Ухвала суду № 16118849, 24.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-879/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.

судді Парінов А.Б., Губська О.А.

розглянув в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2010року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся ГазЕнерго»до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2010року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся ГазЕнерго»задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002592301/1 від 24.12.2009 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено документальну виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся ГазЕнерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.09.2006 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки N 6722/23-1/34586446/0101 від 8.10.2009 р.

На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 р. N 0002592301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 836108 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 556854 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 279254 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку начальнику ДПІ у м. Житомирі.

На підставі скарги позивача була призначена і проведена виїзна позапланова документальна перевірка з 10.12.2009 р. по 14.12.2009 р.ТОВа "Полісся ГазЕнерго", про що свідчить акт перевірки № 8010/23-1/34586446/0100 від 16.12.2009 р. Під час проведення перевірки контролюючим органом був зроблений висновок про те, що ТОВом "Полісся ГазЕнерго" порушень, вказаних в акті перевірки N 6722/23-1/34586446/0101 від 8.10.2009 р., а саме завищення податкового кредиту на 558507 грн. за лютий 2009 р. та заниження на 558507 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Газпрофі" не підтверджено.

Однак ДПІ у м. Житомирі відмовляє в задоволенні скарги і виносить нове податкове повідомлення-рішення N 0002592301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 836108 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 556854 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 279254 грн.

Підставою для визначення даного податкового зобов'язання був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягало у безпідставному включенні до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, виданою ТОВ "Газпрофі" на загальну суму 558507 грн. за лютий 2009 року.

Висновок податкового органу ґрунтується на інформації по платниках податку в результаті автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України про виявлені розбіжності в сумі 558507 в лютому 2009 року та в сумі 558507 грн. у березні 2009 р. по взаємовідносинах платників ПДВ ТОВ "Полісся ГазЕнерго" та ТОВ "Газпрофі".

Задовольняючи позовні вимоги су3д першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ.

Колегія суддів апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції погоджується та зважає на наступне.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

В даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що видана та зазначена вище податкова накладна оформлена у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Невиконання контрагентом свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція суду ґрунтується на практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно позиції Європейського Суду з прав людини , викладеної у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії (заява № 3991/03) в рішенні від 22 січня 2009 року, зазначається, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Оскільки, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують .

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 196,197, 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а

постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2010року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя А.Б.Парінов

Суддя О.А.Губська