Рішення № 16107556, 24.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.11 р. Справа № 33/6

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Сімонової М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компас міста Донецька”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмашобладнення”, м.Донецьк

про стягнення необґрунтовано отриманих грошових коштів в сумі 132759грн.90коп., збитків в сумі 4841,00грн., неустойки в сумі 84200,00грн., заборгованості у сумі 21339грн.22коп. (зменшення плати за роботу у звязку із її неналежним виконанням).

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю від 19.02.2011р. б/н юриск.),

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 04.05.2011р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компас міста Донецька”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмашобладнення”, м.Донецьк про стягнення 138700грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №6 від 04.12.2009р. в частині виготовлення та передачі продукції, що стало підставою для стягнення суми необґрунтовано отриманих коштів у розмірі 132759грн.90коп., збитків в сумі 4841грн.00коп., нарахування штрафу у сумі 1100грн.00коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №6 від 04.12.2009р., додатку №2 до договору №6 від 04.12.2009р., (перелік робіт), додатку №4 до договору №6 від 04.12.2009р. (перелік матеріалів, що придбає виконавець), додаткової угоди б/н від 06.08.2010р. до договору №6 від 04.12.2009р., додатку №2 до договору №6 від 04.12.2009р. (переліки робіт), додатку №3 до договору №6 від 2010р., додатку №5 до договору №6 від 04.12.2009р., додатку №6 до договору №6 від 04.12.2009р., актів за договором №6 від 04.12.2009р. приймання-передачі давальницьких матеріалів від 12.06.2010р., від 25.08.2010р., від 05.10.2010р., платіжних доручень №291 від 13.05.2010р., №287 від 29.04.2010р., №180 від 11.12.2009р., №183 від 15.12.2009р., №14 від 06.08.2010р., №58 від 08.10.2010р., листів №210д від 02.11.2010р., №224д від 14.12.2010р., докази надсилання листа №224д від 14.12.2010р., експертно-технічного висновків №4/11-3 від 04.11.2010р., №08/02-1 від 08.02.2011р., дефектного акту, договірної ціни, локального кошторису №2-1-1, підсумкової відомості ресурсів, розрахунку загальновиробничих видатків до локального кошторису №2-1-1, договору №1 від 08.11.2010р., додатку №1 до договору №7 від 08.11.2010р., додатку №2 до договору №7 від 08.11.2010р., пакету креслень, договору №45 від 19.05.2010р., додатку №1 до договору №45 від 19.05.2010р., додатку №2 до договору №45 від 19.05.2010р., додатку №3 до договору №45 від 19.05.2010р., додатку №4 до договору №45 від 19.05.2010р., додатку №5 до договору №45 від 19.05.2010р., додатку №6 до договору №45 від 19.05.2010р., додатку №7 до договору №45 від 19.05.2010р., договору №54 від 16.06.2010р., додатку №1 до договору №54 від 16.06.2010р., додатку №2 до договору №54 від 16.06.2010р., додатку №3 до договору №54 від 16.06.2010р., додатку №4 до договору №54 від 16.06.2010р., додатку №5 до договору №54 від 16.06.2010р., додатку №6 до договору №54 від 16.06.2010р., додатку №7 до договору №54 від 16.06.2010р., договору №70 від 18.08.2010р., додатку №1 до договору №70 від 18.08.2010р., додатку №2 до договору №70 від 18.08.2010р., додатку №3 до договору №70 від 18.08.2010р., додатку №4 до договору №70 від 18.08.2010р., договору №98 від 22.09.2010р., додатку №1 до договору №98 від 22.09.2010р., додатку №2 до договору №98 від 22.09.2010р., додатку №3 до договору №98 від 22.09.2010р., договору №Р-7/1 від 22.09.2010р., додатку №1 до договору №Р-7/1 від 22.09.2010р., листів №2429/1 від 15.09.2010р., № 190/1 від 07.10.2010р., №2462/1 від 05.10.2010р., накладних №ДФ-РН-00388/5 від 29.05.2009р., №ДФ-РН-00387/5 від 29.05.2009р., №ДФ-РН-00386/5 від 29.05.2009р., №ДФ-РН-00385/5 від 29.05.2009р., листів №74 від 17.08.2010р., №89 від 07.10.2010р., №194д від 12.10.2010р., №46 від 07.04.2010р., №52 від 13.04.2010р., №39 від 14.04.2010р., №124 від 14.06.2010р., №125 від 16.06.2010р., №131 від 21.06.2010р., №146д від 20.07.2010р., №89 від 07.10.2010р., №192д від 08.10.2010р., №194д від 12.10.2010р., №197д від 18.10.2010р., №91 від 22.10.2010р., №3 від 21.01.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 526, 530, 837, 840, 846, 852, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1-2, 12, 15, 22, 54, 55-57 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

26.04.2011р. через канцелярію суду позивачем надана заява про доповнення предмету позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача суму необґрунтовано отриманих коштів у розмірі 132759грн.90коп., збитків в сумі 4841грн.00коп., нарахування штрафу у сумі 1100грн.00коп., заборгованість у сумі 21339грн.22коп. (зменшення плати за роботу у звязку із її неналежним виконанням).

Згідно підпункту „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України „Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. Тобто, виходячи з того, що ціна позовних вимог відповідно до наданої заяви від 26.04.2011р. складає 160040грн.12коп., державне мито за подання зазначених позовних вимог повинно бути сплачено у сумі 1600грн.40коп.

Та на час подання зазначеної заяви позивачем сплачено державне мито в сумі 1500грн.00коп., що є меншим від встановленого розміру, відповідно чого вищевказана заява не приймається судом до розгляду.

11.05.2011р. позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача суму необґрунтовано отриманих коштів у розмірі 132759грн.90коп., збитків в сумі 4841грн.00коп., нарахування штрафу у сумі 84200грн.00коп., заборгованість у сумі 21339грн.22коп. (зменшення плати за роботу у звязку із її неналежним виконанням).

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши зазначену заяву судом встановлено, що позивачем заявлені додаткові позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 21339грн.22коп. (зменшення плати за роботу у звязку із її неналежним виконанням).

За приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1228 від 02.06.2006р. „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарський судів у 2005 році” якщо додаткові позовні вимоги звязані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то їх може бути предявлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до чого суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення суми необґрунтовано отриманих коштів у розмірі 132759грн.90коп., збитків в сумі 4841грн.00коп., нарахування штрафу у сумі 84200грн.00коп., заборгованості у сумі 21339грн.22коп. (зменшення плати за роботу у звязку із її неналежним виконанням).

Відповідач через канцелярію суду надав відзив, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неналежне виконання позивачем зі свого боку умов зазначеного договору в частині передачі давальницьких матеріалів, зазначив, що спірний договір сторонами не був розірваний, а спірні конструкції відповідачем виготовлені.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню частково, виходячи за наступного.

04.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компас міста Донецьк” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецмашобладнання” (виконавець) укладено договір №6, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання закупити необхідні матеріали (додаток №4) та виконати роботи (додаток №2) по виготовленню рекламно-інформаційних колон (далі конструкцій) у кількості 25 штук згідно з пакету креслень (додаток №3).

Згідно ст. 181 ч. 8 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно п.3.2. договору №6 від 04.12.2009р. замовник сплачує за виготовлення виробу у наступні етапи:

3.2.1. 100% вартості частини матеріалів з їх доставкою, що придбає виконавець (додаток №4), необхідних для виготовлення конструкції 262873грн.35коп. (двісті шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят три грн..35 коп.) у т.р. ПДВ, протягом 3 днів з дати підписання цього договору.

30% від вартості виготовлення конструкції 17340грн.00коп. (сімнадцять тисяч триста сорок грн.) у т.р. ПДВ, протягом 3 днів з дати підписання цього договору.

3.2.2. Замовник розраховується з виконавцем за вироблені партіями конструкції після підписання актів виконаних робіт після виготовлення кожної партії з пяти конструкцій. Замовник сплачує виконавцю за виготовлення:

першої партії, пять конструкцій, у розмірі 14% від вартості робіт 8092грн. (вісім тисяч девяносто дві грн.) у т.р. ПДВ;

другої партії, пять конструкцій, у розмірі 14% від вартості робіт 8092грн. (вісім тисяч девяносто дві грн.) у т.р. ПДВ;

третьої партії, пять конструкцій, у розмірі 14% від вартості робіт 8092грн. (вісім тисяч девяносто дві грн.) у т.р. ПДВ;

четвертої партії, пять конструкцій, у розмірі 14% від вартості робіт 8092грн. (вісім тисяч девяносто дві грн.) у т.р. ПДВ;

пятої партії, пять конструкцій, у розмірі 14% від вартості робіт 8092грн. (вісім тисяч девяносто дві грн.) у т.р. ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив дії на виконання умов договору №6 від 04.12.2009р., попередньо сплативши відповідачу суму грошових коштів у розмірі 312336грн.95коп., що підтверджується:

-платіжним дорученням №180 від 11.12.2009р. (призначення платежу: передплата за рекламно-інформаційні колони відповідно за рахунком №175 від 04.12.2009р.) сплачено 190000грн.00коп.;

-платіжним дорученням №183 від 15.12.2009р. (призначення платежу: передплата за рекламно-інформаційні колони відповідно за рахунком №175 від 04.12.2009р.) сплачено 90213грн.35коп.;

-платіжним дорученням №287 від 29.04.2010р. (призначення платежу: оплата за рекламно-інформаційні колони згідно договору №6 від 04.12.2009р.) сплачено 6473грн.60коп.;

-платіжним дорученням №291 від 13.05.2010р. (призначення платежу: оплата за полімерне покриття стулок відповідно за рахунком №40 від 05.05.2010р.) сплачено 13650грн.00коп.;

-платіжним дорученням №14 від 06.08.2010р. (призначення платежу: оплата за рекламно-інформаційні колони згідно договору №6 від 04.12.2009р.) сплачено 3000грн.00коп.;

-платіжним дорученням №58 від 08.10.2010р. (призначення платежу: оплата за рекламно-інформаційні колони згідно договору №6 від 04.12.2009р.) сплачено 9000грн.00коп.

