Рішення № 16111602, 07.06.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2011 р.Справа № 12/43/5022-576/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А. розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "В-4", вул. Шевченка, 2а, с.Білокриниця, Кременецького району, Тернопільської області,47013

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,46000

про стягнення 39600 грн.

За участю представників від:

позивача: Авдеєнко В.В. - представник

відповідача: не з'явився

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "В-4" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 39600 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 01 лютого 2006 року між сторонами було підписано договір оренди землі, у відповідності до якого відповідач зобовязався надати у тимчасове платне користування позивачу земельну ділянку площею 1,2га в с. Білокриниця Кременецького району для обслуговування будівель і споруд, згодом вказаний договір визнано не укладеним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2010р., по справі №15/46-768, однак на підставі цього договору було перераховано відповідачу за оренду обумовленої земельної ділянки 39600грн., що підтверджується платіжним дорученням №277 від 28.12.2009року, і посилаючись на приписи ст.1212 ЦКУ, просить суд стягнути з відповідача 39600,00грн., як такі, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною ним у договорі оренди землі від 01.02.2006р., а також зазначеній позивачем в позовній заяві, а саме: вул.15 Квітня, 21/39, м. Тернопіль, за якою відповідачу було надіслано ухвалу про порушення провадження у справі від 20.04.2011р., яку останній отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах справи, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист; у відзиві на позовну заяву від 05.05.2011р. позовні вимоги не визнає і просить припинити провадження у справі, посилаючись на те, що позовну вимогу про стягнення даної суми вже розглянуто в судовому порядку і є рішення суду з такого спору, яким позивачу відмовлено в стягнення такого боргу, також позивачем не вказано, які саме обставини встановлені рішенням суду Тернопільської області від 22.07.2010р. не потребують повторного доказування і який взаємозвязок з предявленими позовними вимогами.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.07.2010р. у справі №15/46-796 за позовом ТзОВ "В-4" до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договору оренди землі від 01.02.06р. площею 1,2 га в АДРЕСА_2, акту прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 01.02.06р., доповнення до вказаного договору від 01.04.06р., від 01.08.06р., від 01.09.06р., від 03.05.07р., а також договору про розірвання договору від 11.03.10р., та стягнення 39600 грн. в порядку реституції в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 01.02.06р., доповнення до договору оренди від 01.04.06р., доповнення № 2 до договору оренди землі від 01.08.06р., доповнення № 3 до договору оренди землі від 01.09.06р., доповнення № 4 до договору оренди землі від 03.05.07р., договору про розірвання договору від 11.03.10р., та стягнення 39.600 грн. в порядку реституції відмовлено, а в частині позовних вимог про визнання акта приймання передачі орендованої земельної ділянки від 01.02.06р. провадження у справі припинено.

При цьому судом встановлено, що платіжним дорученням № 277 від 28.12.2009р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, ТОВ "В-4" перераховано ПП ОСОБА_1 39600 грн. за оренду землі згідно договору від 01.02.2006р., водночас, договір оренди землі від 01.02.2006р., доповнення до договору від 01.04.2006р., 01.08.2006р., 01.09.2006р., 03.07.2007р. та договір про розірвання договору оренди від 11.03.2010р. не були зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому судом дані договори визнано неукладеними.

Щодо позовних вимог про повернення 39600 грн. в порядку реституції, то суд, посилаючись на приписи ст. 216 ЦК України, відповідно до яких реституція застосовується як наслідок визнання угоди недійсною, відмовив в частині позовних вимог щодо стягнення 39600 грн., оскільки наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на зазначене, при застосуванні вказаних норм підлягає встановленню факт набуття чи збереження майна відповідачем без достатньої правової підстави, а також наявність підстав для повернення майна або його вартості.

Як слідує із матеріалів справи і як встановлено господарським судом під час розгляду справи №15/46-796, товариство платіжним дорученням № 277 від 28.12.2009р. перерахувало ПП ОСОБА_1 39600 грн. за оренду землі згідно договору від 01.02.2006р., який фактично не є укладений сторонами у звязку зі нездійсненням його державної реєстрації в установленому порядку.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Те ж саме зазначено і в ст. 93 ЗК України. На сьогодні, такими законами є Земельний кодекс України, Закон України «Про оренду землі», Закон України «Про плату за землю», тощо.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»передбачений виключний перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки, відсутність хоча б однієї з яких є підставою для відмови в державній реєстрації договору, а також визнання його недійсним. Статтею 18 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Обовязковість державної реєстрації договору оренди землі передбачена ст. 20 Закону України «Про оренду землі». Порядок державної реєстрації договору оренди землі затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998 року.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі»передбачені зобовязання орендаря земельної ділянки, серед яких, приступати до використання земельної ділянки в строки встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку.

За умов відсутності укладення та державної реєстрації договору оренди землі позивач не набув статусу орендаря і відповідно у нього не виникло зобовязань по сплаті орендних платежів, а у орендодавця були відсутні підстави для отримання орендної плати.

Таким чином, підлягають застосуванню норми інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач відповідно до вимог ст.. 33, 34 ГПК України не надав доказів повернення коштів позивачу, які перераховані платіжним дорученням № 277 від 28.12.2009р. в якості орендної плати, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ у Постанові від 25.01.2011р. по справі №13/1438.

Слід зазначити, що землекористування в Україні є платним, відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, і за відсутності укладеного договору оренди землі при фактичному використанні позивачем земельної ділянки відповідача без належно оформлених документів, останній не позбавлений права предявити позов про відшкодування збитків в порядку ст. 156 ЗК України, ст. 1166 ЦК України.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути із фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "В-4" вул. Шевченка, 2а, с. Білокриниця, Кременецького району, Тернопільської області, код 32291595 39600грн.00коп., 396грн.00коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) 10 червня 2011р. рішення через місцевий господарський суд.

СуддяН.А. Френдій