Рішення № 16107330, 23.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.11 р. Справа № 37/105пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдінгова компанія”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30206529

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ в особі Відділення №1500 "Донецька дирекція" публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Донецьк, ідентифікаційний код 21574573

про: визнання відсутнім права відповідача на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки від 18.12.2007р. та розірвати цей договір

із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк, ідентифікаційний код 23602109

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1.(за довіреністю б/н від 22.04.2011р.);

від Відповідача не зявився;

від Третьої особи ОСОБА_2. (за довіреністюб/н від 23.11.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 11.05.2011р. на 23.05.2011р.

У судовому засіданні 23.05.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдінгова компанія” м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ Відділення №1500 "Донецька дирекція" публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Донецьк (далі Відповідач) про визнання відсутнім права відповідача на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки від 18.12.2007р. та розірвати цей договір.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на висуванні Відповідачем вимог до Позивача в межах справи про банкрутство №27/104Б, обґрунтованих правовідносинами поруки за спірним договором, незважаючи на його припинення внаслідок запроваджених змін до забезпечуваного кредитного зобовязання відносно збільшення розміру відсотків без відповідного погодження із поручителем.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи; ухвалу Господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі №27/104Б від 21.09.2009р. про банкрутство позивача; ухвалу Господарського суду Донецької області у справі №27/104Б про банкрутство від 14.10.2009р. за результатами підготовчого засідання; оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство №27/104Б; заяву з конкурсними вимогами Відповідача до Позивача в межах справи №27/104б; заяву з конкурсними вимогами відповідача до третьої особи в межах справи №5/38б; додаткові пояснення до відзиву на заяву про визнання вимог кредиторів від 01.10.2009р.; договір поруки від 18.12.2007р., кредитний договір №0022/07/19-К від 18.12.2007р.; договір №1 від 29.01.2008р. про внесення змін до Кредитного договору №0022/07/19-К від 18.12.2007р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 15, 16, 203, 215, 541, 543, 554, 559 Цивільного кодексу України і ст. 20 Господарського кодексу України та в перебігу розгляду справи надав заява №126пд від 28.04.2011р. (а.с.54) про часткову відмову від позову в частині заявлених вимог щодо розірвання договору поруки від 18.12.2007р. і додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.56).

Відповідач у судовому засіданні 11.05.2011р. надав відзив №б/н від б/д (а.с.98), яким проти позову заперечив, посилаючись на те, що процентна ставка була збільшена з 16% річних до 22% річних, а не до 24% річних, як вказано у позові, а положення п. 3.4. спірного договору поруки щодо розповсюдження на поручителя всіх змін до кредитного договору усуває потребу у додаткову узгоджені з Позивачем збільшення ставки процентів.

На підтвердження викладених обставин Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.99, 100).

Суд в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 18.04.2011р. залучив до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м. Донецьк (далі - Третя особа).

Третя особа через надала додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.59-97), у тому числі пояснення б/н від 27.04.2011р. із підтвердженням факту збільшення у кредитних правовідносинах з Відповідачем розміру процентної ставки без здійснення повідомлення про це поручителя, та клопотання №116/11 від 06.05.2009р. із викладеним розрахунком обсягу своїх грошових зобовязань перед Відповідачем за кредитним договором, забезпечених порукою Позивача.

У судовому засіданні 11.05.2011р. представники сторін підтримали свою позицію викладену письмово, при цьому представники Відповідача та Третьої особи не заперечували проти прийняття відмови Позивача від частини позовних вимог (а.с.106). У судове засідання 23.05.2011р. після оголошеної перерви належним чином повідомлений (а.с.105) представник Відповідача без пояснення причин не зявився, а присутні представники Позивача та Третьої особи наполягали на вирішенні спору за наявними документами.

Суд вважає за можливе вирішити спір на підставі наявних документів у матеріалах справи, оскільки вони повно відтворюють позиції сторін та є цілком достатніми для правильною юридичної кваліфікації спірних правовідносин. Наразі сторонами не заявлялось жодних клопотань щодо відкладання розгляду справи для надання або витребування додаткових доказів або з інших причин, а неявка належним чином повідомленого представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, що вказує на відсутність підстав для перенесення судового засідання у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007р. між Відповідачем (Банк) та Третьою особою (Позичальник) був укладений кредитний договір №0022/07/19-К (а.с.а.с. 40-43), згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3 якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 27775000,00грн. на строк до 31.01.2008р. із сплатою відсотків в розмірі 16 % річних для покупку нерухомості, а Позичальник зобовязується прийняти та належним чином використати і повернути Банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти, а також сплатити відсотки та комісії за Кредитом у встановлений даним договором строк і виконати свої обовязки за даним договором в повному обсязі.

Задля забезпечення грошових зобовязань Позичальника за вказаним кредитним договором 18.12.2007р. між Відповідачем (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міське аптечне обєднання” (Поручитель) був укладений договір поруки №б/н (а.с.39), згідно п.1.1 якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Третьою особою (Боржник) зобовязань, що випливають з укладеного між Кредитором і Боржником Кредитного договору №0022/07/19-К від 18.12.2007р., за умовами якого Боржник зобовязаний повернути Кредитору кредитні кошти в строк до 31.01.2008р. 27775000грн., сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 16% річних в гривні і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим договором.

Згідно умов п.п. 2.1. і 2.2. договору поруки Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном у разі невиконання та/або порушення Боржником своїх зобовязань перед Кредитором погасити заборгованість по Кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші передбачені Кредитним договором платежі.

Пункт 3.1. договору поруки визначає, що у випадку невиконання зобовязань за кредитним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, а п. 3.4. встановлює, що при внесені змін у Кредитний договір і його пролонгації, обставини, що з нього виникають, розповсюджуються на Поручителя.

Положення п. 4.1. договору визначають підстави для припинення поруки, а саме: припинення зобовязань за Кредитним договором; непредявлення вимоги Кредитором до Поручителя протягом одного року після настання строку виконання зобовязань за Кредитним договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

За змістом п. 3.13. Статуту Позивача (а.с.14), останній є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю „Міське аптечне обєднання”.

29.01.2008р. між Відповідачем (Банк) та Третьою особою (Позичальник) укладений договір №1 (а.с.а.с.44-53) про внесення змін до кредитного договору №0022/07/19-К, що, серед іншого, полягали у збільшенні строку кредитування до 17.12.2010р., встановлення можливості надання кредиту в межах визначеної максимальної суми кредитної заборгованості окрім національної валюти в доларах США і Євро. Крім того, п. 1.9. цього договору запровадив новий порядок зміни процентної ставки за користування кредитними коштами за ініціативою Банку шляхом направлення Позичальнику повідомлення з новим розміром процентної ставки та дати, з якої вона вводиться. За відсутністю заперечень Позичальника проти такої зміни процентної ставки протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення, ставка вважається зміненою і погодженою сторонами.

Листом №1827/6.24.10 від 13.11.2008р. (а.с.33), отриманим Третьою особою 17.11.2008р. (а.с.100), Відповідач повідомив про зміну процентних ставок за визначеним переліком укладених між ними кредитних угод, у тому числі і збільшення до 22% річних процентної ставки в гривнях за користування кредитними коштами за договором №0022/07/19-К від 18.12.2007р. За змістом пояснень Позичальника, останнім не висувалось заперечень проти означеного підвищення та узгодження такого підвищення із Поручителем. Більш того, в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг” №”5/38Б всі вимоги Банку (а.с.а.с.32-37) за кредитним договором №0022/07/19-К від 18.12.2007р. визнаються Позичальником без заперечень (а.с.38).

21.05.2009р. ухвалою господарського суду Донецької області було порушено справу №27/104б про банкрутство Позивача (а.с.25), про що було опубліковане оголошення в газеті „Урядовий курєр” від 30.10.2009р. №201 (4107) (а.с.29) після проведення підготовчого засідання 14.10.2009р. (а.с.а.с.26-28). В межах означеної справи про банкрутство Відповідачем були заявлені до Позивача конкурсні вимоги (а.с.а.с.30,31), обґрунтовані, серед іншого, наявністю правовідносин поруки щодо зобовязань Третьої особи із кредитного договору №0022/07/19-К від 18.12.2007р., розмір яких (вимог) враховує підвищення з 16% до 22% річних процентної ставки за користування кредитом (а.с.96)

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог в частині визнання відсутнім права Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдінгова компанія” грошових коштів за договором поруки від 18.12.2007р., відмовляючись від позовних вимог про розірвання означеного договору.

Відповідач проти позову заперечив з підстави, викладених у наданому 11.05.2011р. відзиві №б/н від б/д (а.с.98).

Третя особа підтримала позицію Позивача (а.с.а.с.78, 94).

Суд розглядає справу виключно в контексті вимог про визнання відсутнім права Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдінгова компанія” грошових коштів за договором поруки від 18.12.2007р.

