Рішення № 16119038, 25.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2011Справа №5002-24/1134-2011 За позовом Фонду майна АР Крим, (95015, м. Сімферополь, вул.Севастопольська, 17)

До відповідача Приватного підприємства "Крим-Автолік" (95023, м.Сімферополь, пров.Виробничий, 8)

Про спонукання до повернення майна та стягнення 448,75 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю № 58-Д від 04.05.2011р., посвідчення № 226 від 22.09.2010р.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернувся Фонд майна АР Крим з позовом до Приватного підприємства "Крим-Автолік" про спонукання до повернення майна та стягнення 448,75 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 29.06.2005р. між Фондом майна АР Крим та ПП "Крим-Автолік" був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу Автотранспортного підприємства «Юг 92», що належить АР Крим, розташованого за адресою: пров.Виробничий, 8, м.Сімферополь.

Зазначене майно було передано відповідачу за актом приймання-передачі від 29.06.2005р.

Згідно з п.3.4. договору, орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач стверджує, що 12.10.2010р., 12.11.2010р., 12.12.2010р. орендна плата за використання обєкту оренди не надходила до бюджету АР Крим. Заборгованість остаточно було сплачено лише 12.01.2011р.

Листом № 03/12201 від 24.12.2010р., що був отриманий відповідачем, Фонд майна АР Крим відмовився від договору оренди 20.12.2010р. Крім того, у листі № 03/12201 від 24.12.2010р., позивач зазначив про необхідність початку процедури повернення орендованого майна, але на час подачі позову майно не повернуто.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 448,75 грн., та зобовязати відповідача повернути позивачу цілісний майновий комплекс Автотранспортного підприємства «Юг 92», що розташований за адресою: пров. Виробничий, 8, м. Сімферополь.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що ним не було порушено умов договору про сплату орендної плати, оскільки вона не була узгоджена між сторонами. З урахуванням вказаного, відповідач вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та передчасні, оскільки відповідач відповів на лист щодо розірвання договору оренди та не погодився з достроковим розірванням і вважає договір діючим. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки позивач у своєму позові не ставить питання про розірвання договору оренди, то позовні вимоги не підлягають виконанню.

11.05.2011р. у засіданні суду представниками позивача та відповідача було заявлене письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, до 05 червня 2011р.

Судом вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 11.05.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 05.06.2011 р.

11.05.2011 р. в судовому засіданні було оголошену перерву до 25.05.2011 р. Після перерви судове засідання продовжено, представник позивача той самий, відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Також суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

29 червня 2005 р. між Фондом майна АР Крим ( орендодавець ) та приватним підприємством «Крим Автолік» ( орендар ) був укладений договір б/н оренди цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства «Юг -92», розташованого за адресою: м. Сімферополь, пров. Виробничий, 8, що належить Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець на підставі наказу Фонду майна АР Крим від 24.11.2004 р. №1391 «Про передачу цілісного майнового комплексу автотранспортного підприємства «Юг - 92», розташованого за адресою: м. Сімферополь, пров. Виробничий, 8, що належить Автономної Республіки Крим», передає в оренду приватному підприємству «Крим Автолік», в орендар приймає вказане майно в строкове платне користування, склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу.

29.06.2005 р. обумовлене договором майно було передано позивачем відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі орендованого майна, який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками ( а. с. 11 ).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку, розподілу і порядку сплати за оренду майна, що належить Автономной Республіці Крим, затвердженою Постановою АР Крим від 19.11.1998 р. №274-2/98 та з урахуванням умов конкурсу і зобовязань орендаря щодо перевищення орендної плати на 5,5 відсотків і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень 2005 р. 3389 грн.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, встановлений Державним комітетом статистики.

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 ого числа місяця, наступного за звітним, у розмірі:

-85% - до бюджету АР Крим;

-15% - Фонду майна АР Крим , як орендодавцю.

Позивач вказує на те, що відповідач не сплачував орендну плату належним чином, що привело до виникнення заборгованості по орендній платі за три місяця у розмірі 20524,36 грн. На підставі вказаного ним було направлено відповідачу лист вих. № 03/2201 від 20.12.2010 р., відповідно до якого він повідомив відповідача про відмову від укладеного з відповідачем договору оренди від 29.06.2005 р., на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України ( а. с. 16 ).

Вказаний лист був отриманий представником відповідача 24.12.2010 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення ( а. с. 15 ).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги відносно зобовязання відповідача повернути орендоване майно, посилається на ст. 782 ЦК України відповідно до якої наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Суд зазначає, що відповідно до п. 10.3 вищевказаного договору оренди зміни та доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом двадцяти днів з дати їх подання до розгляду іншої стороні.

Також відповідно до п. 10.4 вищевказаного договору оренди сторони передбачили, що договір може бути розірвано за погодженням сторін. За ініціативною однією зі сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Більш того у п. 10.8 вказаного договору сторонами було викладено вичерпний перелік підстав, при настанні яких чинність цього договору припиняється:

-Закінчення строку, на який його було укладено;

-Приватизації підприємства за участю орендаря;

-Загибелі підприємства;

-Дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

-Банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Суд зазначає, що вищевказаними умовами не передбачено розірвання вказаного договору в односторонньому порядку.

Вказаними умовами було чітко передбачено, що дострокове розірвання вказаного можливе тільки за взаємною згодою сторін.

Як вже було вказано вище позивачем було надіслано та отримано відповідачем повідомлення про розірвання договору вих. № 03/2201 від 20.12.2010 р.

