Постанова № 16113457, 08.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 5023/1604/11

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малті", м. Харків (вх. № 2102 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.11 у справі № 5023/1604/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Первомайський", с. Первомайське, Сімферопольський район, АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малті", м. Харків

про стягнення 29232,34 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2011р. по справі № 5023/1604/11 (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малті", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Первомайський", с. Первомайське, Сімферопольський район, АР Крим основний борг в сумі 24025,60 грн., 3% річних в сумі 1309,82 грн., індекс інфляції в сумі 3896,92 грн., держмито в сумі 292,32 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2011р. по справі № 5023/1604/11 скасувати і всі судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на позивача.

Позивач надав свої заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, в зв’язку з чим просить залишити його без змін, а доводи заявника апеляційної скарги безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

06.06.2011р. на адресу суду від ТОВ «Малті»надійшло клопотання, в якому відповідач просить розгляд справи відкласти на іншу дату, в зв’язку із зайнятістю його уповноваженого представника –Погорєлової А.В. в судовому засіданні Окружного адміністративного суду (суддя Присяжнюк О.В.).

Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, з огляду на те, що явку представників сторін в дане судове засідання не визнано обов'язковою; позицію ТОВ «Малті»викладено в апеляційній скарзі; відповідач не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування вимог апеляційної скарги та мав на це достатньо часу, а також мав можливість забезпечити участь при розгляді даної справі іншого представника, адже чинне законодавство не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси сторін в судовому процесі. Крім того, відповідачем не надано жодних документальних доказів на підтвердження заявленого ним клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено господарським судом Харківської області, за домовленістю між сторонами у справі позивач здійснив поставку вино-коньячної продукції на адресу відповідача на загальну суму 32371,92 грн., про що свідчать додані до позову належним чином засвідчені копії рахунків-фактур № 296 від 14.04.2009р. на суму 11056,43 грн., № 306 від 21.04.2009р. на суму 6991,20 грн., № 383 від 22.05.2009р. на суму 14324,40 грн., копії двосторонніх видаткових накладних № 164 від 14.04.2009р., № 174 від 21.04.2009р., № 247 від 22.05.2009р., довіреностей від 14.04.2009 р. № 29, від 21.04.2009р. за № 30, від 22.05.2009р. за № 40, а також товарно-транспортних накладних № 175813 від 14.04.2009р. на загальну суму 11056,32 грн., № 175822 від 21.04.2009р. на загальну суму 6991,20 грн. та № 175891 від 22.05.2009р. на загальну суму 14324,40 грн. (аркуші справи 11-22).

Колегія суддів визначає, що цивільні права і обов’язки виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В силу приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі –продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Господарським судом в ході розгляду справи також належним чином з’ясовано, що відповідач за отриманий товар з позивачем розрахувався лише частково на суму 8346,32 грн. (копії банківських виписок наявні у справі, аркуші справи 50-64), а іншу частину вартості товару не оплатив, внаслідок чого 11.12.2009р. та 13.10.2010р. позивачем на адресу відповідача в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України направлені вимоги за вих. № 391 та № 404 про сплату боргу в сумі 24025,60 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями повідомлень про вручення поштових відправлень із відмітками про отримання вказаних листів–вимог уповноваженими особами підприємства відповідача (аркуші справи 38-41).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач у визначеному законом порядку відповіді на зазначену вимогу позивачеві не надіслав та борг у вказаній сумі не сплатив, що змусило позивача звернутись до господарського суду Харківської області з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на момент розгляду справи відповідач 24025,60 грн. заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, не сплатив та в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обов’язок доказування законодавчо покладений на сторони, не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості. Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.

Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008р. по 28.03.2011р. станом на 28.03.2011р. (аркуш справи 49) з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 24025,60 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

Крім того, колегія суддів визначає, що господарським судом цілком правильно задоволено заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1309,82 грн. та індексу інфляції в сумі 3896,92 грн. за весь час прострочення, які нараховані позивачем у відповідності з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Вказаною нормою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та індексу інфляції у повному обсязі перевірена судами, а тому підстав для скасування рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

В процесі повторного розгляду справи в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень колегією суддів з’ясовано, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б спростовували цілком обґрунтовану позицію ТОВ «Завод Первомайський»щодо наявності у відповідача суми боргу в розмірі 24025,60 грн. При цьому, в порушення обов’язку доказування, доводи відповідача в апеляційній скарзі не містять жодних посилань на висновки господарського суду щодо вирішеного даного господарського спору по суті.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року у справі № 5023/1604/11 - відсутні.

Окрім того, з урахуванням всіх матеріалів справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце недобросовісне використання посадовими особами відповідача процесуальних прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, оскільки неявка представника в судові засідання як суду першої так і апеляційної інстанції без поважних причин та без надання доказів на підтвердження неможливості представника ТОВ «Малті»приймати участь при розгляді справи, заявлення клопотань про відкладення розгляду справи без надання доказів на їх підтвердження, вочевидь спрямоване на штучне затягування судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

          ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Малті", м. Харків про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малті", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року по справі № 5023/1604/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.