Рішення № 16119119, 30.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2011Справа №5002-29/1257-2011

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (96210, с. Чернишево, вул. Кірова, 2-а, код ЄДРПОУ 31680841);

До відповідача Приватного підприємства «Торгово-промислова компанія «Інфокар» (9600, смт. Роздольне, вул.. Гоголя, буд.1, код ЗКПО 35213106);

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114);

Про стягнення 4 159,52 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. представник, довіреність №70юр від 04.05.2011;

Від відповідача ОСОБА_2. представник, довіреність б/н від 15.03.2011;

Від третьої особи ОСОБА_3 представник, довіреність №2157/10-29 від 22.12.2010;

Суть спору: Приватне сільськогосподарське підприємство “Чернишевське” звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Приватного підприємства “Торгово-промислова компанія “Інфокар” про стягнення на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Чернишевське” майнової шкоди в сумі 4 159,52 грн.

Крім того, позивач просить покласти судові витрати зі сплати державного мита та інформаційно технічного забезпечення судового процесу на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті самовільного використання відповідачем земельних ділянок, розташованих на території Ботанічної сільської ради сівозміну №1 поля №4, які знаходяться в оренді у позивача згідно договорів оренди землі №449-Б та №458-Б від 14.02.2008, приватному сільськогосподарському підприємству “Чернишевське” заподіяно майнову шкоду в розмірі 4 159,52 грн., що стало причиною звернення позивача до суду із позовом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 квітня 2011 року позов Приватного сільськогосподарського підприємства “Чернишевське” прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 10 травня 2011 року залучено в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.

Позивач у судовому засіданні 24.05.2011р. надав письмові пояснення, які долучені судом в матеріали справи, в яких позивач виклав розгорнуту інформацію відносно методики розрахунку розміру завданої шкоди та зазначив, що позивач з власної ініціативи звертався до Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим з запитом про надання копій акту, в якому підтверджується факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 3,1 га, та копії розрахунку розміру шкоди, завданої шляхом самовільного зайняття земельної ділянки. При цьому позивачу було доведено, що вказані документи будуть представлені в судовому засіданні.

Відповідач у судове засідання 24.05.2011р. надав письмові заперечення, згідно з якими проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність факту порушення прав позивача та на відсутність такого порушення взагалі.

Судом були оглянуті та долучені до матеріалів справи надані відповідачем заперечення.

Представник третьої особи у судовому засіданні 24.05.2011р. надав письмові пояснення, в яких зазначив, що усі матеріали перевірки додержання земельного законодавства, які витребувались судом, відсутні. Що стосується Акту перевірки додержання земельного законодавства від 21.09.2010, яким підтверджений факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 3,1 га, один примірник цього документу був вручений позивачу. Крім того, з пояснень третьої особи випливає, що розрахунок завданих позивачеві відповідачем збитків Рескомземом не проводився, останнім проводився розрахунок шкоди, завданій державі, тому збитки на підставі цього розрахунку не можуть стягуватися позивачем. Також представником третьої особи надано оригінали для огляду суду та копії для долучення в матеріали справи посвідчення (направлення) Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим №483 від 13.09.2010 року на проведення позапланової перевірки з 15.09.2010 року до 28.09.20120 року дотримання земельного законодавства при самовільному використанні спірної земельної ділянки та наказу Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим щодо проведення вказаної перевірки. Дані документи долучені судом в матеріали справи.

У судовому засіданні 24.05.2011р. оголошувалась перерва.

У продовженому судовому засіданні позивач надав клопотання в порядку статті 38 ГПК України про витребування від Роздольненського РУ ДУ МВС України в АР Крим копії акта перевірки додержання земельного законодавства від 21.09.2010, яким підтверджений факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 3,1 га, який знаходиться в оренді ПСП “Чернишевське” та копії розрахунку розміру шкоди, завданої ПСП “Чернишевське” в сумі 4159,52 грн.

Суд, розглянувши клопотання позивача, ухвалою від 24.05.2011р. задовольнив його та уповноважив зацікавлену особу, якою є повноважний представник позивача - ОСОБА_1., заявившого відповідне клопотання, вручити ухвалу та отримати відповідні докази.

До дня слухання справи 30.05.2001р. позивач надав додаткові письмові пояснення у справі вих. №92юр від 30.05.2011р. відповідно до яких спростовує заперечення відповідача, викладені у запереченнях на позов, відносно того, що факт зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем недоведений так само як і факт спричинення збитків позивачеві. При цьому, позивач вважає, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки і спричинення в результаті шкоди в розмірі 4159,52грн. підтверджується постановою органу досудового слідства про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.10.2010р. і постановою Роздольненського районного суду АР Крим від 25.11.2010р. про відмову в задоволенні скарги позивача на постанову від 21.10.2010р. про відмову в порушенні кримінальної справи. Також позивач зауважив, що пояснення третьої особи не ґрунтуються на матеріалах перевірки, оскільки вони відсутні у останнього. Також позивач надав документи, а саме акт перевірки додержання земельного законодавства від 21.09.2010р., розрахунок орієнтовного розміру шкоди та супровідний лист від 26.05.2011р. Роздольненського відділу ГУ МВС України в АР Крим.

