Рішення № 16107345, 31.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.11 р. Справа № 37/108пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30645586

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів, ідентифікаційний код 31730064

про: визнання недійсними угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., угоди від 22.12.2008р. до договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р. та визнати відсутнім право на стягнення лізингових платежів за договорами фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10грн., №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн. за лізинговими періодами з вересня 2008р. по грудень 2009р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю від 21.06.2010р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 11.05.2011р. на 23.05.2011р., з 23.05.2011р. на 31.05.2011р.

У судовому засіданні 31.05.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів (далі Відповідач) про визнання недійсними угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., угоди від 22.12.2008р. до договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р. та визнати відсутнім право на стягнення лізингових платежів за договорами фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10грн., №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн. за лізинговими періодами з вересня 2008р. по листопад 2008р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договори фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. припинили свою дію 20.08.2008р. внаслідок односторонньої відмови Лізингодавця у звязку із наявними порушенням грошових зобовязань з боку Лізингоодержувача, неможливість подальшого розірвання вже припинених договорів спірними угодами та неправомірність нарахування лізингових платежів за період після припинення лізингових правовідносин за ініціативою Лізингодавця.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договори фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. з додатками; позовні заяви Лізингодавця з додатками по справах №37/217, №37/218, №37/219, №37/220, №44/42пд, №44/43пд, №44/44пд, №44/45пд з розрахунками боргу; рішення Господарського суду Донецької області у справах №37/217, №37/218, №37/219, №37/220, №44/42пд, №44/43пд, №44/44пд, №44/45пд; лист №539 від 18.08.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував посиланням на ст.ст. 203, 215, 598, 653 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” та ст.ст. 54-58 Господарського процесуального кодексу України і на виконання хвали суду та на підтвердження своєї позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.126-133, 135-150 т.1, а.с.а.с.1-40, 47, 48, 52, 53 т.2), у тому числі доповнення до позовної заяви №16/05-01 від 16.05.2011р. з викладеними письмово в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України поясненнями відносно визначення періоду відсутності правових підстав для нарахування Відповідачем лізингових платежів, щодо яких представник Позивач усно у засіданні 11.05.2011р. (а.с.44 т.2) про помилковість первісного визначення періоду нарахування спірних вимог, остаточно визначаючи його проміжком часу з вересня 2008р. по січень 2009р.

Відповідач у судові засідання жодного разу не зявився, своєю позиції по суті розглядуваного спору не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.133 т.1), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судові засідання підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання (а.с.а.с.46, 61 т.2), телеграмою Відповідача із клопотанням про відкладання призначеного на 23.05.2011р. засідання (а.с.50 т.2), яке (клопотання) було задоволене судом та повідомленням про вручення телеграми із повідомлення про призначення засідання на 31.05.2011р. (а.с.а.с.59, 60).

Представник Позивача у судовому засіданні 31.05.2011р. підтримав свою позицію, викладену письмово, та наполягав на вирішенні справи в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 і 77 Господарського процесуального кодексу України, істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не перешкоджають вирішенню спору, адже судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності).

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2007р. між Відповідачем (Лізингодавець) та Позивачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №347/1007 (а.с.а.с.7-9 т.1), згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець передає, а Лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: три нових автомобіля марки Мерседес - Бенц, модель Actros 3541 (а.с.10 т.1)

16.10.2007р. між Відповідачем (Лізингодавець) та Позивачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №348/1007 (а.с.а.с.21-26 т.1) згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець передає, а Лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: один Бульдозер Комацу D155АХ-6 (а.с.27 т.1)

05.11.2007р. між Відповідачем (Лізингодавець) та Позивачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №355/1107 (а.с.а.с.38-40 т.1) згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець передає, а Лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: пять нових автомобілів марки Мерседес - Бенц, модель Actros 4140 K (а.с.41 т.1)

05.11.2007р. між Відповідачем (Лізингодавець) та Позивачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №356/1107 (а.с.а.с.55-57 т.1) згідно умов п. 1.1. яких Лізингодавець передає, а Лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: пять нових автомобілів марки Мерседес-Бенц, модель Actros 4140 K (а.с.59 т.1)

Вказані вище договори фінансового лізингу містять наступні ідентичні умови:

Згідно із п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договорів фінансового лізингу на Лізингоодержувача покладені грошові зобовязання із сплати шляхом перерахування належних до сплати сум періодичних лізингових платежів на розрахунковий рахунок Лізингодавця за користування майном, що включають відшкодування частину вартості майна, винагороду Лізингодавця та інші витрати, передбачені договором. При цьому розмір, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіках, викладених у додатку № 3 до кожного з договорів, які (додатки) є його невідємною частиною.

