Рішення № 16119027, 20.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2011Справа №5002-33/803-2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдсервіс 2009» (м. Сімферополь, вул. Западна, 1-А)

про стягнення 71087.78 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 16.09.2010 р., ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 21.05.2010 р., Бєлова Тетяна Аліківна, представник, довіреність від 04.04.2011 р., ТОВ «Автотрейдсервіс 2009».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче автомобільне підприємство «Іззет і Сини», та просить стягнути заборгованість за договором фінансового лізингу від 09 серпня 2007 року № L978-08/07 в сумі 71087,78 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим від 05 квітня 2011 року було замінено відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче автомобільне підприємство «Іззет і Сини», на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейдсервіс 2009» (а.с. 64-65).

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобовязань за договором фінансового лізингу № L978-08/07 від 09 серпня 2007 року в частині сплати лізингових платежів та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України та статті 193, 292 Господарського кодексу України.

Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у відзиві (а.с. 66-67).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

09 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг-Аваль» (лізингодаваць) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче автомобільне підприємство «Іззет і сини» (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № L978-08/07, згідно з пунктом 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (а.с. 7-9).

Відповідно до пункту 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року.

Лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу автомобіль КАМАЗ 65115-018 та продавця (постачальника) предмету лізингу Перша Київська філія «Національна автомобільна компанія» (пункт 2.1 договору).

Договір купівлі-продажу укладається лізингодавцем та/або набирає чинності після сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно графіку (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість предмета лізингу становить 321000.00 грн.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.6 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

Додатком № 4 до договору № L 978-08/07 від 09 серпня 2007 року передбачені загальні умови фінансового лізингу (а.с. 15-17), які є його невідємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору позивач придбав предмет лізингу за договором поставки № Р978-08/07 від 09 серпня 2007 року (а.с. 83-84) та передав у тимчасове володіння лізингоодержувачу предмет договору, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 22 серпня 2007 року (а.с. 18).

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 71087.78 грн.

20 лютого 2009 року предмет лізингу був вилучений державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби на підставі виконавчого надпису нотаріуса № 2244, 2245, 2246 від 25 травня 2008 року Київського місцевого нотаріального округу, про що складений акт опису і арешту майна серії АА № 136778 (а.с. 71-74).

Пунктом 10.3.2 Загальних умов відповідач зобов'язаний сплатити позивачу наведені нижче платежі, які зараховуються в такому порядку:

-комісією лізингодавця за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної предмету лізингу;

-нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня);

-суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем;

-заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

-суму непогашеної вартості предмету лізингу, зазначену в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в договорі та додатках до нього (загальні графік) правилами.

13 березня 2009 року позивач направив на адресу відповідача рахунок № L978-08/07/г від 13 березня 2009 року на суму 71087.78 грн. (а.с. 19).

Несплата відповідачем заборгованості в розмірі 71087.78 грн. зявилася підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами у звязку з невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу, вони повинні регулюватися положеннями розділу 8 Цивільного кодексу України, а також вимогами Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачений обовязок покупця сплатити певну грошову суму за майно, яке було прийняте ним від продавця.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання предмету лізингу відповідачем, підтверджується його підписом в акті прийому-передачі (а.с. 18).

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар, взяв на себе зобовязання щодо здійснення оплати його вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося відповідачем, ним були порушені умови договору в частині своєчасної оплати лізингових платежів.

Так, за твердженням позивача сума заборгованості в сумі 71087.78 грн. складається з наступного (а.с. 76-82):

-комісії лізингодавця без ПДВ 2% за дострокове розірвання договору 5623.63 грн.;

-пені 1066.96 грн.;

-додаткових витрат (компенсація витрат по договору) - 7095.09 грн.;

-додаткових витрат з ПДВ (нотаріус, юридичний супровід, відповідальне зберігання) 1333.33 грн.;

-відшкодування частини вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості предмету лізингу, змінена за правилами договору) 281181.47 грн.;

-відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) 16906.00 грн.;

-комісії лізингодавця без ПДВ (відсотки за користування грошима) 554.84 грн.;

-з відрахуванням відшкодованої частини вартості предмету лізингу (вартість повернутого предмету лізингу - 261000.00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу передбачене зобов'язання лізингоодержувача сплатити на користь лізингодавця комісію за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу.

Позивач просить стягнути з відповідача 5623.63 грн. комісії лізингодавця без ПДВ 2% за дострокове розірвання договору.

Суд вважає, що такі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, фактичне повернення предмету лізингу згідно з актом вилучення майна мало місце 20 лютого 2009 року (а.с. 71-74).

Тобто, предмет лізингу знаходився у відповідача до дати (місяця) вилучення, яка є останнім періодом згідно графіку платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу) (а.с.11-12).

Датою дострокового припинення договору слід вважати дату вилучення (повернення) предмету лізингу.

Відповідно до пункту 5.4 Загальних умов лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Тобто, дата вилучення предмету лізингу відповідає 18 лізингову періоду.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Так, слід звернути увагу, що акт вилучення предмету лізингу складений (підписаний) за участю сторін та моментом відмови від договору лізингу, відповідно є дата вилучення (повернення) предмету лізингу - підписання такого акту.

Згідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Право на односторонню відмову від договору встановлено пунктом 6.1.2 договору та пунктом 10.1 Загальних умов.

Як зазначає позивач, вартість предмету лізингу складає 281181.47 грн., яка є непогашеною (індексованою) вартістю предмета лізингу на дату його вилучення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок комісії за дострокове розірвання договору, яка складає 5623.63 грн., який складений вірно, з огляду на що, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просить відшкодувати частину вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості предмета лізингу, змінена за правилами Договору) в розмірі 281181.47 грн.

Суд вважає, що дані вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як зазначив позивач, сума в розмірі 281181.47 грн. є остаточною непогашеною індексованою вартістю предмету лізингу на дату вилучення (у відповідний період), змінену у порядку пунктів 6.1, 6.3 загальних умов.

Відповідно до пункту 4.9 договору для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту - долар США.

При цьому, при укладанні договору сторони в пункті 6.1. Загальних умов погодили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

-пунктом 6.1.1 передбачено, що у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 3 місяці, розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. При цьому, для визначення LIBOR на період 3 місяці застосовується календарний квартал;

-пунктом 6.1.2 передбачено, що у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за договором;

-пунктом 6.1.3 встановлено, що у разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення;

-пунктом 6.1.4 передбачено, що у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, розмір курсу розрахунку платежів буде відмінний від курсу Графіку, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу розрахунку платежів до курсу Графіку.;

-пунктом 6.1.5 встановлено право лізингодавця в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів в інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

При цьому, пунктом 6.3 Загальних умов встановлено, що змінений за правилами пункту 6.1 та пункту 6.2 цих Загальних умов розмір лізингових платежів визначається у відповідному рахунку та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Остаточна вартість предмету лізингу є індексованою (змінена у відповідності до курсової різниці).

Одночасно, пунктом 4.7 договору передбачено, що оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі договору, здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування коштів на рахунок лізингодавця.

Позивачем представлена формула, за якою індексована остаточна вартість предмету лізингу визначається таким чином: невідшкодована остаточна вартість предмету лізингу згідно Графіку на дату вилучення помножується на коефіцієнт індексації платежу за розділом 6 Загальних умов та отримується індексована остаточна невідшкодована вартість предмету лізингу.

Коефіцієнт індексації платежу за розділом 6 Загальних умов дорівнюється курсу НБУ на дату виставлення рахунку/курс графіку платежів.

Таким чином, остаточна невідшкодована вартість предмету лізингу згідно графіку є сумою за 19 - 60 лізингових періодів (березень 2009 року - серпень 2012 року) після його вилучення, що становить 180723.00 гривень.

Позивачем розрахована сума індексації, як різниця індексованої остаточної вартості та остаточної вартості згідно з бухгалтерським обліком та складає 100458.47 грн. (а.с. 78).

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком та вважає, що зазначені позовні вимоги про відшкодування частини вартості предмету лізингу в розмірі 281181.47 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в розмірі 16906.00 грн. та комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в розмірі 18326,46 грн.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця і (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, пунктом 1.1 договору лізингоодержувач зобов'язався, зокрема, прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та комісію лізингодавця.

Пунктами 5.1-5.9, 8.1.4 Загальних умов передбачено зобов'язання відповідача своєчасно сплатити лізингові платежі за виставленими рахунками.

Пункт 6.3 Загальних умов, змінений за правилами п. 6.1 та п. 6.2 цих Загальних умов, передбачає, що розмір лізингових платежів визначається у відповідному рахунку та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Лізингові платежі це плата, яку здійснює лізингоодержувач за використання наданого йому в оренду майна (об'єкта лізингу) і яка встановлюється в розмірі, що забезпечує відшкодування його вартості і одержання лізингодавцем певного прибутку.

До складу лізингових платежів, відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», можуть включатися:

а)сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б)платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в)компенсація відсотків за кредитом;

г)інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Пунктами 4.1 та 4.2 договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку. При цьому поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду (пункт 4.4 договору) Згідно пунктом 4.6 договору до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу направлялися рахунки-фактури, а саме - № L978-08/07-15 від 13 листопада 2008 року на суму 7586.76 грн. (а.с. 106), № L978-08/07-16 від 01 грудня 2008 року на суму 8747.13 грн. (а.с. 107); № L978-08/07-17 від 02 січня 2009 року на суму 938.54 грн. (а.с. 108); № L978-08/07-18 від 02 лютого 2009 року на суму 9460.03 грн. (а.с. 109).

Строк сплати відповідачем рахунків визначений в пункті 5.3 Загальних умов.

При цьому слід звернути увагу, що в вищеназваних рахунках визначалась дата, до якої відповідач мав сплатити виставлений позивачем рахунок.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів оплати відповідачем суду не представлено, у звязку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за виставленими рахунками в розмірі 16906.00 грн. та комісії лізингодавця в розмірі 18326.46 грн. підлягають задоволенню.

Також, необхідно звернути увагу на те, що, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, предмет лізингу був вилучений за визначеною сторонами вартістю в розмірі 261000.00 грн., тобто ця сума має бути відрахована від загальної суми заборгованості.

Під час розгляду спору у даній справі по суті заявлених вимог, відповідачем оспорювалась правильність визначення непогашеної частини вартості предмета лізингу, яка зазначена у рахунку (без врахування ПДВ) та поясненнях позивача, та розмір остаточної вартості предмета лізингу, який визначений позивачем в розмірі 261000.00 грн.

При цьому, відповідачем подано розрахунок, у якому не зазначено, у чому полягає невірність розрахунку таких сум позивачем. Крім того, ані договір ані Загальні умови взагалі не визначають обовязку позивача зменшувати нараховані при достроковому припиненні договору платежі на залишкову вартість предмету лізингу.

Одночасно, чинний Господарський процесуальний кодекс України закріплює за позивачем право на зменшення своїх позовних вимог, у зв'язку з чим суд погоджується з розрахунком позивача та відраховує від суми заборгованості 261000.00 грн. вартості предмету лізингу.

Також, стосовно різниці між визначенням позивачем і відповідачем розміру залишкової вартості обєкта лізингу, судом встановлено, що сторонами по-різному визначалась початкова вартість предмета лізингу, яка обліковувалась у складі основних засобів (необоротних активів): позивачем - з урахуванням витрат на придбання такого майна, понесених саме ним, а відповідачем - з урахуванням саме його витрат на придбання такого обєкту, тобто з урахуванням визначеної ціни у договору лізингу, сплаченої адміністративної комісії, інших витрат на його придбання.

Однак, зважаючи на те, що предмет лізингу, який передавався відповідачу у володіння та користування на умовах лізингу, залишався власністю позивача, його залишкова вартість має визначатись з урахуванням початкової вартості такого майна, визначеної позивачем з урахуванням його витрат на придбання такого майна.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення 5623.63 грн. комісії лізингодавця, 281181.47 грн. суми непогашеної вартості предмету лізингу, 16906.00 грн. заборгованості за виставленими рахунками на дату вилучення з невідшкодованої вартості предмету лізингу, 18326.06 грн. заборгованості за виставленими рахунками з комісії лізингодавця без ПДВ на дату вилучення предмету лізингу, всього в сумі 322037.16 грн., з відрахуванням відшкодованої частини вартості предмету лізингу в сумі 261000.00 грн. Таким чином, стягненню підлягає сума 61037.16 грн.

