Рішення № 16107918, 30.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2011 р. № 12/5007/44/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорська Н. А.

судді

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 14.03.11 р.

від відповідача: не з'явився

третіх осіб

прокурора

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" (м. Бориспіль)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 31189,68 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача 31 189,68 грн., з яких: 24436,37 грн. - основний борг; 732,92 грн. - 3% річних; 1954,91 грн. - інфляційні нарахування; 4065,48 грн. - пеня;

В судовому засіданні, від 10.05.11 представник позивача подала уточнення до позовної заяви, згідно яких: основний борг відповідача становить 22892,67 грн., 3% річних - 726,29 грн., інфляційні витрати - 1831,41 грн., пеня - 4114,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні від 30.05.11 подала нове уточнення до позовної заяви, згідно якого просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 22 892,67 грн; 3% річних - 726,29 грн.; інфляційних витрат - 2 151,91 грн.; пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення - 2 192,69 грн.

Виходячи з приписів ст. 22 ГПК України, вищевказані письмові уточнення до позовної заяви в частині стягнення інфляційних суд розцінив як збільшення позовних вимог, а в частині стягнення пені, як зменшення позовних вимог, прийняв її до розгляду та розглядає спір в межах вимог, викладених в заяві від 30.05.11.

Представник позивача позов підтримала з підстав зазначених в позовній заяві та в письмовому уточненні до позовної заяви, що подане 30.05.11.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В порядку ст. 75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.10 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 363/03 (а.с. 8-10).

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах визначених у договорі передати у власність покупцеві товар (мастила, змащувальні матеріали, технічні рідини та ін.), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар.

У відповідності до п. 4.3 договру, оплата покупцем товару здійснюється не пізніше 14 календарних днів з дня отримання товару.

Виходячи з умов договору, позивач зазначив, що відповідач мав провести розрахунок з постачальником за отриманий товар згідно накладної №8-0182 від 01.04.10 р. (а.с. 18) до 15.04.10 р., а за накладною №8-0188 від 06.04.10 р. (а.с. 17) до 20.04.10 р. Проте відповідач за отриманий товар розрахунки не провів.

Згідно акта звірки розрахунків, який був підписаний сторонами станом на 19.05.10 заборгованість відповідача становить 24436,37 грн. (а.с.12).

23.06.10 р. відповідачу направлено письмову претензію з вимогою про сплату заборгованості (а. с. 11), яка залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності до п. 5.3 договору за порушення строків оплати вартості товару, покупець зобов'язаний сплати постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України за неналежне виконання свого зобов'язання, боржник має сплатити суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

За неналежне виконання грошового зобов"язання відповідачу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 2 192,69 грн.; 726,29 грн. - 3% річних; та інфляційні нарахування в сумі 2 151,91 грн.

Відповідач за підставами пред"явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України, договори, зокрема, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 63/03 від 02.03.2010 р.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України та ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами був укладений договір поставки № 63/03 і на виконання цього Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22892,67 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 8-0182 від 01.04.2010 року та № 8-0188 від 06.04.2010 року (а.с.17-18).

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється не пізніше 14 календарних днів з дати отримання товару.

Таким чином, відповідач мав провести розрахунки по накладній №8-0182 від 01.04.10 р. (а.с. 18) по 15.04.10 р., по накладній №8-0188 від 06.04.10 р. (а.с. 17) по 20.04.10 р.

Натомість, при написанні позовної заяви позивач припустився помилки зазначивши, що розрахунки мали бути проведенні відповідно до 15.04.10 та до 20.04.11, що в подальшому призвело до збільшення кількості днів при нарахуванні пені та 3% річних.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання не виконав, станом як на день звернення позивача до суду, так і на день прийняття рішення його заборгованість становить 22892,67грн.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обгрунтованими, такими, що підтверджені належними доказами і підлягаєть задоволенню в сумі 22892,67грн.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

При укладені договору № 63/03 від 02.03.10 сторонами у п. 5.3 сторонами передбачена відповідальність покупця (відповідач) за несвоєчасно проведені розрахунки, а саме сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання.

Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, за неналежне виконнання грошового зобов"язання, відповідачу на суму заборгованості нараховано пеню за період з 20 квітня 2010 року по 20 жовтня 2010 р., тобто за 184 дні у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2192,69 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що остання позивачем обрахована невірно, оскільки згідно накладної №8-0182 від 01.04.10 р. (а.с. 18), строк проведення розрахунку по якій закінчився 15.04.10 р., розрахунок зроблено по 20.10.2010 р., натомість слід було по 15.10.10 р., крім того період з 20.04.10 по 20.10.10 дорівнює 183 дням.

Таким чином, пеня за несвоєчасно проведені розрахунки становить:

- видаткова накладна № 8-0182 від 01.04.2010 року - сума 4244,67 грн.;

строк проведення розрахунку по 15.04.10;

період нарахування: з 20.04.10 по 15.10.10 - 178 днів;

пеня - 366,73 грн.

- видаткова накладна № 8-0188 від 06.04.2010 року - сума 18648,00 грн.;

строк проведення розрахунку по 20.04.10;

період нарахування: з 20.04.10 по 20.10.10 - 183 дні;

пеня - 1650,73 грн.

Задоволенню підлягає пеня в сумі 2017,46 грн.

В частині стягнення 175,23 грн. пені (2192,69 грн. - 2017,46 грн.) позовні вимоги безпідставні, в задоволенні яких суд відмовляє.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3% річних в сумі 726,29 грн. (а.с.65) за 386 днів (період з 20.04.10 по 10.05.11) та інфляційні за період з травня 2010 року по квітень 2011 року, середній індекс 1,094% на суму 2151,91 грн.

Перевіривши правильність розрахунку та обгрунтованість вимог в частині стягнення інфляційних, суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі, оскільки останні є законними та відповідають обставинам справи.

Щодо нарахування 3% річних, то позивач знову ж таки припустався помилки в кількості днів, за які нараховуються 3% річних. Період з 20.04.10 по 10.05.11 становить 385 днів.

Отже, 3% річних становлять: 22892,67 грн.*3%/100*385дн.=724,41 грн., які і підлягають задоволенню.

В частині стягнення 01,88 грн. (726,29 грн. -724,41 грн.) суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, грунтується на нормах чинного законодавства та підлягає задоволенню в частині стягнення 27786,45 грн. , з яких: 22892,67 грн. - основний борг; 724,41 грн. - 3% річних;2151,91 грн. - інфляційні нарахування; 2017,46 грн.- пеня.

В частині стягнення 175,23 грн. пені та 01.88 грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила", 08300, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16, код 20601546

- 22892,67 грн. - основний борг;

- 724,41 грн. - 3% річних;

- 2151,91 грн. - інфляційні нарахування;

-2017,46 грн.- пеня.

- 277,86 грн.- державне мито;

- 234,61 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 06 червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)