Ухвала суду № 16118479, 24.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5177/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочко Є.О., Усенка В.Г.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Малинське лісове господарство» до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року позивач Державне підприємство «Малинське лісове господарство» звернулися в суд з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.06.2010 року №0001082340/0 про визначення зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 242610 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 120805 грн., від 16.06.2010 року №0001072340/0 про визначення зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 170720 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 85360 грн.; від 16.06.2010 року №0003561740/0 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1320 грн..

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, яким просить в задоволенні вимог позивача відмовити.

У звязку з припиненням юридичної особи Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області, суд допустив заміну відповідача його правонаступником Малинською міжрайонною державною податкової інспекцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а постанова суду-без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку дотримання Державним підприємством «Малинське лісове господарство» вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 08.06.2010 року №74/23-10/13551546.

На підставі акту перевірки від 08.06.2010 року №74/23-10/13551546, податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 17.06.2010 року №0001082340/0, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при здійсненні господарської діяльності було укладено Договір поставки №34 від 09.01.2006 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрдіс»(Постачальник) на поставку пально-мастильних матеріалів; та Договір купівлі-продажу №120201-ГСМ від 12.02.2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукрове виробниче обєднання»на постачання газу та пально-мастильних матеріалів.

Відповідно до укладених договорів предметом купівлі-продажу (поставки) є бензини автомобільні, пальне дизельне та газ природній.

Згідно умов Договору №34 від 09.01.2006 року з ТОВ «Юрдіс»(Постачальник) на поставку бензину автомобільного передбачено, що моментом переходу товару у власність покупця є момент вивантаження продукції на склад позивача (п.2.3), а при одержанні товару позивач повинен видати постачальнику накладну з зазначенням в ній кількості, якості, ціни та загальної вартості товару (п. 3.5).

Договором купівлі-продажу газу природного, бензину автомобільного та пального дизельного №120201-ГСМ від 12.02.2008 року з ТОВ «Цукрове виробниче обєднання»встановлено, що товар доставляється продавцем до складу позивача (п. 3.1), передача цього товару позивачу повинна супроводжуватись видатковою товарною накладною (п. 5.2).

За визначенням п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»перевезення вантажів це послуга з перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником такої послуги та за плату, а замовником транспортних послуг є юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення вантажів. В свою чергу автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює перевезення вантажів транспортними засобами.

За умовами укладених позивачем вищевказаних договорів зобовязання з доставки товарів до складу позивача були покладені безпосередньо на постачальника (продавця), у звязку з чим позивач не міг бути учасником транспортного процесу з перевезення товарів до місць їх передачі покупцю вантажним автомобільним транспортом, оскільки не здійснював перевезення таких вантажів, як власним так і орендованим вантажним транспортом, не був замовником таких послуг, як у постачальника (продавця) так і в будь-якого іншого перевізника, не сплачував будь-кому вартість таких транспортних послуг.

Відповідно до укладених договорів приймання товарів позивачем здійснювалась безпосередньо в момент передачі товару постачальником (продавцем) зі складанням відповідних накладних (видаткових товарних накладних), як передбачено умовами укладених договорів.

Позивачем були оприбутковані товари за відповідними рахунками бухгалтерського обліку та використані ним у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження правомірності віднесення витрат до складу валових, позивачем надано відповідні видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення про перерахування коштів, копії яких наявні в матеріалах справи

З урахуванням вище викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а рішення про визначення зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 242610 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 120805 грн. є протиправним..

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 16.06.2010 року №0001072340/0, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з абз. 2 пп. 7.5.1 ст. 7 цього Закону отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 даного Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

З акту перевірки вбачається, що позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за належним чином складеними податковими накладними, які були отримані від ТОВ «Юрдіс»- на суму 194088,18 грн. та ТОВ «Цукрове виробниче обєднання»- на суму 102766 грн..

Як вже зазначалося вище, висновок податкового органу, що зазначені господарські операції не були підтверджені відповідними первинними документами (товарно-транспортними накладними) є безпідставним.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції вірно виходив з того, що податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 170720 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 85360 грн. прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується, щодо висновків суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 16.06.2010 року №0003561740/0, яким відповідач безпідставно визначив позивачу зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в суму 660 грн. та на підставі пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосував до нього штрафну санкцію в сумі 1320 грн..

Згідно пп. 8.1.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у випадку сплати доходу шляхом банківського переказу утриманий податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати такого оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 8.1.4 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо оподатковуваний дохід виплачується готівкою з каси підприємства, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Згідно акту перевірки, позивач здійснив виплату громадянам: матеріальну допомогу на лікування громадянина в сумі 2000 грн. шляхом банківського переказу на його користь, та винагороду переможцям конкурсу в розмірі 2400 грн. безпосередньо з каси.

Положення пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначають, що застосування штрафних санкцій в подвійному розмірі несвоєчасно сплаченої (не перерахованої) суми податку можливе лише у випадках, коли такий платник здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до проведених операцій, позивачем в першому випадку сплата утриманого податку мала бути проведена в момент здійснення банківського переказу, а в другому випадку протягом наступного банківського дня, наступного за днем такої готівкової виплати, тобто зазначенні строки не визначають обовязковості попередньої сплати утриманих сум податків.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Твердження апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 рок - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 30.05.2011 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.