Рішення № 16119007, 20.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2011Справа №5002-33/1862-2011 за позовом Ради міністрів Автономної Республіки Крим (пр.Кірова, 13, м.Сімферополь, 95000)

до Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (Сімферопольське шосе, 56, м.Феодосія, 98100)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Берегова селищна рада (м. Феодосія, с. Берегове, вул.. Приморська, 1)

про спонукання до звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та виконання певних дій

Головуючий суддя: Радвановська Ю.А.

Судді: ПотопальськийС.С.

Медведчук О.Л.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 01-01/409 від 24.02.11 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 10.05.11 р., Бораєв К.М., керівник.

Від третьої особи: ОСОБА_3, представник, довіреність від 30.11.2010 р. №2589/02-40.

Суть спору: Рада міністрів АР Крим звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача, Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво», та просить суд відновити становище, яке існувало до порушення, та знести самовільно зведену споруду православний символ Поколінний хрест, розташований на земельній ділянці, площею 0.00015 га, що знаходиться в районі траси Феодосія Владіславівка, за межами населеного пункту м. Феодосія шляхом зобовязання відповідача звільнити, привести у придатний для використання стан та повернути Раді міністрів АР Крим самовільно зайняту вищевказану земельну ділянку.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем норм чинного земельного законодавства, зокрема, статей 16, 122, 211, 212 Земельного кодексу України, а також цивільного, зокрема, статей 376, 391 Цивільного кодексу України, що виразилося в зайнятті земельної ділянки шляхом спорудження на неї памятнику за відсутності відповідної дозвільної документації на це.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві (а.с. 29-31).

Фіксування судового процесу за ініціативою суду здійснювалося в порядку частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13 травня 2011 року в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Берегову селищну раду (а.с. 62-64).

У звязку зі складністю даної справи ухвалою голови господарського суду АР Крим від 18 травня 2011 року в порядку статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України призначено колегію суддів для її колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Радвановська Ю.А., судді Медведчук О.Л., Потопальський С.С. (а.с. 66).

До початку судового засідання, призначеного на 20 травня 2011 року, від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової земельної геодезичної експертизи з метою встановлення, в чиїх адміністративних границях розташований православний символ Поклінний хрест (а.с. 102).

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення зазначеного клопотання з огляду на те, що для вирішення поставленого представником відповідача питання суду не потребуються спеціальні знання, оскільки наявність права розпоряджуватися земельною ділянкою повинна підтверджуватися документально з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Судовою колегією було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі судової земельної геодезичної експертизи з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних обєктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно зі статтею 41 Господарського кодексу України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За змістом частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для розяснення не будь-яких питань, що виникають при вирішенні господарського спору, а лише таких, які потребують спеціальних знань ( у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва тощо).

В абзацах третьому та четвертому пункту 2 Розяснення президії Вищого господарського суду України від 11 листопада 1998 року № 02-5/424 та в пункті 24 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18 березня 2008 року № 01-8/164 вказане, що «судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування».

Отже, необхідність проведення експертизи має бути відповідним чином обґрунтована.

Представник відповідача в обґрунтування свого клопотання про необхідність проведення судової земельної експертизи посилається на невизначеність особи, якої належить право розпорядження земельною ділянкою, на якій відповідачем був споруджений спірний обєкт.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, з огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає необхідності в призначенні у справі судової земельної (землевпорядної) експертизи, оскільки вирішення питання щодо наявності або відсутності у позивача права розпоряджатися спірною земельною ділянкою не потребує спеціальних знань, а повинно доводитися сторонами в порядку статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України за допомогою документальних доказів.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїх внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Аналогічна за своїм змістом норма міститься і в Законі України «Про судоустрій та статус суддів», в якій зазначено, що суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Так, колегія суддів вважає, що, враховуючи право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, а також те, що представником відповідача необхідність призначення експертизи належним чином доведена не була, а суд такої необхідності не вбачає, підстави для задоволення відповідного клопотання відсутні.

