Ухвала суду № 16117148, 06.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 року справа №2а/0570/4828/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засіданняТкаченко Г.В.

за участю представників:

від позивача:Марцинковська М.М. за законом

ОСОБА_3 за дов. від 7 квітня 2011 року

ОСОБА_4 за дов. від 7 квітня 2011 року

від відповідача:ОСОБА_5 за дов. від 10 січня 2011 року

ОСОБА_6 за дов. від 2 червня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 26 квітня 2011 року

по адміністративній справі№ 2а/0570/4828/2011 (суддя Савченко С.В.)

за позовом

Комунального підприємства «Обєднання парків

культури та відпочинку»

до

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

Маріупольська міська рада

про

визнання недійсним пункту 3 вимоги № 25-01-34\800

від 21 березня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року з мотивів обґрунтованості заявлених вимог задоволений позов комунального підприємства «Обєднання парків культури та відпочинку», внаслідок чого визнаний недійсним пункт 3 вимоги від 21 березня 2011 року № 25-01-34/800 щодо здійснення відшкодування суми встановлених порушень в частині завищення посадового окладу директору підприємства внаслідок невірного визначення розміру тарифного розряду з оплати праці на загальну суму 24,01 тис. грн.; здійснення відшкодування суми встановлених порушень в частині зайвого нарахування та виплати надбавки за складність та напруженість у роботі розміром до 50 % посадового окладу на загальну суму 1, 86 тис. грн. ( том 2 арк. справи 64-66).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на необґрунтованість постанови, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (том 2 арк. справи 69-73).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Комунальне підприємство «Обєднання парків культури та відпочинку» є юридичною особою, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 02218861, є підзвітною КРУ установою.

Відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року, наслідки якої викладені в акті ревізії від 25 лютого 2011 року № 05-230/020 (том 2 арк. справи 25-60).

На підставі висновків акту перевірки відділом відповідача скерована позивачу вимога від 21 березня 2011 року № 25-01-34/800 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень», яка оскаржується позивачем частково, а саме, щодо недійсності пункту 3, яким встановлені випадки переплати заробітної плати (надалі вимога, спірна вимога, том 1 арк. справи 12-16).

Склад встановленого відповідачем порушення полягає у завищені посадового окладу директору підприємства, внаслідок невірного визначення розміру тарифного розряду з оплати праці за період з 1 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року на загальну суму 3,93 тис. грн., як наслідок цього виходячи із принципу співвідношення у рівні посадових окладів зазначене порушення призвело до завищення посадових окладів та їх сплати заступникам директора, головному бухгалтеру та помічникам на загальну суму 20, 08 тис. грн.

Суть вимоги полягає відшкодуванні суми встановлених порушень з заробітної плати на суму 24,01 тис. грн.., а саме стягнути 24, 01 тис. грн.. зайво виплачених виплат з певних осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 КЗпП. У разі пропуску встановленого строку відшкодувати порушення за рахунок керівника, щ допустив зайві грошові виплати та провести корегування внесків до державних цільових фондів.

Пунктом 3 спірної вимоги позивачу передбачено також зайве нарахування та виплата надбавки за складність та напруженість у роботі розміром до 50% посадового окладу на загальну суму 1, 86 тис. грн., та в подальшому здійснити відшкодування суми встановлених порушень з заробітної плати на суму 1,86 тис. грн.

Зазначені порушення стали на думку відповідача наслідком порушення позивачем пункту першого наказу начальника управління культури і туризму Маріупольської міської ради від 27 грудня 2007 року № 243-о, пункту 1 наказу від 30 грудня 2008 року № 145-о, пункту 1 наказу від 27 січня 2009 року № 28-од, пункту 1 наказу від 21 січня 2010 року № 17-од; пункту 1 наказу Міністерства культури та туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 « Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки»; пункту 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Як правильно встановив суд першої інстанції, спірною обставиною у даних правовідносинах є правомірність встановлення розміру посадового окладу керівнику підприємства, та, як наслідок, працівникам адміністративного управлінського апарату. Особливістю правового регулювання спірних відносин є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок.

Згідно пункту 4.4 колективного договору на 2007-2009 роки та пункту 4.2.3 колективного договору на 2010-2012 роки розмір посадового окладу керівника встановлюється на рівні три мінімальних оклади.

Спірним питанням між сторонами є правильність застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств", розроблені на виконання статті 8 Закону України "Про оплату праці", поширюються на керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 вказаної Постанови, надано повноваження керівникам, зокрема, органів місцевого самоврядування на встановлення розміру посадового окладу керівника підприємства залежно від певних важелів. Додатком до цієї Постанови визначено показники для визначення розміру посадового окладу керівника підприємства, заснованого на державній, комунальній власності.

Колегія суддів погоджує доводи апелянта, що право на застосування даної постанови має міська рада яка його не реалізувала, усунувшись від здійснення покладених на неї функцій, що призвело до порушень у встановлені порядку оплати праці як керівника позивача, так і певної категорії працівників.

Відповідач при встановленні порушення завищення розміру посадового окладу керівнику позивача керувався нормами наказу Міністерства культури та туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» в частині завищення розміру посадового окладу керівника комунального підприємства не встановивши при цьому належність позивача до установ, закладів та організацій галузей бюджетної сфери. Колегія суддів зазначає, що за умов змішаного фінансування позивач належить до відповідних закладів не зважаючи на організаційно-правову форму комунального підприємства.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджує правову позицію апелянта про порушення встановлення позивачем порядку оплати праці. Разом з тим колегія зазначає, що вимоги управління не відповідають встановленим порушення. Порушення порядку не призводить до автоматичного висновку про наявність переплат, а є підставою для усунення саме виявленого порушення. Прийняття вимоги під умовою не узгоджується з імперативним характером акту індивідуальної дії.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова по суті прийнята вірно.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 199, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управлення в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року по справі № 2а/0570/4828/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року по справі № 2а/0570/4828/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 червня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 6 червня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко