Рішення № 16107916, 02.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" червня 2011 р.Справа № 9/5007/46/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов.№821/27 від 27.04.2011року

від відповідача: ОСОБА_2 дов.від 16.05.2011року

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Соціальна сфера" (м.Луцьк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" (м.Житомир)

про стягнення 28285,66 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 28285,66грн., з яких: 15226,64грн. основного боргу, 7613,32грн. 10% штрафу, інфляційних втрат 4415,72грн, 3% річних в сумі 1029,98грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки №ТД-075 від 28.07.2008р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, надав відзив на позовну заяву в якому, просить суд залишити позовну заяву без розгляду , посилаючись на те, що ТОВ "Торговий дім "Крігер" змінив юридичну адресу на 69084, м.Запоріжжя, вул.Кольорова, буд.5, а також назву на ТОВ "Торговий Дім "К-Схід".

За ст.17 ГПК України, справа прийняти господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарського суду.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2008р. між закритим акціонерним товариством "Соціальна сфера" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" " (відповідач по справі) укладено договір поставки №ТД-075.

Відповідно до п.4.1. Договору позивач перерахував відповідачу, в якості передоплати в розмірі 20 % від суми, яка складає 15226,64грн., що підтверджується платіжним дорученням: №2241 від 30.07.2008р., (а.с. 14), оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні.

Відповідач свої зобов'язання по виконанню поставки продукції на умовах FCA на протязі 60-ти робочих днів після виконання "Покупцем" умов пункту 4.1. не виконав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся з вимогою (претензією): від 06.07.2009р. б/н до відповідача про повернення грошових коштів, сплачених в якості попередньої оплати за обладнання: піч ротаційну, візок до печі, деко листове в сумі 15226,64грн., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 09.07.2009року.(а.с. 16).

Вищезазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Оскільки, зобов'язання відповідача полягає в передачі позивачу такої продукції: піч ротаційну марки OMJ -4618 E(електрична), візок до печі марки RACK - 4618, деко листове 1,00мм 600х400 та передача її у власність покупця, змонтувати, наладити продукцію та провести навчання персоналу роботи на даному обладнанні.

Оскільки зобов'язання відповідача втратило для позивача інтерес, останній правомірно ставить вимогу про сплату коштів в сумі в сумі 15226,64грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15226,64грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2010р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками (а.с. 50).

Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки укладеним сторонами Договором передбачено поставку товару за умови здійснення попередньої оплати, при вирішенні спору необхідно керуватися положеннями ст. 693 ЦК України.

Так, ч.1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України.

Зокрема, ч.3 ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1029,98грн. 3% річних та 4415,72грн. інфляційних за прострочення виконання зобов'язання.

Оскільки відповідачем не виконані роботи для позивача, а грошові кошти в розмірі 15226,64грн. (передоплати) в добровільному порядку не повернуто, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1029,98грн. 3% річних та 4415,72грн. інфляційних на підставі ст.625 ЦК України.

Однак, господарський суд вважає неправомірним застосуванням в даному випадку ст.625 ЦК України, з огляду на наступне:

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному ж випадку позов пред'явлено до відповідача, який продав покупцю обладнання, про стягнення 15226,64грн., які є передоплатою за хлібопекарне обладнання.

Тобто в даному випадку за правовідносинами сторін у відповідача відсутнє грошове зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, тому господарський суд відмовляє ПАТ "Соціальна сфера" у задоволенні позову в частині стягнення 1029,98грн. 3% річних та 4415,72грн. інфляційних.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача за невиконання договірних зобов'язань 7613,32грн. штрафу на підставі п.п.7.5 договору №ТД-075 від 28.07.2008року.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як свідчить зміст розділу 7 договору "Майнова відповідальність сторін", сторони передбачили, що у випадку порушення умов договору, а саме за відмову від продажу Продукції або за невиконання гарантійних зобов'язань Продавець сплачує Покупцю штраф в розмірі 10% від вартості Продукції.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.ч.2 і 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм; спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідні особливості передбачені Господарським кодексом України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні відносин субєктів господарювання є спеціальними стосовно норм Цивільного кодексу України (відповідну правову позицію викладено й Верховним Судом України в постанові від 16.05.2006 № 22/197).

Ч.2 ст.175 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.193 Господарського кодексу України:

- субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно, зокрема, до закону та договору;

- до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених, зокрема, цим Кодексом.

Поняття "господарські санкції" визначене ч.1 ст.217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні (частина друга ст. 217 Кодексу).

Штрафними санкціями згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На думку суду, застосування даної норми закону у вигляді встановлення штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання є виправданим та доцільним лише у правовідносинах за господарськими договорами, предметом яких є так звані комплекси робіт, послуг або поставок, оскільки, у такому випадку, часткове виконання зобов'язання не дозволяє одержувачеві таких робіт, послуг або поставок використати його результати у своїй господарській діяльності, тому що відсутній факт досягнення кінцевої мети договору. Проте, зазначені обставини відсутні у правовідносинах між сторонами у справі.

Також, судом приймається до уваги, що в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України, кваліфікуючою ознакою штрафу, крім можливості встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо), є саме обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Крім того, поняття "сума зобов'язання" в розумінні ч.4 ст.231 ГК України та "загальна вартість робіт" (як вказано у договорах) не є ідентичними, а нарахування штрафу у відсотковому відношенні до загальної суми договору не передбачено чинним законодавством. А тому приймати визначену договором №ТД-075 від 28.07.2008року загальну суму договору - 76133,20грн. в якості саме передбаченого п.4 ст.231 ГК України поняття "сума зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання" є неможливим, оскільки такі твердження суперечать загальним засадам цивільного законодавства та, водночас, засадам, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами - добросовісності, розумності і справедливості.

У даному випадку, загальна сума сплаченого позивачем авансу по договору №ТД-075 від 28.07.2008року становить 15226,64грн., а тому правомірним буде нарахування 10% штрафу саме від вказаної суми, що складає 1522,66грн. В позові щодо стягнення 6090,66грн. 7613,32грн. - 1522,66грн.) штрафу слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів виконання робіт згідно умов договорів або доказів про повернення суми попередньої оплати суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 16749,30грн., з яких: 15226,64грн. перерахованої відповідачу передоплати та 1522,66грн. штрафу. В позові відмовити в частині стягнення 1029,98грн. 3% річних, 4415,72рн. інфляційних та 6090,66грн. - штрафу.

Враховуючи викладене, господарський суд визнав за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.11, 509, 538, 525, 526, 625, 693, 712, ЦК України, ст.193, 220,231, ГК України керуючись ст.ст 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" К-Схід" (69084, м.Запоріжжя, Шевченківський р-н, вул.Кольорова, буд.№5, ідентифікаційний код 32885870)

на користь Приватного акціонерного товариства "Соціальна сфера" (43017, м.Луцьк Волинської області, вул.Боженка, 34 а, ідентифікаційний код 21750874)

- 15226,64грн. перерахованої передоплати;

- 1522,66грн. штрафу;

- 167,49грн. витрат по сплаті державного мита;

- 139,74грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 1029,98рн. 3% річних, 4415,72грн. інфляційних та 6090,66грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяАлексєєв М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України "07" червня 2011 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.з пов.про вручення)