Ухвала суду № 16118163, 31.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4421/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б.та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славнафтосінтез" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802306/0 від 07.07.2009р., № 0001292306/1 від 06.10.2009р., № 0001292306/2 від 08.12.2009р., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Славнафтосінтез" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802306/0 від 07.07.2009р., № 0001292306/1 від 06.10.2009р., № 0001292306/2 від 08.12.2009р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що припинення юридичної діяльності векселедавців не є підставою для визнання договорів купівлі-продажу векселів нікчемними, тобто такими, що не були спрямовані на фактичне настання правових наслідків, а отже й відображення даних операцій в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами є правомірним.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Славнафтосінтез»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.03.2006року по 31.12.2008 року, про що складено акт від 23.06.2009 року за № 348/1-23-06-34180756.

Перевіркою встановлено порушення пп.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4250257,00 грн., у тому числі у 4 кварталі 2006 року на суму 4347723,00 грн. та у 1 кварталі 2008р. на суму 2534,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем було досліджено договори купівлі - продажу цінних паперів від 26.06.2006 №К605-Б01, від 28.08.2006 №К213-Б01, та акти приймання - передачі цінних паперів від 26.06.2006, від 28.08.2006, згідно яких ТОВ «Славнафтосінтез" (Покупець) придбало у ТОВ „УНТ Восток" векселі, емітовані ЗАТ „Дормаш" (код ЄДРПОУ 30179108), ПП „Промтех" (код ЄДРПОУ 31115071), ПП „Міцар - Сервіс" (код ЄДРПОУ 32384679) загальною вартістю 17390890,0 гривень.

Зазначені векселі на підставі договору від 05.10.2006 № К-31-1-10 і акту прийому - передачі векселів від 05.10.2006р. ТОВ „Славнафтосінтез" (Продавець) реалізовано ЗАТ „Вик Оил" (Покупець) за ціною продажу 17472000,0 гривень.

Сума витрат у розмірі 17390890,0 грн. ТОВ „Славнафтосінтез" включена до складу витрат по операціях з цінними паперами, дохід від реалізації вказаних векселів у сумі 17472000,0 грн. включено у 4 кварталі 2006 року до складу доходів по операціях з векселями.

Перевіркою також було встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2005 у справі № 46/73-6 прийнято рішення ліквідувати ПП „Міцар - Сервіс" (код ЄДРПОУ 32384679) у звязку із банкрутством.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2004 у справі №11-39 скасовано державну реєстрацію ПП „Промтех" (код ЄДРПОУ 31115071).

У звязку з неподанням податкової звітності протягом року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 31.01.2002 року зняла з податкового обліку ЗАТ „Дормаш" (код ЄДРПОУ 30179108).

На підставі викладеного, за результатами перевірки зроблено висновок, що операції придбання та продажу ТОВ «Славнафтосінтез»векселів, емітованих підприємствами, державна реєстрація яких в законодавчому порядку припинена, не були спрямовані на фактичне настання правових наслідків, оскільки не додержані вимоги частин 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно вказаний правочин є нікчемним.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесене податкове повідомлення - рішення від 07.07.2009 року № 0000802306/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4 350 257,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 350 257,00 грн., всього - на суму 8 700 514,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення від 07.07.09 р., скарги позивача залишені без задоволення, рішення без змін та винесені нові податкові повідомлення рішення № 0001292306/1 від 06.10.2009 р., № 0001292306/2 від 08.12.2009 р.

Стаття 177 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV передбачає, що обєктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

В Україні у цивільному обороті можуть бути боргові цінні папери, тобто цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання, до яких, зокрема, відносять векселі.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»у статті 7.6. визначені особливості оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами.

Основоположним нормативним актом, який визначає особливості обігу векселів на території України, є Закон України «Про обіг векселів в Україні»від 5 квітня 2001 року № 2374-III (далі Закону № 2374-III).

Стаття 1 Закону № 2374-III встановлює, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Стаття 77 Уніфікованого закону передбачає, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 - 37), права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54).

Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб:

при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений;

навіть до настання строку платежу:

(1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

(2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

(3) у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Частина 6 статті 44 Уніфікованого закону передбачає, що у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем права регресу буде достатньо пред'явлення судового рішення про оголошення банкрутом такого трасата чи трасанта.

Статтею 47 цього Закону встановлено, що всі трасанти, акцептанти, індосанти та особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Останній має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 198 Цивільного кодексу України та в ч. 1 ст. 5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»: «Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно.».

Отже, за змістом ст.ст. 7, 15, 43, 47 Уніфікованого закону, у випадку коли зобов'язання особи, зазначеної як векселедавець, не матиме юридичної сили, вексель не стане від цього недійсним, оскільки за ним існуватимуть зобов'язання інших осіб. З урахуванням того, що спірні векселі містять бланкові індосаменти, на підставі вказаних статей Уніфікованого закону, положення яких відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону застосовуються до простих векселів, а тому, колегія суддів Київського апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про те, що спірні векселі не мають юридичної сили є необгрунтованим.

Окрім того, Господарський кодекс України встановлює у статті 208 наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним: якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України до адміністративно-господарських санкцій належить, зокрема, вилучення прибутку (доходу).

Стаття 240 Господарського кодексу України передбачає, що прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами договорів купівлі-продажу № К 605-Б 01 від 26.06.2006 року, № К-31-1-10 від 05.10.2006 р., № К 213-Б 01 від 28.08.2006 року, були підписані акти прийому-передачі векселів та здійснена покупцем оплата їх вартості, визначеної в договорі, у розмірі 17390890,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 43 від 13.11.2006 р. та копією виписки банківського рахунку (а.с. 85, 95).

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для висновку про нікчемність спірного правочину відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест