Постанова № 16113163, 06.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2011                                                                                           № 15/488

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 06.06.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-Фінансова Компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2011 (підписане 22.03.2011),

у справі           № 15/488 (суддя Хоменко М.Г.)

за позовом Державного підприємства «Ресурспостач»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Українська Торгово-Фінансова Компанія»

про стягнення 35710733, 58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Ресурспостач» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-Фінансова Компанія» про стягнення 35710733, 58 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1-2002 від 16.01.2009.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2011 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-Фінансова Компанія» на користь Державного підприємства «Ресурспостач» 24 767548, 48 грн. основного боргу, 2887285, 85 грн. пені, 1302840, 97 грн. 3% річних, 4061877, 95 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 23587, 50 грн. державного мита та 218, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено, також відмовлено в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-Фінансова Компанія».

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н, б/д, в якій просить повністю скасувати рішення місцевого господарського суду та направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 11.05.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 11.05.2011, було оголошено перерву.

Представник відповідача в судовому засіданні надав доповнення до апеляційної скарги б/н від 11.05.2011, в якому підтримав вимоги апеляційної скарги, зазначивши, що оскільки Суворівським районним судом міста Одеси на час розгляду справи апеляційним судом не прийнято остаточного рішення у кримінальній справі № 201200900010, не можливо встановити загальну кількість м’яса свинини переданого позивачем відповідачу за договором, а тому обставини, на які посилається позивач, є недоведеними.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вказавши, що право власності на м’ясо за договором купівлі-продажу перейшло до відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Державним підприємством «Ресурспостач» (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-фінансова компанія» (покупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 1-2002 від 16.01.2009, відповідно до умов якого продавець зобов’язується поставити м’ясо свинини заморожене в напівтушах другої категорії ГОСТ 7724-77 у кількості 1691223, 00 кг. загальною вартістю 40589 592, 00 грн. (далі-продукція) на умовах EXW (франко-склад) продавця згідно з ІНКОТЕРМС-2000, а покупець зобов’язується оплатити вартість продукції (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 2.2 договору продавець зобов’язується поставити продукцію протягом 5 банківських днів з дати укладення цього договору та передати покупцю акт приймання-передачі та накладну на отримання продукції.

Продукція вважається переданою з моменту передачі покупцю акту приймання-передачі та накладної на отримання продукції (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов’язувався оплатити вартість м’яса протягом 20 банківських днів з моменту передачі йому продукції.

На виконання умов договору, між сторонами був підписаний акт приймання-передачі від 16.01.2010, за яким продавець передав, а покупець прийняв продукцію, а саме м’ясо свинини заморожене в напівтушах другої категорії ГОСТ 7724-77 у кількості 1 691223, 00 кг. на загальну суму 40 589 592, 00 грн., та видаткова накладна №1-00000060 від 04.02.2009 (а.с. 17-18).

Як зазначає позивач, відповідачу поставлено лише 918674 кг. м’яса загальною вартістю 24 767 548, 48 грн., оскільки іншу частину продукції у кількості 772 549 кг. на загальну суму 15821 803, 52 грн. було розкрадено посадовими особами підприємства, на зберіганні якого знаходилась дана продукція.

В порушення умов договору відповідач не розрахувався за поставлений йому товар у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем свого зобов’язання, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-Фінансова Компанія» 24 767 548, 48 грн. заборгованості за 918674 кг. отриманого м’яса.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 24 767 548, 48 грн. заборгованості за 918674 кг. отриманого м’яса, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума отриманого товару становить 40 589 592, 00 грн., а оскільки позивачем був поданий цивільний позов на суму 15821 803, 52 грн. у кримінальній справі, порушеній за фактом розкрадення м’яса посадовими особами підприємства, до стягнення підлягає 24 767 548, 48 грн.

Проте, дослідивши умови договору судова колегія дійшла висновку, що оскільки відповідачем фактично було отримано 918674 кг. м’яса, то відповідно до п. 1 договору його вартість складає 22048306, 37 грн. (918674 кг. ? 40 589592, 00 грн. ? 1 691223, 00 кг.).

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскільки весь товар за договором продавався по одній ціні, вартість 918674 кг. отриманого м’яса становить 22048306, 37 грн., а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 22048306, 37 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару за договором купівлі-продажу позивачем були нараховані: пеня за період з 16.02.2009 по 15.02.2010 у сумі 5405 093, 35 грн., інфляційні збитки за період з 01.03.2009 по 01.12.2010 у сумі 4235250, 78 грн. та 3% річних за період з 01.03.2009 по 01.12.2010 у сумі 1302840, 97 грн.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну сплату вартості продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення і до повного виконання зобов’язань.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Колегією апеляційного господарського суду було встановлено, що судом першої інстанції невірно був вказаний період, за яким підлягає до стягненню пеня, оскільки відповідно до п. 2.3 договору продукція вважається переданою з моменту передачі покупцю акту приймання-передачі та накладної на отримання продукції; накладна була підписана 04.02.2009, а тому обов’язок розрахуватися за отриману продукцію у відповідача, згідно з п. 3.1 договору виник через 20 банківських днів, тобто з 05.03.2009.

Згідно розрахунку апеляційного суду, здійсненого за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН», загальна сума пені за період з 05.03.2009 по 05.09.2009, враховуючи суму основної заборгованості, становить 2559113, 70 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, судовою колегією за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН» був здійснений розрахунок інфляційних збитків та 3% річних за період з 05.03.2009 по 01.12.2010, який, з урахуванням 22048306, 37 грн. основного боргу, становить 3615922, 24 грн. та, відповідно, – 1154364, 75 грн.

Отже, враховуючи помилкове нарахування судом першої інстанції розміру пені, інфляційних збитків та 3% річних, до стягнення підлягають 2559113, 70 грн. пені, 3615922, 24 грн. інфляційних збитків та 1154364, 75 грн. 3% річних.

Посилання відповідача на недоведеність факту переходу права власності на куплене ним м’ясо, спростовується актом приймання-передачі від 16.01.2010, за яким продавець передав, а покупець прийняв продукцію, а саме м’ясо свинини заморожене в напівтушах другої категорії ГОСТ 7724-77 у кількості 1 691223, 00 кг. на загальну суму 40 589 592, 00 грн., та видатковою накладною №1-00000060 від 04.02.2009.

Що стосується вимоги позивача накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача, колегія апеляційного суду погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду та вважає заяву позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ним всупереч вимогам ст. 66 ГПК України не було надано доказів того, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-Фінансова Компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2011 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2011 у справі № 15/488 частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-Фінансова Компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2011 у справі № 15/488 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського міста Києва від 15.03.2011 у справі № 15/488 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-фінансова компанія» (01004, м. Київ, вул. Горького,116, оф.5, код ЄДРПОУ 36185342) на користь Державного підприємства «Ресурспостач» (01135, м. Київ, вул. П.Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 22048306, 37 грн. основного боргу, 2559113, 70 грн. пені, 3615922, 24 грн. інфляційних збитків та 1154364, 75 грн. 3% річних, 20977, 77 грн. державного мита та 194, 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач» (01135, м. Київ, вул. П.Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Торгово-фінансова компанія» (01004, м. Київ, вул. Горького,116, оф.5, код ЄДРПОУ 36185342) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 2 261, 12 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.06.11 (відправлено)