Рішення № 16107941, 07.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" червня 2011 р.Справа № 20/5007/47/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - довіреність № 184/10 від 23.12.2010р.

від відповідача ОСОБА_2. - довіреність № 25 від 19.01.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (смт. Новогуйвинське Житомирської області)

про стягнення 1207342,51 грн.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 1207342,51 грн., які складають 983993,09грн. - сума основного боргу; 75932,78грн. - пені; 112602,83грн. - інфляційні нарахування; 34795,81 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 22.04.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/47/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.05.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

07.06.2011 р. через загальний відділ господарського суду Житомирської області позивачем подано заяву № 31/10-6797 від 06.06.2011р. про те, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №06/09-1460ТЕ-10 від 23.09.2009р. в частині оплати вартості наданих послуг газопостачання.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.2011р. надав відзив на позовну заяву №114 від 06.06.2011р. в якому позовні вимоги визнав.

Також, просив суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до мінімуму та відстрочити виконання судового рішення, в обґрунтування чого зазначив, зокрема, що стягнення в повному обсязі штрафних санкцій потягне за собою тяжке фінансове становище для підприємства, неможливість надання в повному обсязі послуг населення та може призвести до банкрутства підприємства.

Представник позивача заперечив проти зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, заперечення обґрунтовує тим, що п.7.2, п.7.10 договору та чинним законодавством передбачене право кредитора вимагати сплати штрафних санкцій у разі прострочення платежу основного зобовязання за договором, а отже, просив суд відмовити відповідачу у задоволенні його клопотання.

У відповідності до вимог п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. (аналогічна позиція закріплена в п.2.4. Роз'яснення ВАСУ від 29.04.1994р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань").

Однак, всупереч вказаним статтям відповідачем не доведено наявність тих обставин, що могли бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, зокрема, відповідач не надав доказів, ані винятковості даного випадку, ані невідповідності розміру пені наслідкам порушення та не обґрунтував інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Крім того, відповідачем до цього часу не погашено заборгованість, що є предметом спору навіть частково.

Таким чином, беручи до уваги порушення своїх договірних зобов`язань відповідачем щодо своєчасної оплати постачання природного газу, що також призводить до певних фінансових втрат з боку позивача, суд в даному випадку не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. Тому в даному клопотанні відповідача суд відмовляє.

Крім того, слід зазначити, що п. 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки, відповідач не довів належними доказами фактів, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, враховуючи ступень вини відповідача суд дійшов висновку, що в клопотанні відповідача про відстрочку виконання рішення строком на шість місяців слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2009р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством (далі - відповідач, покупець) був укладений договір постачання природного газу №06/09-1460ТЕ-10 (далі - договір) (а.с.17-23).

Згідно з п.11.1 договору, договір набирає чинності з момент у його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 31.10.2009р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Строк дії договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода (п.11.2 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі - газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно із п. 1.4 договору, кількість теплової енергії, що відпускається для надання населенню послуг з опалення та гарячого постачання визначається окремими приладами обліку теплової енергії, які встановлені у покупця.

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. газ в обсязі до 575 тис. куб. м.

Судом встановлено, що між сторонами була укладена додаткова угода №1 21.12.2009р. (а.с. 24).

В пункті 1 додаткової угоди №1, сторони доповнили п. 2.1 договору підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: "2.1.1 постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. газ в обсязі 830 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень 300,0 тис. куб. м., лютий 270,0 тис. куб. м., березень 200,0 тис. куб. м., квітень 60,0 тис. куб. м."

Крім того, п. 2 додаткової угоди №1, сторони узгодили, що п.11.1 договору викласти в слідуючій редакції: "11.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 30.04.2010р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення."

На виконання умов договору позивач протягом жовтня-грудня 2009р. та січня -квітня 2010р. поставив (передав) відповідачу природний газ у кількості 1183,561 тис. куб. м. на загальну суму 1032993,09грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 25-31).

Відповідно до п. 5.1. договору, сторонами погоджено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 593,448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тарифів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами 122,00грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 727,32грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 872,78грн.

Пунктом 6.1 договору, сторони узгодили, що оплата за газ згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що прострочка остаточного розрахунку за спожитий газ виникла у відповідача за актом приймання - передачі від 31.10.2009р. з 11.11.2009р., за актом приймання - передачі від 30.11.2009р. з 11.12.2009р., за актом приймання - передачі від 31.12.2009р. з 11.01.2010р., за актом приймання - передачі від 31.01.2010р. з 11.02.2010р., за актом приймання - передачі від 28.02.2010р. з 11.03.2010р., за актом приймання - передачі від 31.03.2010р. з 11.04.2010р., за актом приймання - передачі від 30.04.2010р. з 11.05.2010р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у сумі 49000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду за останнім утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 983993,09грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач свою заборгованість в сумі 983993,09грн. визнав, підтвердженням чого є відзив на позовну заяву №114 від 06.06.2011р. (а.с.46).

Враховуючи викладене суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 983993,09грн. заборгованості такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 15.10.2010р. по 15.04.2011р. (182 дні) в сумі 75932,78грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Крім того, відповідно до п.10.1 договору, сторони узгодили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують звернення з претензією або позовом.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням заявленого позивачем періоду та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 75932,78грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з листопада 2009р. по березень 2011р. в сумі 112602,83грн., а також 3% річних від простроченої суми за період з 11.11.2009р. по 15.04.2011р. в сумі 34795,81грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань становить 35539,57грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних, яка визначена у розмірі 34795,81грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у звязку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 34795,81грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань становить 117399,38грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 112602,83грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у звязку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 112602,83грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул. 9 - ої П'ятирічки, буд. 15, ідентифікаційний код 30273396) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 983993,09грн. (дев'ятсот вісімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 09 коп.) - заборгованості, 75932,78грн. (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 78 коп.) - пені, 112602,83грн. (сто дванадцять тисяч шістсот дві гривні 83 коп.) - інфляційних нарахувань, 34795,81грн. (тридцять чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять гривень 81 коп.) - 3% річних, 12074,00грн. (дванадцять тисяч сімдесят чотири гривні 00 коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу