Постанова № 16113158, 06.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2011 № 16/001-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за дов. б/н від 01.11.2010р.;

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Мерідіан Плюс/Україна/»

на рішення господарського суду Київської області

від 24.03.2011р. (дата підписання 30.03.2011р.)

у справі № 16/001-11 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс/Україна/»

про стягнення 80283,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

24.01.2011р. Відкрите акціонерне товариство «Роганська картонна фабрика» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс/Україна/» про стягнення заборгованості за договором поставки продукції №23/у від 13.04.2010р. у розмірі 80283,54 грн., з яких сума основного боргу у розмірі 70000,00 грн., сума інфляційних втрат у розмірі 4228,77 грн. та сума 3% річних у розмірі 5085,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за вищеназваним договором поставки щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленої йому позивачем продукції, у результаті чого станом на 13.01.2011р. розмір заборгованості відповідача перед позивачем за цим договором склав 70000,00 грн.

Оскільки відповідач прострочив зобовязання щодо оплати вартості поставленої йому продукції, позивач на прострочену суму боргу відповідно до п.9.3 договору здійснив нарахування пені у розмірі 5085,17 грн., на підставі ст.625 ЦК України нарахував інфляційні втрати у розмірі 4228,77 грн. та 3% річних у розмірі 5085,17 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2011р. позовну заяву ВАТ «Роганська картона фабрика» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №16/001-11.

Відповідач процесуальним правом, наданим йому ст.59 ГПК України не скористався, письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не направив.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.03.2011р. у справі №16/001-11 (суддя Христенко О.О.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс/Україна/» на користь Відкритого акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» основну заборгованість у розмірі 70000,00 грн., пеню у розмірі 5085,77 грн., інфляційні втрати у розмірі 4228,77 грн. та 3% річних у розмірі 5085,17 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що факт порушення відповідачем договірних зобовязань був встановлений судом та по суті не оспорений відповідачем. Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 70000,00 грн. на час прийняття судового рішення погашена не була, господарський суд задовольнив позовні вимоги у цій частині.

При прийняті судового рішення суд першої інстанції визнав обгрунтованими вимоги про стягнення із відповідача нарахованих позивачем сум штрафних санкцій на підставі ст.625 ЦК України та задовольнив їх.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011р. у справі №16/003-11 скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ «Роганська картонна фабрика» у частині стягнення із відповідача пені у розмірі 5085,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 4228,77 грн. та 3% річних у розмірі 968,60 грн.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказав на те, що він погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що його заборгованість перед позивачем становить 70000,00 грн., яка утвворилась по оплаті за товар, поставлений товариству згідно видаткової накладної №595 від 02.08.2010р. Однак, на думку відповідача, позивач неправомірно нарахував, а господарський суд своїм рішенням стягнув із ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» пеню у розмірі 5085,77 грн., застосувавши положення п. 9.3 договору поставки продукції №23/у від 13.04.2010р., оскільки названа видаткова накладна не містить посилань на цей договір, а тому правовідносини сторін не регулюються у данному випадку його положеннями.

Серед інших доводів апеляційного оскарження відповідач заперечив проти стягнення з нього інфляційних збитків та 3% річних за прострочення оплати вартості поставленої продукції, зазначивши, що висновок господарського суду щодо правомірності нарахування позивачем цих штрафних санкцій не відповідає обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011р. №16/001-11 апеляційну скаргу ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 06.06.2011р.

23.05.2011р. через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, заперечив, вказавши на те, що нормами чинного законодавства України не встновлена типова форма видаткової накладної, тому позивач самостійно розробив бланк видаткових накладних на поставку товару з дотриманням усіх обовязкових реквізитів. При цьому, позивач зазначив, що згідно діючого законодавства України посилання у видатковій накладній на договір не є обовязковим.

У судове засідання від 06.06.2011р. зявився представник позивача, який проти доводів апеляційного оскарження заперечив, підтримавши доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, у звязку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Представник відповідача процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомив.

Враховуючи, що відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомив, колегія суддів визнала можливим розгляд апеляційної скарги у відсутність його представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 13.04.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Роганська картонна фабрика» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки продукції №23/у (а.с.23-27).

Згідно названого Договору постачальник у порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобовязується передати партіями у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити виготовлену способом флексодруку гнучку рулону упаковку (продукцію) відповідно до письмово затверджених покупцем оригінал-макету та кольорпроби.

Загальна кількість продукції, яка є предметом цього Договору, визначається підсумком кількості фактично поставлених партій продукції у межах строку дії цього Договору (п.2.1 Договору).

Строк дії Договору визначений у розділі 11 Договору, де зазначено, що Договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення їх печатками, а саме 13.04.2010р., та закінчується 31.12.2010р., але до моменту повного виконання сторонами своїх обовязків за цим Договором (п.11.1 Договору).

Відповідно до п 3.1 Договору, поставка продукції позивачем відповідачу здійснюється на умовах СРТ м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 (Інкотермс 2000). Доставка здійснюється автотранспортом позивача, вартість доставки включена в ціну продукції.

