.1 2009).

Таким чином, спірний договір підлягає визнанню недійсним на майбутнє.

Згідно довідки Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» (від 16.05.2008 року № 9227) домоволодіння № 16 по Шосе Свободи в м. Алупка на праві власності зареєстроване за Державою в особі Верховної Ради України (в оперативному управління Міністерства охорони здоровя України) на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі від 19.11.2004 року.

Окрім цього, учасники процесу не оспорюють приналежність майна державі.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Окрім цього, Фондом майна АР Крим не надано доказів того, що майно належить Автономній Республіці Крим.

Більш того, згідно Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 року № 984-2/2000 обєкт оренди не значиться майном Автономної Республіки Крим.

Також необхідно відмітити, що сам позивач вважає, що обєкт оренди може бути переданий в оренду, та неможливістю його надання в оренду позов не обґрунтовує, та суд з власної ініціативи не повинен розглядати інші підстави ніж ті, якими обґрунтовується позов.

Оскільки спір виник з вини обох відповідачів, відповідно, судові витрати на них покладаються у рівних частинах.

Однак, згідно ч. 3 статті 49 ГПК України судові витрати до держбюджету підлягає стягненню тільки з ТОВ «Інвестком».

Відповідно до п. «б» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х5=85 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 у господарських справах (станом на 19.06.2008 року) встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 118,00 грн.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестком” підлягає стягненню до бюджету Ѕ вказаних сум.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволено частково.

Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна б/н від 07.12.2004 року - будинку складу (літ. 3) загальною площею 53,1 кв.м., будинку складу (літ К) загальною площею 23,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Алупка, вул. Шосе свободи, 16, і перебуває на балансі санаторію “Передгірний”, укладений між Фондом майна АРК та ТОВ “Інвестком” на майбутнє.

Провадження в частині визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна б/н від 07.12.2004 року будинку дитячого садка (літ. В) площею 120,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Алупка, вул. Шосе свободи, 16, і перебуває на балансі санаторію “Передгірний” - припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестком” (95001, м.Сімферополь, вул.Більшовицька, 24; 98676, м.Алупка, Шосе Свободи, 16, р/р 26009000230902 в АКБ “Чорноморський банк розвитку та реконструкції”, ОКПО 32177812) в дохід бюджету (рахунок №31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ОКПО 34740405) держмито в сумі 42,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестком” (95001, м.Сімферополь, вул.Більшовицька, 24; 98676, м.Алупка, Шосе Свободи, 16, р/р 26009000230902 в АКБ “Чорноморський банк розвитку та реконструкції”, ОКПО 32177812) в дохід бюджету (рахунок №31218259700002 в ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополь, код платежу 22050000, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 59,00 грн.

Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І.