Рішення № 16119014, 24.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2011Справа №5002-7/1817-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідротермосервіс” (97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Строітелей, 3, кв. 10, ідентифікаційний код 35978889)

До відповідача Комунального підприємства „Молодіжне-1” (97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Шкільна, 3 ідентифікаційний код 34842870)

Про стягнення 28430,52 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1, предст., дов. від 02.04.2011 р.

Від відповідача - не зявився (клопотання).

Сутністьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Гідротермосервіс” звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Комунального підприємства „Молодіжне-1” 28430,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором №01Т від 01.12.2010 р. в частині повної та своєчасної оплати послуг з вивозу та утилізації твердих побутових відходів, у звязку з чим заборгованість Комунального підприємства „Молодіжне-1” перед Товариство з обмеженою відповідальністю „Гідротермосервіс” складає 27793,92 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 512,56 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 124,04 грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, однак направив до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи на пізніший строк у звязку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не надані суду докази, що підтверджують викладені в клопотанні обставини, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.12.2010 р. між Комунальним підприємством „Молодіжне-1” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гідротермосервіс” (Виконавець) був укладений договір №01Т, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець приймає на себе зобовязання з вивозу та утилізації твердих побутових відходів, а Замовник зобовязується відповідно до умов Договору прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до виставленого Виконавцем рахунку.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оплата за цим договором здійснюється Замовником за діючими тарифами, згідно обсягу, встановленого за щомісячно виставленими Виконавцем з 10 по 15 число місяця, наступного за звітним, рахункам, не пізніше 20 числа.

Розрахунок обсягу вивозу ТПВ здійснюється на підставі актів виконаних робіт, що виставляються Виконавцем, відповідно до доданої калькуляції вартості вивозу 1 куб. М. ТПВ (п. 3.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконуються свої обовязки за договором. Так, зокрема, за період грудень 2010 року січень 2011 року позивачем були надані послуги на загальну суму 27793,92 грн., що підтверджується наступними актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг):

- акт №ОУ-0000016 від 31.12.2010 р. на суму 13716,48 грн.;

- акт №ОУ-0000001 від 31.01.2011 р. на суму 14 077,44 грн.

Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені печатями підприємств, у звязку з чим розцінюються судом в якості належних доказів виконання позивачем своїх договірних обовязків.

На оплату наданих послуг позивачем були виставлені рахунки №СФ-0000016 від 31.12.2010 р. та №СФ-0000004 від 31.01.2011 р., які відповідачем в добровільному порядку оплачені не були.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 27793,92 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Більш того, наявність заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 24.02.2011 р., підписаним обома сторонами.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх обовязків за договором №01Т від 01.12.2010 р. в частині повної та своєчасної оплати послуг з вивозу та утилізації твердих побутових відходів, через що вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27793,92 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 512,56 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 124,04 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Як вже було вказано вище, умовами договору був передбачений обовязок відповідача оплатити вартість наданих позивачем послуг в строк не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, початок перебігу строку для нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання припадає на 21 число місяця, наступного за звітним.

За таких обставин, розрахунок 3% річних є наступним.

1) за прострочення оплати робіт за актом №ОУ-0000016 від 31.12.2010 р.:

- з 21.01.2011 р. по 31.03.2011 р. 78,92 грн. (13716,48 грн. х 3% : 365 дн. х 70 дн.);

2) за прострочення оплати робіт за актом №ОУ-0000001 від 31.01.2011 р.:

- з 21.02.2011 р. по 31.03.2011 р. 45,12 грн. (14 077,44 грн. х 3% : 365 дн. х 39 дн.).

Таким чином, загальний розмір річних, що підлягає стягненню з Комунального підприємства „Молодіжне-1” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідротермосервіс”, складає 124,04 грн., тобто обчислений позивачем правомірно.

Враховуючи, що індекс інфляції за лютий 2011 року дорівнює 100,9%, а за березень 2011 року 101,4%, розрахунок інфляційних втрат є наступним.

1) за прострочення оплати робіт за актом №ОУ-0000016 від 31.12.2010 р. 317,21 грн. (13716,48 грн. х 100,9% х 101,4% - 13716,48 грн.);

2) за прострочення оплати робіт за актом №ОУ-0000001 від 31.01.2011 р. 197,08 грн. (14 077,44 грн. х 101,4% - 14077,44 грн.).

Отже, загальний розмір інфляційних втрат дорівнює 514,29 грн., однак, враховуючи, що позивачем заявлено до відшкодування 512,56 грн. інфляційних втрат, тобто в межах граничного розміру, суд вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні втрати саме у вказаному розмірі.

З урахуванням цього, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства „Молодіжне-1” (97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Шкільна, 3 ідентифікаційний код 34842870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідротермосервіс” (97501, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Строітелей, 3, кв. 10, ідентифікаційний код 35978889) заборгованість у розмірі 27793,92 грн., 512,56 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 124,04 грн., 284,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 30.05.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.