Постанова № 16118392, 26.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8352/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів

при секретаріХрімлі О.Г.,

Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»на постанову Київського окружного адміністративного суду від28 січня 2011 року по справіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання дій в частині нарахування податкових зобовязань внаслідок визначення звичайних цін протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2010 року № 0001442300/0, № 0001422300/0, № 0001432300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від28 січня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»подано апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду першої скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії та податкові повідомлення-рішення Іванківської МДПІ законні та обґрунтовані.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на зазначене.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 12.08.2010 року № 135 та від 03.09.2010 року № 145 фахівцями Іванківської МДПІ з 12.08.2010 року по 16.09.2010 року проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складений акт від 23.09.2010 року за № 1302/23/32783473.

Актом перевірки від 23.09.2010року № 1302/23/32783473 встановлені порушення:

-п.п. 1.20.1, п.1.20, ст. 1, п. 5.1, 5.2, п.п. 5.2.10, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2021351 грн.;

-п. 1.18, ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1539375 грн., завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 268520 грн. та завищення залишку відємного значення ПДВ у розмірі 505741 грн.

01 жовтня 2010 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0001422300/0 з податку на прибуток, відповідно до якого позивачу донараховано всього 4042702 грн., у тому числі основного платежу 2021351 грн., штрафних санкцій 2021351 гривень;

-№ 0001432300/0 з податку на додану вартість, відповідно до якого донараховано всього 3078750 грн., у тому числі основного платежу 1539375 грн., штрафних санкцій 1539375 грн.;

-№ 0001442300/0, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 268520 грн., у тому числі за червень 2010 року 268520 гривень.

Перевіряючи правомірність дій Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»укладено договір від 29.05.2009 року за № 14-09 з ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»на купівлю лінзи скляної для окулярів, виготовленої з необробленого оптичного скла, 0,0 дптр, діаметром 68 мм (ТУУ-34.4-33011077-001:2006).

На виконання умов договору позивачем у травні 2009 року-березні 2010 року придбано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 12986265,60 грн., у тому числі ПДВ - 2164377,60 гривень.

Відповідно до специфікації від 29.05.09 року № 1 позивачем придбано 13200 лінз за ціною 113,04 гривень за штуку на загальну суму 1790553,6 гривень, у тому числі ПДВ 298425,6 гривень, які отримано позивачем згідно акту прийому-передачі від 29.05.2009 року б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 29.05.2009 року № Рн-0000023 та податковою накладною від 29.05.2009 року № 19 на загальну суму 1790553,6 гривень. Продукцію одержано за довіреністю Т-0000142 від 29.05.2009 року.

Відповідно до специфікації від 31.08.09 № 2 позивачем придбано 13200 лінз за ціною 114 грн. за штуку на загальну суму 1805760 гривень, у тому числі ПДВ 300960 грн., які отримано позивачем згідно акта прийому-передачі від 31.08.2009 року б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 31.08.2009 року № Рн-0000049 та податковою накладною від 31.08.2009 року № 37 на загальну суму 1805760 гривень. Продукцію одержано за довіреністю Т-00000185 від 31.08.2009 року.

Відповідно до специфікації від 30.09.09 № 3 позивачем придбано 13200 лінз за ціною 117,60 гривень за штуку на загальну суму 1 862 784 грн., у тому числі ПДВ 310464 грн., які отримано позивачем згідно акта прийому-передачі від 30.09.2009 року б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 30.09.2009 року № Рн-0000069 та податковою накладною від 30.09.2009 року № 46 на загальну суму 1 862 784 грн. Продукцію одержано за довіреністю Т-00000202 від 30.09.2009 року.

Відповідно до специфікації від 04.12.09 № 4 позивачем придбано 13200 лінз за ціною 118,80 гривень за штуку на загальну суму 1881792 гр., у тому числі ПДВ 313632 грн., які отримано позивачем згідно акта прийому-передачі від 04.12.2009 року б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 04.12.2009 року № Рн-0000126 та податковою накладною від 04.12.2009 року № 65 на загальну суму 1881792 гривень. Продукцію одержано за довіреністю Т-00000255 від 04.12.2009 року.

Відповідно до специфікації від 29.01.10 № 5 позивачем придбано 13200 лінз за ціною 118,80 грн. за штуку на загальну суму 1881792 грн., у тому числі ПДВ 313632 грн., які отримано позивачем згідно акта прийому-передачі від 29.01.2010 року б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 29.01.2010 року № Рн-0000016 та податковою накладною від 29.01.2010 року № 2 на загальну суму 1881792 гривень. Продукцію одержано за довіреністю Т -00000010 від 29.01.2010 року.

