Рішення № 16107964, 07.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" червня 2011 р. Справа № 9/1165

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача не з"явився

від відповідача не з"явився

Розглянув справу за позовом Малої приватної фірми "Сігма-С" (м.Новоград-Волинський)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (с.Нова Романівка Новоград-Волинський район Житомирська область)

про стягнення 82472,28 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 82472,28грн. заборгованості, з яких: 78749,36грн. - борг за поставлені нафтопродукти, 2144,84грн. пеня, 1578,08 грн.- інфляційні.

Господарський суд рішенням від 04.11.10 позов задовольнив, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" на користь Малої приватної фірми "Сігма-С" 78749,36 грн. боргу; 2144,84 грн. пені; 1578,08 грн. інфляційних, 1204,00 грн. витрат на послуги адвоката; 824,72 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.11р. рішення господарського суду Житомирської області від 04.11.2010р. скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" 52 375,96 грн. боргу, 2144,84 грн. пені, 1 578,08 грн. інфляційних втрат з тих підстав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості нафтопродуктів, відпущених позивачем на підставі довіреності № 131 від 21.05.2010 р. на загальну суму 56579,80 грн. документально не обгрунтовані.

При цьому Вищий господарський суд вказав, що документально підтвердженою слід вважати поставку товарів на суму 26373,40 грн. та вартість адвокатських витрат в сумі 1204,00 грн.

З огляду на викладене справу в частині стягнення 52 375,96 грн. боргу, 2144,84 грн. пені та 1 578,08 грн. інфляційних передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Ухвалою від 04.05.11 суд прийняв справу до провадження.

Представники сторін в судове засідання не з"явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

На виконання вимог ухвали суду від 19.05.11 факсимільним зв"язком надійшло письмове пояснення позивача та клопотання про розгляд справи без участі його представника..

Дослідивши матеріали справи, врахувавши вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Малою приватною фірмою "Сігма-С" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (покупець, відповідач) договору купівлі-продажу нафтопродуктів за №15 від 05.05.2009р. (а.с.7-10), позивач поставив відповідачу на підставі його довіреностей № 131 від 21.05.10 та № 154 від 01.06.10 товар (нафтопродукти) відповідно на суму 56579,80 грн. та 26373,40 грн. на загальну суму 82953,20грн., що підтверджується накладними (а.с. 11-21 т.1).

В пункті 4.3 вищезазначеного договору, сторони погодили, що відповідач здійснює 100% оплату товару, протягом семи банківських днів з моменту його отримання.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 78749,36грн.

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 04.11.10 та постанови Вищого господарського суду Житомирської області по даній справі з відповідача стягнуто вартість отриманих нафтопродуктів в сумі 26373,40 грн., отриманих за видатковими накладними № 598 від 04.06.2010 р на суму 12530,15 грн., № 599 від 04.06.2010 на суму 2596,60 грн., № 610 від 07.06.2010 на суму 7727,15 грн., № 612 від 08.06.2010 на суму 644,00 грн., № 626 від 09.06.2010 на суму 2875,50 грн., згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 154 від 01.06.10 (а.с.22 т.1).

На виконання вказівок касаційної інстанції, суд дослідив факт отримання відповідачем нафтопродуктів згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 131 від 21.05.10 по накладних № 558 від 28.05.2010р., № 559 від 31.05.2010р., № 565 від 31.05.2010р., № 567 від 31.05.2010р., № 591 від 02.06.2010р., № 593 від 03.06.2010р. на загальну суму 56579,80 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. (п. 2.2. Положення).

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

З огляду на вказане, судом встановлено, що в період з 28.05.2010 по 03.06.2010 відповідачу був здіснений відпуск нафтопродуктів через ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності № 131 від 21.05.2010.

На вимогу суду позивачем було надано для огляду оригінал вказаної довіреності, а копія долучена до матеріалів справи (а.с. 4 т.2).

Судом встановлено, що всупереч умовам договору, вказана партія товару відповідачем оплочена частково в сумі 4203,84 грн. на підставі платіжного доручення № 2562 від 03.06.2010 р. (а.с. 23 т.1).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Таким чином, заборгованість відповідача за отримані нафтопродукти по довіреності № 131 від 21.05.2010 р. з урахуванням оплачених 4203,84 грн. становить 52375,96 грн.

Доказів здійснення розрахунків щодо погашення існуючої заборгованості перед позивачем на час розгляду справи не подано.

З огляду на викладене, позов щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 52375,96 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі п. 5.2 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №15 від 05.05.2009р. у разі порушення термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до умов п. 5.2 договору, відповідачу за несвоєчасно проведенні розрахунки в сумі 78749,36 грн. (52375,96 грн.+ 26373,40 грн.) за період з 08.06.2010 року по 06.08.2010 року нараховано пеню в сумі 2144,84грн.(а.с.24 т.)

При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що позивач в результаті невірного підрахунку кількості днів прострочки в оплаті припустився помилок, що призвело до штучного збільшення розміру пені.

За підрахунком суду за визначений позивачем період, пеня становить 2115,62 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача. В частині стягнення 29,22 грн. суд відмовляє (2144,84 грн. - 2115,62 грн.).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідності до заначеної норми позивач нарахував відповідачу заборгованість із врахування встановленого індексу інфляції в червні та липні 2010 року в сумі 80327,44 грн., тобто інфляційні становлять 1578,08грн. (а.с.25 т.1).

Слід зазначити, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що в період червень, липень 2010 року мали місце дефляційні процеси, тобто рівень інфляції був менше 100%, а тому сума боргу відповідно зменшується і в даному випадку становить 78277,49 грн.

З огляду на викладене вимоги в частині стягнення інфляційних є безпідставні, тому в їх задоволенні суд відмовляє.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими заявленими у відповідності з діючим законодавством та такими, що підлягають задоволенню на суму 54491,58 грн., з яких: 52375,96 грн. - борг за передані нафтопродукти, 2115,62 грн. - пеня.

В частині стягнення 1607,30 грн., з яких 29,22 грн. пені та 1578,08 грн. інфляційних суд відмовляє

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак", 11700, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Нова Романівка, ідентифікаційний код 31711882

на користь Малої приватної фірми " Сігма-С", 11707, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Чехова,5, ідентифікаційний код 13570822

- 52375,96 грн. - борг за передані нафтопродукти;

- 2115,62 грн. - пеня.

- 544,92 грн. державного мита;

155, 93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 09 червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. із зв. повід.)