Додатками №3 (а.с.а.с.12, 28-29, 44, 60 т.1) сторонами визначені розміри, спосіб, форма та строки внесення лізингових платежів, згідно якого, після внесення першого лізингового платежу Лізингоодержувач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця (починаючи з листопада 2007р. відносно договорів, укладених 10.10.2007р. і 16.10.20087р., та з січня 2008р. відносно договорів, укладених 05.11.2007р.) лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів.

Пунктом 9.1 кожного з договорів фінансового лізингу передбачено право Лізингодавця односторонньо достроково припинити дію договору письмовим повідомленням, зокрема, якщо Лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом одного чергового строку.

В перебігу правовідносин за вказаними договорами фінансового лізингу сторонами укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни до істотних умов договору, зокрема розміри, спосіб, форма та строки внесення лізингових платежів (встановлювалися нові редакції графіків лізингових платежів), а також реквізитів сторін тощо (а.с.а.с. 13, 15, 30, 32, 42, 43, 45, 47, 58, 61, 62, 65 т.1).

15.08.2008р. Відповідач листом №539 (а.с.121 т.1) звернувся до Позивача з повідомленням про дострокове припинення в односторонньому порядку договорів фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. з 29.08.2008р. у звязку із несплатою лізингових платежів більш ніж за два лізингові періоди.

Як вбачається із складених Позивачем актів звіреня розрахунків за вказаними договорами фінансового лізингу (а.с.а.с.129-131 т.1), надісланим Відповідачеві (а.с.а.с.131а, 132 т.1), та розрахунках суми стягуваного боргу (а.с.а.с.74, 76, 78, 80 т.1) за позовними заявами Лізингодавця про стягнення заборгованості за договорами фінансового лізингу (а.с.а.с.73, 75, 77, 79 т.1), за обліковими відомостями сторін Лізингоодержувач:

·за договором №347/1007 від 11.10.2007р. на момент складання повідомлення про відмову від договорів не сплачував лізингові платежі за три місяці поспіль з травня по серпень 2008р. включно, маючи при цьому заборгованість і за попередні періоди;

·за договором №348/1007 від 16.10.2007р. на момент складання повідомлення про відмову від договорів не сплачував лізингові платежі за пять місяці поспіль з квітня по серпень 2008р. включно, маючи при цьому заборгованість і за попередні періоди;

·за договором №355/1107 від 05.11.2007р. на момент складання повідомлення про відмову від договорів не сплачував лізингові платежі за чотири місяці поспіль з травня по вересень 2008р. включно, маючи при цьому заборгованість і за попередні періоди;

·за договором №356/1107 від 05.11.2007р. на момент складання повідомлення про відмову від договорів не сплачував лізингові платежі за пять місяці поспіль з квітня по вересень 2008р. включно.

За результатами розгляду означених позовних заяв Лізингодавця до Лізингоодержувача Господарським судом Донецької області 06.01.2009р. були винесені наступні рішення:

·по справі №37/217 (а.с.а.с.105, 106 т.1), яким задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з 15.05.2008р. по 15.11.2008р. в сумі 550454,10 грн. за договором фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р.

·по справі №37/218 (а.с.а.с.107, 108 т.1), яким задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з 15.04.2008р. по 15.11.2008р. в сумі 635003,89 грн. за договором фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р.

·по справі №37/219 (а.с.а.с.109, 110 т.1), яким задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з 15.02.2008р. по 15.11.2008р. в сумі 888083,73грн. за договором фінансового лізингу №335/1107 від 05.11.2007р.

