Рішення № 16107993, 31.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" травня 2011 р.Справа № 17/5007/47/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 дор. №025 від 30.05.2011р.

від відповідача ОСОБА_2 дов. №433 від 07.04.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор" (м. Херсон)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 89564,39грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 89564,39грн., з яких: 59390,14грн. заборгованості, 7106,92грн. пені, 3280,29грн. 3% річних, 14509,29грн. інфляційних нарахувань, 4157,31грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу №58 від 23.04.2009р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару та наданих послуг у встановлений договором строк.

В судовому засіданні 31.05.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2011р. подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав в частині стягнення суми боргу та заперечив щодо нарахування штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Приватним підприємством "Комплектавтодор" - продавець (позивач у справі) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - покупець (відповідач у справі) договору купівлі-продажу №58 від 23.04.2009р. (а.с. 16,17), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 58106,14грн., що підтверджується видатковою накладною №155 від 27.04.2009р., довіреністю серія НБК №957115 від 27.04.2009р. та надав транспортні послуги на загальну суму 1284,00грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 136 від 27.04.2009р. (а.с. 18-20), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно п. 6.1 вищезазначеного договору, позивач виставляє відповідачу рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг (в разі транспортування товару транспортом позивача) рахунок на виконані транспортні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: №166 від 27.04.2009р., №178 від 27.04.2009р. (а.с. 21,22).

В пункті 6.2 вищезазначеного договору, сторони погодили, що відповідач оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача: попередня оплата за товар в обсязі 30% від суми фактичної заявки на кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та оплата наданих транспортних послуг (якщо транспортування товару здійснювалось транспортом позивача) відповідач проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за отриманий товар та транспортні послуги не пізніше 27.05.2009р.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом на день пред'явлення позову, утворилась заборгованість в сумі 59390,14грн.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п. 8.2 вищезазначеного договору, в разі затримки оплати відповідачем, відповідач, за вимогою позивача, сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів чи послуг, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня за 182 дні в сумі 6953,27грн. та штраф - 4157,31грн.

Разом з тим, при нарахуванні суми пені позивач застосував відсоток пені в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів чи послуг, даний відсоток пені, є більшим, ніж встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Слід також зазначити, що такої ж правової позиції притримується ВГС України в постанові від 14.02.2008р. по справі №5/2164 та в постанові від 23.09.2008р. по справі №47/350.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за період за 182 дні за період з 28.05.2009р. по 25.11.2009р. (включно):

- за період з 28.05.2009р. по 14.06.2009р. (59390,14 (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ у відповідний період) : 365 (кількість днів у 2009 році) х 18 (кількість прострочених днів) = 702,92грн.;

- за період з 15.06.2009р. по 11.08.2009р. (59390,14 х 22% : 365 х 58) = 2076,21грн.;

- за період з 12.08.2009р. по 25.11.2009р. (59390,14 х 20,5% : 365 х 75) = 2501,71грн.

Таким чином, загальна сума пені за 182 дні складає 5280,84грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних за 672 днів становить 3280,29грн., інфляційних нарахувань за період з травня 2009р. по березень 2011р. - 14509,29грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 27.05.2009р., про що зазначалось вище.

Слід зазначити, що нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд у постанові від 24.11.2010р. по справі №21/108-10.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за період з червня 2009р. по березень 2011р.

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань за період з червня 2009р. по березень 2011р.:

- (59390,14 (сума боргу) х 117,8% (середній індекс інфляції за відповідний період) / 100% - 59390,14 (сума боргу)) = 10571,44грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 10571,44грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач суму боргу визнав (відзив на позовну заяву (а.с. 37).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 82680,02грн., з яких: 59390,14грн. заборгованості, 5280,84грн. пені, 3280,29грн. 3% річних, 10571,44грн. інфляційних нарахувань, 4157,31грн. штрафу. В частині стягнення 1826,08грн. пені, 3937,85грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 546, 655, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278 на користь Приватного підприємства "Комплектавтодор", 73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км, ідентифікаційний код 14113570 - 59390,14грн. заборгованості, 5280,84грн. пені, 3280,29грн. 3% річних, 10571,44грн. інфляційних нарахувань, 4157,31грн. штрафу, 826,80грн. витрат по сплаті державного мита, 255,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1826,08грн. пені, 3937,85грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяШніт А.В.

Дата підписання: 8 червня 2011р.

1 - в справу;

2,3-сторонам.