Рішення № 16107974, 07.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" червня 2011 р. Справа № 15/5007/36/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 01.07.2009р.,

від відповідача: Богдан Н.П. - директор (наказ № 28 від 17.11.2008р.),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" (м. Житомир)

до Малого приватного підприємства "Укртранссервіс" (м. Коростень)

про 1095,40 грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер-Продукт" звернулось з позовом до господарського суду про стягнення на свою користь з Малого приватного підприємства "Укртранссервіс" 9736,30грн., із яких 2521,24грн. основного боргу, 217,21грн. пені, 378,19грн. штрафу, 5119,66грн. відсотків за користування грошовими коштами, 1500,00грн. збитків.

В судовому засіданні 07.06.2011р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, посилаючись на те, що за час розгляду справи відповідач погасив суму основної заборгованості в розмірі 2521,24грн., просить стягнути з відповідача на користь позивача 217,21грн. пені, 378,19грн. штрафу, 500,00грн. збитків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги викладені позивачем у заяві про зменшення позовних вимог визнав, просив суд перевірити правомірність нарахування пені.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер-Продукт" (позивач/ постачальник) та Малим приватним підприємством "Укртранссервіс" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки товару № 7 (а.с. 15-16), у відповідності з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно п. 1.2 договору, ціна на товари, які поставляються на підставі цього договору, визначаються постачальником на кожну окрему партію товару і вказується в накладній, яка одночасно є рахунком для оплати товару. Сумою цього договору є сума всіх накладних. Покупець зобов'язується оплатити окремо логістичні послуги, вартість яких вказується постачальником в накладній, окремим пунктом. Підставою для оплати логістичних послуг є видаткова накладна постачальника. Підпис представника покупця на видатковій накладній постачальника засвідчений печаткою та /або штампом покупця, зразок якого затверджений покупцем в п. 9.4 даного договору, а в разі, якщо покупець працює без печатки та штампу - підпис представника покупця на видатковій накладній постачальника, зразок підпису якого завірений покупцем в п. 9.5 даного договору є належним підтвердженням того, що покупець ознайомлений з цінами на товар, на дану партію товару та приймає на себе зобов'язання оплатити такий товар за цінами, зазначеними в відповідній видатковій накладній постачальника.

Пунктом 2.4 договору визначено, що приймання-передача товару проводиться згідно вимог Інструкцій № П-6, №П-7 затверджених, відповідно, Постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. та Постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. Обов'язок постачальника передати товар, приналежності на товару та всі необхідні документи, наявність яких передбачена законодавством України, покупцю вважається виконаним в момент підписання представником покупця видаткової накладної постачальника та засвідчення його підпису печаткою та/або штампом покупця, зразок якого затверджений покупцем в п. 9.4. даного договору, а в разі, якщо покупець працює без печатки та штампу - підпису представником покупця видаткової накладної постачальника, зразок підпису якого завірений покупцем в п. 9.5. даного договору.

Право власності, а також ризик випадкової загибелі чи випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі останньому товару в порядку передбаченому п. 2.4. даного договору (п. 2.5 договору).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору поставки товару № 7 від 02.01.2009р., позивач поставив відповідачу товар на суму 2521,24грн., що підтверджується видатковими накладними: № КР13-06321 від 15.07.2010р. на суму 1201,65грн., № КР13-06324 від 15.07.2010р. на суму 770,57грн., № КР13-06842 від 22.07.2010р. на суму 375,36грн., №КР13-06947 від 26.07.2010р. на суму 173,66грн. (а.с. 17-20).

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 3.1 договору сторони погодили, що розрахунки з постачальником здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням номера і дати видаткової накладної, в протилежному випадку погашається заборгованість по першій неоплаченій накладній. Датою виконання обов'язку покупця по оплаті товару є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Покупець оплачує товар отриманий на підставі даного договору на умовах відстрочки платежу в строки вказані в п. 3.3. даного договору. За попередньою письмовою домовленістю сторін оплата за товар може здійснюватись шляхом передплати за товар (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору визначено, що термін відстрочки платежу за товар поставлений покупцю на підставі даного договору становить 14 календарних днів від дати поставки товару покупцю по кожній окремій накладній.