·по справі №37/220 (а.с.а.с.111, 112 т.1), яким задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів (до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з 15.03.2008р. по 15.11.2008р. в сумі 790332,61грн. за договором фінансово лізингу №356/1107 від 05.11.2007р.

Після апеляційного перегляду вказані рішення Господарського суду Донецької області залишені без змін і набули законної сили згідно постанов Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2009р. (а.с.а.с.135-150 т.1)

Із змісту означених судових актів вбачається встановлення обставин неналежного виконання Лізингоодержувачем грошових зобовязань зі сплати лізингових платежів перед Лізингодавцем впродовж відповідного періоду формування стягуваної заборгованості, однак питання односторонньої відмови Лізингодавця від таких договорів згідно листа №539 від 15.08.2008р. не досліджувалось, не оцінювалося та не вивчалось, при цьому, представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” взагалі не брав участі у розгляді справи №№37/217-37/220.

В подальшому сторонами з мотивів невиконання Лізингоодержувачем зобовязань були укладені угоди (далі - спірні угоди а.с.а.с.20, 37, 54, 72 т.1):

·від 29.01.2008р. - про дострокове припинення з 30.01.2009р. договору №347/1007 від 11.10.2007р.,

·від 22.12.2008р. про дострокове припинення з моменту підписання акту прийому-передачі майна договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р.;

·від 29.01.2008р. про дострокове припинення з 30.01.2009р. договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р.;

·від 29.01.2008р. про дострокове припинення з 30.01.2009р. договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р.

Цими ж угодами сторонами погоджені строки передачі предметів лізингу, акти про що (повернення Лізингодавцю) були складені:

- 26.01.2009р. і 09.02.2009р. (а.с.а.с.17-19 т.1) відносно предмету лізингу за договором №347/1007 від 11.10.2007р.;

- 25.12.2008р. (а.с.36 т.1) відносно предмету лізингу за договором №348/1007 від 16.10.2007р.;

- 26.01.2009р. і 10.02.2009р. (а.с.а.с.49-53 т.1) - відносно предмету лізингу за договором №355/1107 від 05.11.2007р.;

- 26.01.2009р. (а.с.а.с.67-71 т.1) відносно предмету лізингу за договором №356/1107 від 05.11.2007р.

Крім того, між сторонами відносно цих же договорів фiнансового лізингу Господарським судом Донецької області були розглянути спори стосовно дійсності таких договорів та стягнення заборгованості (і інших нарахувань), яка сформувалась відносно інших періодів, ніж ті, що розглядалися в межах справ №37/217-37/220, за результатами вирішення яких (спорів) 23.04.2009р.:

·по справі №44/42пд (а.с.а.с.119, 120 т.1), за якою відмовлено у задоволені первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів про визнання недійсним договору фінансового лізингу (оренди) № 347/1007 від 10.10.2007р. та задоволені зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк стягнення заборгованості по лізингових платежах в розмірі 202181,64 грн. (за грудень 2008р. і січень 2009р.), суми індексу інфляції 66109,41 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання 98332,73 грн. та трьох процентів річних 13163,07 грн.;

·по справі №44/43пд (а.с.а.с.113, 114 т.1), за якою відмовлено у задоволені первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів про визнання недійсним договору фінансового лізингу (оренди) № 355/1107 від 05.11.2007р. та задоволені зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк заборгованості по лізингових платежах в розмірі 469577,84грн. (за грудень 2008р. і січень 2009р.), суми індексу інфляції 108687,40 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання 162642,26 грн. та трьох процентів річних 21601,71 грн.;

·по справі №44/44пд (а.с.а.с.115, 116 т.1), за якою відмовлено у задоволені первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів про визнання недійсним договору фінансового лізингу (оренди) № 348/1107 від 16.10.2007р. та задоволені зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк заборгованості по лізингових платежах в розмірі 127082,46грн. (за грудень 2008р. і січень 2009р.), суми індексу інфляції 68284,53грн.грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання 116192,23грн.. та трьох процентів річних 15215,22грн.;

·по справі №44/45пд (а.с.а.с.117, 118 т.1), за якою відмовлено у задоволені первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів про визнання недійсним договору фінансового лізингу (оренди) № 356/1107 від 05.11.2007р. та задоволені зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк заборгованості по лізингових платежах в розмірі 371826,72грн. (за грудень 2008р. і січень 2009р.), суми індексу інфляції 92797,19грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання 163593,92грн. та трьох процентів річних 21475,84грн.