Ціна продукції та порядок розрахунків визначені у розділі 4 Договору, зокрема, відповідно до п.4.1 Договору ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін і зазначається у специфікації, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріпляється їх печатками на кожну партію продукції, що постачається, і після підписання та скріплення печатками є невідємною частиною цього Договору.

Загальна вартість продукції за цим Договором складається із вартості всіх партій продукції, поставлених відповідно до умов цього Договору (п.4.1 Договору).

Згідно п.4.5 розрахунки за Договором здійснюються у наступному порядку: покупець здійснює оплату на користь постачальника у розмірі 100% від ціни, що зазначена у рахунку-фактурі з відстрочкою платежу протягом 21 календарного дня з моменту поставки готової продукції на склад покупця.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором поставки продукції 23/у від 13.04.2010р. з наступних мотивів.

У підтвердження факту здійснення відповідачу поставки продукції, обумовленої умовами укладеного сторонами Договору позивач надав господарському суду видаткові накладні №285 від 14.05.2010р. (а.с.30), №477 від 06.07.2010р. (а.с.28), №595 від 02.08.2010р. (а.с.27). Згідно названих видаткових накладних позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 259527,14 грн.

Зазначені видаткові накладні двосторонньо підписані уповноваженими представниками товариств та скріплені печатками сторін.

Факт прийняття відповідачем поставленного товару підтверджується наявними у матеріалах справи Довіреностями на отримання матеріальних цінностей №МП0072 від 13.05.2010р. (а.с.31), №МП0123 від 05.07.2010р. (а.с.29), №МП0143 від 02.08.2010р. (а.с.27а) та двосторонньо підписаними і скріпленими печатками Актами здачі-прийому виконаних робіт від 01.05.2010р. (а.с.34), від 01.07.2010р. (а.с.33), від 21.07.2010р. (а.с.32).

Позивач у період з 22.04.2010р. по 02.08.2010р. на підставі Договору виставив відповідачу рахунки фактури за поставлену продукцію на загальну суму 290 952,26 грн.:

-№ 117 від 22.04.2010р. на суму 6 829,92 грн. (а.с.83);

-№ 147 від 14.05.2010р. на суму 102 577,08 грн. (а.с.85);

-№ 172 від 01.06.2010р. на суму 14 599,87 грн. (а.с.93);

-№ 233 від 06.07.2010р. на суму 53 199,20 грн. (а.с.95);

-№ 261 від 15.07.2010р. на суму 9 995,33 грн. (а.с.99);

-№ 293 від 02.08.2010р. на суму 103 750,86 грн. (а.с.101).

Враховуючи, що остання поставка продукції була здійснена позивачем 02.08.2010р., то відповідно до положення п.4.5 Договору, згідно якого розрахунки проводяться з відстрочкою платежу протягом 21 календарного дня з моменту поставки готової продукції на склад покупця, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого йому товару у строк до 22.08.2010р.

Відповідач свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого йому позивачем товару не виконав, здійснивши лише частковий розрахунок за поставлену продукцію у сумі 220952,26 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками №74 від 26.04.2010р. (а.с.35), №109 від 18.06.2010р. (а.с.36), №111 від 22.06.2010р. (а.с.37-38), №112 від 23.06.2010р. (а.с.39-40), №131 від 21.07.2010р. (а.с.41), №135 від 27.07.2010р. (а.с.42), №188 від 12.10.2010р. (а.с.43), №196 від 22.10.2010р. (а.с.44) та №206 від 05.11.2010р. (а.с.45). В іншій частині вартість поставленого йому товару відповідач не сплатив, у звязку з чим розмір його заборгованості перед позивачем за Договором поставки склав 70000,00 грн.

При цьому, як встановлено господарським судом та підтверджується доводами апеляційної скарги, факт наявності заборгованості у розмірі 70000,00 грн. за поставлену позивачем продукцію відповідачем не оспорюється.

У звязку з порушенням відповідачем взятих на себе зобовязань за Договором позивач 23.09.2010р. направив на адресу ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» Претензію №1110 (а.с.22) з вимогою в строк до 30.10.2010р. погасити наявну у відповідача заборгованість у сумі 70000,00 грн. у добровільному порядку.

Відповідач вимоги позивача не виконав, суму боргу у розмірі 70000,00 грн. не погасив.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення із відповідача заборгованості за Договором поставки продукції №23/у від 13.04.2010р. у розмірі 70000,00 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.9.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення зобовязань, що виникають з цього Договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 9.3 Договору визначено, що при порушенні строків оплати продукції покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі вищевикладеного, позивач на суму заборгованості нарахував пеню за період з 23.08.2010р. (день наступний за тим, коли зобовязання щодо оплати вартості поставленої продукції повинно було бути виконане) по 13.01.2011р. (день звернення до господарського суду з позовом) у розмірі 5085,17 грн.

Господарський суд визнав обгрунтованими позовні вимоги у цій частині і стягнув із відповідача пеню у розмірі 5085,17 грн., нараховану за період прострочки з 23.08.2010р. по 13.01.2011р.

