Постанова № 16118822, 24.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7159/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.

судді Парінов А.Б., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Самсонюк В.А.

представники позивача Дерученко С.В., Граніша В.Я.

представник відповідача Марченко Р.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги прокурора Київської області та Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»звернулося в суд з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) від 06.05.2008 року №0000112300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції прокурор Київської області та відповідач подали апеляційні скарги, в яких вказуючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права,просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове,яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційні скарги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Молочна Компанія" подало до Яготинської МДПІ Київської області (Згурівське відділення) податкову декларацію за 2-й місяць 2008 року заяву про бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 591 005,00 грн.

Розрахунок суми ПДВ за 2-й місяць 2008 року, яку позивач зазначив у податковій декларації для бюджетного відшкодування, було перевірено відповідачем, про що складено акт № 266-2301-34099131 від 24.04.2008 року.

06.05.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112300/0, яким відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ на суму 1 591 005,00 грн. через порушення платником податків підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805 «Про порядок нарахування,виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»та норми порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того,що відповідач невірно тлумачить та застосовує до Позивача норму підпункту 7.4.1. та підпункту 7.4.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми пунктів 2 та 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі».

Колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може та зауважує про наступне.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення керувався підпунктом 7.7.11. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ,згідно якого не має права на бюджетне відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш, як за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Ця норма є загальною для всіх платників податку.

Що стосується позивача, то з матеріалів справи вбачається, що одним з основних видів діяльності позивача є розведення великої рогатої худоби. Тобто є сільськогосподарським виробником, отже, перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ який встановлений п.11.21, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ загальну за 2-й місяць 2008 року. Основні операції, за якими визначено суму заявлену до бюджетного відшкодування, та за якими сплачено ПДВ : ремонтно підготовчі роботи існуючих нежитлових приміщень корівників з молочним блоком та пункту штучного запліднення з добудовою приміщень для утримання великої рогатої худоби, купівля сільськогосподарської техніки, купівлі кормових добавок, купівлі нетелів та інші послуги (ветеринарні, СМЕ, електропостачання) повязані з розведення великої рогатої худоби. Нарахування податкового кредиту за 2-й місяць 2008 року було здійснено позивачем внаслідок будівництва та придбання позивачем основних фондів інших товарів (робіт, послуг) на суму 9 546 030,00 грн. (дев'ять мільйонів п'ятсот сорок шість тисяч тридцять гривень 00 копійок), з яких ПДВ складає 1 591 005,00 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ять гривень 00 копійок).

Відповідно до п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок і нарахування зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 ст.29 Закону України «Про податок на додану вартість», до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 п.1.2 Загальних положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого Міністерством юстиції України 9 липня 1997 року під № 250/2054, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та мяса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто відємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується товаровиробникам на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів.

Отже, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм права вбачається, що за спеціальною декларацією при визначенні обєкта оподаткування платник податку, який підпадає під дію п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», декларує як податкове зобовязання, так і податковий кредит. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі наведеної вище норми цей податок до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобовязання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то і податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями з придбання позивачем основних фондів, купівля сільськогосподарської техніки, купівлі кормових добавок, купівлі нетелів та інші послуги (ветеринарні, СМЕ, електропостачання) повязані з розведення великої рогатої худоби має відноситися до тієї самої спеціальної декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідач, як субєкт владних повноважень, аргументовано, з посиланням на належну доказову базу та норми матеріального права довів законність своїх дій та правомірність предявленої позивачу Вимоги про усунення виявлених в ході ревізії порушень .

Суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам, не вірно застосував норми матеріального права, у звязку із чим, прийшов до хибного висновку про обґрунтованість вимог позивача та ухвалив рішення, яке не відповідає Закону.

Доводи апелянтів спростовують висновки суду першої інстанції .

Згідно п.3 ч.1ст.202 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги прокурора Київської області та Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області задовольнити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

суддя А.Б.Парінов

суддя О.А.Губська