Рішення № 16119002, 19.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2011Справа №5002-7/806-2011

За позовом Приватного підприємства «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» (97400, м. Євпаторія, вул. Горького, 1, ідентифікаційний код 30122245)

До відповідача Євпаторійської міської ради (97412, м. Євпаторія, пр-т Леніна, 2)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Прокуратура міста Євпаторії (97416, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Гоголя, 5/8).

За участю прокуратури АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21)

Про визнання нечинним та скасування рішення.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1 предст., дов. б/н від 10.01.2011р.; ОСОБА_2 предст., дов. б/н від 10.01.2011р.

Від відповідача - ОСОБА_3, предст., дов. №407/02-29 від 31.03.2011 р.

Від прокуратури Сокол О. В., посвідчення №08089.

Сутьспору Приватне підприємство «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення Євпаторійської міської ради 2-ї сесії 6-го скликання №6-2/13 від 26.11.2010 р. про скасування рішення Євпаторійської міської ради від 29 травня 2009 року №5-45/29 «Про передачу в оренду на 49 років Приватному підприємству «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» земельної ділянки для обслуговування пансіонату за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 1».

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення було прийнято Євпаторійською міською радою протиправно, з порушенням положень чинного законодавства, оскільки відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування не мають права скасовувати раніше прийняті власні рішення, позаяк останні можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку. Крім того, позивач зазначає, що в протесті прокурора, за результатами розгляду якого було прийнято спірне рішення, викладені обставини, які не відповідають дійсності, оскільки рішення Євпаторійської міської ради від 29 травня 2009 року №5-45/29 було прийнято на підставі клопотання Приватного підприємства «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» від 15.05.2009 р. і технічної документації з землеустрою, а не на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 11.02.2009 р. у справі №2-26/10204-2008. Крім того, позивач зазначає, що за результатом нового розгляду вищевказаної господарської справи постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 р. у справі №2-21/1806.1-2010 за Приватним підприємством «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» було визнано право власності на пансіонат, про що відповідачу і прокурору було відомо.

Ухвалою ГС АР Крим від 04.03.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, була залучена Прокуратура міста Євпаторії.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, та, серед іншого, просив суд припинити провадження у справі у звязку з непідвідомчістю.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача ухвалою ГС АР Крим від 05.05.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

29.05.2009 р. Євпаторійською міською радою було прийнято рішення №5-45/29, яким затверджено технічну документацію з землеустрою по складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПП «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 1 та вирішено пережати в оренду на 49 років, з моменту прийняття рішення, земельну ділянку, кадастровий номер 0110900000:01:004:0049, для обслуговування пансіонату.

На вказане рішення прокурором м. Євпаторії був внесений протест №2201 вх/10 від 17.05.2010 р., за результатом розгляду якого рішенням №6-2/13 від 26.11.2010 р. протест був задоволений, а раніше прийняте рішення Євпаторійської міської ради №5-45/29 від 29.05.2009 р. скасоване.

Вважаючи рішення Євпаторійської міської ради №6-2/13 від 26.11.2010 р. таким, що прийнято з порушенням положень чинного законодавства України, Приватне підприємство «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» звернулося до суду з позовом про визнання його нечинним та скасування.

Суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Аналогічне положення міститься в статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з частиною 1 статті 144 Основного Закону України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Конституційний суд України в рішенні від 16.04.2009 р. у справі N1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

У вказаному рішенні КСУ дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У вищевказаному рішенні від 16.04.2009 р. у справі N1-9/2009 Конституційний суд України зазначив, що системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України «Про прокуратуру», прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").

У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до статті 150 Конституції України з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно зі статтею 69 Закону України «Про Конституційний суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З урахуванням цього, позиція Конституційного суду України, викладена в зазначеному вище рішенні від 16.04.2009 р. у справі N1-9/2009, має бути обовязково врахована у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 29 травня 2009 року №5-45/29 про надання позивачеві в користування земельної ділянки виникли правовідносини, повязані з реалізацією права на оренду землі, тобто субєктивного права Приватного підприємства «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99», проти зміни чи припинення якого позивач у справі заперечує, у звязку з чим, враховуючи вищевикладену позицію КСУ, відповідач не мав права скасувати раніше прийняте ним рішення №5-45/29 від 29.05.2009 р. При цьому, суд враховує, що укладений на підставі цього рішення договір оренди землі від 12.06.2009 р. на теперішній час є дійсним, що вбачається з постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. у справі №5002-19/3325-2010.

Крім того, суд зазначає, що рішення Євпаторійської міської ради від 29 травня 2009 року №5-45/29 за своєю суттю є ненормативним актом одноразового застосування, яке вичерпує свою дію фактом виконання укладання договору оренди землі, а тому не може бути скасоване чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання.

За таких обставин, суд зауважує, що прокурор м. Євпаторії при внесенні до Євпаторійської міської ради протесту №2201 вх/10 від 17.05.2010 р. на рішення від 29 травня 2009 року №5-45/29 мав одночасно звернутися до суду з позовом про визнання цього рішення незаконним, оскільки Євпаторійська міська рада, враховуючи характер рішення та виниклі правовідносини, була позбавлена права на його самостійне скасування.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст..8 Закону України «Про прокуратуру» вимоги прокурора, що відповідають діючому законодавству, є обовязковому для всіх органів, підприємств, посадових осіб і виконують негайно або в передбачені законом або встановлені прокуратурою строки.