Після апеляційного перегляду вказані рішення Господарського суду Донецької області залишені без змін і набули законної сили згідно постанов Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2009р. (а.с.а.с.1-32 т.1)

Із змісту означених судових актів вбачається встановлення обставин неналежного виконання Лізингоодержувачем грошових зобовязань зі сплати лізингових платежів перед Лізингодавцем впродовж відповідного періоду формування стягуваної заборгованості, однак питання односторонньої відмови Лізингодавця від таких договорів згідно листа №539 від 15.08.2008р. не досліджувалось, не оцінювалося та не вивчалось суд виходив з припинення лізингових правовідносин саме внаслідок укладання сторонам оспорюваних зараз угод про дострокове припинення договорів фінансового лізингу. При цьому, з мотивувальної частини вказаних рішень та пояснень представника Позивача вбачається, що фактично оспорювані угоди про припинення лізингових правовідносин за договорами фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р. та №356/1107 від 05.11.2007р. були укладені відповідного числа і місяця 2009р., а не 2008р., який вказано помилково.

Виходячи із остаточних редакцій графіків лізингових платежів за розглядуваними договорами фінансово лізингу, за період після визначеної в листі №539 від 15.08.2009р. і по останній місяць, який був предметом розгляду в справах №№44/42пд 44/45пд (тобто, з 30.08.2008р. по 31.01.2009р., а за договором №348/1007 по 25.12.2008р. дата повернення майна) обсяг грошових зобовязань Позивача зі сплати лізингових платежів на користь Відповідача визначався:

- за договором фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р. (з 12 по 16 лізинговий період включно а.с.16 т.1) сумою 505454,1грн.;

- за договором фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р. (з 11 по 14 лізинговий період включно а.с.54 т.2) сумою 508329,84грн.;

- за договором фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р. (з 10 по 14 лізинговий період включно а.с.48 т.1) сумою 929566,8грн.;

- за договором фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р. (з 10 по 14 лізинговий період включно а.с.66 т.1) сумою 929566,8грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач не скористався процесуальними правами, встановленими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог (з урахуванням виправлення помилки щодо періоду нарахування грошових вимог за оспорюваним правом), оскільки їх обєднання цілком відповідає положенням ст. 58 Господарського процесуального кодексу України однорідні вимоги охоплюють тотожні договори фінансового лізингу між тим ж сторонами, повязаним єдиним доказом і підставами щодо обґрунтування факту їх припинення внаслідок односторонньої відмови.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Враховуючи зміст позовної заяви та матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає в оспорюванні дійсності угод про дострокове розірвання договорів фінансового лізингу та наявності у Лізингодавця права на стягнення лізингових платежів за такими договорами відносно визначених лізингових періодів у звязку із припиненням лізингових правовідносин з підстав односторонньої відмови від договорів до моменту укладання таких угод і періодів нарахування платежів.

Згідно із абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, предметом судової оцінки, спрямованої на зясування законності спірних, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин їх сторін.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірних угод здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент їх вчинення. Враховуючи статус учасників розглядуваної справи та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного між ними договорів фінансово лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р. та №356/1107 від 05.11.2007р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Суд наголошує, що обовязковість доведення наявності факту порушення спірними угодами (самим фактом їх укладання) прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України.

Приймаючи до уваги, що Позивач є стороною спірних угод, існування яких з огляду на їх зміст дає підстави для висновку про перебування сторін безпосередньо до визначених в угодах дат у лізингових правовідносинах. В свою чергу, наявність таких правовідносин у світлі положень ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України передбачає перебування їх учасників у статусі кредитора і боржника відносно один одного, зокрема перебування Лізингодержувача в статусі боржника Лізингодавця за зобовязаннями зі сплати лізингових платежів, як це визначено положеннями п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. кожного з договорів фінансового лізингу і ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України.

В свою чергу, в контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України можливість Лізингодавця здійснювати зумовлені статусом кредитора Лізингоодержувача права відносно нарахування та отримання лізингових платежів обмежується проміжком часу з моменту виникнення відповідних грошових зобовязань і до моменту припинення лізингових правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Таким чином, правова визначеність довкола моменту припинення між сторонами правовідносин за укладеними договорами фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р. та №356/1107 від 05.11.2007р. має істотне значення для визначення обсягу грошових зобовязань Позивача, що, беззаперечно, впливає на його права і майнові інтереси та достатньою мірою обґрунтовує право останнього висувати такий позов у розумінні ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній оспорює законність спірних угод та наявність права вимоги на стягнення лізингових платежів відносно визначеного періоду через: припинення лізингових правовідносин за договорами фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р. та №356/1107 від 05.11.2007р. з 29.08.2008р. внаслідок односторонньої відмови Лізингодавця.

Відносно означеної підстави позову позиція суду полягає в такому:

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, що має наслідком відповідно повну чи часткову зміну умов зобовязання, або його припинення. Аналогічні положення відносно договорів закріплені приписами ч. 3 ст. 651 та ч.2 ст. 653 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, п. 9.1. кожного із вказаних вище договорів фінансово лізингу сторони передбачили можливість відмови Лізингодавця від договору у разі прострочення оплати одного чергового платежу; таке право також безпосередньо закріплене ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” (далі Закон) і покладене у залежність від наявності прострочення (повністю або частково) лізингового платежу понад 30 днів.

При цьому, як встановлено ч. 3 ст. 7 Закону відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Означене положення кореспондує із змістом припису ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України (визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця), яке може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч. 2 ст. 806 цього Кодексу та ч. 1 ст. 2 Закону.

Зважаючи на правоприпиняючи наслідки такої дії як відмова від договору лізингу, суд кваліфікує відмову як односторонній правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Сукупний аналіз наведених норм в контексті принципів добросовісності і розумності (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та письмової форми договору фінансового лізингу, на припинення якого вчинюється відповідний правочин, дає підстави для висновку, що волевиявлення Лізингодавця має опосередковуватися письмовою заявою та доводитися до відома Лізингоодержувача, оскільки інший порядок, який би не передбачав фіксації означеного волевиявлення і його доведення до відома іншої сторони, мав би наслідком правову невизначеність стосовно існування правовідносин, яка несумісна із метою вчинення будь-якого правочину настання обумовленого юридичного наслідку.

Наразі, як вбачається з наданих Позивачем документів, ним було отримане повідомлення, викладене у листі №539 від 15.08.2008р. (а.с.121 т.1), про дострокове припинення в односторонньому порядку договорів фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. з 29.08.2008р. у звязку із несплатою лізингових платежів за графіками більше ніж за два лізингові періоди. В свою чергу, як було встановлено судом з відомостей обліку Лізингоодержувача та розрахунках позовних Лізингодавця, станом на момент надсилання означеного листа Позивач дійсно мав заборгованість більш ніж за два лізингових періоди поспіль за кожним із згаданих договорів - відповідні обставини також були встановлені в межах справ №№317-320 між цими ж сторонами та є (обставини) преюдиціальними у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Лізингодавець цілком був управнений в односторонньому прядку відмовлятись від договорів фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р., і вчинення такої відмови (отримання відповідного повідомлення Лізингоодержувачем) зумовило припинення лізингових правовідносин між сторонами за вказаними договорами з 29.08.2008р.

Встановлений судом факт припинення договорів фінансово лізингу внаслідок одностороннього розірвання Лізингодавцем з 29.08.2008р., який (факт) не оцінювався і не досліджувався у справ №№37/217 - 37/220 і №44/42пд-44/45пд, а отже здійснені в межах таких справ висновки щодо наявності лізингових правовідносин впродовж всього періоду нарахування стягнутої заборгованості за лізинговими платежами не можуть спростовувати цього факту, зумовлює задоволення заявлених вимог з огляду на таке:

Щодо недійсності спірних угод про розірвання договорів фінансового лізингу:

