Рішення № 16119078, 31.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2011Справа №5002-9/1300-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" (98640, АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, вул. Будівельників, 3)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Каменю-007" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Желябова, 38)

Про стягнення 126 482,50 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, предст-к, дов. пост. № 11/05-2011 від 05.05.2011 року.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 126482,50 грн. заборгованості, у тому числі 75613,50 грн. основного боргу, 50869,00 грн. неустойки, 15785,20 грн. індексу інфляції, 3928,32 грн. 3% річних, а також 1264,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору.

Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

10 липня 2008 р. між сторонами був укладений договір підряду № 10/07/08 на виконання робіт.

У відповідності п. 1.1 даного договору Підрядник(відповідач) бере на себе зобов'язання виконати і здати в установлений Договором строк роботи по укладанню парапетів із мармуру відповідно до проекту за адресою: смт. Гурзуф, вул. Будівельників, 3.

Відповідно до п. 15.1 Договору Замовник має право вносити будь-які необхідні, на його думку, зміни в об'єм робіт. Будь-які зміни в роботах приймаються Підрядником до виконання за умови внесення їх в Проектно-кошторисну документацію. Якщо такі зміни впливають на Договірну ціну або строк виконання робіт, то вони мають бути оформлені шляхом підписання додатків до цього Договору до початку виконання робіт по реалізації цих змін.

06 жовтня 2008 p. між сторонами був підписаний Додаток № 1 до Договору, п. 1.1 якого передбачає збільшення об'ємів робіт і як результат - збільшення кількості необхідного для цього матеріалу, який Підрядник зобов'язався поставити.

Відповідно до п. 3.3 Додатку №1 до договору підряду № 10/07/08 строки поставки мармурових плит та виконання монтажних робіт складають 10 (десять) робочих днів з моменту здійснення оплати відповідно до п. 3.2 Додатку.

П. 3.2 Додатку передбачає, що Замовник сплачує 100% передплату у розмірі 55 900,00 грн. на виконання цього пункту Додатку 07 жовтня 2008 р. Позивач перерахував зазначену суму на розрахунковий рахунок Відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 677 від 07 жовтня 2008 p.

Тобто роботи повинні були бути виконані в повному обсязі до 21 жовтня 2008 р.

Позивач свої договірні зобовязання виконав належним чином, однак, відповідач роботи не виконав, сплачені грошові кошти у розміру 55 900,00 грн. не повернув.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Ч. 1 ст. 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, який прострочив, якщо він не приступився до виконання зобов'язання або його не виконав у строк, установлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачене, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений|установлені| строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 55 900,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Позивач просить стягнути з відповідача 50869,00 грн. неустойки за період з 22.10.2008р. по 22.04.209р. (згідно розрахунку позивача)

Частиною 1 ст. 624 Цивільного кодексу України передбачене, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 4.1 Додатку Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 20.2 Договору за недотримання передбаченим Договором строку виконання Календарного графіку робіт, будь-якого етапу робіт, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 0,5 % від Договірної ціни за кожний день прострочення.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення 50869,00 грн. неустойки підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Позивач просить стягнути згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача 15785,20 грн. індексу інфляції та 3928,32 грн. 3% річних за період з 22.10.2008р. по 24.02.2011р. (згідно розрахунку позивача).

Позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення 15785,20 грн. індексу інфляції та 3928,32 грн. 3% річних не підлягають задоволенню по наступних підставах.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачене, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідача грошових зобовязань перед позивачем по договору підряду № 10/07/08 від 10 липня 2008 р. і Додатку №1 від 06 жовтня 2008 p. до договору підряду № 10/07/08 від 10 липня 2008 р. не існувало.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 31.05.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 01.06.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити часткове.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Каменю-007" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Желябова, 38, р/р 2600901018869 в КРФ ВАТ «КРЕДОБАНК», м. Сімферополь, МФО 324913, Код ЄДРПОУ 35283477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" (98640, АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, вул. Будівельників, 3, р/р 2600336601 в ПуАТ «СЕБ Банк» м. Київ, МФО 300175 Код ЄДРПОУ 32169835) 55900 грн. основного боргу, 50869,00 грн. неустойки, 1067,69 грн. державного мита, 199,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПетухова Н.С.