Ухвала суду № 16114212, 05.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2011 р.справа № 11/674/06-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мірошниченка М.В.

суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Тепловій Г.Є.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.11.2010р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.04.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 26.08.2010р.

у справі № 11/674/06-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік», м. Миколаїв

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік»заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечиним податкового повідомлення-рішення від 13.12.2005р. №0000561323/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 360496,00 грн., у т.ч. 240331,00 грн. за основним платежем та 120165,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

За наслідками розгляду справи по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 04.12.2008р. у справі №11/674/06-АП адміністративний позов задоволений повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000561323/0 від 13.12.2005р.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що суми провізної плати, сплачені у звязку з придбанням послуг, правомірно віднесені позивачем до валових витрат, у звязку з чим відсутні порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови господарського суду Запорізької області від 04.12.2008р. у справі №11/674/06-АП та прийняття нової постанови, якою у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські операції з купівлі-продажу послуг по перевезенню вантажу залізничним транспортом і в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неправомірно відносив до складу валових витрат суми залізничних тарифів, факт отримання яких не підтверджено відповідними первинними документами, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 240330,94 грн. Суд першої інстанції не міг керуватися постановою господарського суду Миколаївської області від 11.04.2007р. по справі №15/406/06, оскільки вказаною постановою вже скасовані похідні податкові повідомлення-рішення від 27.02.2006р. №0000561323/1, від 23.05.2006р. №0000561323/2, від 02.08.2006р. №0000561323/3, а отже по даній справі відсутній предмет спору.

ТОВ «Селтік»в запереченнях на апеляційну скаргу вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає зокрема, що правомірність віднесення транспортних витрат до складу валових витрат підприємства повністю підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами: актами приймання-передачі, звітами, залізничними накладними, залізничними квитанціями, випискою із реєстру контрагентів, які в повному обсязі були надані податковому органу під час перевірки та досліджені в судовому засіданні. В звязку з тим, що ТОВ «Селтік»правомірно віднесло суми залізничного тарифу до складу валових витрат, суми ПДВ за цими витратами у розмірі 133542,16, згідно з п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на законних підставах включені до податкового кредиту. Оскільки транспортні послуги використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, сума ПДВ у розмірі 106788,78 грн., згідно наведених норм Закону, правомірно включена до податкового кредиту. Судом першої інстанції правомірно зупинялося провадження у справі до розгляду справи № 15/406/06, в якій вирішувався спір щодо правомірності формування валових витрат за одними й тими ж самими господарськими операціями. Позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 05.05.2011р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 05.05.2011р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Селтік»за період з 01.07.2003р. по 30.09.2005р. За результатами перевірки складений акт від 05.12.2005р. № 30/08-09/30850377.

В ході перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ «Селтік»здійснювало операції з купівлі-продажу послуг по перевезенню вантажу залізничним транспортом. За рахунок проведених операцій встановлено, що підприємством в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2003р.; січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2004р.; січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2005р., неправомірно віднесено до складу валових витрат суми залізничних тарифів, факт отримання яких не підтверджено відповідними первинними документами. У звязку з цим, в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в перевіряємому періоді ТОВ «Селтік»збільшувало загальний обсяг придбаних послуг на суми залізничних тарифів за податковими накладними та зависило податковий кредит з ПДВ на загальну суму 240330,94 грн. (сума податкового кредиту з ПДВ розрахована з урахуванням результатів документальної перевірки ТОВ «Селтік»з питання правильності визначення сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету за липень, вересень, грудень 2003р., січень, березень, квітень, травень 2004р. акт перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №34/33-3/30850377 від 03.09.2004р.).

Сума бюджетного відшкодування за перевіряємий період підприємством отримана. Порядок зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок платежів по податку на додану вартість.

Таким чином, згідно висновків податкового органу, в порушення п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.4.1 п.7.4, 7.2.8 та п.п.7.2.1 (е) п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 240330,94 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 240330,94 грн.

Перевіркою правильності оформлення податкових накладних встановлено, що до податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податкових накладних, в яких не зазначено найменування, одиницю виміру та обсяги (обєми) придбаних послуг, а саме: податкова накладна № 100 від 31.03.2004р., виписана ТОВ «Інтеріор», ПДВ 1856,40 грн.; податкова накладна № 132 від 30.04.2004р., виписана ТОВ «Інтеріор», ПДВ 1112,91 грн.; податкова накладна № 225 від 30.06.2004р., виписана ТОВ «Інтеріор», ПДВ 659,52 грн.; податкова накладна № 213 від 12.02.2004р., виписана ТОВ «Беллона», ПДВ 353,60 грн.

