Рішення № 16118963, 23.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

23.05.2011Справа №5002-8/1381-2011 За позовом Заступника прокурора міста Сімферополя м. Сімферополь в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь

до відповідачів -

1.Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь

2.фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сімферополь

про визнання договору недійсним.

Суддя Чумаченко С.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не з'явився.

Від відповідачів не з'явилися.

Прокуратур Коноваленко А.М.

Суть спору: Заступник прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради і фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, просить суд визнати недійсним договір про спільне співробітництво від 01 квітня 2010 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром.

Представник Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради надав суду відзив на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не представлено доказів укладення між сторонами удаваного правочину, а саме наявність між сторонами наміру приховати інші правовідносини, крім тих, які фактично були вказані в договору.

Представник Сімферопольської міської ради надав суду пояснення по справі, просить суд задовольнити позовні вимоги, у звязку із відсутністю у Відповідачів правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою.

Справа слуханням відкладалася, в судовому засідання оголошувалася перерва в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглянувши матеріали справи,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що проведеною прокуратурою м. Сімферополя перевіркою встановлено, 01 квітня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром укладено договір про спільне співробітництво.

Предметом вказаного договору є організація спільного співробітництва в сфері дозвілля та розвитку інфраструктури на займаній Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром території для досягнення наступних цілей:

-поліпшення екологічного стану на займаній сторонами території;

-поліпшення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 якості послуг, наданих відвідувачам Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру;

-посилення контролю за технічним станом атракціонів та торгівельних пунктів;

-розвиток інфраструктури території займаної сторонами;

-організація робіт по благоустрою території займаної Сторонами.

Так, на думку позивача, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром договір від 01 квітня 2010 року, фактично вчинений для приховання іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки, у звязку із чим Позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Представник Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру надав суду відзив на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не представлено доказів укладення між сторонами удаваного правочину, а саме наявність між сторонами наміру приховати інші правовідносини, крім тих, які фактично були вказані в договору.

Суд розглянувши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.

01 квітня 2010 року між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром (Сторона-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Сторона-2) укладено договір про спільне співробітництво.

Предметом вказаного договору є організація спільного співробітництва в сфері дозвілля та розвитку інфраструктури на займаній Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром території для досягнення наступних цілей:

-поліпшення екологічного стану на займаній сторонами території;

-поліпшення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 якості послуг, наданих відвідувачам Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру;

-посилення контролю за технічним станом атракціонів та торгівельних пунктів;

-розвиток інфраструктури території займаної сторонами;

-організація робіт по благоустрою території займаної Сторонами.

Пунктом 6.2. Договору про спільне співробітництво від 01 квітня 2010 року встановлено, що Сторона-2 для забезпечення виконання умов Договору надає грошові кошті в розмірі 600грн в місяць, які передаються у власність Стороні-1.

Договір про спільне співробітництво вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до рішення тендерної комісії (пункт 8.1. Договору від 01 квітня 2010 року).

Згідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд прийшов до висновку, що між сторонами фактично склалися орендні правовідносини.

Таким чином, Договір про спільне співробітництво від 01 квітня 2010 року, укладений між Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром (Сторона-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Сторона-2), фактично є договором оренди землі.

Так, статтею 235 Цивільного кодексу України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В пункті 25 Постанови “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9 Пленум Верховного суду України зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Отже, до Договору про спільне співробітництво від 01 квітня 2010 року необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, що регулюють відносини оренди землі.

Згідно статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про оренду землі» обєктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Виходячи із зазначених положень, правом на передачу в оренду земельних ділянок наділені тільки їх власники.

Проте, у даному випадку земельна ділянка, що передана у користування фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 та знаходиться на території Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру, перебуває у власності територіальної громади міста в особі Сімферопольської міської ради, оскільки правовстановлюючі документи на земельну ділянку Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради належним чином не оформлені.

Відповідно статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно статті 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є субєктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 124, 125, 126 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на дату укладення договору, регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Судом встановлено, що документи, які посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, що була передана в оренду фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, у Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру відсутні. Так само, судом встановлено відсутність відповідного рішення Сімферопольської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду та відсутність встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно статті 203 Цивільного кодексу України, такими вимогами значиться: зміст правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» встановлено, що у тому разі, коли такий правочин суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсним укладеного сторонами правочину.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторонами при укладенні оспорюваного договору не були дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України яким визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на відповідача на підставі вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

23 травня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення.

Повний текст рішення підписаний 26 травня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним договір про спільне співробітництво від 01 квітня 2010 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради.

3.Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, пр. Кірова,51; р\р 35412001001267 УДК в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 13779485) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) держмито в сумі 42,50 грн.

4.Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, пр. Кірова,51; р\р 35412001001267 УДК в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 13779485) в доход Державного бюджету України (р/р 31218259700002, код платежу 22050000, в банку одержувача: Управління держказначейства в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 34740405) 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (95034, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) держмито в сумі 42,50 грн.

6.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (95034, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (р/р 31218259700002, код платежу 22050000, в банку одержувача: Управління держказначейства в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 34740405) 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.Накази видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.