Рішення № 16118968, 23.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

23.05.2011Справа №5002-28/1110-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (95004, АДРЕСА_1).

До відповідача Малого державного підприємства фірми «Космея» (95011, м. Сімферополь, вул. Крилова, 33).

Про стягнення 74066,94 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_2 ФОП.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Малого державного підприємства фірми «Космея» про стягнення 74066,94 грн., яка складається з суми нарахованих відсотків в розмірі 29027,12 грн., збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 35396,09 грн. та річних відсотків в розмірі 8643,90 грн. нарахованих на суму заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду АР Крим від 10.01.2011р. у справі № 5002-30/5460-2010 стягнуто з відповідача 120400,00грн., які останній безпідставно утримував, у звязку з чим, позивач просить стягнути відсотки за користування чужими грошима, збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції та річні відсотки.

20.04.2011 р. на адресу господарського суду АР Крим надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 107576,99 грн., з яких 37577,06 грн. збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції, 9074,53 грн. 3% річних, 30100,82 грн. відсотки за користування чужими коштами, 29901,05 грн. пені, 1000,00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу.

Представник відповідача у судове засідання двічі не зявився, відзив та витребувані документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Кореспонденція, що надсилалася відповідачу, повернулася до суду з відміткою пошти «організація вибула», в той час, як процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 164546 (а. с. 43-45) та за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» № 02-5/289 від 18.09.1997р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду АР Крим від 10.05.2007р. у справі № 2-4/5629-2007 МДП фірма «Космея» визнана банкрутом та у її відношенні відкрита ліквідаційна процедура. 12 лютого 2008 року арбітражним керуючим прийнято рішення про включення до ліквідаційної маси боржника майно, а саме: нежитлові приміщення аптеки загальною площею 129,7 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_2

Вищий господарський суд України постановою від 09.12.2009 р., скасував постанову господарського суду АРК від 10.05.2007 р. по справі № 2-4/5629-2007, справу передано на новий розгляд до господарського суду АРК. Справі привласнено новий номер - № 5002-6/3475.1-2010.

06.08.2010р. ухвалою господарського суду АР Крим у справі №5 002-6/3475.1-2010 (№2-4/5629-2007) припинено провадження у справі про банкрутство Малого державного підприємства «Космея».

Як встановлено судом при розгляді справи № 5002-6/3475.1-2010, ліквідатором виявлено належне відповідачу на праві повного господарського віданні нерухоме майно нежитлове приміщення аптеки площею 129,7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2

З метою викупу приміщень аптеки в межах процедури банкрутства ліквідації, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок МДП «Космея» 07.10.2008р., 20.10.2008р. та 22.10.2008р. перераховані грошові кошти в загальній сумі 120400,00грн. Проте, майно позивачу не передано, договір не укладено, у звязку з чим, позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 120400,0 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

10 січня 2011 року рішенням господарського суду АР Крим у справі № 5002-30/5460-2010 стягнуто з Малого державного підприємства фірми «Космея» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 120400,00 грн. та судові витрати. Рішення набрало законної сили.

За загальним правилом кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України). Водночас, стаття 35 ГПК України визначає підстави, за яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Таким чином, вищезазначені факти, встановлені, зокрема, господарським судом АР Крим у справі № 5002-30/5460-2010 відносно правомірності стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих коштів у розмірі 120400,00 грн. не підлягають доказуванню.

У своїй позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 107576,99 грн., з яких 37577,06 грн. збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції, 9074,53 грн. 3% річних, 30100,82 грн. відсотки за користування чужими коштами, 29901,05 грн. пені, 1000,00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до Глави 83 Цивільного кодексу України, яка регулює позадоговірні зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а саме статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З аналізу наведених норм вбачається, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом.

Врахувавши те, що позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в розмірі 120400,00 грн., що встановлено господарським судом АР Крим у справі № 5002-30/5460-2010, суд дійшов висновку, що вони знаходилися у відповідача в користуванні.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд дійшов висновку про застосування аналогії закону щодо стягнення з відповідача 30100,82 грн. процентів за користування коштами відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки статтею 8 даного Кодексу передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2008р. по справі № 22/249 (а. с. 53-59).

Враховуючи вищезазначене, а також факт безпідставного набуття та користування відповідачем коштами у розмірі 120400,00 грн., встановлений господарським судом АР Крим у справі № 5002-30/5460-2010, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими коштами в розмірі 30100,82 грн. - підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 37577,06 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 9074,53 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента № 227/95 від 16.03.1995р. встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних обґрунтованими.

За таких обставин, з МДП «Космея» підлягає стягненню сума збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 37577,06 грн. та 3% річних у розмірі 9074,53 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 29824,58 грн. за період з 30.10.2008р. по 26.04.2011р.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, господарський суд не погоджується з зазначеним позивачем періодом, за який останній просить стягнути пеню, та, відповідно, з зазначеною сумою у розмірі 29824,58 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду спору, відповідач не надав суду заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача пені, позивач посилається на приписи ст. 230 та ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій встановлено ст. 231 ГК України. Так, зокрема, ч. 6 даної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на встановлений законодавцем пресікательний строк нарахування пені в шість місяців, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, оскільки сума пені, заявлена позивачем, підлягає перерахуванню.

Так, стягненню підлягає пеня за 180 днів, починаючи з 30.10.2008р. (як зазначив позивач у своєму розрахунку) в розмірі 7125,04 грн. (120400,00 грн. х 12% /365д. х 180д.).

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1000,00 витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат, зокрема, віднесено оплату послуг адвоката, повязаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Так, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України (ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»).

Повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Позивач надав суду договір про надання юридичних послуг від 01.02.2011р. (а. с. 15-17), укладений між ФОП ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3, квитанцію № 29 на оплату наданих послуг у розмірі 1000,00 грн. (а. с. 13) та акт від 10.03.2011 року про надання юридичних послуг (а. с. 14).

Як свідчать матеріали справи та вбачається з договору від 01.02.2011р. про надання юридичних послуг, виконавцем за договором виступає СПД ОСОБА_3, який не є адвокатом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для застосовування приписів ст. 44 та 49 ГПК України, у з вязку з чим, позовні вимоги про стягнення 1000,00 грн. витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Відповідач не представив суду контррозрахунок суми позову, а також не надав доказів сплати відсотків за користування чужими коштами, збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 3% річних та пені, у звязку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 23.05.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 26.05.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Малого державного підприємства фірми «Космея» (95011, м. Сімферополь, вул. Крилова, 33, код ЄДРПО України 16508433) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (95004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відсотки за користування чужими коштами в розмірі 30100,82 грн., пеню в розмірі 7125,04 грн., 3% річних в розмірі 9074,53 грн., суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 37577,06 грн.

3.В частині позовних вимог про стягнення 22699,54 грн. пені та витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн. відмовити.

4.Стягнути з Малого державного підприємства фірми «Космея» (95011, м. Сімферополь, вул. Крилова, 33, код ЄДРПО України 16508433) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (95004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито у розмірі 838,77 грн. та 184,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.