Рішення № 16119026, 24.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2011Справа №5002-15/1900-2011 За позовом Фірми «Альтфатер Крим» з 100% іноземним капіталом (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, б. 28/30, ідентифікаційний код 24693841)

До відповідача Комунального підприємства «Комбінат курортних послуг «Мисхор-Гуль» (98670, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, Севастопольське шосе, 27, ідентифікаційний код 30271577)

Про стягнення 86069,42 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник, дов. №39 від 23.05.2011

Від відповідача не з'явився

Обставини справи: Фірма «Альтфатер Крим» з 100% іноземним капіталом звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Комунального підприємства «Комбінат курортних послуг «Мисхор-Гуль» про стягнення заборгованості за договором №4003 від 21.05.2010 року у розмірі 86069,42 грн.

До початку судового засідання, до канцелярії суду надійшов лист з додатками від директора Комунального підприємства «Комбінат курортних послуг «Мисхор-Гуль», згідно якого заборгованість у розмірі 100647,00 грн. відповідно до договору №4003 від 21.05.2010, рахунком №4003/9 від 30.09.2010 і рахунком №4003/8 від 31.08.2010 року погашена повністю.

У судовому засіданні представник позивача повідомив про погашення заборгованості відповідачем у розмірі 71959,00 грн., та надав необхідні докази.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2010 між Фірмою «Альтфатер Крим» з 100% іноземним капіталом (Виконавець) та Комунальне підприємство «Комбінат курортних послуг «Мисхор-Гуль» (Замовник) укладено|ув'язнений| договір №4003 (Далі Договір), (а.с.8-10).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, предметом договору є послуги по видаленню твердих відходів.

Відповідно до пункту 4.3 Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються, коли замовник сплачує послуги виконавцю на основі виставленого рахунка і акта, у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок.

Відповідно до акту звірки розрахунків підписаного позивачем та відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 становить 114 757,42 грн. (а.с.11)

23 березня 2011 року сторонами підписано графік погашення заборгованості яким сторони встановили та змінили строк погашення заборгованості в розмірі 114757,42 грн. (а.с. 12).

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором та графіком погашення заборгованості стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З матеріалів справи вбачається, що графіком погашення заборгованості у розмірі 114757 грн. 42 коп. передбачено наступне:

До 25 березня 2011 року 14344 грн. 68 коп.

До 01 березня 2011 року 14344 грн. 68 коп.

До 08 квітня 2011 року 14344 грн. 68 коп.

До 15 квітня 2011 року 14344 грн. 68 коп.

До 22 квітня 2011 року 14344 грн. 68 коп.

До 29 квітня 2011 року 14344 грн. 68 коп.

До 06травня 2011 року 14344 грн. 68 коп.

До 13 травня 2011 року 14344 грн. 68 коп.

Погашення заборгованості у розмірі 71 959,00 грн. відповідач зробив, після звернення позивача з позовом до суду (згідно штампу поштового відділення на конверті 06.05.2011), що підтверджується платіжним дорученням №231 від 04.05.2011 та платіжним дорученням №233 від 10.05.2011

Приписами Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України) зокрема у таких випадках:

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За таких обставин, провадження у даній справі в частині стягнення 71724,74 грн. підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості в цій частині погашена.

Що стосується суми у розмірі 14344,68 грн., то позивачем всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів порушення відповідачем своїх зобовязань за графіком погашення заборгованості від 23.березня 2011 року, оскільки строк його виконання на момент подання позову до суду ще не настав.

Отже, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача не виникло обовязку щодо сплати 14344,68 грн. (згідно графіку погашення заборгованості до 13.05.2011) позивачу, а відповідно у позивача не виникло порушеного права.

Звернення позивача про стягнення 14344,68 грн. до суду є передчасним.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Проте, позивачем всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів виникнення порушення свого права, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктами 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині стягнення 71724,74 грн. провадження у справі припинити на підставі пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України

3.В частині стягнення 14344,68 грн. у задоволення позову відмовити.

4.Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат курортних послуг «Мисхор-Гуль» (98670, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, Севастопольське шосе, 27, ідентифікаційний код 30271577) на користь Фірми «Альтфатер Крим» з 100% іноземним капіталом (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, б. 28/30, ідентифікаційний код 24693841) 717,21 грн. державного мита та 196,59 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.