Відповідно до специфікації від 26.02.10 № 6 позивачем придбано 13200 лінз за ціною 118,80 гривень за штуку на загальну суму 1881792 грн., у тому числі ПДВ 313632 грн., які отримано позивачем згідно акта прийому-передачі від 26.02.2010 року б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 26.02.2010 року № Рн-0000035 та податковою накладною від 26.02.2010 року № 11 на загальну суму 1881792,0 гривень. Продукцію одержано за довіреністю Т -00000010 від 29.01.2010 року.

Відповідно до специфікації від 10.03.10 № 7 позивачем придбано 13200 лінз за ціною 118,80 гривень за штуку на загальну суму 1881792 грн., у тому числі ПДВ 313632 грн., які отримано позивачем згідно акта прийому-передачі від 10.03.2010 року б/н. Придбання лінзи скляної підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 10.03.2010 року № Рн-0000038 та податковою накладною від 10.03.2010 року № 18 на загальну суму 1881792 грн. Продукцію одержано за довіреністю Т - 00000010 від 29.01.2010 року.

Сплату за придбані товарно-матеріальні цінності проведено шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ІОМЗ», що підтверджується банківськими виписками з відміткою банку про перерахування грошових коштів на загальну суму 7842819,60 грн., у тому числі ПДВ 1307136,61 грн.: 21.07.2009 року на загальну суму 173 986,35 грн., у тому числі ПДВ 28997,73 гривні; 22.07.2009 року на загальну суму 700 000 грн., у тому числі ПДВ 116 666,67 гривні; 23.07.2009 року на загальну суму 636 813,05 грн., у тому числі ПДВ 106 135,51 гривні; 14.10.2009 року на загальну суму 1583 386,20 грн., у тому числі ПДВ 263 897,70 гривні; 25.01.2010 року на загальну суму 3162 654,00 грн., у тому числі ПДВ 527 109,00 гривні; 03.03.2010 року на загальну суму 1585 980,00 грн., у тому числі ПДВ 264 330,00 гривні.

Позивачем (Комітент) укладено договір комісії на продаж (експорт товару) від 29.05.2009 року за № 2905/2009 з товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»(Комісіонер).

На виконання умов договору позивачем (комітентом) у травні 2009 року-березні 2010 року, відповідно до специфікацій та на підставі актів від 29.05.09 року № 1, від 31.08.09 року № 2, від 30.09.09 року № 3, від 04.12.09 року № 4, від 29.01.10 року № 5, від 26.02.10 року № 6, від 10.03.10 року № 7 лінзи скляні для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла, 0,0 ДПТР, діаметром 68 мм, коефіцієнт замовлення 1523, ТУУ-34.4-33011077-001:2006 технічні умови «лінза для окулярів не для коригування зору»у кількості 92400 штук по ціні 15 доларів США за штуку на загальну суму 1386000 доларів США було передано на комісію ТОВ «МТД «ІОМЗ»(Комісіонер) для реалізації на експорт.

Лінзи скляні на загальну суму 7842819,60 грн./990 000 доларів США по контракту від 11.06.2006 року № 410SA6 було реалізовано комісіонером за межі митної території України в адресу нерезидента Sanmax Enterprieses Limited, відповідно до наступних документів: вантажно-митної декларації від 30.06.2009 року № 804000001/9/004061, вантажно-митної декларації від 15.09.2009 року № 804000001/9/004547, вантажно-митної декларації від 10.12.2009 року № 804000001/9/005381, вантажно-митної декларації від 13.02.2009 року № 804000001/9/003252.

Ціна реалізації лінзи за межі митної території України в гривневому еквіваленті коливається від 114,46 грн. до 120,15 грн. в залежності від курсу національної валюти до долару США, встановленого НБУ. Грошові кошти в сумі 7842819,60 грн. перераховано комісіонером на розрахунковий рахунок позивача без порушень встановленого терміну валютних розрахунків.

Відповідачем не спростовується той факт, що до перевірки було у повному обсязі надані вантажно-митні декларації, які заповнені у відповідності до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за № 443/2247, Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 червня 1998 року № 380, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 року за № 469/2909.