Судом згідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймається відмова №126пд від 28.04.2011р. (а.с.54) від позовних вимог про розірвання договору поруки від 18.12.2007р., оскільки відповідно до ст.22 цього Кодексу Позивач управнений до прийняття рішення у справі відмовитися від певних вимог. Наразі , відмова від цих вимог розцінюється судом як така, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки: по-перше, здійснена уповноваженою на таку дію особою керівником Позивача; по-друге, решта заявлених вимог передбачає доведення підстав для тотожних до розірвання договору правових наслідків її припинення, що дозволяє достатньою мірою розраховувати на захист прав і інтересів Позивача; по-третє, учасниками розглядуваних правовідносин за спірним договором є учасники справи, які не висувають заперечень щодо прийняття відмови від цієї частини позовних вимог; по-четверте, перед прийняттям відмови представнику Позивача розяснені наслідки цієї процесуальної дії (а.с.106).

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про розірвання договору поруки від 18.12.2007р. підлягає припиненню в порядку ч. 4 ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні відсутнім права на стягнення грошових коштів, зумовленого (права) договором поруки, у звязку із його припиненням через неузгоджене із поручителем збільшення обсягу забезпечуваного зобовязання.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Цивільним кодексом України та умовами договору поруки від 18.12.2007р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач безпосередньо є стороною договору поруки, наявність якого за змістом п. 3.1. та ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, в свою чергу, зумовлює перебування останнього у статусі солідарного із Третьою особою боржника за грошовими зобовязаннями перед Відповідачем, що випливають із кредитного договору №0022/07/19-К від 18.12.2007р.

У світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обовязків, такий статус Позивача у розглядуваних правовідносинах зумовлює висновок суду про те, що формулювання спірного договору безпосередньо впливають на грошові зобовязання Позивача, а отже і на його законі майнові інтереси (зокрема - у світлі заявлених вимог Відповідача в межах справи про банкрутство №27/104Б), які виступають належним обєктом судового захисту, адже за змістом п. 2.1. договору поруки порука Позивача за обсягом забезпечення є повною у розумінні ч.2 ст. 553 Цивільного кодексу України.

Наразі, факт висування означених грошових вимог та позиція Відповідача, приведена у відзиві, достатньою мірою вказує на сприйняття Банком Поручителя у якості своєї зобовязаної особи, відносно якого відповідач перебуває у статусі кредитора за грошовими зобовязаннями, та однозначно свідчить про невизнання відповідачем припиненими правовідносин поруки.

Підстави припинення зобовязань зокрема встановлені положеннями глави 50 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 598 якого визначає можливість припинення зобовязань з підстав, визначених як договором, так і законом.

Виходячи з змісту ч. 1 ст. 548 та ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку кредитного) зобовязання має акцесорний (додатковий) та похідний характер від забезпечуваного зобовязання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобовязання унеможливлює існування обєкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя.

Забезпечуваними зобовязаннями виступають грошові вимоги Відповідача до Третьої особи в межах кредитних правовідносин між ними у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобовязується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

Таким чином, розмір сплачуваних за користування кредитними коштами процентів як істотна умова кредитних правовідносин, що безпосередньо вливає на обсяг грошових зобовязань, забезпечуваних порукою Позивача, підлягає обовязковому визначенню у договорі поруки, разом із іншими параметрами, які встановлюють умови існування вимог, що можуть бути предявлені до поручителя, як це було зроблено при його укладанні.

Між тим, як було встановлено судом, шляхом надсилання Відповідачем повідомлення №1827/6.24.10 від 13.11.2008р. і його прийняття Позичальником без заперечень в порядку п. 1.9. кредитного договору в редакції договору №1 про внесення змін до нього від 29.01.2008р. збільшилась процентна ставка за користування кредитом в гривнях з 16% річних до 22%, виданого в межах кредитного договору №0022/07/19-К від 18.12.2007р., без попереднього або одночасного погодження Поручителя на збереження правовідносин поруки і відносно таких умов кредитних зобовязань третьої особи перед позичальником.

