Ухвала суду № 16115528, 24.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року справа №2а/0570/1633/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Дяченко С.П.

суддів Сіваченка І.В. , Шишова О.О.

при секретарі судового засідання Козаковій Т.В. ,

за участю : представника позивача - Сокольської О.О. , представника відповідача Волобуєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Констянтинівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/1633/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Констянтинівське автотранспортне підприємство 11409» до Констянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, а також визнання неправомірними дій

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Констянтинівське автотранспортне підприємство 11409» звернулося до суду з вказаним позовом .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2011року позовні вимоги задоволені.

Скасовані податкові повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 24.12.2010р :

-№ 0001202342/1/20828 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 91511,00 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 47185,00 грн. на суму штрафних (фінансових) санкцій 44326,00 грн.;

- № 0001202342/0/19600 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 91511,00 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 47185,00 грн. на суму штрафних (фінансових) санкцій 44326,00 грн. ;

- № 0001212342/1/20829 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 73207,50 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 37747,00 грн. на суму штрафних (фінансових) санкцій 35460,5 грн;

- № 0001212342/0/19601 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 73207,50 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 37747,00 грн. на суму штрафних (фінансових) санкцій 35460,5 грн.;

- № 0002711743/1-20833 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у частині основного платежу - 8857,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 17715,30 грн.;

- № 0002711743/0/19574 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у частині основного платежу у розмірі 8857,65 грн. та на штрафних (фінансових) санкцій -17715,30 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог , відмовити.

При апеляційному перегляді справи представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача наполягав на скасуванні рішення суду, задоволенні вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін , перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї , встановила наступне:

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

У відповідності до ст. 2 вказаного Закону , завданням органів державної податкової служби , зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів( обов»язкових платежів), а також неоподаткованих доходів, установлених законодавством.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 03113911.

Відповідачем - Костянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010 року.

Під час перевірки відповідачем встановлене порушення ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижений податок на прибуток у сумі 47 185 грн.

Крім того, встановлене порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижені податкові зобовязання з ПДВ на суму 37 747 грн.

Також відповідачем встановлене порушення позивачем п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб склала 9028,65 грн.

Результати перевірки відображені у акті №1054/23-2-03113911 від 27.10.2010 року (надалі Акт перевірки).

На підставі цього Акту відповідачем 24.11.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001212342/0/19601, яким визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 73 207,5 грн. у тому числі за основним платежем 37747 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 35 460,5 грн.;

№ 0002711743/0/19574, яким визначені податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 27 085,95 грн. у тому числі за основним платежем 9 028,65 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 057,3 грн.;

№ 0001202342/0/19600, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 91 511 грн. у тому числі за основним платежем 47 185 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 44 326 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені в порядку адміністративного узгодження до Костянтинівської ОДПІ, яка рішенням №20846/10/25-013-1 від 24.12.2010 року, залишила їх без змін.

У звязку з цим, відповідачем 24.12.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001212342/1/20829, № 0002711743/1-20833 та № 0001202342/1/20828, які за змістом ідентичні прийнятим 24.11.2010р.

Позивач оскаржує наведені податкові повідомлення рішення у повному обсязі окрім повідомлень рішень від 24.11.2010р. № 0002711743/0/19574 та від 24.12.2010 р. №0002711743/1-20833, які оскаржує у частині визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 26 572,95 грн. у тому числі за основним платежем 8857,65грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 17715,3 грн.

Стосовно порушень ПУАТ «Костянтинівське АТП-11409» норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», колегія суддів зазначає наступне :

Під час перевірки відповідачем встановлене порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб склала 9028,65 грн.

На думку відповідача зазачена сума податку нарахована у звязку з отриманням доходу громадянами ОСОБА_4 (8857 грн.), ОСОБА_5(126 грн.) та ОСОБА_6 (45 грн.).

Натомість ,з вказаними висновками колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне:

У Акті перевірки з цього приводу зазначено (т.1 а.с. 116-117), що згідно даних журналу ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з покупцями та замовниками» за квітень 2008 року ПУАТ «Костянтинівське АТП-11409» реалізувало підшипники ОСОБА_4 за видатковою накладною №39 від 17.04.2008 року у кількості 33 шт. за ціною 333,33 грн. без ПДВ на загальну суму 13200 грн. (в т.ч. ПДВ 2200 грн.) відповідно до відомостей матеріалів вказані підшипники обліковувались станом на 01.07.2007р. по ціні 1824,52 грн. на загальну суму 60209,16 грн. (без ПДВ).

Відповідач вважає що у відповідності до п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ОСОБА_4 отримав від позивача додаткове благо від проведеної операції у сумі 59 050,99 грн. у т.ч. ПДВ 9842 грн. Цю суму складає різниця між остаточною сумою та фактично сплаченою сумою за товар.

За висновками відповідача в порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач не утримав податок із суми такого доходу за ставкою 15%.