Відповідно до п.5.1. договору №6 від 04.12.2009р. виконавець зобовязаний виконати усі роботи в обсязі і в строки, передбачені договором.

Так, на виконання умов договору відповідачем виконано роботи та передано відповідачу конструкції у кількості 14 одиниць за видатковими накладними №РН-0000007 від 02.02.2010р. 1 одиниця, №РН-0000010 від 03.02.2010р. 1 одиниця, №РН-0000012 від 05.02.2010р. 3 одиниці, №РН-0000038 від 15.06.2010р. 2 одиниці, №РН-0000058 від 30.08.2010р. 3 одиниці, №РН-0000059 від 31.08.2010р. 1 одиниця, №РН-0000068 від 27.09.2010р. 3 одиниці.

Однак, підставою стягнення 132759грн.90коп. позивач зазначає безпідставно отримані грошові кошти.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно.

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у звязку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами.

Відповідно до позовних вимог щодо стягнення необґрунтовано отриманих грошових коштів у розмірі 132759грн.90коп., спірна сума є передплатою за договором №6 від 04.12.2009р., який за своєю правовою природою є договором підряду, тому регулюється спеціальними нормами цивільного законодавства, а саме, главою 61 Цивільного кодексу України.

В даному спорі суд не може застосовувати норми статті 1212 ЦК України, оскільки кошти нараховувалися та сплачувалися не безпідставно, а за договором, тобто правовідносини між сторонами щодо виконання робіт дійсно мали місце, вони були врегульовані умовами зазначеного договору, який недійсним повністю або частково судом не визнавався.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач зазначає про односторонню відмову від договору при цьому посилається на приписи ст. 852 Цивільного кодексу України.

Заявлені позивачем наслідки застосування ст. 852 Цивільного кодексу України судом не приймаються, оскільки обставини справи не відповідають тім умовам, які передбачені зазначеною статтею. Згідно до зазначеної статті за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Відповідно до чого, як юридичного факту, який тягне за собою відповідні наслідки, передбачена стаття не встановлює право позивача на розірвання договору в односторонньому порядку.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені обставини позивачем не доведені.

Позивачем зазначено, що відповідно до листа №224пд від 14.12.2010р. позивач заявив відповідачу про відмову від договору №6 від 04.12.2009р. Відповіді щодо погодження зазначеної відмови від договору відповідачем надано не було.

Також, у своєму листі №224д від 14.12.2010р. позивач на підставі ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України зазначає про свою відмову від договору №6 від 14.12.2009р.

Стаття 612 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки прострочення боржником виконання зобовязання, зокрема, кредитор може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Отже, посилання позивача на вищезазначену норму, як на підставу відмови від договору не є вірним.

До того ж, п. 4.3. зазначеного договору передбачає, що договір діє з моменту його підписання і до виконання сторонами своїх зобовязань, відповідно до чого, договір №6 від 04.12.2009р. є діючим.

Таким чином, спірна сума не може вважатися отриманої відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою в себе за рахунок відповідача.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення необґрунтовано отриманих грошових коштів у розмірі 132759грн.90коп. задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення збитків з відповідача у сумі 4841грн.00коп. За твердженням позивача у звязку з невиконанням відповідачем зобовязань щодо виготовлення 11 конструкцій, позивач був вимушений звернутись до іншого підприємства для їх виготовлення. Так, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрспецполімерстой” 08.11.2010р. був укладений договір підряду, на підставі якого для позивача було виготовлено та передано 11 конструкцій, загальна вартість яких склала 137600грн.00коп. За визначенням позивача різниця між сумою сплаченою за договором від 08.11.2010р. та сумою необґрунтовано отриманих коштів становить суму збитків.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В якості доказів розміру понесених збитків позивач посилається на договір №7 від 08.11.2010р., розрахунок загальновиробничих видатків до локального кошторису №2-1-1, видаткову відомість, локальний кошторис №2-1-1, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Вказані документи не приймаються судом до уваги як належні докази прямих матеріальних витрат позивача на суму 137600грн.00коп., оскільки зазначений договір №7 від 08.11.2010р. та надані документи підтверджують лише узгодження сторонами за цим договором істотних умов та не є платіжними документами, які підтверджують понесення позивачем прямих матеріальних витрат.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На думку суду фактичний розмір понесених матеріальних збитків повинен доводитися платіжними документами щодо оплати наданих робіт за договором №7 від 08.11.2010р. В матеріалах справи відсутні будьякі первісні господарські, платіжні, банківські документи, які б свідчили про фактичне понесення позивачем збитків на суму 137600грн.00коп. Таким чином, з урахуванням всіх обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено фактичне заподіяння йому збитків у вигляді прямих матеріальних витрат на суму 4841грн.00коп.

За сукупністю вказаних обставин позовні вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 4841грн.00коп. задоволенню не підлягають.

Також, відповідачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 84200грн.00коп. за порушення відповідачем строків виконання зобовязань за договором №6 від 04.12.2009р.

Так, за умовами договору виконавець зобовязаний закупити необхідні матеріали та виготовити 25 конструкцій (п.1.1. договору).

Як вище зазначено, відповідачем позивачу було передано за видатковими накладними №РН-0000007 від 02.02.2010р., №РН-0000010 від 03.02.2010р., №РН-0000012 від 05.02.2010р., №РН-0000038 від 15.06.2010р., №РН-0000058 від 30.08.2010р., №РН-0000059 від 31.08.2010р., №РН-0000068 від 27.09.2010р. 14 конструкцій.

Відповідно до п.4.2. договору №6 від 04.12.2009р. в редакції додаткової угоди б/н від 05.08.2010р. строк виконання всього обєму робіт (25 конструкцій) згідно графіку по етапах:

- виконання першої партії у кількості 8 одиниць до 05.08.2010р.;

- виконання другої партії у кількості 3 одиниць до 25.08.2010р.;

- виконання третьої партії у кількості 3 одиниць до 06.09.2010р.;

- виконання четвертої партії у кількості 3 одиниць до 16.09.2010р.;

- виконання пятої партії у кількості 3 одиниць до 27.09.2010р.;

- виконання шостої партії у кількості 3 одиниць до 05.10.2010р.;

- виконання сьомої партії у кількості 2 одиниць до 11.10.2010р.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено поняття неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.6.1. зазначеного договору за порушення виконавцем строків виконання зобовязань за договором, виконавець виплачує замовнику штраф у розмірі 100грн.00коп. за кожний день прострочення за кожну конструкцію.

Та у порушення умов договору відповідачем не були виконані зазначені конструкції у встановлений договором строк. Належних доказів, які спростовують встановлений факт порушення виконання умов договору відповідачем суду не надано.

Так, здійснивши перерахунок суми неустойки, судом встановлено, що позивачем невірно зазначений період нарахування зазначеної неустойки. Так позивач кінцевим строком нарахування неустойки визначив 14.12.2010р. дату листа №224д, відповідно до якого, відмовився від договору №6 від 04.12.2009р. Та відповідно до акту приймання-здавання давальницького матеріалу від 03.11.2010р. за договором №6 від 04.12.2009р. відповідачем на вимогу позивача повернуто давальницький матеріал в повному обсязі у кількості 18 листів. П.3.1. зазначеного договору передбачено, що замовник за свій рахунок надає матеріали для виготовлення конструкції згідного чинного договору. Оскільки, передача зазначеного матеріалу безпосередньо повязана з виконанням підрядником робіт з виготовлення конструкцій, повернення зазначених матеріалів унеможливлює закінчення зазначених робіт. Отже, кінцевим строком нарахування неустойки є 02.11.2010р.,

Відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню в сумі 41100грн.00коп.

На ряду із зазначеним, позивач заявляє позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 21339грн.22коп. (зменшення плати за роботу у звязку із її неналежним виконанням). Розглянувши зазначені вимоги, судом встановлено, що позивачем не надано будь-яких доказів, які підтверджують правові підстави виникнення зазначеної суми та підстави її нарахування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене, позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості у сумі 21339грн.22коп. (зменшення плати за роботу у звязку із її неналежним виконанням) задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 22, 549, 1212 Цивільного кодексу України; ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компас міста Донецька”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмашобладнення”, м.Донецьк про стягнення необґрунтовано отриманих грошових коштів в сумі 132759 грн., збитків в сумі 4841,00грн., штрафу в сумі 84200,00 грн., заборгованості у сумі 21339грн.22коп. (зменшення плати за роботу у звязку із її неналежним виконанням), задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмашобладнення” (83023, м.Донецьк, вул.Черкасова, 3, код ЄДРПОУ 31331008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компас міста Донецька” (83001, м.Донецьк, вул.Університетська, буд.15, кв.14, код ЄДРПОУ 36011750) неустойку у розмірі 41100грн.00коп., відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 411грн.00коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 39грн.89коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У судовому засіданні 24.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2011р.

Суддя Сич Ю.В.