Дані документи та пояснення позивача оглянуті у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та наполягав на відмові позивачеві в задоволенні вимог.

Представник третьої особи надав у судове засідання додаткові пояснення у справі відносно того, що перевіркою Рескомзему встановлено самовільне зайняття земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача. Однак розмір шкоди, завданої позивачу неправомірними діями відповідача, не розраховувався. Рескомзем не заперечує можливості спричинення відповідачем шкоди позивачеві, однак не погоджується з підставою стягнення зазначеної у позові суми, вважаючи, що позивачем не доведено розмір шкоди, завданої йому відповідачем.

Дані пояснення долучені судом в матеріали справи.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

14.02.2008р. між Приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» (орендар) та Коротковою Л.І. (орендодавець) укладено договір оренди землі №449-Б, за умовами якого орендодавець надав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,3 га., яка знаходиться на території Ботанічної сільської ради (а.с. 11-14).

14.02.2008р. між Приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір оренди землі №458-Б, за умовами якого орендодавець надав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,3 га., яка знаходиться на території Ботанічної сільської ради (а.с. 15-18).

За даними договорами оренди землі, земельні ділянки з цільовим призначенням сільськогосподарське призначення передавалися в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва (п.п. 5.1, 5.2 договорів).

Як вказує позивач йому стало відомо про незаконне самовільне використання земельних ділянок, які знаходяться в оренді ПСП «Чернишевське», розташованих на території Ботанічної сільської ради сівообороту №1 поле №4.

17.08.2010р. комісією позивача, у складі трьох чоловік був проведений огляд земельних ділянок першого рисового сівообігу поле №4 с. Ботанічне, які належать ПСП «Чернишевське» на правах оренди. При огляді встановлено, що на цих земельних ділянках росте рис, про що складено відповідний акт від 17.08.2010р. (а.с. 71)

13.09.2010р. Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Рескомзему Крима видано посвідчення (направлення) на проведення перевірки з 15.09.2010р. до 28.09.2010р., відповідно до якого згідно наказу Рескомзему Криму №483 від 13.09.2010р. державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у м. Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі АР Крим буде проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства при самовільному використанні земельних ділянок, які належать ПСП «Чернишевське» на території поля №4 сівообігу №1, Ботанічної сільської ради, на виконання листа Держкомзему у Роздольненському рацоні АР Крим від 08.09.2010р. №662. (а.с. 65, 66).

За результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства при самовільному використанні земельних ділянок державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у м. Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі АР Крим складено Акт від 21.09.2010р. (а.с. 72).

З даного акту вбачається, що на землях, які орендує ПСП «Чернишевське», загальною площею 4,6га., що знаходяться на полі №4 рисового сівообігу с. Ботанічне у 2010р., коли ПСП «Чернишевське» збиралось приступити до посіву рису, зясувалось, що вищевказані ділянки самовільно заняті невстановленими особами під посів рису. Земельні ділянки в даний час не звільнені. Порушена ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Землі сільськогосподарського призначення.

ПСП «Чернишевське» звернулось з відповідними заявами до правоохоронних органів.

Постановою Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 21.10.2010р. про відмову в порушенні кримінальної справи, в порушенні кримінальної справи за ст. 197-1 ч.1 КК України у відношенні засновника ТПК «Інфокар» ОСОБА_5 відмовлено. Підставою для винесення такої постанови стало те, що спричинена матеріальна шкода в недостатньому розмірі для застосування ст. 197-1 ч.1 КК України (а.с. 21-22).

З даної постанови вбачається, що 07.09.2010р. в Роздольненський РВ ГУ МВС України в Криму поступила заява директора ПСП «Чернишевське» по факту самовільного зайняття і використання невідомими особами земельних ділянок поля №1 сівообігу №1, які знаходяться в оренді ПСП «Чернишевські», розташованих на території Ботанічної сільської ради для вирощування рису. В ході перевірки встановлено, що у 2010 році керівництвом ПСП «Чернишевське» на спірних земельних ділянках в запобігання підтоплення сусідських чеків, додержуючись ст. 103 Земельного кодексу України «Про добросусідство», так як на них росте люцерна, прийняло рішення не сіяти рис, а залишити під паром. Використання даних ділянок іншими особами ні в усній ні в письмовій формі не узгоджувалось. Також, з постанови вбачається, що з пояснень засновника ТПК «Інфокар» дійсно ним проведений посів рису на вказаних земельних ділянках за усною домовленістю з ПСП «Чернишевське». В ході додаткової перевірки з Рескомзему АР Крим витребувано акт перевірки від 21.09.2010р., у якому підтверджено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 3,1 га та збитки завдані ПСП «Чернишевські» становлять 4159,52грн.

Постановою Роздольненського районного суду АР Крим від 25.11.2010р. у справі №4146/10 скарга ПСП «Чернишевське» на постанову оперуповноваженого СГСБЕП Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 21.10.2010р. про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні засновника ТПК «Інфокар» ОСОБА_5 залишено без задоволення (а.с. 8).

Тому позивач, вважаючи, що в результаті самовільного використання земельних ділянок, які орендує позивач, Приватним підприємством ТПК «Інфокар» спричинено збитків на суму 4159,52грн. звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення суми збитків в примусовому порядку посилаючись на частину 1 статті 1166 Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Подаючи позовну заяву, позивач просить стягнути з відповідача 4159,52грн. збитків, посилаючись на частину 1 статті 1166 Цивільного кодексу України та мотивуючи тим, що відповідачем в результаті незаконного використання земельних ділянок, що орендує позивач, спричинено останньому саме такий розмір збитків.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Формуючи позовні вимоги про відшкодування збитків, необхідно обов'язково з'ясовувати правову природу правовідносин, в яких допущено правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пояснень позивача, в ході додаткової перевірки органом досудового слідства заяви позивача відносно порушень земельного законодавства, була проведена перевірка додержання земельного законодавства Держкомземом, про що складено акт від 21.09.2010р. і Розрахунок орієнтовної шкоди.

Сума збитків у розмірі 4159,52грн. позивачем взята з розрахунку орієнтовного розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що знаходиться у оренді ПСП «Чернишевське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ботанічної сільської ради, складеного державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у м. Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі АР Крим за результатами проведеної перевірки та складання акту від 21.09.2010р. (а.с. 70).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить Господарський кодекс України (частина 3 статті 216, стаття 224).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (збитків), причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою, і вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже обовязковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення. Відсутність будь-якої з зазначених ознак складу цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обовязку з відшкодування збитків.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний звязок. За відсутністю такого звязку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного звязку слід враховувати, що необхідно виявляти звязок саме між порушенням зобовязання та шкідливими наслідками (шкодою), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та шкодою.

В Розясненнях №02-5/215 від 01 квітня 1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 №04-5/239) Вищий господарський суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України). Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний звязок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Статтею 225 Господарського кодексу України також встановлено, що особа, що вимагає відшкодування збитків повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір завданих збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Однак, як зазначалось вище, позивач визначаючи розмір заподіяної відповідачем шкоди, виходить з розрахунку орієнтовного розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складеного державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у м. Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі АР Крим за результатами проведеної перевірки від 21.09.2010р.

При цьому позивач, у своїх поясненнях, зокрема вих. №88юр від 24.05.2011р., посилається на статті 1, 5 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель», що встановлюють загальні визначення самовільного зайняття земельної ділянки та орган, який здійснює контроль в сфері використання та охорони земель. Також позивач надає пояснення щодо суми збитків з посиланням на Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, знятті ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену Кабінетом Міністрів України від 25.07.2007р. №963 (а.с. 60-61).

Відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, знятті ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену Кабінетом Міністрів України від 25.07.2007р. №963, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, знятті ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстеження земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 01.11.2000р. №1619.

Тобто, розрахунок орієнтовного розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складеного державними інспекторами сектору Держземінспекції міськрайонного відділу Деркомзему у м. Армянськ, Красноперекопськ та Красноперекопському районі АР Крим за результатами проведеної перевірки від 21.09.2010р., на який посилається позивач, при визначенні розміру завданої йому відповідачем шкоди, є розрахунком шкоди, завданої державі.

Даний факт підтвердив представник третьої особи - Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим. Також з пояснень третьої особи випливає, що позивач у встановленому порядку не звертався для розрахунку розміру шкоди, заподіяної йому відповідачем, такий розрахунок не проводився.

Таким чином, суд робить висновок, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування завданих 4159,52грн. збитків, на підставі акту перевірки та розрахунку Держкомзему від 21.09.2010р. не можуть бути задоволені на його користь, оскільки дані збитки завдані державі та позивачем не доведено безпосередній причинний звязок між правопорушенням самовільним зайняттям земельної ділянки з подальшим використанням та заподіянням шкоди в розмірі, заявленому до відшкодування.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Предмет та підстави позову є складовими його частинами, які визначають зміст позову.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють зясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обовязку.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи положення статті 54 Господарського процесуального кодексу України та межі повноважень суду при прийнятті рішення за статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, вказує, яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес є порушеними, доводячи це належними та допустимими доказами.

Розглядаючи ж спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, відповідність обраного ним способу їх захисту способам, визначеним законодавством, забезпечення внаслідок прийняття рішення відновлення порушених прав позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем положень чинного законодавства України, оскільки задовольнивши позов та стягнувши суму збитків на користь держави, порушене право позивача не буде відновлено.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що за підставами, викладеними у позовній заяві, вимоги позивача про стягнення 4159,52грн. як збитків у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають.

Суд не бере до уваги посилання позивача на наявність вини відповідача, навіть за умови використання спірних земельних ділянок відповідачем, що не заперечується останнім, оскільки розраховані за Методикою збитки, не можуть бути взяті за основу розрахунку завданих відповідачем позивачеві збитків.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з вимогами про стягнення суми збитків завданих йому відповідачем з обґрунтованим та мотивованим розрахунком.

За таких обставин справи, суд не знаходить достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог ПСП «Чернишевське», отже у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача у порядку ст.49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 02.06.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.