Як було встановлено судом, означені угоди спрямовані на розірвання договорів фінансового лізингу з визначених в таких угодах моментів та визначають строки повернення предметів лізингу, опосередковуючи, таким чином, припинення лізингових правовідносин за взаємною згодою сторін відповідно до ч.1 ст. 651, ч.ч. 2, 3 ст.653 і ст. 654 Цивільного кодексу України:

·за договорами фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. - з 30.01.2009р.,

·а за договором фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р. - з моменту підписання акту прийому-передачі майна, що відбулося 25.12.2008р. (а.с.36 т.1)

Вочевидь, що вчинення угоди про розірвання договору та припинення запроваджених таким договором правовідносин з визначеної дати вимагає існування таких правовідносин, а отже - і чинності договору на момент припинення. Між тим, як було встановлено судом до визначених спірними угодами дат розірвання договорів фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. такі договори вже були розірвані з 29.08.2008р., і таке розірвання згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України призвело до припинення лізингових правовідносин між сторонами саме з 29.08.2008р.

Таким чином, на момент вчинення спірних угод зумовлений ними правовий наслідок припинення лізингових правовідносин - вже давно настав, що зумовлює висновок про існування первісної юридична неможливість настання обумовлених такими правочинами правових наслідків, що є підставою для визнання їх недійсним відповідно до ч. 5 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України

Згідно із ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин є недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ним прав та обовязків на майбутнє припиняється.

При цьому, з урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Водночас, вказана імперативна визначеність законом моменту, з якого спірні угоди визнається судом недійсними, зазначений момент не підлягає обовязковому визначені у резолютивній частині рішення.

Щодо відсутності права на стягнення лізингових платежів за визначений період у встановлених сумах:

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для нарахування і стягнення після 29.08.2008р. лізингових платежів за договорами фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р.

Суд наголошує, що продовження перебування предметів лізингу у Позивача і після до моменту їх повернення за актами приймання-передачі, жодною мірою не спростовує висновку про припинення лізингових правовідносин, оскільки реалізація Лізингодавцем наданих ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” права на односторонню відмову і наслідки такої реалізації за ч. 3 цією статті не перебувають у залежності від подальшого безпідставного перебування предметів лізингу у Лізингоодержувача.

В свою чергу, оскільки зволікання із поверненням предметів лізингу в порядку, визначеному п. 2.9. кожного із договорів, є підставою для висування вимог в порядку ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України про сплату саме неустойки у розмірі подвійної суми лізингового платежу, яка (неустойка) за своєю сутністю є штрафною санкцією за прострочення повернення майна, а не грошових зобовязанням з оплати лізингового користування, остільки Відповідач дійсно не має права нараховувати лізингові платежі після припинення відповідних договорів з 29.08.2008р., в тому числі і у визначений Позивачем в доповненнях до позовної заяви №16/05-01 від 16.05.2011р. період з вересня 2008р. по січень 2009р.

Беручи до уваги встановлений судом обсяг передбачених за остаточними графіками платежів грошових зобовязань відносно вказаного періоду та з огляду на відповідність обраного способу судового захисту вимогам ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, суд в контексті встановленої обставини про втрату Лізингодавцем статусу кредитора Лізингоодержувача, вважає за можливе задовольнити заявлені вимоги і в цій частині та визнати відсутнім у Відповідача на стягнення лізингових платежів за договорами фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10грн., №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсягу Відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

1. Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів (ідентифікаційний код 31730064) про визнання недійсними угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., угоди від 22.12.2008р. до договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р. та визнати відсутнім право на стягнення лізингових платежів за договорами фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10грн., №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн. за лізинговими періодами з вересня 2008р. по грудень 2009р.

3. Визнати недійсними укладені між Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів (ідентифікаційний код 31730064) угоду від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., угоду від 22.12.2008р. до договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р., угоду від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р., угоду від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р.

4. Визнати відсутнім у Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів (ідентифікаційний код 31730064) права на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) лізингових платежів за договорами фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10грн., №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80грн. за лізинговими періодами з вересня 2008р. по грудень 2009р.

5. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів (ідентифікаційний код 31730064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) витрати зі сплати державного мита в сумі 85грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.05.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2011р.

Суддя Попков Д.О.