Крім того, позивачем до додаткових пояснень по суті спору, наданих до початку судового засідання, призначеного на 20 травня 2011 року, була долучена заява про уточнення позовних вимог, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з допущеною опискою шляхом викладення прохальної частини позову наступним чином: «1.Зобовязати Феодосійське регіональне козацьке товариство всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» знести самовільно зведену споруду православний символ Поклінний хрест, розташований на земельній ділянці, площею 0.00015 га, в районі траси Феодосія Владиславівка, за межами населеного пункту м. Феодосія. 2. Зобовязати Феодосійське регіональне козацьке товариство всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» звільнити, привести у придатний для використання стан та повернути Раді міністрів АР Крим самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0.00015 га, в районі траси Феодосія Владиславівка, за межами населеного пункту м. Феодосія.»(а.с. 80).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог «..», відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, оскільки не мало місця ані збільшення або зменшення позовних вимог, ані зміни предмету або підстав позову, а позивачем лише були внесені виправлення до прохальній частині позову, суд приймає заяву до розгляду.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін та третьої особи, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2011 року до Берегової селищної ради звернувся отаман Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» Бораєв К.М. із заявою про надання згоди на розміщення православного символу Поколінного хреста на земельній ділянці, площею 0.0004 га, що розташована на трасі Феодосія Владіславівка, с. Берегове, строком на 20 років (а.с. 92).

Рішенням Берегової селищної ради від 28 лютого 2011 року № 65 за результатом розгляду вищевказаного листа отамана ОСОБА_4 вирішено узгодити розміщення православного символу Поколінного хреста на земельній ділянці, площею 0.0004 га, що розташована на трасі Феодосія Владіславівка, с. Берегове, строком на 20 років, та клопотати перед Радою міністрів АР Крим про узгодження такого розміщення (пункти 1, 2 рішення) (а.с. 91).

Пунктом 3 рішення контроль за його виконанням покладений на постійнодіючу комісію з питань архітектури, градобудівництва та землекористування житлово-комунального господарства, екології, транспорту та звязку.

04 травня 2011 року розпорядженням голови Берегової селищної ради № 60 створено комісію у складі заступника селищного голови з діяльності виконавчих органів ради, землевпорядника Берегової селищної ради, юриста та депутатів Берегової селищної ради, якої пунктом 2 даного розпорядження доручено провести перевірку факту встановлення Поклінного хреста в районі траси Феодосія Владіславівка, результати роботи оформити актом та подати на розгляд ради (а.с. 10).

В матеріалах справи міститься акт вищевказаної комісії, з якого вбачається, що в ході перевірки був встановлений факт встановлення Поклінного хреста в районі траси Феодосія Владіславівка за відсутності дозвільних документів (а.с. 11).

Згідно зверненню Берегової селищної ради сектором Державної Інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим в м. Феодосія було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої був складений акт, з якого вбачається, що факт встановлення Поклінного хреста в районі траси Феодосія Владіславівка за відсутності дозвільних документів на земельній ділянці, площею 0.00015 га, знайшов своє підтвердження, встановлено порушення статей 125, 125, пункту «б» статті 211 Земельного кодексу України, статті 53-1 КУпАП (а.с. 12).

При цьому, інспекцією було встановлено, що даний обєкт споруджений Феодосійським регіональним козацьким товариством всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво», копію акту вручено керівнику товариства - отаману Бораєву К.М.

Також представнику Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» Бораєву К.М. вручений припис про усунення допущених порушень земельного та адміністративного законодавства та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с.13).

В матеріалах справи також містіться протокол Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 04 травня 2011 року № 000216 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, складеного відносно отамана Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» ОСОБА_4 (а.с. 14).

Також судом був досліджений акт обстеження земельної ділянки, складений державним інспектором сектору державної інспекції по контролю за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у м. Феодосії АР Крим 05 травня 2011 року, з якого вбачається, що поза межами населеного пункту м. Феодосії в районі траси Феодосія Владіславівка представниками Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» здійснене самовільне зайняття земельної ділянки, площею приблизно 0.00015 га, шляхом зведення Поклінного хреста за відсутності дозвільних документів на це (а.с. 9).

Крім того, 05 травня 2011 року Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим було прийнято постанову про накладення на гр.. ОСОБА_4, отамана Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво», адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення статей 125, 126, 211 Земельного кодексу України та статті 53-1 КУоАП, що виразилося у самовільному зайнятті земельної ділянки (а.с. 18).

Отже, за твердженням позивача, відповідач, Феодосійське регіональне козацьке товариство всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво», здійснив порушення чинного земельного законодавства шляхом самовільного зайняття земельної ділянки, право розпорядження якої належить Ради міністрів АР Крим, та дій, які б свідчили про усунення перешкод, не вчиняє, що зявилося підставою для звернення до господарського суду АР Крим з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підялгають задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Так, позивач, як вже зазначалося, стверджує, що відповідачем, Феодосійським регіональним козацьким товариством всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво», здійснене самовільне зайняття земельної ділянки, площею приблизно 0.00015 га, право на розпорядження якою належить Раді міністрів АР Крим, шляхом зведення Поклінного хреста за відсутності дозвільних документів на це.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на численні акти та інші документи, які підтверджують викладені в позові обставини (а.с. 8-16, 18).

Судом був ретельно досліджений зміст зазначених документів, з яких вбачається, що самовільне зайняття земельної ділянки відбулося шляхом зведення памятнику Поклінного хреста.

Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Представник відповідача в процесі розгляду даної справи підтвердив відсутність у Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» будь-яких правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, однак, зазначив, що козацьке товариство вважає свої дії правомірними, в обґрунтування чого послався на згоду на розміщення хреста, надану рішенням Берегової селищної ради від 28 лютого 2011 року № 65 (а.с. 91).

Також, відповідач, згідно з думкою, висловленою його представником, вважає, що Рада міністрів АР Крим не є належним позивачем у даній справі, оскільки відсутні докази того, що право розпорядження земельною ділянкою, на якій розташований спірний обєкт, належить до повноважень саме Ради міністрів АР Крим.

Дійсно, в матеріалах справи міститься рішення Берегової селищної ради від 28 лютого 2011 року № 65, пунктом 1 якого рада надає згоду на розміщення православного символу Поклінного хреста (а.с. 91).

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлений перелік підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, частинами 3, 4 вказаної правової норми передбачено, що цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 16 Земельного кодексу України до повноважень Ради міністрів АР Крим у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Абзацом 3 пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів АР Крим на території АР Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначений перелік повноважень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель до яких, зокрема, належать:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання;

розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо:

приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;

д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

е) вирішення інших питань відповідно до закону.

З акту обстеження земельної ділянки, складеного державним інспектором сектору державної інспекції по контролю за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у м. Феодосії АР Крим 05 травня 2011 року, вбачається, що поза межами населеного пункту м. Феодосії в районі траси Феодосія Владіславівка представниками Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» здійснене самовільне зайняття земельної ділянки, площею приблизно 0.00015 га, шляхом зведення Поклінного хреста за відсутності дозвільних документів на це (а.с. 9).

Також, на запит суду Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим надав відповідь (а.с. 68-70), з якої вбачається, що земельна ділянка, на якій представниками Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» зведено споруду Поклінний хрест, знаходиться в АР Крим за межами населених пунктів ( у т.ч. за межами с. Берегове та м. Феодосія), а органом, уповноваженим розпоряджатися вказаною земельною ділянкою є Рада міністрів АР Крим.

Дані обставині були також підтверджені представником Берегової селищної ради в судовому засіданні 20 травня 2011 року.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак, доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо неналежності позивача у даній справі відповідачем надано не було.

Отже, суд дійшов висновку про те, що право розпоряджуватися земельною ділянкою, на якій був розташований спірній обєкт Поклінний хрест, належить саме Раді міністрів АР Крим.

Таким чином, посилання відповідача на наявність узгодження рішенням Берегової селищної ради від 28 лютого 2011 року № 65 місця розташування такого обєкту є неспроможними, що також підтверджується пунктом 2 цього рішення, де зазначено про необхідність звернення до Ради міністрів АР Крим з метою узгодження спорудження хреста (а.с. 91).

Крім того, суд вважає, що відповідач намагається ввести суд до омани, коли стверджує, що йому було невідомо про необхідність узгодження розміщення будь-якого обєкту на спірній земельній ділянці з Радою міністрів АР Крим, оскільки в матеріалах справи міститься звернення від 28 березня 2011 року отамана Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» ОСОБА_4 до голові Ради міністрів АР Крим з проханням вилучити земельну ділянку, площею 0.0004 га, строком на 20 років для розміщення Поклінного хреста памятнику біля траси Херсон Джанкої Феодосія Керч (а.с.36).

Доказів наявності відповідної згоди Ради міністрів АР Крим або інших правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку відповідачем надано не було.

Більш того, в матеріалах справи міститься лист Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 28 березня 2011 року, з якого вбачається, що за результатами розгляду заяви отамана Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» ОСОБА_4 у наданні згоди на вилучення вищевказаної земельної ділянки відповідачу було відмовлено (а.с. 84-85).

Також, з огляду на звернення відповідача від 28 березня 2011 року до Ради міністрів АР Крим (а.с.36), та враховуючи, що рішення Берегової селищної ради від 28 лютого 2011 року № 65 було прийнято на підставі звернення Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (а.с. 92), суд відхиляє як необґрунтовані твердження представника відповідача, які були надані ним в судовому засіданні 20 травня 2011 року, про те, що відповідачем спірний обєкт не встановлювався, та розцінює такі дії відповідача як намагання ввести суд до омани та зловживання своїми процесуальними правами.

Отже, матеріали даної справи достовірно свідчать про те, що відповідачем, Феодосійським регіональним козацьким товариством всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво», був зведений обєкт Поклінній хрест на земельній ділянці, площею 0.00015 га, що розташована біля трасі Феодосія Владіславівка.

Крім викладених вище заперечень, представник відповідача зазначив, що не вважає розташований на спірній земельній ділянці обєкт її самовільним зайняттям, оскільки, на його думку, не мало місця будь-яке будівництво, та послався на норми Порядку спорудження (створення) памятників і монументів, затвердженого наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури, Міністерства культури і мистецтв України від 30 листопада 2004 року № 231/806 (далі Порядок № 231/806).

Згідно його преамбули, цей Порядок встановлює вимоги щодо підготовки та внесення пропозицій стосовно спорудження (створення) памятників (монументів) державного і місцевого значення, їх проектування, виготовлення та встановлення. Порядок є обовязковим для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, обєднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями при вирішенні питань організації, фінансування, проектування, виготовлення та встановлення памятників (монументів).

Кабінет Міністрів України в своєї постанові від 08 вересня 2004 року № 1181 «Про деякі питання спорудження (створення) памятників і монументів» зазначив, що памятники і монументи, присвячені увічненню знаменних подій в історії України та світу, що мали національне і світове значення, а також памяті видатних державних, громадських та історичних діячів, діячів національної науки, культури, мистецтва і праці, мають державне, інші місцеве значення.

З численного листування відповідача з державними установами вбачається, що споруджений ним обєкт Поклінний хрест, - це памятник, присвячений 66-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні (а.с. 36).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 231/806 рішення про спорудження (створення) памятників (монументів) місцевого значення приймаються місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Розділом 3 Порядку № 231/806 передбачені вимоги до організації проектування, виготовлення та встановлення памятників і монументів державного та місцевого значення.

Так, наприклад, пунктом 3.4 Порядку № 231/806, передбачено, що після прийняття місцевими органами виконавчої влади рішення про спорудження (створення) памятників і монументів місцевого значення Міністерство культури АР Крим, управління культури обласних, Київської та севастопольської міських державних адміністрацій проводять конкурс на кращу проектну пропозицію щодо памятника (монумента) у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1999 року № 2137 «Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів», та забезпечують створення ескізного проекту за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до пунктів 3.5 Порядку № 231/806 проекти пам'ятників (монументів) місцевого значення погоджуються на спільних засіданнях архітектурно-містобудівних рад при управліннях містобудування та архітектури (для міст обласного значення), Міністерстві архітектури та будівельної політики Автономної Республіки Крим, управліннях містобудування та архітектури обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та художніх рад при Міністерстві культури Автономної Республіки Крим, управліннях культури обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій із залученням до розгляду обласних організацій Національної спілки художників України та Національної спілки архітекторів України (за згодою).

Пунктом 3.6 Порядку № 231/806 визначений склад ескізного проекту памятника (монумента).

Відповідно до обраного на конкурсній основі та рекомендованого містобудівною та художньо-експертною радою ескізного проекту пам'ятника (монумента) замовник доручає виконання окремих видів проектних і будівельних робіт особам, які мають відповідну ліцензію (кваліфікаційний сертифікат).

Архітектурно-планувальне завдання на спорудження пам'ятника (монумента) та перелік необхідних технічних умов визначається з урахуванням специфіки спорудження та експлуатації пам'ятника (монумента).

Розроблення проектної документації на спорудження пам'ятників (монументів) та визначення вартості проектних і будівельно-монтажних робіт проводиться згідно з державними будівельними нормами.

З урахуванням протокольних рішень засідань відповідних містобудівних та художньо-експертних рад генеральний проектувальник за участю замовника забезпечує погодження проектної документації, проведення комплексної державної експертизи і затвердження її в установленому порядку (пункти 3.7; 3.8; 3.9; 3.10 Порядку № 231/806).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 483 затверджений Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи.

Пунктом 2 вказаного порядку передбачено, що до проектів будівництва належать предпроектна документація (техніко-економічні обґрунтування і техніко-економічні розрахунки інвестицій, ескізні проекти) і проектно-кошторисна документація (проекти, робочі проекти, робоча документація) для нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків, споруд та інших обєктів (далі Порядок № 483).

Затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва здійснюється за наявності позитивного висновку комплексної державної експертизи (пункт 5 Порядку № 483).

Інвестиційні програми і проекти будівництва незалежно від джерел фінансування підлягають обовязковій комплексній державній експертизі у повному обсязі, крім обєктів, затвердження проектів будівництва яких не потребує висновку державної експертизи (пункт 7 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи). Перелік таких обєктів встановлюється Мінбудом відповідно до законодавства.

Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 12 листопада 2003 року № 187 затверджений Перелік обєктів, затвердження проектів будівництва яких у межах законодавства України не потребує висновку комплексної державної експертизи, однак, таких обєктів як памятники або монументи до цього Переліку не включено.

Пунктом 9 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи № 483 передбачено, що проведення комплексної державної експертизи забезпечується відповідальними виконавцями службами Укрінвестекспертизи, які згідно із законодавством, у тому числі, видають комплексні експертні висновки.

Для проведення комплексної державної експертизи інвестор (замовник) подає відповідній службі Укрінвестекспертизи документацію у складі згідно з державними будівельними нормами (пункт 12 Порядку № 483).

Висновок комплексної державної експертизи складається на підставі висновків виконавців її складових частин, затверджується керівником служби Укрінвестекспертизи і дійсний протягом терміну дії вихідних даних на проектування.

Пунктом 3.11 Порядку спорудження (створення) памятників і монументів № 231/806, зокрема, встановлено, що проектна документація на спорудження памятника розробляється у дві стадії: 1) проект та 2) робоча документація.

Згідно з пунктом 3.13 Порядку спорудження (створення) памятників і монументів № 231/806 дозвіл на виконання будівельних робіт надається відповідно до законодавства та Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року № 273 (далі Положення № 273).

Так, у «Загальних положеннях» вказаного Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт зазначається, що воно встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту обєктів, та є обовязковим для застосування усіма субєктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.

