Рішення № 16104229, 23.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.11р.Справа № 1/157-09 За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 134 600 грн. 37 коп.

За зустрічним позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсними договорів про постачання теплової енергії

Суддя Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. №108 від 02.02.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2. дов. № 193 від 04.04.2011р., ОСОБА_3. дов. № 192 від 04.04.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулося до господарського суду з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, згідно якого, враховуючи останні уточнення позовних вимог від 14.02.2011р. просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 130 247 грн. 83 коп. та пеню у сумі 2 880 грн. 98 коп., на загальну суму 133 128 грн. 81 коп., за порушення зобов'язань за договорами про постачання теплової енергії №010165 від 15.10.2002р. та № 010165 від 01.10.2008р.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобовязань по оплаті спожитої теплової енергії за договорами про постачання теплової енергії №010165 від 15.10.2002р. та № 010165 від 01.10.2008р. та ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що договір про постачання теплової енергії №010165 від 15.10.2002р. втратив чинність, а договір № 010165 від 01.10.2008р. є недійсним, оскільки підписаний зі сторони відповідача не уповноваженим представником. Також, відповідач зазначає, що позивачем здійснено нарахування заборгованості за поставлену теплову енергію за адресою: пр. ім. газети Правда, 42, виходячи з загальної площі будинку та без врахування тих приміщень, що знаходяться у власності інших осіб, або передані в оренду. Безпосередньо відповідач не споживав такий обсяг теплової енергії, який зазначено позивачем у позові, а використовував теплоенергію лише у приміщеннях загальною площею 135,8кв.м., тому в нього відсутні підстави для оплати теплоенергії, яка споживалася іншими особами. Відповідач вказує, що позивачем не надано належних доказів, які-б підтверджували споживання відповідачем теплової енергії у заявленій до стягнення сумі, а позов предявлено позивачем зі спливом терміну позовної давності, яку відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин. Відповідач вказує, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість, яка вже була стягнута господарським судом Дніпропетровської області у справі № 20/179.

18.12.2009р. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" та з урахуванням уточнень до зустрічного позову від 17.03.2010р. просить суд визнати договір про постачання теплової енергії від 15.10.2002р. № 010165 таким, що втратив чинність та визнати недійсним договір про постачання теплової енергії від 01.10.2008р. № 010165.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на тому, що договір про постачання теплової енергії від 15.10.2002р. № 010165 не було приведено у відповідність до Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, а відтак договір втратив свою чинність згідно з вимогами прикінцевих положень зазначеного Закону. Договір про постачання теплової енергії від 01.10.2008р. № 010165 підписаний зі сторони Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" не уповноваженим представником, отже має бути визнаний недійсним в силу ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України.

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" зустрічний позов не визнає та вказує, що позивачем за зустрічним позовом не наведено обставин, які-б свідчили про невідповідність договору про постачання теплової енергії від 15.10.2002р. № 010165 вимогам Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, а умовами цього договору передбачено його щорічну пролонгацію. Договір про постачання теплової енергії від 01.10.2008р. № 010165 фактично було підписано КЖЕП "Лівобережжя" не 01.10.2008р., а пізніше та повноважною посадовою особою, тому підстави визнання його недійсним внаслідок невідповідності законодавству відсутні.

У судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 05.04.2011р. до 19.04.2011р. та з 19.04.2011р. до 16.05.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2002р. між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Лівобережжя" (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 010165, згідно з п. 1.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 5.2. та додатку № 1 до цього договору, теплова енергія поставляється споживачу, зокрема до будинку за адресою: пр. ім. газети Правда, 42.

За п.п. 11.1., 11.4. зазначеного договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.10.2005р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.

Доказів звернення один до одного з письмовими заявами в порядку п. 11.4. договору про припинення дії договору від 15.10.2002р. № 010165 сторонами не надано. КЖЕП "Лівобережжя", також не наведено обставин, які-б свідчили про невідповідність договору про постачання теплової енергії від 15.10.2002р. № 010165 нормам Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, а відтак позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору про постачання теплової енергії від 15.10.2002р. № 010165 таким, що втратив чинність є безпідставними та не підлягають задоволенню. При цьому, суд також враховує, що КЖЕП "Лівобережжя" у даному випадку обрано спосіб захисту порушеного права, який не передбачений чинним законодавством України, зокрема ст. 16 ЦК України.

