Ухвала суду № 16117920, 31.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року справа №2а/0570/2538/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Горбенко К.П.

суддів Лях О.П. , Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.,

за участю представника відповідача Шестакова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/2538/2011 за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року та № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року та № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України утворено компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі окремої частини комунальної власності і входить в сферу його управління. Згідно з приписами статті 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. У звязку із наявною заборгованістю перед позивачем згідно договору за виконані роботи, підприємство не мало можливості виконати свої обовязки щодо строків сплати податку на додану вартість. Позивачем було вжито всіх необхідних та можливих заходів для недопущення порушення вимог чинного законодавства, однак несвоєчасне прийняття Державного бюджету України призвело до затримок у фінансуванні та не дозволило вчасно сплатити суму податку на додану вартість за відповідні звітні періоди. Посилаючись на те, що податковим органом не були враховані загальні норми права щодо стягнення з підприємства штрафних санкцій, відсутність вини підприємства при стягненні штрафних санкцій, що виключає відповідальність за порушення строків сплати податку на додану вартість позивач просив скасувати податкові повідомлення рішення № 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року та № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 3541,06 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з винесеною постановою відповідачем подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом при винесенні рішення норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» є юридичною особою, зареєстроване та обліковується в Державній податковій інспекції у м. Краматорську як платник податків.

22 жовтня 2010 року податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2010 року по 22 жовтня 2010 року, за наслідками якої був складений акт № 2308/15-2-13489818 від 22 жовтня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних термінів плати податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень, лютий, березень, травень та червень 2010 року. Як зазначено в акті № 2308/15-2-13489818 від 22 жовтня 2010 року, податок на додану вартість за грудень 2009 року був сплачений позивачем 26 березня 2010 року (платіжне доручення на суму 13580,85 грн., із них на погашення податкового боргу 13580,85 грн.) із затримкою сплати 53 календарних дні, 28 квітня 2010 року (платіжне доручення на суму 4140,29 грн., із них на погашення боргу 4124,44 грн.) із затримкою сплати 86 календарних днів, 30 квітня 2010 року (платіжне доручення на суму 4140,29 грн., із них на погашення боргу 44341,00 грн.) із затримкою сплати 88 календарних днів. Податок на додану вартість за січень 2010 року був сплачений позивачем 26 березня 2010 року (платіжне доручення на суму 44341,00 грн., із них на погашення боргу 6849,00 грн.) із затримкою сплати 59 календарних днів. Податок на додану вартість за лютий 2010 року був сплачений позивачем 30 квітня 2010 року (платіжне доручення на суму 44341,00 грн., із них на погашення боргу 36912,00 грн.) із затримкою сплати 31 календарний день, 30 квітня 2010 року (платіжне доручення на суму 23331,15 грн., із них на погашення боргу 14909,63 грн.) - із затримкою сплати 31 календарний день. Податок на додану вартість за березень 2010 року був сплачений позивачем 12 травня 2010 року (платіжне доручення на суму 22163,71 грн., із них на погашення боргу 18943,43 грн.) із затримкою сплати 12 календарних днів. Податок на додану вартість за травень 2010 року був сплачений позивачем 15 липня 2010 року (платіжне доручення на суму 44070,60 грн., із них на погашення боргу 37941,45 грн.) із затримкою сплати 15 календарних днів. Податок на додану вартість за червень 2010 року був сплачений позивачем 19 липня 2010 року (платіжне доручення на суму 44557,71 грн., із них на погашення боргу 38606,25 грн.) із затримкою сплати 13 календарних днів.

На підставі вищевказаного акту відповідачем 09 листопада 2010 року прийнято повідомлення-рішення № 0002661502/0/45040, за яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 95491,13 грн. у розмірі 10% в сумі 9549,12 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002671502/0/45059, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 76697,19 грн. у розмірі 20% в сумі 15339,44 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами регулювався на період виникнення спірних правовідносин Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього закону передбачені строки подачі податкових декларацій в залежності від базового податкового (звітного) періоду.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 цього Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі затримки до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Умовою застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею є здійснення платником податку сплати самостійно визначених ним та узгоджених зобовязань із порушенням встановлених термінів сплати.

Згідно вимог постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976), якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, обовязковим реквізитом платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що при здійснені податковим органом обліку надходжень від платника податків в рахунок погашення податкових зобовязань, він має дотримуватися визначеного платником податків призначення платежу.

Щодо нарахування штрафних санкцій, повязаних із перерахуванням грошових коштів за платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року в сумі 44341 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з платіжного доручення № 114 від 30 квітня 2010 року на загальну суму 44341 грн. позивачем визначено призначення платежу «сплата податку на додану вартість за січень 2010 року».

Сума податку на додану вартість за січень 2010 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року складає 6849 грн.

Таким чином, позивачем не визначене призначення платежу в частині спрямування коштів у розмірі 37492 грн.

Вищевказану суму було спрямовано на погашення зобовязань з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 15230,90 грн. та на погашення зобовязань з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 22002,37 грн.

Колегія суддів вважає такі дії відповідача правомірними, у звязку з чим застосування штрафних санкцій у розмірі 20 % визначених податковим повідомленням рішенням № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року в сумі 3046,18 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2009 року, сплаченого платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року; у розмірі 20 % в сумі 1369,80 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень 2010 року, сплаченого платіжним дорученням № 114 від 30 квітня 2010 року; у розмірі 20 % в сумі 7382,40 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2010 року, сплаченого платіжними дорученням № 114 та № 48 від 30 квітня 2010 року є правомірним, а суд першої інстанції правомірно залишив позовні вимоги в цій частині без задоволення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2010 року № 0002661502/0/45040, оскільки прийняття цього податкового повідомлення-рішення стало наслідком нездійснення позивачем своєчасної сплати суми податкових зобовязань з податку на додану вартість та не було наслідком зміни податковим органом самостійно визначеного призначення платежу платником.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вмотивованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/2538/2011 за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року та № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 р. у справі № 2а/0570/2538/2011 за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002661502/0/45040 від 09 листопада 2010 року та № 0002671502/0/45059 від 09 листопада 2010 року - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31.05.2011р. Повний текст ухвали складено 06.06.2011р.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий:Горбенко К.П.

Судді: Лях О.П.

Попов В.В.