Рішення № 16107576, 01.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.11 р. Справа № 33/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Сімонової М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецька

до відповідача Ремонтно-будівельного управління „Газ-Сервіс”, м.Макіївка

про стягнення заборгованості у сумі 61352грн.93коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2, виданий 23.10.2010р.),

від відповідача: ОСОБА_3 представник (за довіреністю б/н від 27.12.2010р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Ремонтно-будівельного управління „Газ-Сервіс”, м.Макіївка про стягнення заборгованості у сумі 61352грн.93коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №4 від 15.02.2010р. в частині оплати наданих послуг у розмірі 53240грн.00коп., що стало підставою для нарахування пені у розмірі 4567грн.00коп., 3% річних у розмірі 883грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 2662грн.00коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №4 від 15.02.2010р., додатку №1 до договору №4 від 15.02.2010р., акту звіряння взаємних розрахунків від 14.04.2011р., рахунків №65 від 21.06.2010р., №69 від 29.06.2010р., №112 від 24.09.2010р., актів приймання-здавання виконаних робіт (послуг) від 21.06.2010р., від 29.06.2010р., від 16.09.2010р., претензії №16 від 27.12.2010р., докази направлення та отримання відповідачем зазначеної претензії, листа №6 від 25.03.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 610, 611, 612, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у відповідності з ст.22 Господарського процесуального кодексу України через канцелярію суду 01.06.2011р. надав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4567грн.00коп., 3% річних у розмірі 883грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 2662грн.00коп., яку суд прийняв та задовольнив, та просить стягнути суму основної заборгованості у розмірі 53240грн.00коп.

Представник відповідача 19.05.2011р. надав заяву №15/01-1016 від 16.05.2011р., відповідно до якої визнав, що станом на 16.05.2011р. сума кредиторської заборгованості перед позивачем складає 53240грн.00коп.

У судовому засіданні 01.06.2011р. представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

15.02.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Ремонтно-будівельним управлінням „Газ-Сервіс” (замовник) укладено договір №4 (далі Договір), відповідно до якого виробник зобовязується надати замовнику послуги автомобільної, кранової та автотракторної спецтехніки, обладнання та механізмів (далі техніка) (п.1.1. Договору), а замовник зобовязується забезпечити роботою та використовувати надану за заявкою техніку та оплачувати роботи машин та механізмів, а також час вимушеного простою за виною замовника на умовах цього договору (п. 1.2. Договору), замовник зобовязується прийняти послуги виконавця та оплатити їх відповідно до акту виконаних робіт у строки, передбачені пунктом 2.7. договору (п.1.3. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови Договору виконані в повному обсязі, про що свідчать акти приймання-здавання виконаних робіт (послуг) від 21.06.2010р. на суму 26840грн.00коп., від 29.06.2010р. на суму 12900грн.00коп., від 16.09.2010р. на суму 15740грн.00коп., що разом складає 55480грн.00коп. Зазначені акти містять підписи сторін та відбиток печатки підприємства відповідача, відповідно до чого, суд вважає, що зазначені роботи відповідачем прийняті без заперечень.

Відповідно до п.3.2.2. Договору замовник зобовязаний здійснювати оплату за роботу техніки у розмірі і в строки відповідно до розділу 2 цього договору.

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що оплата здійснюється замовником по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів на підставі рахунка-фактури та підписаного сторонами акту приймання-здавання виконаних робіт (послуг).

Так, позивачем відповідачу виставлені рахунки №65 від 21.06.2010р. на суму 26840грн.00коп., №69 від 29.06.2010р. на суму 12900грн.00коп., №112 від 24.09.2010р. на суму 15740грн.00коп.

Відповідно до чого, кінцевий термін оплатити наданих робіт за актом приймання-здавання виконаних робіт (послуг) від 21.06.2010р. є 24.06.2010р., за актом від 29.06.2010р. є 02.07.2010р., за актом від 16.09.2010р. є 29.09.2010р.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однак, за твердженням позивача відповідач сплатив грошові кошти за виконані роботи у сумі 2240грн.00коп.

Також відповідно до матеріалів справи сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків станом 14.04.2011р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 53240грн.00коп.

Отже, суд дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 53240грн.00коп. відповідачем не погашена та підлягає стягненню.

Також позивачем відповідно до позовної заяви були заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4567грн.00коп., 3% річних у розмірі 883грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 2662грн.00коп.

Однак, позивач відповідно до наданої заяви відмовився від зазначених позовних вимог.

В порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено повноваження представника позивача, який підписав заяву про відмову позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4567грн.00коп., 3% річних у розмірі 883грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 2662грн.00коп., на вчинення відповідних дій.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального Кодексу України відмова позивача від позову та прийняття відмови господарським судом є підставою для припинення провадження у справі.

У звязку з відмовою позивача від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4567грн.00коп., 3% річних у розмірі 883грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 2662грн.00коп. та прийняттям такої відмови господарським судом, враховуючи той факт, що дана заява не суперечить законові та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення вищезазначених пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 77, п. 4 ч. 1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецька до відповідача, Ремонтно-будівельного управління „Газ-Сервіс”, м.Макіївка про стягнення заборгованості у сумі 61352грн.93коп. задовольнити.

2. Стягнути з Ремонтно-будівельного управління „Газ-Сервіс” (86123, Донецька область, м.Макіївка, вул. Фонтанна, 46, код ЄДРПОУ 24800589, п/р 260019801213 в ДОФ АКБ УСБ в м.Донецьк, МФО 334011) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (83047, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в ДРУ „Приватбанк”) заборгованість у розмірі 53240грн.00коп., відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 532грн.40коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204грн.79коп.

3 Припинити провадження в частині стягнення пені у розмірі 4567грн.00коп., 3% річних у розмірі 883грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 2662грн.00коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У судовому засіданні 01.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2011р.

Суддя Сич Ю.В.