Відсутність одиниці виміру, обсягів та найменування товару в податковій накладній, за доводами відповідача, є порушенням п.п.7.2.1 (е) п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, в порушення п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3982,40 грн.

На підставі акту перевірки від 05.12.2005р. № 30/08-09/30850377 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005р. № 0000561323/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 360496,00 грн., у т.ч. 240331,00 грн. за основним платежем та 120165,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, посилаючись на наступні обставини. Позивачем правомірно віднесені транспортні витрати до складу валових витрат, оскільки вони підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Надані ТОВ «Селтік»первинні документи свідчать про доручення ТОВ «Селтік»на укладення договору перевезення, про фактичне перевезення вантажу, який належав ТОВ «Селтік», та про виникнення зобовязання ТОВ «Селтік»по сплаті коштів за отримані послуги з перевезення вантажу, тобто про здійснення господарської операції. При цьому, первинні документи, що свідчать про здійснення господарської операції, оформлені належним чином, мають юридичну силу та доказовість. Тому, відповідно п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначені витрати були віднесені до складу валових витрат. Таким чином, відповідно до п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач на законних підставах включив до податкового кредиту суму 240330,94 грн. Безпідставними також є посилання податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 3982,40, у звязку з порушенням складання податкових накладних, оскільки у відповідних накладних заповнювався виключно ІІ розділ, а вимоги щодо заповнення граф, що містять найменування, одиницю виміру і обєм, згідно п.12 «Порядку заповнення податкової накладної»застосовуються виключно до першого розділу податкової накладної. У звязку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з договорами поставки, ТОВ «Селтік»прийняло зобов'язання щодо оплати металопродукції та транспортних витрат, оскільки поставка здійснювалась на умовах FCA шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у зазначеному місці.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як стверджує відповідач, послуги по перевезенню вантажів за договорами поставки, віднесені позивачем до складу валових витрат (податкового кредиту), не підтверджені саме відповідними документами обліку.

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого КМУ від 06.04.1998р. № 457, передбачено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договорів поставки контрагентам ВАТ «МК «Азовсталь»привласнені унікальні номери замовлень по видам продукції. З метою ідентифікації підприємства, як власника продукції, номери замовлень зазначені в графі 4 залізничних накладних або зазначалось найменування позивача та номер договору. Про перевезення продукції свідчать звіти, які надавались ВАТ «МК «Азовсталь»позивачу. Акти приймання передачі продукції містять як найменування, так і кількість продукції, вартість залізничного тарифу, підтверджені копіями залізничних накладних, з відмітками про видачу вантажу. Рахунки-фактури виставлені для сплати як за продукцію, так і за залізничний тариф, сплачений за провіз продукції до станції призначення.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що акти відповідають вищезазначеним вимогам. Рахунки-фактури виставлені для сплати за провіз продукції до станції призначення.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (редакція підпункту зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 15.07.1999р. №977-XIV, діяла до 30.03.2005р.), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких віднесена до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції Закону України від 25.03.2005р. №2505-IV), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 ст. 7 вказаного Закону (редакція підпункту зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 15.07.1999р. №977-XIV, діяла до 30.03.2005р.), не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 ст. 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005р. №2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону).

Наявність формулювань «товарно-транспортні витрати»в розділі II податкової накладної засвідчує передачу транспортних послуг продавцем товарів покупцю, які були придбані продавцем у третьої особи за дорученням покупця.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що суми провізної плати, сплачені у зв'язку з придбанням послуг,правомірно віднесені позивачем до валових витрат, у зв'язку з чим, відсутні порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з боку позивача.

Аналогічні обставини справи були встановлені в постанові господарського суду Миколаївської області від 11.04.2007р. у справі № 15/406/06 (за позовом ТОВ «Селтік»до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві про визнання нечинними рішень). Вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2007р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, встановлені при розгляді справи № 15/406/06 відносно особо ТОВ «Селтік», в силу ч.1 ст.72 КАС України, звільнені від доказування при розгляді справи №11/674/06-АП.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність предмету спору, у звязку з наявністю постанови господарського суду Миколаївської області від 11.04.2007р. по справі № 15/406/06, є безпідставними, оскільки предмет позовних вимог у справі № 15/406/06 і у справі № 11/674/06-АП є різним.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку правомірності визначення позивачеві суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 360496,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 13.12.2005р. № 0000561323/0. В той же час, позивачем доведено відсутність факту заниження податку на додану вартість на загальну суму 240330,94 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, визнавши нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005р. № 0000561323/0.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Запорізької області відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 04.12.2008р. у справі № 11/674/06-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 16.05.2011р.

Головуючий:М.В. Мірошниченко

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:М.А. Руденко