Позивачем лінза скляна придбавалась на території України за ціною від 113,04 118,80 гривень без ПДВ, а експортувалась за ціною 15 доларів США. Ціна реалізації лінзи за межі митної території України в гривневому еквіваленті коливається від 114,46 гривень до 120,15 гривень в залежності від курсу національної валюти до долару США встановленого НБУ. Дані обставини також не спростовуються відповідачем.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині стало правомірне донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування, внаслідок невідповідності ціни придбання рівню звичайної ціни, що підтверджується висновком від 20.11.2008 року № 12.2-327 центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, відповідно до якого ціна на лінзу складає від 1,00 до 2,50гривень, висновком від 06.04.2009року № 3581/25 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ, відповідно до якого ціна на лінзу складає 6,25 гривень без ПДВ, висновком від 03.04.2009 року № 32/2140 науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України, відповідно до якого ціна на лінзу складає 5,83 гривень без ПДВ та висновком від 27.07.2010 року № 5183/10-16 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якого ціна на лінзу складає від 2,00 до 6,00 гривень з ПДВ.

Надаючи правову оцінку даним фактам, колегія суддів виходить з наступного.

Актом перевірки, встановлено порушення вимог п.п. 1.20.1, п. 1.20, ст. 1, п. 5.1 та 5.2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) та порушення п.п.7.4.1, п.7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) в частині неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за цінами, що перевищують звичайні.

Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення єдиного підходу до проведення перевірок та оформлення матеріалів перевірок субєктів господарювання-юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів Державною податковою адміністрацією України Наказом від 31.12.2009 року № 756 внесені змін до наказу ДПА України від 11.09.08 № 584 та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок, яким зокрема визначено порядок застосування “звичайної ціни”.

Пунктом 3.1.4 Наказу № 756 встановлено, що у разі встановлення порушення податкового законодавства у випадках, законодавчо передбачених для застосування звичайної ціни, додатково зазначається сума податкового зобовязання, розрахованого у звязку із незастосуванням (невірним застосуванням) платником податків у податковому обліку звичайних цін.

При цьому, для дотримання передбаченої законодавством процедури нарахування податкових зобовязань внаслідок визначення звичайних цін працівник, відповідальний за проведення перевірки, подає (направляє) керівнику податкового органу (на обліку в якому перебуває платник податків) службову записку (лист, тощо) для прийняття … рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань.

У разі видання керівником податкового органу такого рішення (наказу) у відповідних підпунктах акта перевірки здійснюється посилання на цей наказ із зазначенням дати його видання та номера, підстави для застосування звичайної ціни, передбаченої законодавством (норми законів з питань оподаткування, що передбачають застосування звичайних цін, механізму і обґрунтування здійсненого розрахунку у порядку, встановленому пунктом 1.20, статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Після підписання акта перевірки, враховуючи результати розгляду заперечень до нього (у разі наявності), працівником, відповідальним за проведення перевірки, готується проект рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін за встановленою формою.

Матеріали про нарахування податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін передаються юридичному підрозділу для підготовки позовної заяви до суду на підставі пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року №509ХІІ «Про державну податкову службу в Україні». В той же час, для забезпечення можливості добровільної сплати платником податків, розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобовязань (разом із штрафними санкціями), працівником, відповідальним за проведення перевірки, протягом одного дня від дати реєстрації акта перевірки готується та направляється платнику податків лист-пропозиція щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобовязань.

Тобто, за результатами перевірки, що містить факт донарахування податкових зобовязань внаслідок визначення звичайних цін, податковий орган про цей факт зазначає у певному розділі акта перевірки, направляє платнику лист-пропозицію щодо можливості добровільної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобовязань, готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням "звичайних цін" сум податків (у т. ч. штрафних санкцій) до адміністративного суду в порядку ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. А також, у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобовязань (у т. ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням “звичайних цін” податкових зобовязань (у т. ч. штрафних санкцій).

Разом з тим, відповідачем не надано суду належних доказів та документів, зокрема, наказ начальника Іванівської МДПІ щодо застосування звичайної ціни, лист-пропозицію щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобовязань та повідомлення, щодо подачі відповідачем позову до суду про сплату нарахованих із застосуванням «звичайних цін».

Крім цього, податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість (у т. ч. штрафних санкцій) (податкові повідомлення-рішення № 0001422300/0, № 0001432300/0) отримано позивачем з урахування нарахованих з використанням “звичайних цін” податкових зобовязань, тобто не за встановленою Наказом № 756 формою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо недодержання відповідачем процедури винесення податкових повідомлень-рішень по донарахованих сум податкових зобовязань із застосування звичайних цін.

