Ухвала суду № 16114214, 06.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2011 р.справа № 23/443/08-АП-3/37/09-АП-23/52/09-АП-24/264/10-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мірошниченка М.В.

суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Негер Е.Ю.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 28.01.2011р. №386/16;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 26.07.2011р.;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 21.02.2011р.;

прокуратури: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 26.08.2010р.

у справі № 23/443/08-АП-3/37/09-АП-23/52/09-АП-24/264/10-АП

за позовом Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат»,

м. Запоріжжя

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Запорізький оліяжиркомбінат»заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000680804/0 від 25.09.2008р., яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 84286813,20 грн.

За наслідками розгляду справи по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 26.08.2010р. у справі №23/443/08-АП-3/37/09-АП-23/52/09-АП-24/264/10-АП адміністративний позов задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000680804/0 від 25.09.2008р., яке було винесено СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, на підставі акту перевірки № 418/08-04/00373847 від 15.09.2008р.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у спірних правовідносинах були дотримані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Маргтрейд». До складу податкового кредиту були віднесені суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, у звязку з придбанням товарів (насіння соняшника, олії соняшникової, шроту, тощо) з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності. Вартість товару було оплачено постачальнику з урахуванням ПДВ, товар було поставлено фактично та використано в господарській діяльності позивача. Відповідач не пояснив, які конкретні положення укладених позивачем договорів свідчать про їх нікчемність та яким саме чином зазначені правочини вказують на порушення публічного порядку та інтересів держави. Зміст укладених між позивачем та ТОВ «Маргтрейд»договорів поставки не свідчить про намір цих субєктів господарювання ухилитися від сплати податків. У звязку з цим, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів порушення позивачем вимог статей 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови господарського суду Запорізької області від 26.08.2010р. у справі №23/443/08-АП-3/37/09-АП-23/52/09-АП-24/264/10-АП та прийняття нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про транспортування продукції по угодам, укладеним з ТОВ «Маргтрейд». Відповідні операції були укладені позивачем з метою отримання податкової вигоди у вигляді створення податкового кредиту. Судом не враховано того, що позивач використовує схему постачання, в якій беруть участь поміжні фірми, що є економічно необґрунтованим, оскільки вартість товарів від такого постачання стає значно більшою. Висновки судово-економічної експертизи є необґрунтованими, оскільки мають ряд неточностей та арифметичних помилок.

ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»в запереченнях на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою. Зазначає зокрема, що позивачем були дотримані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Маргтрейд», а саме: віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, у звязку з придбанням товарів (насіння соняшника та олія соняшникова) з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності. Позивач, як отримувач товарів, відповідно до укладених ним договорів, фактично сплатив суму ПДВ у розмірі 63179889,83 грн. постачальнику товарів ТОВ «Маргтрейд»у безготівковій формі. Висновки відповідача про нікчемність та безтоварність договорів поставки, укладених між позивачем і ТОВ «Маргтрейд», є безпідставними та незаконними. Правова позиція позивача також підтверджена висновком судово-економічної експертизи по даній справі. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 26.08.2010р. без змін.

В судовому засіданні 06.05.2011р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, в запереченнях на неї та в письмових поясненнях.

Представник прокуратури до судового засідання не зявився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності представника прокуратури, відповідно до ст.196 КАС України, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Оберіг».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 06.05.2011р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі була проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»з питань правових відносин з ТОВ «Маргтрейд»за період з 01.03.2008р. по 31.07.2008р. За результатами перевірки складений акт від 15.09.2008р. № 418/08-04/00373847.

В ході перевірки контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «Маргтрейд»(продавець) в особі голови правління Голубничого В.В. було укладено договір № 19/263 від 29.02.2008р. з ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»(покупець) в особі голови правління Савуса А.С. на поставку сільськогосподарської продукції (насіння соняшника).

В березні 2008р. ТОВ «Маргтрейд»на виконання умов договору купівлі-продажу № 19 від 29.02.2008р. було поставлено сільськогосподарську продукцію (насіння соняшника) на адресу ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»на загальну суму 86497237,33 грн., в т.ч. ПДВ 14416206,23 грн., згідно видаткових накладних.

Прийняття-передача насіння соняшника ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»від ТОВ «Маргтрейд»за вказаним договором у березні 2008р. підтверджується актами прийому-передачі.