Судом першої, апеляційної інстанцій встановлено, що наведені у Акті перевірки фактичні обставини продажу підшипників підтверджуються : накладною №36 від 17.04.2008р. (т.2 а.с. 7), згідно якої ОСОБА_4 придбав у позивача підшипники 097732м у кількості 33 шт. загальною вартістю 13200 грн.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. До нього у відповідності до п.п. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону (на який посилається відповідач) включаються доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо, перелік яких зазначений у цьому підпункті.

Колегія суддів вважає, що висновок відповідача щодо отримання ОСОБА_4 від позивача додаткове благо, є неправомірним з огляду на наступне :

У відповідності до п.п. 1.1 ст. 1 вказаного вище Закону додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

У розумінні п.п. 1.1. ст..1 та п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доход у формі додаткового блага може виплачуватися (надаватися) виключно працедавцем чи третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця.

Таким чином, оскільки позивач не сплачував, а також не нараховував фізичній особі ОСОБА_4 дохід в розмірі 59 050,99 грн, посилання відповідача на обов»язок ПУАТ «Костянтинівське АТП-11409», як податкового агента, утримати податок з дроходів фізичних осіб за операцією з продажу фізичній особі підшипників є таким, що не відповідає приписам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»

Стосовно твердження відповідача, що позивач сформував податковий кредит та валові витрати на підставі нікчемних правочинів договорів - поставки :

- №0416 від 16.04.2008 року, укладеного між ТОВ «Укрпромторг», як постачальником та ПУАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409, як покупцем ;

- № АФ -01/03 від 01.03.2010 року, укладеного між ПП «Аффарі Трейд », як постачальником та ПУАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409, колегія суддів зазначає наступне :

Щодо Договору поставки №0416 від 16.04.2008 року, укладеного між ТОВ «Укрпромторг», як постачальником та ПУАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409, як покупцем ,колегія суддів погоджує позицію суду першої інстанції , що відповідно до п.п. 1.1 цього договору постачальник зобовязується передати товар у власність покупцю, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити його на умовах передбачених даним договором. Згідно з п. 1.2 Договору поставки найменування, одиниці виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару визначається в накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Реальне виконання даного договору підтверджується: видатковими накладними № 0416 від 16.04.2008р. на суму 162606,20 грн., у тому числі ПДВ 27101,04 грн., № 05111 від 05.11.2008р. на суму 516000,00 грн., у тому числі ПДВ 86000,00 грн., податковими накладними № 0416 від 16.04.2008р. на суму 162606,20 грн., у тому числі ПДВ 27101,04 грн., № 05111 від 05.11.2008р. на суму 516000,00 грн., у тому числі ПДВ 86 000,00 грн.

Про перевезення вказаних вантажів свідчать товарно-транспорті накладні (форма 1-ТН): № 01-У від 16.04.2008р., 03-У від 05.11.2008р., дорожні листи № 086965 від 16.04.2008р., № 286971 від 05.11.2008р.

Щодо договору поставки № АФ -01/03 від 01.03.2010 року, укладеного між ПП «Аффарі Трейд », як постачальником та ПУАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409, як покупцем, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що відповідно до п. 1.1 даного договору постачальник зобовязується передати товар у власність покупцю, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити його на умовах передбачених даним договором. Згідно з п. 1.2 Договору поставки найменування, одиниці виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару визначається в накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними: № РН-0000037 від 03.03.2010р. на суму 748513,62 грн., у тому числі ПДВ 124752,27 грн., №РН-0000055 від 04.05.2010р. на суму 728000,00 грн., у тому числі ПДВ 121333,33 грн., податковими накладними № 31 від 03.03.2010р. на суму 748513,62 грн., у тому числі ПДВ 124752,27 грн., №51 від 04.05.2010р. на суму 728000,00 грн., у тому числі ПДВ 121333,33грн.

Про перевезення вказаних вантажів свідчать товарно-транспорті накладні (форма 1-ТН) № 010027 від 03.03.2010р., №010046 від 04.05.2010р., дорожні листи № 086985 від 03.03.2010р., № 086992 від 04.05.2010р.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що спірні господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромторг», ПП «Аффарі Трейд» позивачем правильно відображені в бухгалтерському обліку, відтак, у позивача були підстави для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними угодами.

З огляду на наведене , колегія суддів вважає , що відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі Трейд» є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем ; не встановлено тако ж, що на час здійснення спірних операцій ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі Трейд» не мали статусу платника ПДВ.

Таким чином, вказані підприємства правомірно видавали податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем факту придбання товару у ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі Трейд» , в той час , як відповідач не навів переконливих доказів щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі Трейд» .