Так як сплата відсотків п. 2.1. договору поруки також охоплюється солідарною відповідальністю Поручителя, яка є повною у розумінні ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, таке підвищення ставок призвело до збільшення обсягів відповідальності Позивача, і, як наслідок припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Заперечення Відповідача у відзиві відносно відсутності потреби у спеціальному погодженні такого збільшення обсягу відповідальності Поручителя виходячи із змісту п.3.4. договору поруки судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки:

- по-перше, п.3.4. договору поруки не дає підстави ототожнювати дозвіл Поручителя на збільшення свого обсягу відповідальності із внесенням будь-яких змін до кредитного договору таке тлумачення цього положення договору з боку Відповідача є довільним та не узгоджується із положенням п.4.1. договору поруки, який не містить застережень відносно неприпинення правовідносин поруки через неузгоджене збільшення обсягу відповідальності, як це безпосередньо передбачено ч. 1 ст.559 Цивільного кодексу України;

- по-друге, тлумачення п.3.4. договору поруки як погодження на майбутні зміни обсягу відповідальності взагалі є юридично неспроможним, оскільки ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України не допускає в межах реалізації принципу свободи договору можливості відступлення від положень актів цивільного законодавства, у тому числі у випадку, якщо обовязковість для сторін таких актів випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами. Дійсно, у розглядуваному випадку, визначеність розміру основного зобовязання як обовязкова умова можливості існування забезпечувального випливає із змісту наведених вище норм відносно природи поруки, а припущення протилежного, тобто можливості встановлення поруки відносно заздалегідь невизначеного обсягу грошових зобовязань спотворює законодавчо встановлену сутність правовідносин поруки. Більш того, можливість перебування обсягів солідарних зобовязань поручителя виключно у залежності від волевиявлення сторін в основному зобовязанні суперечить встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене збільшення із ним розміру його грошової відповідальності.

- по-третє, сукупний аналіз положень ч.ч.1-3 ст.202 та ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України дозволяє кваліфікувати згоду поручителя на зміну забезпечуваного зобовязання, наслідком якої (зміни) є збільшення обсягу відповідальності поручителя, як односторонній правочин, спрямований на збереження наявних правовідносин поруки та зміну їх умов щодо обсягу відповідальності поручителя. Наразі, такий правочин не може бути вчинено одночасно із праввочином, який запроваджує правовідносини поруки взагалі тобто у самому договорі поруки, адже одночасне вчинення правостворюючого і правозмінюючого правочину унеможливлює зясування спрямованості волевиявлення сторін щодо бажаних правових наслідків їх дій. Дійсно, визначеним ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України наслідком зміни договору поруки відбувається і відповідна зміна зобовязань сторін, що передбачає їх існування на момент запровадження таких змін. Оскільки укладаючи Договір поруки сторони керувалися насамперед намірами створити обумовлені ним наслідки у вигляді встановлення забезпечення порукою визначених грошових зобовязань третьої особи, остільки наміри змінити обсяг ще відсутніх до цього солідарних зобовязань поручителя є несумісним із первісним встановленням такого обсягу та спотворює спрямованість на настання належних правових наслідків за порукою, що суперечить ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, запропоноване Відповідачем розуміння змісту п. 3.4. договору поруки не тільки не вбачається з його змісту, але й суперечить положенням діючого законодавства, тому не може враховуватися.

Суд зауважує, що оскільки збільшення процентної ставки за користування кредитом, сплата якої охоплюється обсягом зобовязань поручителя за вказаною нормою закону має обовязковим та одночасним за хронологією наслідком припинення поруки, нездійснення такого своєчасного погодження призвело до припинення поруки з 28.11.2008р. (закінчення 10-ти денного строку на висування заперечень проти підвищення процентної ставки після отримання третьою особою 17.11.2008р. повідомлення Банку), і, як наслідок припинення перебування сторін договору у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже і існування у відповідача як кредитора прав висування грошових вимог до позивача, які зумовлювалися до цього солідарною відповідальністю останнього за кредитними зобовязаннями третьої особи.

Таким чином, суд задовольняє позов в цій частині, беручи до уваги, що такий спосіб судового захисту передбачений ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеній вимозі підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна аптечна холдінгова компанія", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ в особі Відділення № 1500 "Донецької дирекції" Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Донецьк про розірвання договору поруки від 20.12.2007р.

2. Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна аптечна холдінгова компанія", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ в особі Відділення № 1500 "Донецької дирекції" Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Донецьк про визнання відсутнім права на стягнення з Позивача грошових коштів за договором поруки від 18.12.2007р..

3. Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ (ідентифікаційний код 21574573) в особі Відділення № 1500 "Донецької дирекції" Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Донецьк право на стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна аптечна холдінгова компанія", м. Донецьк (ідентифікаційний код 30206529) на підставі укладеного між ними договору поруки від 18.12.2007р.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ (ідентифікаційний код 21574573) в особі Відділення № 1500 "Донецької дирекції" Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна аптечна холдінгова компанія", м. Донецьк (ідентифікаційний код 30206529) витрати зі сплати державного мита в сумі 42,5грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.05.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2011р.

Суддя Попков Д.О.