Відповідно до п. 4.3, ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(зі змінами та доповненнями) методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами законом не визначена та, як наслідок, не може бути застосована при донарахуванні податкових зобов'язань платнику податків. Таким чином, орган державної податкової служби не мав законного права застосовувати методику донарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Що стосується висновків експертиз, які надані відповідачем в якості доказів завищення звичайної ціни, колегія суддів критично оцінює дані докази з огляду на те, що в ході судових засідань відповідачем не надано жодного доказу взаємозвязку товару, що дослуджувався експертами з товаром, який придбав позивач у ТОВ «ІОМЗ».

Крім цього, під час проведення зазначених експертиз (20.11.2008 року, 06.04.2009 року, 03.04.2009 року, 27.07.2010 року) взаємовідносини між позивачем та постачальником товару були відсутні (дата укладання договору на поставку від 29.05.09 року, остання поставка товару здійснена 10.03.10 року), що підтверджують первинні документи обліку, які наявні в матеріалах справи.

В той же час, на підтвердження того, що ціна за яку позивач придбав товар є справедлива ринкова, до суду надано також вантажно-митні декларації, по яких відвантажено товар на експорт разом із висновками Харківської торгово-промислової палати № Н1 408, № Н1 409, № Н1 410, № Н1 411, № Н1 412, № Н1 413 від 09.09.2009 року, № Н1-72, № Н1-73, № Н1-74 від 10.02.2010 року, якими підтверджена відповідність експортної ціни саме того товару, що придбавався на території України та в подальшому експортувався, вимогам чинного законодавства, та ціна, за яку у подальшому реалізовано даний товар, є вищою ніж ціна придбання.

Підпунктом 1.20.1, п.1.20, ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Iдентичні товари (роботи, послуги)- товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідачем не надано доказів співставлення умов договорів, таких як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому, відповідно до вищенаведеного Закону умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності- однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Враховуючи те, що відповідачем не враховано при застосуванні звичайної ціни на придбання товарно-матеріальних цінностей всіх вищенаведених умов, то договір на придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у ТОВ «ІОМЗ»не може вважатися співставним у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з висновками вищезазначених експертиз.

Твердження відповідача про ідентичність дослідженого товару внаслідок однакових ТУ (технічних умов) не є однозначним з огляду на те, що відповідно до ст.1 Закону України від 17.05.2001року № 2408-ІІІ «Про стандартизацію»(зі змінами та доповненнями) технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 року № 46-93 «Про стандартизацію та сертифікацію»(зі змінами та доповненнями) технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції.

Таким чином, законодавством передбачено отримання технічних умов на лінзу взагалі, що не коригує зір, в той час, коли такої продукції може бути декілька видів, які можуть відрязнятися за своїми фізичними та якісними властивостями (різна сировина, процес обробки тощо), при цьому дана продукція буде відповідати однаковим технічним умовам.

Відповідно до п. 5.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Водночас, згідно з п.п. 5.2.1, п.5.2, ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

В той же час, відповідно до п.п. 11.2.1, п. 11.2, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку- день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 протягом такого звітного періоду у звязку з … придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, відповідно до абз. 3 цього підпункту право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1, п. 7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що порушення кримінальної справи проти посадових осіб підприємства постачальника ТОВ «ІОМЗ»за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, стосується тільки даного підприємства, його податкового обовязку та не може мати впливу на здійснення операцій із позивачем.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ІОМЗ»на території України на рівні договірних цін.

Позивачем укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт від 20.02.2009 року за № 61 з товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Менеджмент Проектів»на комплекс робіт щодо ремонту покрівлі приміщення по виробництву та розливу ЛГВ, ремонту системи каналізації, ремонту огорожі за адресою: Київська область, смт. Іванків, вул. Фрунзе, буд. № 49, № 47, що є фактичним місцезнаходженням позивача.

У договорі підряду від 20.02.2009 р. № 61 визначається порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником, зокрема, для підтвердження обсягів виконаних робіт між сторонами обумовлено підписання акта виконаних робіт (форми № КБ-2).

Вартість наданих послуг (виконаних підрядних робіт) на загальну суму (з урахуванням ПДВ) становить 804 000 грн. в тому числі: по ремонту покрівлі приміщення по виробництву та розливу ЛГВ на суму 144000 грн., ремонту системи каналізації на суму 420000 грн., ремонту огорожі на суму 240000 грн., що підтверджено актами приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) б/н за березень 2009 року, довідками про вартість виконаних підрядних робіт»(форми № КБ-3) б/н за березень 2009 року.