Стосовно порушення позивачем п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» колегія суддів зазначає , що ПУАТ "Костянтинівське АТП 11409" отримало підшипники у грудні 1999 року в погашення заборгованості КМЗ ім.Фрунзе за надані послуги. Факт їх одержання у 1999 році на теперішній час можливо відстежити тільки за даними головних книг. Копіями витягів з головних книг було підтверджено, що інвентаризаційною комісією була підтверджена наявність вказаних підшипників на підприємстві.

Відповідно до п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, Костянтинівська ОДПІ під час перевірки не з'ясувала, за якою з визначених п.п. 11.2.1. ст.. 11-Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» подій та у якому податковому періоді позивач включив до валових витрат вартість підшипників, що були згодом продані ОСОБА_4 Висновки про таке включення у 2008 році (періоді, коли вони були продані, що на думку відповідача є використанням не у господарській діяльності) спростовуються даними декларації позивача з податку на прибуток за 6 місяців 2008 року.

Згідно з .п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту .

У розумінні п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що твердження податкового органу про завищення сум податкового кредиту за квітень 2008р. спростовується відомостями декларації ПУАТ "Костянтинівське АТП 11409" з ПДВ (рядок 10.1 розділу II) за квітень 2008 року та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка є додатком № 5 до цієї декларації.

У відповідності до п. 4.2, 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166 саме ці документи є належним доказом при встановленні господарських операцій, за якими позивач формував податковий кредит звітного місяця.

Слід зазначити, що у Акті перевірки податковий орган зазначив про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з включенням до них вартості товарів, які не були використані у господарській діяльності. При цьому Костянтинівська ОДПІ виходила з визначення терміну «господарська діяльність», що міститься у п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з ним господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідач зазначав про збитковість господарської операції з продажу підшипників, неодержання за нею доходів, внаслідок чого дійшов висновку про відсутність її зв'язку з господарською діяльністю.

Втім, податковим органом не враховано, що поняття дохід та прибуток не є тотожними.

Так, відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період. Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Дані терміни використовується в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Можливість їх застосування у податкових відносинах передбачена п. 1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким інші терміни (ніж перелічені у цій статті) використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів. Крім того, відповідно до ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, тому застосування термінології останнього є можливим до податкових правовідносин.

Колегія суддів вважає, що господарська операція з продажу підшипників ОСОБА_4 за видатковою накладною № 36 від 17.04.2008р. призвела до надходження активів - одержання позивачем грошових коштів у сумі 13200 грн. Тобто, ПУАТ "Костянтинівське АТП" отримало від неї дохід, а тому вона пов'язана з господарською діяльністю.

Саме зі спрямованістю на отриманням доходу, а не прибутку, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язує віднесення операцій до господарської діяльності.

До того ж під час розгляду справи в суді першої інстанцій' ПУАТ "Костянтинівське АТП 11409" надало письмові пояснення з економічним обґрунтуванням продажу підшипників за ціною 400 грн. за одиницю, що є нижчою їх балансової вартості на момент оприбуткування. Згідно з ними підприємство одержало підшипники від КМЗ ім..Фрунзе у 1999 році в рахунок погашення заборгованості за авто послуги. Оскільки ці підшипники призначені для використання у машинобудівництві, підприємство зберігало їх на складі та здійснювало спроби їх продати.

З матеріалів справи видно, що 04.05.2001 року позивач звертався до Костянтинівської філії універсальної біржі „Примус" з проханням продати підшипники за ціною 2189,42 грн. за одиницю. Відповідна публікація була здійснена у газеті „Біржові новини" від 15.05.2001 року.

Крім того, питання продажу неліквідних запасів на складі розглядалося на засіданнях правління позивача 10.02.2006 року, 20.03.2008р., внаслідок чого був складений перелік неліквідних запчастин на складі. Цей перелік був розглянутий на засіданні правління 03.04.2008р., де керівним органом підприємства було обговорена пропозиція покупця продати їх за ціною 400 грн. за одиницю.

Враховуючи тривалий строк, протягом якого товар не був проданий, відсутність державного регулювання цін на цей товар, суд вважає доведеною економічну доцільність продажу підшипників за ціною, яку запропонував ОСОБА_4

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно порушення порядку уцінення підшипників, який встановлений Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових матеріальних цінностей, затвердженого наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 року № 149/300.

Законодавством, чинним на момент спірних правовідносин, не передбачено заборону продажу товарів за ціною, нижчою від закупівельної без обов'язкової уцінки товарів. Встановлені Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” норми не ставлять у залежність від уцінки товарів порядок оподаткування господарських операцій з їх продажу.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача по проведенню уцінення підшипників, порушень вимог законодавства про ціни і ціноутворення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду; підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду - не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 27 травня 2011 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/1633/2011за позовом Публічного акціонерного товариства «Констянтинівське автотранспортне підприємство 11409» до Констянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, а також визнання неправомірними дій, залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі .

Головуючий: С.П. Дяченко

Судді: І.В. Сіваченко

О.О. Шишов