Рішення № 16118917, 17.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2011

Справа №5002-2/1420-2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (98300, м. Керч, вул. Кірова, 1)

до Відкритого акціонерного товариства «Чистопольське РТП» (98390, Ленінський район, с. Чистопілля, вул. Кооперативна, 3)

про стягнення 727грн.65 коп.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» м. Київ, в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» м. Керч, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Чистопольське РТП» про стягнення з відповідача 670,00 грн. – суму заборгованості за послуги зв’язку, пеню в сумі 17грн.43коп. суму інфляції 29грн.18коп.., 3% річних – 10грн.40 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №78 від 01.01.1998 року про надання послуг телефонного зв’язку. На підставі цього договору відповідач зобов’язаний вносити щомісячну плату за надані послуги, але в результаті несвоєчасної оплати з періоду грудня 2009 року по жовтень 2010 року виникла заборгованість за послуги телекомунікаційного зв’язку у розмірі 670, 64 грн. та пені – 17, 43 грн. Вищенаведене стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

16 травня 2011 року представник позивача надіслав суду додаткові документи у справі, також представник позивача просить суд розглянути справу без участі представника.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Між позивачем, як оператором, та ВАТ «Чистопольське РТП», як споживачем, був укладений договір №78 від 01.01.1998 року про надання послуг телефонного зв’язку, згідно розділу 1 якого позивач забезпечує встановлення та підключення кінцевого (их) пристрою (їв) споживача через абонентську лінію до телефонної мережі загального користування, за адресою: с. Чистопілля, вул. Кооперетивна 2, надає споживачу в користування номер(и) телефону(ів) та послуги електрозв’язку, а споживач сплачує плату за встановлення та вартість послуг, які надаються. Абонементна плата вноситься до 20 числа наступного місяця. За послуги зв’язку плата вноситься протягом 10 діб з дня одержання рахунку, але не пізніше наступного місяця після повного розрахункового періоду (з 1 числа по останнє число поточного місяця).

Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, однак, відповідач порушуючи договірні зобов'язання своєчасно не проводив оплату за договором №78 від 01.01.1998 року про надання послуг телефонного зв’язку. Позивачем на адресу відповідача була спрямована претензія по оплаті боргу на суму 670грн64коп та пені у сумі 17грн43коп. №1839 від 01.11.2010р., яка оставлена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку представленим доказам, суд прийшов до висновку, що, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позов у частині стягнення 670грн64коп. заборгованості за послуги зв’язку за період з грудня 2009 року по серпень 2010 року обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 17грн43коп.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, у частині стягнення пені у сумі 17грн43коп. пені позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Вимога про стягнення 29грн18коп. інфляційних нарахувань за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року та 10грн40коп. 3% річних за період з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року також підлягає задоволенню, оскільки в силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача.

В засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 23.05.2011р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Чистопольське РТП» (98390, Ленінський район, с. Чистопілля, вул. Кооперативна, 3, р/р260023142501, МФО 324098 Керченський філіал Акціонерного соціального розвитку Укрсоцбанку, код ОКПО 20682645) на користь ВАТ "Укртелеком", м.Київ, в особі Кримської філії ВАТ „Укртелеком” (98300, м. Керч, вул. Кірова, 1, р/р2600416583 в КРД ВАТ «РайффайзенБанк Аваль», МФО 324021, код ОКПО 22236588) 670грн64коп. боргу, 17грн43коп пені, 29грн18коп. інфляційних, 10грн40коп. 3% річних, 102,00 грн. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.