Так, згідно з пунктом 1.1 Положення № 273 дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших обєктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

У розділі 2 Положення № 273 встановлений перелік документів, які подаються для одержання дозволу, зокрема, рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво обєкта містобудування; документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено обєкт; комплексний висновок державної інвестиційної експертизи; документи про призначення відповідальних виконавців робіт; затверджену в установленому порядку проектну документацію.

Згідно з пунктом 5.1 Положення № 273 виконання будівельних робіт на обєктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Крім того, пунктами 3.14 та 3.15 Порядку спорудження (створення) памятників і монументів № 231/806 передбачені авторський та технічний нагляд за спорудженням (створенням) памятників, а також прийняття споруджених памятників в експлуатацію згідно з вимогами законодавства та державних будівельних норм.

Отже, з огляду на викладене, в спростування доводів відповідача про законність зведення памятнику, оскільки рішенням Берегової селищної ради було надане відповідне узгодження, - суд вважає за необхідне звернути його увагу не те, що таке рішення органу виконавчої влади є лише одним із етапів в процесі узгодження спорудження памятників та не замінює інших дозвільних документів, отримання яких є обовязковим.

Судом в процесі розгляду справи у відповідача було витребувано докази дотримання вищевказаних вимог чинного законодавства та встановленого ними порядку, зокрема, ухвалою господарського суду від 13 травня 2011 року (а.с. 62-64), але, відповідачем наведені докази надані не були, в судовому засіданні 20 травня 2011 року його представником були надані пояснення, що усі перелічені вище документи, такі як проектна документація, дозвіл на виконання будівельних робіт, документи, що посвідчують будь-яке право на земельну ділянку, та акт введення памятнику до експлуатації відсутні.

Так, суд вважає, що надані в процесі справи докази безперечно свідчать про те, що спорудження відповідачем обєкту на спірній земельній ділянці є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, а оскільки відповідач не має законних прав на цю земельну ділянку, самочинне будівництво у даному випадку поєднується із самовільним зайняттям земельної ділянки, юридичні ознаки якого закріплені у Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», де зазначено, що самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Для особи, яка самочинно забудувала земельну ділянку, Цивільний кодекс України передбачає настання таких негативних наслідків майнового характеру: знесення збудованого обєкту; проведення перебудові; відшкодування витрат, повязаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Так, згідно з частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобовязати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудові є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобовязана відшкодувати витрати, повязані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріалами справи безспірно підтверджується порушення відповідачем норм земельного та цивільного законодавства шляхом спорудження обєкту на земельній ділянці, що не передана йому у будь-яке користування або у власність за відсутністю будь-яких дозвільних документів на це, з порушенням відповідних порядків та положень, передбачених чинним законодавством, суд вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог Ради міністрів АР Крим.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на відповідача.

Оскільки більш клопотань або пояснень від сторін не надходило в судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 24 травня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Зобовязати Феодосійське регіональне козацьке товариство всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (Сімферопольське шосе, 56, 98100, м.Феодосія, ЄДРПОУ 36517222) знести самовільно зведену споруду православний символ Поклінний хрест, розташований на земельній ділянці, площею 0.00015 га, в районі траси Феодосія Владиславівка, за межами населеного пункту м. Феодосія.

3.Зобовязати Феодосійське регіональне козацьке товариство всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (Сімферопольське шосе, 56, 98100, м.Феодосія, ЄДРПОУ 36517222) звільнити, привести у придатний для використання стан та повернути Раді міністрів АР Крим (пр. Кірова, 13, м. Сімферополь, 95005) самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0.00015 га, в районі траси Феодосія Владиславівка, за межами населеного пункту м. Феодосія.

4.Стягнути з Феодосійського регіонального козацького товариства всеукраїнської громадської організації «Українське реєстрове козацтво» (Сімферопольське шосе, 56, 98100, м.Феодосія, ЄДРПОУ 36517222) на користь Раді міністрів АР Крим (пр. Кірова, 13, м. Сімферополь, 95005) державне мито у розмірі 170. 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236.00 грн..

5.Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.