Таким чином, законодавчо не передбачено обовязкове задоволення органом місцевого самоврядування протесту прокурора, позаяк місцева рада зобовязана лише розглянути по суті протест з ретельним дослідженням фактичних обставин та вимог чинного законодавства та ухвалити відповідне рішення.

Однак, не може погодитися з посиланням прокурора в протесті на те, що рішення Євпаторійської міської ради від 29 травня 2009 року №5-45/29 має бути скасоване з огляду на наявність постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2009 р., яким рішення ГС АР Крим від 11.02.2009 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 р. у справі №2-26/10204-2008 про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно по вул. Горького, 1 в м. Євпаторія були скасовані.

Так, суд звертає увагу на те, що зазначеною постановою суду касаційної інстанції спір по суті вирішений не був, оскільки справа була направлена на новий розгляд. При цьому, спір залишився невирішеним і на теперішній час, позаяк за результатом нового розгляду постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2011 р. у справі №2-21/1806.1-2010 рішення судів попередніх інстанцій знов були скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції та передана на вирішення судді С. С. Потопальському (ухвала ГС АР Крим від 31.03.2011 р. у справі №2-11/1170.2-2011).

Отже, лише скасування рішення Господарського суду АР Крим від 14.04.2009 р. у справі №2-26/10204-2008 не може бути підставою для скасування рішення Євпаторійської міської ради від 29 травня 2009 року №5-45/29, оскільки на теперішній час питання про власність Приватного підприємства «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» на нерухоме майно по вул. Горького, 1 в м. Євпаторія остаточно не вирішено.

Крім того, суд погоджується з твердженням позивача про те, що з аналізу рішення Євпаторійської міської ради від 29 травня 2009 року №5-45/29 вбачається, що воно було прийнято не на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 14.04.2009 р. у справі №2-26/10204-2008, а на підставі клопотання Приватного підприємства «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» від 15.05.2009 р. та технічної документації із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, стаття 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття субєктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Однак, матеріали справи свідчать, що при прийнятті рішення №6-2/13 від 26.11.2010 р. Євпаторійська міська рада вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки була не вправі скасовувати раніше ухвалене власне рішення ненормативного характеру, яке вичерпало свою дію фактом виконання, призвело до виникнення правовідносин, повязаних з реалізацію Приватним підприємством «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» субєктивного права на землю, проти зміни чи припинення якого позивач заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Серед способів захисту цивільного права та інтересу, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлений, зокрема, й такий, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про необхідність припинення провадження у справі через непідвідомчість спору господарським судам з огляду на наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин» від 18 лютого 2010 року № 1914-VI було доповнено статтю 12 Господарського процесуального кодексу України пунктом 6, згідно з яким господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 положення пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Тобто, на законодавчому рівні та відповідно до рішення Конституційного Суду України проведено розмежування земельних спорів, які належать до компетенції господарських та адміністративних судів. При цьому запропоноване розмежування зроблено з урахуванням правової позиції, за якою наявність в спорі суб'єкта владних повноважень не є вирішальним критерієм віднесення земельного спору до компетенції господарського чи адміністративного суду.

У даному разі, проводячи розмежування земельних спорів, законодавець та Конституційний Суд України виходили з того, чи бере участь у спорі фізична або юридична особа, чи суб'єкт господарської діяльності.

Отже, компетенцію господарських судів, враховуючи положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, було поширено на земельні спори, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності.

Компетенцію адміністративних судів - на земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Тобто, вирішуючи питання щодо того чи має земельний спір розглядатися у порядку господарського судочинства, господарським судам слід виходити саме з того, що дія пункту 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України поширюється на земельні спори з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в Рекомендаціях Президії Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 р. «Про застосування законодавства при вирішенні земельних спорів (питання щодо підвідомчості)».

Таким чином, враховуючи що позивач у справі Приватне підприємство «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99», є субєктом господарської діяльності, земельна ділянка за рішенням Євпаторійської міської ради від 29 травня 2009 року №5-45/29 була передана для обслуговування пансіонату, тобто використання у господарській діяльності, суд вважає, що спір у цій справі носить господарський характер та має вирішуватися за правилами Господарського процесуального кодексу України, а тому клопотання відповідача про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати нечинним та скасувати рішення Євпаторійської міської ради 2-ї сесії 6-го скликання №6-2/13 від 26.11.2010 р. про скасування рішення Євпаторійської міської ради від 29 травня 2009 року №5-45/29 «Про передачу в оренду на 49 років Приватному підприємству «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» земельної ділянки для обслуговування пансіонату за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 1».

3.Стягнути з Євпаторійської міської ради (97412, м. Євпаторія, пр-т Леніна, 2) на користь Приватного підприємства «Спортивно-розважальний комплекс «Водяний світ-99» (97400, м. Євпаторія, вул. Горького, 1, ідентифікаційний код 30122245) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 24.05.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.