Таким чином, відповідач за отриманий від позивача товар мав провести розрахунки наступним чином:

по видатковій накладній № КР-13-06321 від 15.07.2010р. на суму 1201,65грн. до 29.07.2010р.,

по видатковій накладній № КР13-06324 від 15.07.2010р. на суму 770,57грн. до 29.07.2010р.,

по видатковій накладній № КР13-06842 від 22.07.2010р. на суму 375,36грн. до 05.08.2010р.,

по видатковій накладній №КР13-06947 від 26.07.2010р. на суму 173,66грн. до 09.08.2010р.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором поставки товару не виконав, розрахунки з позивачем не провів, у зв'язку з чим, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 2521,24грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду господарським судом справи, відповідачем було здійснено повне погашення суми основної заборгованості в розмірі 2521,24грн., що підтверджується платіжним дорученням № 764 від 13.05.2011р. на суму 1260,62грн. (а.с. 56) та платіжним дорученням № 765 від 16.05.2011р. на суму 1260,62грн. (а.с. 57).

Разом з тим, 07.06.2011р. позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 217,21грн. пені, 378,19грн. штрафу та 500,00грн. збитків понесених позивачем для відшкодування свого порушеного права.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що в разі прострочення покупцем строку оплати за товар, що вказаний в п. 3.3. даного договору, він зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу, за кожен день прострочки платежу, а також, в разі прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на двадцять календарних днів, покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 15 відсотків від суми боргу.

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені (а.с. 4), позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 217,21грн. нараховану за період з 10.08.2010р. по 28.02.2011р. на суму заборгованості 2521,24грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України та встановлених судом обставин щодо строків оплати, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 187,15грн., зокрема нарахованої:

в сумі 144,89грн., за період з 10.08.2010р. по 29.01.2011р. на суму заборгованості 1972,22грн. (видаткові накладні № КР13-06321 від 15.07.2010р. на суму 1201,65грн. та № КР13-06324 від 15.07.2010р. на суму 770,57грн.);

в сумі 28,69грн., за період з 10.08.2010р. по 05.02.2011р. на суму заборгованості 375,36грн. (видаткова накладна № КР13-06324 від 15.07.2010р. на суму 770,57грн.);

в сумі 13,57грн., за період з 10.08.2010р. по 09.02.2011р. на суму заборгованості 173,66грн. (видаткова накладна №КР13-06947 від 26.07.2010р. на суму 173,66грн.).

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 187,15грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 30,06грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар на суму 2521,24грн., у відповідності до п. 6.2 договору поставки № 7 від 02.01.2009р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 378,19грн. (2521,24 х 15%), вимога про стягнення якого є обґрунтованою, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару більш ніж на 20 календарних днів.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 500,00грн. збитків понесених позивачем для відновлення свого порушеного права.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків понесених позивачем для відновлення свого порушеного права, позивач зазначив, що у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих від позивача товарів, позивач змушений звернутися до суду та оплачувати послуги фахівця в галузі права. На підтвердження понесення збитків, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг № 3/2011 від 01.02.2011р. укладений між ТОВ "ТК"Лідер-Продукт" та СПД ОСОБА_1 (а.с.22-24), специфікацію № 1 від 23.02.2011р. до договору про надання юридичних послуг №3/2011 (а.с. 25), видатковий касовий ордер від 28.02.2011р. про оплату наданих СПД ОСОБА_1 послуг на суму 1500,00грн. (а.с. 26).

Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В пункті 6.1 договору сторони обумовили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки та шкоду, у тому числі не отриманий прибуток в порядку, передбаченому чинним законодавством. До таких збитків сторони також, відносять витрати понесені постачальником на оплату послуг будь-якого фахівця в галузі права, що пов'язані з судовим розглядом справи про стягнення з покупця заборгованості за поставлений йому товар та/або штрафу, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, що нараховані на підставі даного договору, в тому числі витрати постачальника пов'язані з оплатою вартості проїзду такого спеціаліста до місця розгляду справи та інші витрати понесені постачальником для стягнення заборгованості з покупця за поставлений товар.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків понесених позивачем для відновлення свого порушеного права в сумі 500,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На час прийняття рішення у справі, відповідач погасив суму основної заборгованості та визнав вимоги позивача викладені у заяві про зменшення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 187,15грн. пені, 378,19грн. штрафу та 500,00грн. збитків. У задоволенні позову в частині стягнення 30,06грн. пені суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу розподіляються між сторонами пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 6, 509, 525, 526, 549, 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України, ч. 1 ст.173, ч. 1 ст. 193, п. 6 ст. 232 ГК України, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Укртранссервіс" (11500, м.Коростень, вул.Шатрищанська, 92, ідентифікаційний код 30014617)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" (10001, м. Житомир, вул.Ватутіна, 188, ідентифікаційний код 33644213)

- 187,15грн. пені,

- 378,19грн. штрафу,

- 500,00грн. збитків,

- 99,20грн. витрат по сплаті державного мита,

- 229,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 30,06грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "09" червня 2011 року.

Віддрукувати:

Друк:

1- до справи,

2,3 - сторонам.