01.10.2008р. між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Лівобережжя" (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 010165, згідно з п. 1.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 5.2. та додатку № 1 до цього договору, теплова енергія поставляється споживачу, зокрема до будинку за адресою: пр. ім. газети Правда, 42, вул.. Іларіонівська, 19, вул.. Буковинська, 5.

Пунктом 11.1. договору не встановлено строку дії договору, а згідно з п. 11.4. договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.

Доказів звернення один до одного з письмовими заявами про припинення дії договору від 01.10.2008р. № 010165 сторонами не надано.

Зазначений договір підписано зі сторони КЖЕП "Лівобережжя" Мартиновою І.О., підпис якої посвідчено на договорі печаткою підприємства. Як вбачається з матеріалів справи, виконання обовязків директора КЖЕП "Лівобережжя" було покладено на Мартинову І.О. наказом Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради 10.10.2008р. № 206к.

Як зазначає позивач за первісним позовом проект договору № 010165 було підписано ним 01.10.2008р. та направлено на адресу відповідача, яким договір було підписано лише 20.10.2008р.

Наведене підтверджується супровідним листом від 01.10.2008р. № 613-сс МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на адресу КЖЕП "Лівобережжя" про направлення примірників договору № 010165 та листом останнього № 951 від 20.10.2008р. на адресу МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" про направлення протоколу розбіжностей до договору № 010165 від 01.10.2008р.

Зазначений протокол розбіжностей було підписано в.о. директора КЖЕП "Лівобережжя" Мартиновою І.О. та за ним було запропоновано внести у п. 1.1. договору відомості щодо опалювальної площі по пр. Правди, 42 199,5кв.м. за виключенням орендарів першого поверху.

МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" направило КЖЕП "Лівобережжя" листа за № 718-сс від 31.10.2008р., яким відмовилося вносити відповідні зміни до договору.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, КЖЕП "Лівобережжя" не було дотримано порядку узгодження розбіжностей, встановленого ч. 4 ст. 181 ГК України. Так, протокол розбіжностей було складено в одноособовому порядку та направлено лише один примірник протоколу, а договір було підписано без застереження щодо складення протоколу розбіжностей. Окрім цього, КЖЕП "Лівобережжя" було запропоновано внести зміни до п. 1.1. договору, який містить лише предмет договору. Відомості ж щодо обєктів, до яких постачається теплоенергія та їх площі були визначені п.п. 2.1., 5.2. та додатком № 1 до спірного договору.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що договір про постачання теплової енергії від 01.10.2008р. № 010165 було прийнято та підписано сторонами в редакції МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі", а зі сторони КЖЕП "Лівобережжя" його було підписано повноважною особою в.о. директора Мартиновою І.О.

При цьому, суд також враховує, що дії сторін, а саме постачання позивачем за первісним позовом теплоенергії за договором від 01.10.2008р. № 010165 до будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 42, споживання КЖЕП "Лівобережжя" теплової енергії за цієї адресою, листування сторін з приводу виконання зазначеного договору, свідчать про схвалення відповідачем укладення договору від 01.10.2008р. № 010165, а відтак згідно з ст. 241 ЦК України, спірний договір є підставою для виникнення у сторін відповідних цивільних прав та обовязків.

Таким чином, правові підстави для визнання недійсним спірного договору, передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Первісний же позов, суд вважає за необхідне задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.3., 7.4. договорів про постачання теплової енергії №010165 від 15.10.2002р. та № 010165 від 01.10.2008р., споживач зобовязаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою додатком № 1 до договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобовязана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєчасно виставляв рахунки відповідачу, але на протязі опалювальних періодів 2005-2006р.р., 2006-2007р.р., 2007-2008р.р., 2008-2009р.р., відповідач систематично порушував свої зобов'язання відносно оплати за отриману теплову енергію, чим порушив пункти 7.3 та 7.4 договорів.