ТОВ «Маргтрейд»(продавець) в особі голови правління Голубничого В.В. було укладено договір № 22 від 20.03.2008р. з ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»(покупець) в особі голови правління Савуса А.С. на поставку олії соняшникової нерафінової, шроту соняшникового.

Протягом березня 2008р. ТОВ «Маргтрейд»на виконання умов договору купівлі-продажу № 22 від 20.03.2008р. було поставлено олію соняшникову нерафіновану на адресу ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»на загальну суму 26655968,05 грн., в т.ч. ПДВ 4442659,68 грн., згідно видаткових накладних.

В первинних документах, вилучених у ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», як зазначено в акті, відсутні дані щодо транспортування олії соняшникової та шроту соняшникового, придбаного у ТОВ «Маргтрейд»по договору № 22 від 20.03.2008р.

ТОВ «Маргтрейд»(продавець) в особі голови правління Голубничого В.В. було укладено договір № 23 від 03.03.2008р. з ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»(покупець) в особі голови правління Савуса А.С. на поставку олії соняшникової нерафінової, шроту соняшникового.

В березні 2008р. ТОВ «Маргтрейд»на виконання умов договору купівлі-продажу № 23 від 03.03.2008р. було поставлено насіння соняшника на адресу ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»на загальну суму 514069663,39 грн., в т.ч. ПДВ 85678277,23 грн., згідно видаткових накладних.

В первинних документах, вилучених у ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», як зазначено в акті, відсутні дані щодо транспортування олії соняшникової та шроту соняшникового, придбаного у ТОВ «Маргтрейд»по договору № 23 від 03.03.2008р.

На виконання умов вищевказаних договорів, протягом перевіряємого періоду ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»отримано від ТОВ «Маргтрейд»податкові накладні, які включені до реєстру отриманих податкових накладних та відповідають даним декларації з ПДВ, наданим до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі у сумі 63179889,83 грн., у т.ч. по періодах:

-березень 2008р. у розмірі 4769011,03 грн.;

-квітень 2008р. у розмірі 14149853,64 грн.;

-травень 2008р. у розмірі 5198829,21 грн.;

-червень 2008р. у розмірі 12786188,48 грн.;

-липень 2008р. у розмірі 26276007,47 грн.

Розрахунки ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»з ТОВ «Маргтрейд»проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за одержаний товар ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Маргтрейд»на загальну суму 627222858,78 грн., в т.ч. ПДВ 104537143,13 грн.

Станом на 31.07.2008р. заборгованість по розрахункам по вищевказаним договорам між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»і ТОВ «Маргтрейд»відсутня.

В ході перевірки також було встановлено, що основним постачальником ТОВ «Маргтрейд»є ПП «Весна», яке придбаває у ТОВ «Оптімус»насіння соняшнику, олію рослинну нерафіновану, шрот соняшниковий. ТОВ «Оптімус»є посередником і здійснює придбання насіння соняшника у сільгосппідприємств, фермерських господарств та підприємств-посередників.

Згідно даних, отриманих в рамках розслідування кримінальної справи № 69-59, податковим органом вказано про неможливість реального здійснення ПП «Весна»господарських операцій, з урахуванням часу, місцезнаходження товару та місцезнаходження банківської установи, по розрахунковому рахунку якої здійснювались розрахунки за товар, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у ПП «Весна»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ПП «Весна»створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Відповідачем зроблений висновок про те, що ТОВ «Маргтрейд»діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ПП «Весна», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Таким чином, за доводами відповідача, діяльність ТОВ «Маргтрейд»була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань. Крім того, ТОВ «Маргтрейд»працюючи у даному сегменті ринку був обізнаний щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних звязків. Підприємство ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»діяло без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а саме, що його діяльність та його взаємозалежних або афілійованих осіб, спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами-посередниками, які не виконують своїх податкових зобовязань.

З посиланням на приписи п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 228 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України податковим органом зазначено, що здійснення господарських операцій ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»порушує публічний порядок, а отже, згідно ст.228 ЦК України є нікчемними.

ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»у березні 2008р. придбавав товар у ТОВ «Маргтрейд», контрагент якого (ПП «Весна») систематично порушував свої податкові зобовязання та приписи цивільного і господарського законодавства. Таким чином, за доводами відповідача, ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»необґрунтовано включено суми ПДВ від даних операцій до складу податкового кредиту у сумі 63179889,83 грн. в декларації з ПДВ за:

-березень 2008р. у розмірі 4769011,03 грн.;

-квітень 2008р. у розмірі 14149853,64 грн.;

-травень 2008р. у розмірі 5198829,21 грн.;

-червень 2008р. у розмірі 12786188,48 грн.;

-липень 2008р. у розмірі 26276007,47 грн.

Відповідачем зазначено, що встановлення обставин, які викладені в даному акті, дає підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»до дозволеного податкового кредиту по зазначеним нікчемним правочинам, як неправомірної. Враховуючи, що відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, то, відповідно, здійснюється коригування показників податкової декларації, повязаної з обчисленням сум податкових зобовязань з ПДВ за операціями, що проведені на підставі таких нікчемних правочинів, тобто, сума ПДВ у розмірі 63179889,83 грн. віднесена ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»до складу дозволеного податкового кредиту в податковій декларації за відповідні періоди за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підлягає коригуванню.

Таким чином, на думку відповідача, в порушення п.1.3 ст.1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»завищено податковий кредит в податкових деклараціях з ПДВ за березень 2008р. на суму 4769011,03 грн., за квітень 2008р. на суму 14149853,64 грн., за травень 2008р. на суму 5198829,21 грн., за червень 2008р. на суму 12786188,48 грн., за липень 2008р. на суму 26276007,47 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобовязання на загальну суму 63179889,83 грн.

На підставі акту перевірки від 15.09.2008р. № 418/08-04/00373847 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000680804/0 від 25.09.2008р., яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 84286813,20 грн., у т.ч. 63179890,00 грн. за основним платежем, 21106923,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився із висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, а також із визначенням суми податкового зобовязання з ПДВ на суму 84286813,20 грн., посилаючись на наступні обставини. В акті перевірки не вказується, яким чином угоди, укладені між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»і ТОВ «Маргтрейд», порушують публічний порядок, а також не зазначено, яким законом чи іншим нормативно-правовим актом вони визнані недійсними. Договори поставки між позивачем і ТОВ «Маргтрейд»не визнані судом недійсними. Наявність кримінальної справи відносно посадових осіб ПП «Весна»(яке не є контрагентом позивача) не є законною і достатньою підставою для невизнання права ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»на податковий кредит. Донарахування податкових зобовязань і застосування фінансових санкцій за порушення, яке здійснене третьою юридичною особою, є протиправним. Позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, які були сплачені у вартості товару постачальнику цього товару, з метою придбання і використання його у власній господарській діяльності. Сплата ПДВ у вартості товару підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, виданими постачальником, що і дає засноване на законі право на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»у відповідних податкових періодах. Висновок відповідача про необхідність коригування ПДВ, сплаченого за укладеними та виконаними угодами, не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки жодна норма цього Закону не встановлює обовязку платника ПДВ коригувати свій податковий кредит у випадку, якщо у податкового органу існують сумніви в сплаті ПДВ контрагентами контрагентів такого платника податку.

У звязку з такими обставинами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

П.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 «Порядку заповнення податкової накладної»передбачено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

П.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З матеріалів справи вбачається, що по взаємовідносинах зі своїм безпосереднім контрагентом (постачальником товарів) ТОВ «Маргтрейд», позивачем до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість, які підтверджені податковими накладними, як того вимагає ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з придбанням товарів з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

На момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні. Позивачем в ціні придбаних у контрагента товарів по податковим накладним було сплачено ПДВ, у звязку з чим позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Зміст податкових накладних, які виписані ТОВ «Маргтрейд», не суперечить вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». В ході перевірки податковим органом також не виявлено будь-яких порушень щодо змісту таких податкових накладних. Податкові накладні складені особою, зареєстрованою як платник ПДВ.

При цьому, позивач безпосередньо не вступав у правовідносини з ПП «Весна», що знаходиться в ланцюгу постачання товарів позивачеві, та відносно якого податковим органом вказано про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань.

В ході проведення перевірки податковим органом не було висунуто сумніву щодо правосубєктності безпосереднього постачальника товарів позивача ТОВ «Маргтрейд».

Аналіз вищевказаних приписів норм Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави для твердження про те, що будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів позивачеві (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, слід вважати, що податковий кредит за перевіряємий період був сформований позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»з його контрагентом ТОВ «Маргтрейд», є нікчемними і порушують публічний порядок, згідно ст.ст. 215, 228 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, в чому саме відповідні угоди порушують публічний порядок.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди, які укладені між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»і ТОВ «Маргтрейд», не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у звязку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обовязків сторін за такими угодами. До того ж, матеріалами справи підтверджено факт виконання сторонами вказаних угод. Слід також зазначити, що ПП «Весна»не є стороною по укладеним договорам між позивачем з ТОВ «Маргтрейд», що додатково свідчить про відсутність підстав вважати відповідні угоди нікчемними.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст.67 Конституції України та законах України про оподаткування. Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. Отже суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод, укладених та вчинених між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»і ТОВ «Маргтрейд», не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків вказаними особами чи безпідставне одержання податкової вигоди за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод.

Самі по собі договори на поставку товарів між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»і ТОВ «Маргтрейд»не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Якщо контрагент (ПП «Весна») по ланцюгу господарських операцій не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод чи порушення зазначеними вище угодами публічного порядку.

І оскільки суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети, тому наявність умислу у сторін при укладанні угод означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладених угод, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

Умисел юридичної особи визначається як умисел посадової (іншої фізичної особи), що підписала договір від імені юридичної особи та мала на це відповідні повноваження. За відсутністю таких повноважень, може існувати умисел конкретної фізичної особи, яка неправомірно діяла від імені юридичної особи як орган її управління, та прагнула настання відповідних наслідків. Така особа в межах вчинення договорів між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»і ТОВ «Маргтрейд»податковим органом не встановлена. Відповідачем не надано рішення або вироку суду, в яких було б встановлено умисел конкретних фізичних осіб, що укладали угоди від імені вказаних юридичних осіб з метою суперечною інтересам держави та суспільства. Натомість, зі змісту висновків податкового органу виходить, що умисел був наявний у ПП «Весна», яке не є стороною за правочинами, укладеними між ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»і ТОВ «Маргтрейд».

За відсутності доказів того, що укладаючи угоди, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би отримання податкової вигоди чи факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»і ТОВ «Маргтрейд», слід дійти до висновку про те, що твердження відповідача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Посилання податкового органу в акті перевірки на те, що ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»діяло без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали контрагенти по ланцюгу постачання товару, судом до уваги не приймається, оскільки в акті перевірки відсутні відомості про джерела, з яких позивачеві мали бути відомі відповідні відомості.

Чинним законодавством України не передбачено обовязку та не надано права для платника податків вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей щодо зарахування до бюджету податків іншими його платниками. Тому, позивач не може відповідати за виконання податкових зобовязань ПП «Весна», яке не є його контрагентом.

Не надано суду і будь-яких допустимих доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП «Весна»з приводу неправомірності вчинення господарських операцій з ТОВ «Маргтрейд»і ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат». В той же час, згідно з ч.4 ст.72 КАС України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно до висновку судово-економічної експертизи № 1088/1089-09 від 30.06.2010р., проведеної в рамках даної справи, в результаті проведеного дослідження первинних документів, а також документів бухгалтерського та податкового обліку, висновки, викладені в акті СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 15.09.2008р. № 418/08-04/00373847 щодо порушення ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»вимог п.1.3 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 203, 216 ЦК України, внаслідок якого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 63179890,00 грн., документально не підтверджується.

Експертами документально не підтверджується «подвійне»включення до складу податкового кредиту ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»суми податку на додану вартість за операціями з придбання соняшника та олії соняшникової нерафінованої за договорами № 19 від 29.02.2008р., № 22 від 20.03.2008р., № 23 від 03.03.2008р. в період з 01.03.2008р. по 31.07.2008р.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що податок на додану вартість, нарахований (сплачений) ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»в складі вартості продукції, отриманої в березні квітні 2008р. від ТОВ «Маргтрейд», підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі п.п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням наведених вище обставин, позивач не може вважатися таким, що допустив порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з ПДВ за період з березня по липень 2008р. по господарським операціям з ТОВ «Маргтрейд».

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку порушення позивачем приписів п.1.3 ст.1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період, та як наслідок, не доведено правомірності визначення позивачеві суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 84286813,20 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0000680804/0 від 25.09.2008р. В той же час, позивачем доведений факт того, що податковий кредит з ПДВ за період з березня по липень 2008р. по господарським операціям з ТОВ «Маргтрейд»був сформований у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», при наявності всіх необхідних для цього підстав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши спірне податкове повідомлення-рішення № 0000680804/0 від 25.09.2008р.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Запорізької області відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 26.08.2010р. у справі № 23/443/08-АП-3/37/09-АП-23/52/09-АП-24/264/10-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 17.05.2011р.

Головуючий:М.В. Мірошниченко

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:М.А. Руденко