У доводах апеляційного оскарження відповідач заперечував проти таких висновків місцевого господарського суду, вказавши на те, що борг у розмірі 70000,00 грн. виник по оплаті за продукцію, поставлену позивачем згідно видаткової накладної №595 від 02.08.2010р. Однак, за твердженнями скаржника, поставка згідно названої видаткової накладної здійснювалась не на підставі Договору №23/у від 13.04.2010р., адже видаткова накладна №595 від 02.08.2010р. не містить посилання на цей Договір, тому застосування положення пункту 9.3 цього Договору та нарахування пені на суму боргу, на думку відповідача, є неправомірним.

Утім колегія суддів не погоджується із наведеними доводами апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.1 Договору поставки №23/у від 13.04.2010р. загальна кількість продукції, яка є предметом цього Договору, визначається підсумком кількості фактично поставлених партій продукції у межах строку дії цього Договору (п.2.1 Договору).

Строк дії Договору визначений у розділі 11 Договору, де зазначено, що Договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення їх печатками, а саме 13.04.2010р., та закінчується 31.12.2010р., але до моменту повного виконання сторонами своїх обовязків за цим Договором (п.11.1 Договору).

Із видаткової накладної №595 вбачається, що 02.08.2010р. позивач поставив відповідачу продукцію упаковка з плівки ламінованої, тобто продукцію, що є предметом поставки згідно умов Договору №23/у від 13.04.2010р. При цьому, поставка згідно названої видаткової накладної відбувалась 02.08.2010р., тобто у межах строку дії Договору №23/у від 13.04.2010р.

Відсутність у видатковій накладній посилання на договір поставки поряд з тим, що асортимент поставленої і прийнятої покупцем продукції відповідав умовам договору, не є підставою для висновку про визнання поставки позадоговірною.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно нарахував пеню на суму заборгованості відповідача. Однак, перевіривши наданий господарському суду розрахунок пені, судова колегія встановила, що він завищений.

Позивач просив стягнути із відповідача пеню у розмірі 5085,17 грн., нараховану за період з 23.08.2010р. по 13.01.2011р.

Здійснивши перерахунок пені, колегією суддів було визначено, що до стягнення із відповідача підлягає пеня у розмірі 4280,55 грн.:

0,0424658 * 70000,00 грн. * 144 дні / 100 = 4280,55 грн.

(подвійна облікова (сума боргу) (кількість днів

ставка НБУ) прострочки)

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у частині стягнення із відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 4280,55 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, в яких він вказує на те, що висновок господарського суду про нарахування інфляційних втрат та 3% річних не відповідають обставинам справи., оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у визначений Договором строк вартість поставленої йому продукції не сплатив, тобто прострочив виконання свого грошового зобовязання. Таким чином, позивач, як кредитор у цих правовідносинах, має право на відшкодування йому інфляційних збитків та 3% річних відповідно до положення ст.625 ЦК України.

За розрахунком позивача, інфляційні втрати за період прострочення з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. становлять 4228,77 грн., а 3% річних за період з 23.08.2010р. по 13.01.2011р. - 968,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів визнала його невірним та зробила власний перерахунок штрафних санкцій, згідно якого за прострочення оплати вартості поставленої продукції із відповідача підлягають стягненню інфляційні нарахування у розмірі 3220,00 грн. за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. та 3% річних у розмірі 828,49 грн. за період з 23.08.2010р. по 13.01.2011р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду по даній справі слід змінити в частині визначення суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, які підлягають стягненню із відповідача.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» на рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011р. у справі №16/001-11 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011р. у справі №16/001-11 скасувати в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 804,62 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1008,77 грн. та 3% річних у розмірі 139,51 грн.

3. Прийняти по справі нове рішення.

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» / (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 32878486, р/р 2607000000021 у ВАТ «Родовід Банк» м. Київ, МФО 321712) на користь Відкритого акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» (62481, Харківська область, смт. Рогань, вул. Леніна, буд. 57, код ЄДРПОУ 00278830, р/р 26002961052235 у Філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» м. Харків, МФО 350385) основний борг у розмірі 70000,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 3220,00 грн. та 3% річних у розмірі 828,49 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» / (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 32878486, р/р 2607000000021 у ВАТ «Родовід Банк» м. Київ, МФО 321712) на користь Відкритого акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» (62481, Харківська область, смт. Рогань, вул. Леніна, буд. 57, код ЄДРПОУ 00278830, р/р 26002961052235 у Філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» м. Харків, МФО 350385) державне мито за подачу позовної заяви у розмірі 783,29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229,68 грн.

В іншій частині позову, а саме, в частині позовних вимог про стягнення із відповідача пені у розмірі 804,62 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1008,77 грн. та 3% річних у розмірі 139,51 грн., відмовити».

4. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» (62481, Харківська область, смт. Рогань, вул. Леніна, буд. 57, код ЄДРПОУ 00278830, р/р 26002961052235 у Філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» м. Харків, МФО 350385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» / (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 32878486, р/р 2607000000021 у ВАТ «Родовід Банк» м. Київ, МФО 321712) державне мито за подачу апеляційної скарги у розмірі 09,77 грн.

5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 16/001-11 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді