Рішення № 16118969, 24.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2011Справа №5002-25/1485-2011 за позовом Приватного підприємства «Керчліфтремонт», м. Керч, Шосе Героїв Сталінграда, 50, кв. 69, 98320

до відповідача Комунального підприємства «Войковець», м. Керч, вул. Кірова, 5, 98300

про стягнення 376246, 30 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1, дов. №23/113-66 від 11.05.2011, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач - Приватне підприємство «Керчліфтремонт» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства «Войковець», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 376246, 30 грн. , у тому числі: 335538, 77 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію за період з 02 грудня 2009 року по 01 квітня 2011 року, пеню в розмірі 21002,16 грн., 3% річних 3995, 63 грн., інфляційні збитки 15709,74 грн., мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати за надані послуги за договором № 60 від 02 грудня 2009 року.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

В процесі розгляду справи суду стало відоме про порушення господарським судом АР Крим провадження по справі про банкрутство №5002-30/1209-2011 за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі до боржника - Комунального підприємства «Войковець».

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.

Безпосередньо провадження у справах про банкрутство регулюється спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон) та Господарським процесуальним кодексом.

Стаття 1 вказаного Закону дає поняття термінів, в тому числі боржника, суб'єкта банкрутства, кредитора, безспірні вимоги кредиторів, арбітражний керуючий та ряд інших термінів.

Зокрема, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

З метою однакового застосування положень вказаного Закону Президія Вищого господарського суду України 04 червня 2004 року надала господарським судам України Рекомендації № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з п. 8.13 вказаних Рекомендацій, зазначено, що Закон і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

Верховний суд України у своїй постанові від 18 березня 2002 року у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічне роз'яснення міститься в п. 54, 55 Постанові Пленуму Верховного суду України від 18.12.09 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів.

Але, Припис частини 2 статті 14 Закону поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.

Так, предметом даної справи є неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за договором від № 60 від 02 грудня 2009 року.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість що склалась за період з 02 грудня 2009 року по 01 квітня 2011 року.

Провадження по справі про банкрутство №5002-30/1209-2011 порушено 25 березня 2011 року, тобто після виникнення грошового зобовязання у боржника перед кредитором.

Таким чином, Приватне підприємство «Керчліфтремонт» - є конкурсним кредитором.

На час розгляду господарським судом справи №5002-25/1485-2011, опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство боржника Комунального підприємства «Войковець» не було, у звязку із чим, суд вважає за можливим розглянути справу №5002-25/1485-2011 по суті за правилами позовного провадження.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

02 грудня 2009 року між Приватним підприємством «Керчліфтремонт» (підрядник) та Комунальним підприємством «Войковець» (замовник) укладений підрядний договір №60 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на обєктах замовника.

Пунктом 3.1. Договору встановлена помісячна оплата робіт, яка на момент підписання сторонами договору складає 53964,76 грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, сума оплати робіт може бути змінена в бік збільшення або зменшення.

Замовник, на підставі підписаних підрядчиком актів, самостійно оплачує виконані роботи до кінця поточного місяця, але не пізніше восьмого числа наступного місяця, (пункт 4.5. Договору).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що оплата за виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів та регламентних робіт здійснюється замовником, у відповідності з умовами договору, перерахуванням на розрахунковий рахунок підрядчика.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору, договір діє з 02 грудня 2009 року по 31 грудня 2010 року. Однак, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона договору не заявила про припинення його дії, то договір вважається пролонгованим ще на один рік.

Позивач в позовній заяві посилається на виконання з його боку договірних обовязків належним чином та у повному обсязі.

Однак, відповідач взяті на себе зобовязання за договором №60 від 02.12.2009, стосовно оплати наданих позивачем послуг, виконав не в повному обсязі, у звязку із чим за Комунальним підприємством «Войковець» за період з 02 грудня 2009 року по 01 квітня 2011 року сформувалась заборгованість у сумі 335538, 77 грн.

Позивач в позовній заяві зазначив, що за період з 02 грудня 2009 року по 01 квітня 2011 року Приватне підприємство «Керчліфтремонт» виконало для Комунального підприємства «Войковець» робіт по підрядному договору №60 на загальну суму 847682,66 грн., однак, відповідачем сума заборгованості сплачена частково, в розмірі 512143,89 грн.

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01 вересня 2010 року по 24 березня 2011 року, який підписаний обома сторонами договору, з якого вбачається наявність заборгованості у Комунального підприємства «Войковець» перед Приватним підприємством «Керчліфтремонт» в розмірі 335538,77 грн., (а.с.63).

Отже, внаслідок порушення умов укладеного договору, в частині оплати за надані послуги, за відповідачем склалась заборгованість у сумі 335538, 77 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 335538, 77 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 21002,16грн., 3% річних 3995, 63 грн., інфляційні збитки 15709,74 грн.

Пунктом 5.8. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного перерахування на розрахунковий рахунок підрядника місячної оплати за договором, останній вправі не приступати к роботі до повного погашення заборгованості з оплатою замовником підряднику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26 травня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Войковець», (м. Керч, вул. Кірова, 5, 98300, ідентифікаційний код 36286510, МФО 384061, р/р №260003023000447 філії «Керченське відділення «Ощадбанк» м. Керч) на користь Приватного підприємства «Керчліфтремонт», (м. Керч, Шосе Героїв Сталінграда, 50, кв. 69, 98320, ідентифікаційний код 34908234, МФО 324010, р/р №26000500487031 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь) заборгованість в сумі 376246, 30 грн. , у тому числі: 335538, 77 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію за період з 02 грудня 2009 року по 01 квітня 2011 року, пеню в розмірі 21002,16 грн., 3% річних 3995, 63 грн., інфляційні збитки 15709,74 грн.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Войковець», (м. Керч, вул. Кірова, 5, 98300, ідентифікаційний код 36286510, МФО 384061, р/р №260003023000447 філії «Керченське відділення «Ощадбанк» м. Керч) на користь Приватного підприємства «Керчліфтремонт», (м. Керч, Шосе Героїв Сталінграда, 50, кв. 69, 98320, ідентифікаційний код 34908234, МФО 324010, р/р №26000500487031 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь) 3762,46 грн. державного мита.

4.Стягнути з Комунального підприємства «Войковець», (м. Керч, вул. Кірова, 5, 98300, ідентифікаційний код 36286510, МФО 384061, р/р №260003023000447 філії «Керченське відділення «Ощадбанк» м. Керч) на користь Приватного підприємства «Керчліфтремонт», (м. Керч, Шосе Героїв Сталінграда, 50, кв. 69, 98320, ідентифікаційний код 34908234, МФО 324010, р/р №26000500487031 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.

Рішення оформлено 26 травня 2011 року