Ухвала суду № 16117183, 02.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року справа №2а/0570/2139/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Дяченко С.П.

суддів Сіваченка І.В. , Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання - Запорожцевій Г.В.,

за участю представника позивача Борозенцева С.В.

представника відповідача Шестакова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2139/2011 за позивом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000102302/0/2650; № 0000092302/0/2650 від 24 січня 2011 року

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000102302/0/2650; № 0000092302/0/2650 від 24 січня 2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що висновки податкової інспекції, що викладені в акті перевірки про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідають вимогам чинного законодавства України. Протягом травня, червня 2009 року на підставі усного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» були отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткас» товарно-матеріальні цінності будівельні матеріали. За наслідками отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткас» товарно-матеріальних цінностей, позивачем було включено до складу валових витрати, повязані із придбанням зазначеного товару та віднесено до складу податкового кредиту сплачений податок на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року позов було задоволено.

Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000092302/0/2652 від 24 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 41583,75 грн., з яких: за основним платежем 33267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8316,75 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000102302/0/2650 від 24 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 51978,75 грн., з яких за основним платежем 41583,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10395,75 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права . Апелянт зазначив , що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 24 січня 2011 року стало не встановлення в ході перевірки факту передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця покупцю через відсутність документів, що підтверджують транспортування. Крім цього, основним видом діяльності контрагента позивача ТОВ «Арткас» є розповсюдження фільмів, з огляду на що, операції з постачання будівельних матеріалів не є характерними для цього підприємства. Крім того , у контрагента позивача ТОВ «Арткас» відсутні трудові ресурси, основні засоби , дозволи та умови для здійснення операцій з реалізації матеріалів. З огляду на таке,господарські операції між ТОВ «Крамбуденерго» та ТОВ «Арткас» вчинені без мети реального настання правових наслідків та не мають реального товарного характеру.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог , відмовити.

При апеляційному перегляді справи, представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін , апеляційну скаргу без задоволення .

Представник відповідача наполягав на скасуванні постанови суду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача , представника позивача , перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норму матеріального та процесуального права , виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 33654331. Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорськуз 22 жовтня 2004 року

В період з 18 листопада 2010 року по 29 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Крамбуденерго» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за наслідками якої був складений акт № 1/23-2-33199834 від 04 січня 2011 року.

В ході проведення перевірки відповідачем були встановлені порушення позивачем пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій щодо отримання від ТОВ «Арткас» товарно-матеріальних цінностей.

Як зазначено в акті, в ході проведення перевірки позивач не надав договір, а також документи, що підтверджують фактичне транспортування на адресу ТОВ «Крамбуденерго» товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арткас». Крім цього, в акті вказано, що ТОВ «Арткас»знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції Голосіївського району м. Києва, з 06 липня 2010 року розпочато процедуру ліквідації зазначеного товариства за рішенням власника. Згідно наявної у податкового органу інформації основні засоби в ТОВ «Арткас» відсутні, основним видом діяльності ТОВ «Арткас» є розповсюдження фільмів.

Згідно викладених в акті перевірки висновків, внаслідок виявлених порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем занижений податок на прибуток в загальній сумі 41 583,00 грн., у т.ч. у 1-му півріччі 2009 року на 41583 грн. та занижений податок на додану вартість в загальній сумі 33 267,00 грн., з яких у травні 2009 року на 16468,00 грн., у червні 2009 року на 16799,00 грн.

24 січня 2011 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000092302/0/2650, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 41 583,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10 395,75 грн.

- № 0000102302/02652, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 33 267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8 316,75 грн.

Як правильно визначив суд першої інстанції , спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат у 1-му півріччі 2009 року, суми витрат, повязаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Арткас» , правомірність включення позивачем до податкового кредиту звітних податкових періодів травня та червня 2009 року, податку на додану вартість, що був сформований позивачем за наслідками здійснення правовідносин із ТОВ «Арткас».

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що, оскільки передумовою формування валових витрат та податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності, то невідбуття господарської операції чи відбуття її не за змістом укладеної угоди свідчить про відсутність підстав для відображення таких операцій в податковому обліку платника податків.

Про те з такою правовою позицією відповідача, колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне:

З матеріалів справи видно, що між ТОВ «Крамбуденерго» та ТОВ «Артакс», був укладений усний договір, згідно якого ТОВ «Артакс» (Постачальник), поставляє, а ТОВ «Крамбуденерго» (Покупець) приймає та оплачує товар -будматеріали.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У розумінні статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно статті 206 Цивільного кодексу України в усній формі можуть вчинятися правочини, що повністю виконуються сторонами в момент їх здійснення, за винятком тих, що підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, відсутність укладеного в письмовій формі між сторонами договору на постачання товарно-матеріальних цінностей, не свідчить про невідбуття господарських операцій.

Колегія суддів не приймає посилання податкової інспекції про вчинення контрагентом позивача ТОВ «Арткас» операцій, що не входять до основних видів діяльності товариства, крім того вони здійсненні із порушенням частини 2 статті 82 Господарського кодексу України, з огляду на наступне:

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій та правомірність відображення в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» наслідків здійснення господарських операцій з ТОВ «Арткас» шляхом включення до валових витрат у 2-му кварталі 2009 року 166332,00 грн. та включення до складу податкового кредиту травня 2009 року 9880,52 грн., червня 2009 року 23385,98 грн., що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про заниження податку на прибуток в 2-му кварталі 2009 року 41583,00 грн. та заниження податку на додану вартість у травні та червні 2009 року на 33267,00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку , що факт вчинення правочину між позивачем та ТОВ «Арткас» підтверджений копіями первинних документів: видатковими накладними, рахунками на сплату, платними дорученнями. Тобто , договір поставки, укладений між позивачем та ТОВ «Артакс» є дійсними, відповідає нормам законодавства та не визнаний недійсним в судовому порядку. Відтак, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що, 15 липня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року. Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 24953,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 2900,00 грн. Відповідно до розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ «Арткас» в сумі 23385,98 грн.

Згідно даних реєстру, отриманих податкових накладних у червні 2009 року , до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 6587,31 грн. за податковою накладною № 229 від 14 травня 2009 року - 8333,33 грн. за податковою накладною № 68 від 01 червня 2009 року - 8465,33 грн. за податковою накладною № 290 від 03 червня 2009 року.

Згідно пункту 3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції , що визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у звязку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Крім того, варто зазначити, що порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається , виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено віднесення до складу податкового кредиту звітних податкових періодів травня та червня 2009 року податку на додану вартість в сумі 9881,00 грн. та 23386,00 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

За таких обставин , колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те , що у відповідача були , відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 51978,75, з яких 41583,00 грн. за основним платежем, 10395,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та з податку на додану вартість в сумі 41583,75 грн., з яких 33267,00 грн. за основним платежем, 8316,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду ; підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду - не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 06 червня 2011 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорська , залишити без задоволення .

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2139/2011 за позивом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000102302/0/2650; № 0000092302/0/2650 від 24 січня 2011 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий С.П. Дяченко

Судді І.В. Сіваченко

Л.В. Ястребова