Рішення № 16119129, 31.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2011Справа №5002-33/1462-2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Украінськая Восточная Рибная Компанія» (вул. Дзержинського, 55, м. Купянськ, 63700)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (вул. Мате Залки, 27/67, м. Сімферополь, 95053)

про стягнення 35229.20 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 24.09.2009 р., ТОВ СП «Украінськая Восточная Рибная Компанія».

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «ТД «Фаворит».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Украінськая Восточная Рибная Компанія» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит», та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 35229.20 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежною оплатою відповідачем вартості отриманого ним товару та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, 610, 626, 692 Цивільного кодексу України та статті 173, 193 Господарського кодексу України.

В судове засідання відповідач не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, витребувані судом документи не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином (а.с. 56) за адресою, вказаною в витягу з ЄДРПОУ (а.с. 61).

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що належним вважається повідомлення, якщо судова кореспонденція надіслана стороні за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ.

Крім того, в матеріалах справи міститься поштове повідомлення (а.с. 56), з якого вбачається, що ухвала суду від 13 квітня 2011 року була вручена уповноваженому представнику товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит».

Отже, оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у неї матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи протягом жовтня 2009 року позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Украінськая Восточная Рибная Компанія», на адресу відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит», був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 10,12, 14, 15,17).

Так, позивачем було поставлено відповідачу рибопродуктів на загальну суму 645198.40 грн.

Позивач стверджує, що відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, лише в розмірі 609969.20 грн., у звязку з чим за ним склалась заборгованість по вищезазначеним видатковим накладним в сумі 35229.20 грн.

11 березня 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити заборгованість в строк до 20 березня 2011 року (а.с. 18-20), яка була залишена відповідачем поза увагою.

Зазначене зявилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Украінськая Восточная Рибная Компанія» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з неналежним виконанням зобовязань, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункти 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина 1 статті 206 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усній правочин щодо купівлі-продажу товару.

Так, вчинення сторонами такого правочину підтверджується видатковими накладними (а.с. 10,12, 14, 15,17), а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 11, 13, 16).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, оплату отриманого товару в строк, який вказаній в видаткових накладних не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до нього з претензією про оплату заборгованості за видатковими накладними, однак відповідачем зазначені вимоги не виконані, оплата не проведена.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати суми боргу відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 35229.20 грн.

Судові витрати, повязані з оплатою держмита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 02 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (вул. Мате Залки, 27/67, м. Сімферополь, 95053, 31859504) на користь товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Украінськая Восточная Рибная Компанія» (вул. Дзержинського, 55, м. Купянськ, 63700, ЄДРПОУ 30665859) 35229.20. заборгованості, 352.29 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.