Внаслідок чого за КЖЕП "Лівобережжя" утворилась заборгованість у розмірі 130 247,83 грн. (згідно з останнім розрахунком позовних вимог позивача) за період квітень 2005р. січень 2009р., яка на час розгляду справи відповідачем не сплачена (доказів не надано).

Обсяг відпущеної теплової енергії згідно з п. 7.2 договорів підтверджується двостороннім актом на відпуск-отримання теплової енергії, який підписано лише позивачем. Відповідачем акти не підписані, про що позивачем складені відповідні акти про відмову від укладання актів про виконання робот з водо-теплопостачання.

Ухвалою суду у даній справі від 08.04.2010р. було призначено проведення судової експертизи на вирішення, якої було поставлено наступне питання: Яка кількість теплової енергії (одиниця виміру Гкал) було фактично поставлено Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради у період з квітня 2005 року по лютий 2009р. (помісячно), з проведенням відповідних розрахунків, за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект ім. Газети "Правда" № 42, за Договорами № 010165 від 15.10.02р., № 010165 від 01.10.08р. про постачання теплової енергії.

Відповідно до висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1103/1104-10 від 30.11.2010р., в результаті проведеного дослідження поставленої теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради у період з квітня 2005 року по лютий 2009р., за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект ім. Газети «Правда»№ 42, згідно з Договорами №010165 від 15.10.2002 р., № 010165 від 01.10.2008 р. про постачання теплової енергії експертами обчислено кількість поставленої теплової енергії та встановлено розбіжності між даними актів прийому передачі виконаних робіт та даними Додатку № 1, причиною розбіжностей є не відповідність даних про Q Гкал. теплове навантаження на 1 кв.м. вказана в актах прийому - передачі виконаних робіт та додатку 1 до договору.

Помісячно цифрові дані про кількість та вартість поставленої комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради наведені в таблицях № 1 теплопотачання та № 2 гаряче водопостачання.

Згідно з даними вищенаведених таблиць МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" поставило КЖЕП "Лівобережжя" у період квітень 2005р. січень 2009р. теплову енергію на загальну суму 129032,35грн.

З урахуванням висновків експертизи та проведених корегувань позивачем було уточнено позовні вимоги заявою від 14.04.2011р. № 365, згідно з якою позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 130247,83грн. у період квітень 2005р. січень 2009р. та пеню у сумі 2880,98грн., нараховану за період 16.03.2008р. 28.02.2009р.

Між тим, позов позивачем предявлено у суді 05.03.2009р., тобто частково за межами трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, про застосування якого заявляє відповідач.

Враховуючи наведене, а також приписи ст.ст. 261, 267 ЦК України, суд вважає за необхідне застосувати до позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за період з квітня 2005р. по березень 2006р. у сумі 14031,05грн. позовну давність та в позовних вимогах в цій частині відмовити.

Решта ж позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію за період з березня 2006р. по січень 2009р. у сумі 116216,78грн. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умови договорів про постачання теплової енергії № 010165 від 15.10.02р., № 010165 від 01.10.08р. не ставлять обовязок споживача з оплати теплової енергії в залежність від підписання між сторонами актів на відпуск-отримання теплової енергії та містять конкретні строки здійснення оплати.

Також умовами зазначених договорів, зокрема додатками № 1 визначено площу обєктів, до яких постачається теплова енергія, її обсяг та вартість.

Договори про постачання теплової енергії № 010165 від 15.10.02р. та № 010165 від 01.10.08р., що укладений між сторонами, на час розгляду справи у встановленому законом порядку не розірвано, недійсними не визнано. Не вносилося до цих договорів у встановленому законом порядку, а ні сторонами, а ні судом і змін щодо площі обєктів теплоспоживання, а відтак відповідач за первісним позовом має виконати зобовязання з оплати поставленої теплової енергії, які ними встановлені та у відповідності до умов цих договорів.

