Рішення № 16119117, 26.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2011Справа №5002-7/1268-2011

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул.. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача Поштовського житлово-комунального підприємства (98420, Бахчисарайський район, смт. Поштове, вул. Чкаловська, 11а, ідентифікаційний код 25142132)

Про стягнення 402724,12 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1 предст., дов. №2 від 04.01.2010р.

Від відповідача не зявився

Сутьспору Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулося до Господарського суду з позовом про стягнення з Поштовського житлово-комунального підприємства суму 402724,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обовязків за договором №409 від 19.06.2007 р., з урахуванням внесених до нього в подальшому змін, в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, через що заборгованість Поштовського житлово-комунального підприємства перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» за спожиту воду та відведені стоки за період з 20.11.2010 р. по 22.03.2011 р. складає 391580,35 грн. та в добровільному порядку до часу звернення до суду відповідачем не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1326, 78 грн., 2956,40 грн. інфляційних втрат та пеню в сумі 6860,59 грн.

У судовому засіданні, що відбулося 10.05.2011 р., представник Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем в добровільному порядку була погашена заборгованість у сумі 5684,12 грн. шляхом відступлення права вимоги, у звязку з чим позивач просить стягнути з Комунального підприємства «Перовський житсервіс» 385896,19 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1326, 78 грн., 2956,40 грн. інфляційних втрат та пеню в сумі 6860,59 грн.

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

19.06.2007 р. між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (Водоканал), правонаступником якого, згідно з п. 1.1 Статуту, є КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», та Поштовським житлово-комунальним підприємством (Абонент) був укладений договір №409 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків до комунальної каналізації, п. 2.2 якого передбачено, що Водоканал приймає на себе зобовязання забезпечувати Абонента питною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобовязання споживати вказані в цьому пункті послуги в обумовлених обсягах не більш встановленого ліміту. При цьому Абонент приймає на себе зобовязання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

В подальшому до договору сторонами неодноразово вносилися зміни.

Зокрема, 08.09.2010 р. між сторонами був підписаний договір про внесення змін до договору №409 від 19.06.2007 р., яким договір був викладений в новій редакції. Пунктом 4.2.1 цього договору сторони передбачили, що оплата здійснюється шляхом внесення авансового рахунку на розрахунковий рахунок Водоканалу в розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який передував звітному). Авансовий платіж вноситься Абонентом до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Абонентом виставленого Виконавцем (Водоканалом) рахунку за спожиті послуги.

01.03.2011 р. між сторонами був укладений договір, яким також договір №409 від 19.06.2007 р. був викладений в новій редакції. Умови щодо оплати вартості спожитих послуг були залишені сторонами незмінними.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог вказаного Договору позивачем надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, на оплату яких щомісяця виставлялись відповідні рахунки із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної суми, що підлягає сплаті. Так, за надані послуги за період з 20.11.2010 р. по 22.03.2011 р. позивачем були надані послуги на загальну суму 403667,59 грн., на оплату яких були виставлені наступні рахунки:

-рахунок №409 від 27.12.2010 р. на суму 104139,68 грн.;

-рахунок №409 від 26.01.2011 р. на суму 119464,39 грн.;

-рахунок №409 від 28.02.2011 р. на суму 116207,32 грн.;

-рахунок №409 від 22.03.2011 р. на суму 187,02 грн.;

-рахунок №409 від 22.03.2011 р. на суму 172,44 грн.;

-рахунок №409 від 22.03.2011р. на суму 63496,74 грн.

Крім того, факт надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення підтверджується також актами виконаних робіт.

Рахунки та акти були отримані відповідачем, про що свідчить підпис представника Поштовського житлово-комунального підприємства на цих документах.

Однак, вартість наданих послуг була оплачена відповідачем лише частково в розмірі 12087,24 грн., що призвело до утворення заборгованості в сумі 391580,35 грн. та стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 28.03.2011 р. між сторонами у справі був укладений договір про відступлення права вимоги, за яким відповідач відступив позивачеві право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» по сплаті суми в розмірі 5684,16 грн. Вказану сума була сплачена боржником 06.04.2011 р., про що свідчить банківська виписка.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В п. 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Отже, провадження у справі в частині стягнення 5684,16 грн. заборгованості підлягає припинення за відсутністю предмета спору.

За таких обставин, станом на день розгляду судом справи заборгованість Поштовського житлово-комунального підприємства перед КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» за договором №409 від 19.06.2007 р. складає 385896,19 грн.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості у зазначеному вище розмірі, у той час як згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обовязків за договором №409 від 19.06.2007 р., з урахуванням внесених до нього в подальшому змін, через що вимоги КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» щодо стягнення з Поштовського житлово-комунального підприємства боргу в сумі 385896,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини. 1 статті 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 1.1.1 Договору №409 від 19.06.2007 р., Договору від 08.09.2010 р., Договору від 01.03.2011 р. сторони передбачили, що за спливом строку на оплату Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення.

Судом встановлено, що сума заявленої до відшкодування пені у розмірі 6860,59 грн. обчислена позивачем правомірно, через що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Поштовського житлово-комунального підприємства 2956,40 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1326,78 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат та 3% річних також розраховані позивачем правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Поштовського житлово-комунального підприємства на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» заборгованості у сумі 5684,12 грн.

3.Стягнути з Поштовського житлово-комунального підприємства (98420, Бахчисарайський район, смт. Поштове, вул. Чкаловська, 11а, ідентифікаційний код 25142132) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506) суму заборгованості у розмірі 385896,19 грн., 2956,40 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 1326, 78 грн., 6860,59 грн. пені, 4027,24 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) Дворний І. І.

Рішення підписано 31.05.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.