Рішення № 16118918, 23.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

23.05.2011Справа №5002-18/1061-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (вул. Лісна, 1, с. Андрусове, Сімферопольський район, АР Крим, 97576; поштова адреса: вул. Буденного, 32, м. Сімферополь, АР Крим, 95053)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фахівець-Юг» (вул. Залесська, 85, кв. 77, м. Сімферополь, АР Крим, 95044; поштова адреса: вул. Будьонного, 24, м. Сімферополь, АР Крим, 95017)

Про стягнення 23516,81 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність від 10.01.2011 року

Від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (далі позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фахівець-Юг» (далі відповідач) в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 18899,65 грн., інфляційну суму у розмірі 346,22 грн., 3% річних у сумі 297,71 грн., пеню у сумі 3627,01 грн., а загалом 23516,81 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 610, 625 Цивільного кодексу України і 216, 232 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 26.06.2009 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень, які розташовані на 1-му поверсі будівлі № 24 по вул. Будьонного у м. Сімферополі, приміщення №№ 29, 31, 32, 33, загальною площею 74,5 кв.м. Як виходить з тексту позовної заяви, станом на 15.03.2011 року за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати у сумі 18899,65 грн., несплата такої суми боргу відповідачем і стала підставою для звернення позивача до суду з позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 18899,65 грн., інфляційної суми у розмірі 346,22 грн., 3% річних у сумі 297,71 грн. та пені у сумі 3627,01 грн.

У судовому засіданні 12.05.2011 року представник позивача надав суду розрахунок суми основного боргу, в якому вказав суму основного боргу, яка складає 18899,65 грн. Суд залучив такий розрахунок до матеріалів справи.

Також, у судовому засіданні 12.05.2011 року представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив клопотання представника позивача.

23.05.2011 року через канцелярію господарського суду представник позивача здав пояснення (заяву) до позовної заяви від 20.05.2011 року, відповідно до яких вказує, що загальна сума заборгованості відповідача складає 16932,61 грн., а саме: 13302,25 грн. заборгованість з орендної плати, 2868,77 грн. пеня, 548,33 грн. - 3% річних та 213,26 грн. - інфляційна сума.

Суд приймає такі пояснення (заяву) позивача до свого розгляду.

Представник відповідача у судові засідання чотири рази не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відзив на позов суд не представив.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористувався, а не його обовязок, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фахівець-Юг» (орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень.

Відповідно до ст. 759 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення, які розташовані на 1 поверсі будівлі № 24 а по вул. Будьонного у м. Сімферополь, АР Крим, загальною площею 61,4 кв.м.

26.06.2009 року між сторонам укладена додаткова угода № 1 до договору оренди нежилих приміщень, відповідно до якої, пункт 1 договору оренди нежилих приміщень б/н від 26.06.2009 року викладено у наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення № 39, 31, 32, 33, які розташовані на 1 поверсі будівлі № 24 а по вул. Будьонного у м. Сімферополь, АР Крим, загальною площею 74,5 кв.м.

У пункті 1 договору сторони погодили, що передача приміщення у оренду оформлюється Актом прийому-передачі, що є невідємною частиною договору.

Орендодавець зобовязується передати, а орендар прийняти приміщення в оренду в день підписання договору.

Судом встановлено, що такий Акт було підписано сторонами за договором 26.06.2009 (а.с. 30)

Статтею 762 ч.1 та 5 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За погодженням сторін розмір орендної плати складає 5024,20 грн. за місяць з ПДВ (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.06.2009 року).

Згідно з додатковою угодою № 4 від 17.01.2011 року, орендна плата за користування приміщеннями складає 2225,50 грн. у місяць. Таку суму орендної плати орендар зобовязаний сплачувати по авансовій системі не пізніше 24 числа поточного місяця відповідно до виставлених орендодавцем рахункам-фактурам. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку орендаря на розрахунковий рахунок орендодавця. (пункт 5 договору).

Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачу рахунки на сплату орендної плати, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Проте відповідач своєчасно і у повному обсязі не виконував свої зобовязання за договором оренди нежилих приміщень, у результаті чого, як виходить з тексту позовної заяви, станом на 15.03.2011 року за ним рахувалася заборгованість у сумі 18899,65 грн. за користування нежилими приміщеннями № 39, 31, 32, 33, які розташовані на 1 поверсі будівлі № 24 а по вул. Будьонного у м. Сімферополь, АР Крим, загальною площею 74,5 кв.м., а саме: за листопад 2010 року 5024,20 грн., грудень 2010 року 5024,20 грн., січень 2011 року - 50247,20 грн., 01-16 лютого 2011 року 2872,70 грн., 17-28 лютого 2011 року 954,35 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Судом встановлено, що у процесі вирішення спору відповідач частково оплатив орендну плату у розмірі 5024,20 грн. Така оплата була здійснена відповідачем платіжним дорученням № 349 від 14.04.2011 року на підставі рахунку позивача № 85 від 17.01.2011 року, що підтверджується банківською випискою позивача (а.с. 43).

У звязку із чим провадження у справі у частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5024,20 грн. підлягає припиненню по пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

23.05.2011 року через канцелярію господарського суду представник позивача здав пояснення (заяву) до позовної заяви від 20.05.2011 року, відповідно до яких вказує, що станом на 20.05.2011 року загальна сума заборгованості відповідача складає 16932,61 грн., а саме: 13302,25 грн. заборгованість з орендної плати, 2868,77 грн. пеня, 548,33 грн. - 3% річних та 213,26 грн. - інфляційна сума.

У процесі вирішення спору доказів оплати заборгованості у сумі 13305,25 грн. відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів за оренду приміщень у розмірі 13305,25 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 13305,25 грн. підлягають задоволенню.

У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 570,20 грн. суд у позові відмовляє у звязку із тим, що у своїй позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 18899,65 грн., а у поясненнях (заяві) до позовної заяви від 20.05.2011 року, які прийняті судом до свого розгляду, 13305,25 грн., з урахуванням часткової оплати суми боргу у розмірі 5024,20 грн. (18899,65-5024,20-13305,25=570,20 грн.).

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у свої позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 346,22 грн. та 3% річних у сумі 297,71 грн.

Проте у своїх поясненнях (заяві) до позовної заяви від 20.05.2011 року позивач просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 213,26 грн. та 3% річних у сумі 548,33 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку позивача такі інфляційна сума та 3% річних розраховані з урахуванням суми боргу по орендній платі у тому числі і у сумі 13305,25 грн.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум позивача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 213,26 грн. та 3% річних у сумі 546,33 грн.

У частині стягнення інфляційної суми у розмірі 132,96 грн. суд у позові відмовляє.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3627,01 грн., посилаючись на пункт 15 договору оренди.

Проте у своїх поясненнях (заяві) до позовної заяви від 20.05.2011 року позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3627,01 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дійсно, пунктом 15 вищевказаного договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплачених сум.

Проте згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За розрахунками суду, враховуючи приписи Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2868,77 грн.

Суд звертає увагу, що саме з такою сумою пені погоджується позивач у своїх письмових поясненнях (заяві) від 20.05.2011 року.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі лише 2868,77 грн. У частині стягнення пені у сумі 758,24 грн. суд у позові відмовляє.

Судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України. При цьому суд враховує, що кошти у сумі 5024,20 грн. були сплачені відповідачем вже у процесі вирішення спору судом.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені судом у судовому засіданні 23.05.2011 року.

Повний текст рішення складний та підписаний суддею 24.05.2011 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти до свого розгляду пояснення (заяву) позивача від 20.05.2011 року.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фахівець-Юг» (вул. Залесська, 85, кв. 77, м. Сімферополь, АР Крим, 95044; код ЄДРПО України 33848976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (вул. Лісна, 1, с. Андрусове, Сімферопольський район, АР Крим, 97576; код ЄДРПО України 25135942) заборгованість по орендній платі у сумі 13305,25 грн., інфляційну суму у розмірі 213,26 грн., 3% річних у сумі 548,33 грн., пеню у сумі 2868,77 грн., 219,36 грн. державного мита та 220,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 5024,20 грн. провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

5.У іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

6.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (вул. Лісна, 1, с. Андрусове, Сімферопольський район, АР Крим, 97576; код ЄДРПО України 25135942) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 0,83 грн. зайве сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 19939 від 17.03.2011 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.