Підставою для зменшення позивачу задекларованих в складі валових витрат сум витрат на поліпшення основних фондів за 1 квартал 2009 року на суму 670 000 гривень стало порушення ним п.п. 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині відсутності підтверджуючого документу на комплекс робіт щодо ремонту покрівлі приміщення по виробництву та розливу ЛГВ, ремонту системи каналізації, ремонту огорожі, а саме акта виконаних ремонтних робіт (форми № КБ-2).

Валові витрати в сумі 670 000 гривень по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Бізнес менеджмент проект»зменшено на підставі відсутності акта за формою № КБ-2. З тих самих обставин, по даній операції, позивачу безпідставно зменшено суму податкового кредиту в розмірі 134 000 гривень.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні акти виконаних ремонтних робіт за встановленою законодавством формою, що підтверджують фактичне виконання вказаних в договорі робіт.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність розрахунків між товариствами за виконані роботи не може бути належним доказом факту невиконання зазначених робіт. Інших доказів в даній частині відповідачем не надано.

Також відповідачем було зменшено суму податкового кредиту по операціях з ПП «Меліта-Агро»із посиланням на порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі проведеного аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та встановленими розбіжностями між задекларованими сумами податкового кредиту Позивача та податковими зобовязаннями постачальника ПП «Меліта-Агро».

Відповідно до п. 1.7, ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 передбачено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ «Меліта-Агро»підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які у своєму складі мають всі необхідні реквізити, а саме: податковими накладними від 03.09.09 р. № 77 на суму 2841,60 грн., в т.ч. ПДВ 473,60 грн.; від 03.09.09 р. № 79 на суму 980 грн., в т.ч. ПДВ 163,33 грн.; від 09.09.09 р. № 78 на суму 30360 грн., в т.ч. ПДВ 5060 грн.; від 09.09.09 р. № 92 на суму 4644 грн., в т.ч. ПДВ 774 грн.; від 20.10.09 № 170 на суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5833,35 грн.; від 10.11.09 № 205 на суму 2960,00 грн., в т.ч. ПДВ 493,33 грн.; від 30.11.09 № 215 на суму 46640,00 грн., в т.ч. ПДВ 7773,34 грн.

В матеріалах справи також наявні наступні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, а саме: видаткові накладні від 11.09.2009року № 81 від 11.09.2009року № 83, від 21.09.2009року № 82, від 30.11.2009року № 341, від 19.11.2009року № 332, від 30.11.2009року № 341, акт виконаних робіт від 21.09.2009року № 1, акт звірки взаєморозрахунків від 29.09.2010 року за період 01.01.09-29.09.10 року та виписка банку по рахунку № 2600.9.0010689 відкритому в АТ «Велес-Банк»за період 03.09.2009 - 17.12.2009 року тощо.

З акту перевірки вбачається, що на момент складання податкових накладних за відповідним договором ПП «Меліта-Агро»було зареєстровано як платник ПДВ органом державної податкової служби у встановленому законом порядку, та подавало до податкового органу податкові декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди.

До того ж, Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача додатковий штраф у розмірі 50% від суми заниженого податкового зобовязання з податку на додану вартість з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 17.1.6, п. 17.1, ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(зі змінами та доповненнями) у разі коли платник податків декларує переоцінені або недооцінені обєкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобовязання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі пятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п.п. 3.1.1, п.3.1, ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платника податків з … поставки (тобто, реалізації) товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платника податків виключно у випадку заниження податкового зобовязання (ряд. 9 декларації з ПДВ, де відображається реалізація товарів), а не при завищенні податкового кредиту (ряд. 17 декларації з ПДВ, де відображається їх придбання), та, як наслідок, додаткове застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 769687гривень є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не було порушено вимоги п.п. 1.20.1, п.1.20, ст. 1, п.5.1, 5.2, п.п.5.2.10, п.5.2, п.п.5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.18, ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової про задоволення адміністративного позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, у звязку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року - скасувати.

Визнати протиправними дії Іванівської МДПІ в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»податкових зобовязань внаслідок визначення звичайних цін.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області:

від 01.10.2010 року № 0001442300/0,

від 01.10.2010 року № 0001422300/0,

від 01.10.2010 року № 0001432300/0.

Повний текст постанови виготовлений 31 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.Г. Хрімлі

СуддіН.М. Літвіна

Є.В. Чаку