Одночасно, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 1066.96 грн. - пені, 7095.09 грн. - додаткових витрат, 1333.33 грн. додаткових витрат з ПДВ (витрати на нотаріуса, юридичний супровід, відповідальне зберігання) та 1138.95 грн. - відсотків за користування грошовими коштами підлягають залишенню без розгляду, з огляду на наступне.

Суд неодноразово витребував у позивача письмові пояснення щодо періоду нарахування пені в сумі 1066.96 грн. із зазначенням дати, з якої почалося нарахування пені, дати закінчення періоду нарахування, розміру заборгованості, на яку нарахована пеня у певному періоді; пояснення щодо складових додаткових витрат (компенсація витрат по договору) - 7095.09 грн. та додаткових витрат з ПДВ (нотаріус, юридичний супровід, відповідальне зберігання) 1333.33 грн. із посиланням на вид таких витрат та докази їх понесення; щодо періоду нарахування процентів, з зазначеннями дати, з якої почалось їх нарахування, дати закінчення відповідного періоду, розміру заборгованості та її виду (кожної із складових, які входять до суми такої заборгованості), розміру ставки, яка застосована (ухвали суду від 22 березня 2011 року (а.с. 32-33), від 27 квітня 2011 року (а.с. 89-90), від 13 травня 2011 року (а.с. 117-118).

Разом з тим, відповідні письмові пояснення суду надані не були. Між тим відсутність даних щодо періоду, за який нараховані пеня та проценти, розміру заборгованості, з якої вони нараховані, та її виду, а також складових витрат у розмірі 8428.42 грн., позбавляє суд можливості зясувати, чи розраховані відповідні суми правильно, чи були підстави для їх нарахування у відповідний період (зокрема, щодо пені та відсотків чи мало місце на момент їх нарахування прострочення тощо).

При цьому, в судовому засіданні позивач не зміг пояснити, за який період на яку суму заборгованості нарахована пеня за кожним з рахунків. В частині відсотків неможливо встановити без відповідного пояснення, на яку заборгованість вони нараховані, чи мала місце заборгованість у такому розмірі у відповідний період тощо.

Крім того, відсутність даних щодо того, з чого складаються витрати, позбавляє можливості суд визначити чи всі складові таких витрат підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, чи відносяться вони до витрат, повязаних з вилученням відповідного предмету лізингу, чи підтверджується понесення саме таких витрат тощо.

Відповідно до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 1-8/334 від 11 квітня 2005 року господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум. Однак, з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Позивачем, в обґрунтування вимог про стягнення додаткових витрат, був наданий акт № 10 від 28 лютого 2009 року про надання послуг до договору про надання консультативних послуг від 22 травня 2008 року (а.с. 103-104), страховий сертифікат № 3231/00/2222-150 від 31 жовтня 2008 року (а.с. 100), акт здачі-прийняття робіт від 02 березня 2009 року (а.с. 98) та платіжне доручення № 23383 від 15 квітня 2009 року на суму 1800.00 грн. (а.с. 99).

Але, вказані документи містять суттєві недоліки, зокрема, надані платіжні доручення не містять відмітки про фактичне зарахування коштів, а є лише копіями, виданими позивачем; акт, який свідчить про надання позивачу послуг зі збереження заставного майна датований періодом, який слідує за періодом після вилучення цього майна із користування відповідача; із акту до договору про надання послуг та страхового сертифікату не вбачається можливим встановити, які саме витрати та за який період були понесені позивачем; обґрунтованого розрахунку цих витрат позивачем також надано не було.

Вказане виключає можливість позивача посилатися на ці документи, як на належні докази у справі.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не надав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Зважаючи, що строк вирішення спору, встановлений чинним законодавством, закінчився, а відповідні письмові пояснення та докази позивачем без поважних причин надані не були, вимоги у вищевказаній частині підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 27 травня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдсервіс 2009» (м. Сімферополь, вул. Западна, 1-а, п\р 26006200058001 Сімферопольська філія «УКРІНБАНК», МФО 384782, ЄДРПОУ 33713606) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (м. Київ, просп.. Московський, 9, корп.. 5, ЄДРПОУ 34480657, п\р 2600514928 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) заборгованість в сумі 61037.16 грн., 610.37 грн. державного мита та 202.63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині вимог про стягнення пені в сумі 1066.96 грн., додаткових витрат в сумі 8428.42 грн., комісії лізингодавця в сумі 554.84 грн. позов залишити без розгляду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.