Однак відповідачем не було надано згоду на розірвання договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю відповідача вих.. №45 від 28.12.2010 р. на вказаний лист позивача вих. № 03/2201 від 20.12.2010 р., відповідно до якої відповідач повідомив. що не зважаючи на скрутне економічне становище підприємства, відповідач підтверджував гарантію сплати по заборгованості за оренду. ( а. с. 76 ).

При цьому у вказаному ж листі відповідач прямо з питання розірвання договору оренди повідомив про те, що відповідно до п. п. 10. 2, 10.3 і 10.4 даного договору не передбачено розірвання договірних відносин в односторонньому порядку.

Також не було надано суду доказів того, що позивач звертався в судовому порядку з відповідним позовом про розірвання вказаного договору оренди та по результатам розгляду якого було винесено судове рішення про розірвання договору.

Суд зазначає, що сторонами не було надано доказів того, що вищевказані умови договору були оскаржені та визнані недійсними, а тому вони є чинним на даний час і сторони з питань розірвання вказаного договору оренди повинні керуватися саме ними.

Тому без досягнення згоди сторонами про дострокове розірвання договору він продовжує діяти і в подальшому.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як встановлено при розгляді справи, підставою для звернення позивача до відповідача із листом про відмову від договору став факт наявності заборгованості у відповідача станом на 15.12.2010р. у розмірі 20524,36 грн., що перевищує 3-х місячну орендну плату. Тобто на момент відмови від договору позивач вказував у якості підстави відмови не факт несплати орендної плати на протязі 3-х місяців підряд, а лише факт заборгованості у розмірі 3-місячної орендної плати (а.с. 16).

У позовній заяві вказано, що відповідачем не була сплачена орендна плата 12.10.2010р., 12.11.2010р., 12.12.2010р.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що з урахуванням строків сплати орендної плати, які встановлені договором, відповідачем не була сплачена орендна плата за вересень, жовтень та грудень 2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2010р. відповідачем було сплачено 3000 грн. за вересень 2010р. згідно із призначенням платежу (а. с. 107).

Пояснення позивача з цього приводу щодо того, що вказана сума була зарахована у якості оплати заборгованості за попередній місяць, суд до уваги не приймає, оскільки чинним договором не передбачено такої можливості.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, призначення платежу.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

При цьому норми чинного законодавства не надають отримувачу права на свій розсуд змінювати призначення платежу.

Стаття 782 Цивільного Кодексу України, на підставі якої подані позов, надає наймодавцеві право в односторонньому порядку відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, за умови, що наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Однак, як встановлено судом, на протязі 3-х місяців - вересня, жовтня та листопада 2010р. відповідач частково сплатив орендну плату саме за спірний місяць вересень 2010р. Тобто відсутній факт несплати орендної плати у повному на протязі 3-х місяців підряд.

Таким чином, суд вважає, що і з цієї причини право на відмову від договору у позивача відсутнє, та він був вправі тільки подавати позов про стягнення орендної плати.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 5.11 вищевказаного договору оренди у разі припинення або розірвання договору орендар зобовязався повернути орендоване майно в належному стані, з урахуванням фізичного зносу.

Однак оскільки судом встановлено, що вказаний договір оренди не припинив свою чинність та не розірваний на даний час, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення зобовязання відповідача повернути позивачу цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства «Юг 92», що розташований за адресою: м. Сімферополь, пров, Виробничий, 8, необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 13.08.2010 р. по 12.01.2011 р. в сумі 448,75 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.5 вищевказаного договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету Автономної республіки Крим та Фонду майна АР Криму визначеному п. 3.4 цього договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі 0,5% на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд з ним погодився та вважає, що розмір пені за період з 13.08.2010 р. по 12.01.2011 р. складає 448,75 грн., з урахуванням наявної переплати у розмірі 128,59 грн.

Відповідачем суду було представлено квитанцію №К15/С/29 від 12.04.2011 р., відповідно до якої вбачається, що відповідач сплатив на погашення нарахованої пені 450 грн. ( а. с. 114 ).

Відповідно до п. 1 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

З урахуванням того, що заборгованість по пені була погашена відповідачем після звернення позивача до суду з вказаним позовом, суд дійшов висновку провадження по справі в даній частині припинити по п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносно стягнення заборгованості по пені у розмірі 448,75 грн. грн. суд покладає на відповідача, оскільки вказана заборгованість була погашена після звернення позивача до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що рішення у повному обсязі буде складено 30.05.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30.05.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 1 - 1 ст. 80, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог в частині зобовязання приватного підприємства "Крим-Автолік" повернути Фонду майна АР Крим цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства «Юг 92», що розташований за адресою: м. Сімферополь, пров, Виробничий, 8, відмовити.

2. Провадження по справі в частині стягнення по пені у розмірі 448,75 грн. припинити.

3.Стягнути з приватного підприємства "Крим - Автолік", 95023, м. Сімферополь, пров. Виробничий, 8, ( ЗКПО 33187462 ) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу 22090200 ; ЄДРПОУ 34740405; Банк ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) 102 грн. державного мита.

4.Стягнути з приватного підприємства "Крим - Автолік", 95023, м. Сімферополь, пров. Виробничий, 8, ( ЗКПО 33187462 ) на користь Державний бюджет м.Сімферополь ( р/р № 31214264700002; отримувач: Державний бюджету м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь; МФО 824026) 118,00 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.