За наведених обставин посилання відповідача на споживання безпосередньо ним лише теплової енергії за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети Правда, 42 у приміщенні площею 135,8кв.м., суд вважає безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснювалося нарахування заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію, виходячи з встановлених спірними договорами умов щодо площі обєктів, до яких постачається теплова енергія, її обсягу та вартості. При цьому, позивачем не було включено до розрахунку заборгованості теплову енергію, яка споживалася іншими споживачами за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети Правда, 42, з якими позивачем були укладені договори на постачання теплової енергії.

При цьому, суд враховує, що згідно з ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги": балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Як свідчать матеріали справи, КЖЕП "Лівобережжя" є балансоутримувачем будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети Правда, 42, а згідно з п. 2.3. Статуту основними видами діяльності КЖЕП "Лівобережжя", зокрема є господарське утримання та використання їх за цільовим призначенням житлового фонду, дитячих дошкільних закладів та інших обєктів соціальної сфери, які знаходяться у його віданні; виконання капітальних та поточних ремонтів будівель, споруд та мереж, а також ремонтно-будівельних робот і інших послуг в житлових та не житлових приміщеннях; здача в оренду не житлових приміщень, які знаходяться на балансі підприємства та надання комунальних послуг орендарям та іншим споживачам.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Пунктом 1 ст. 29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про теплопостачання»передбачено, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Таким чином, КЖЕП "Лівобережжя" у спірних правовідносинах є споживачем теплової енергії, яка постачається до будинків, які знаходяться в нього на балансі та утримуються ним, що не суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства України.

При цьому, суд враховує, що КЖЕП "Лівобережжя" не було позбавлено права на звернення до суду з позовом про внесення змін до спірних договорів в частині площі споживання теплоенергії в будинках, що знаходяться в нього на балансі, однак таким правом не скористалося. За відсутності ж в орендарів, які займають приміщення у будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. газети Правда, 42 окремих договорів з енергопостачальною організацією, КЖЕП "Лівобережжя" має право на компенсацію понесених витрат на опалення від орендарів, пропорційно займаної ними площі, як балансоутримувач зазначеного будинку та виконавець послуг з утримання будинків, споруд та при будинкових територій. З матеріалів справи вбачається одержання такої платні відповідачем від деяких орендарів.

Також, відхиляються судом і доводи відповідача щодо необґрунтованого розрахунку позовних вимог та не доведення факту споживання зазначеного позивачем обсягу теплової енергії, оскільки відповідач в порушення п. 7.2. договорів відмовився від складання відповідних актів, а п. 5.2. договорів передбачено облік споживання теплової енергії розрахунковим способом.

Безпідставними є і твердження відповідача щодо заявлення позивачем до стягнення заборгованості, яка вже була стягнута господарським судом Дніпропетровської області у справі № 20/179. Як вбачається рішення суду у справі № 20/179 від 18.11.2004р. з відповідача була стягнута заборгованість за договором про постачання теплової енергії № 010165 від 15.10.02р. за період з жовтня 2003р. по лютий 2004р. включно.

Згідно з п. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2.3 договорів про постачання теплової енергії № 010165 від 15.10.02р. та № 010165 від 01.10.08р. та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії, позивачем предявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, розмір якої за період за період з 16.03.2008р. по 28.02.2009р. становить 2880,98 грн., згідно з наданим позивачем розрахунком, який відповідає обставинам справи щодо часу і суми заборгованості та чинному законодавству України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача за первісним позовом задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену теплову енергію у сумі 116216,78грн. та пеню у сумі 2880,98 грн., а в решті ж первісного позову відмовити. У задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі.

Сплачені позивачем за первісним позовом судові витрати за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 1372,98грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. та оплати вартості судової експертизи проведеної у справі у сумі 14176,80грн., що підтверджується платіжним дорученням № 206 від 05.07.2010р. та актом здачі-приймання висновку судового експерта № 1103/1104-10 від 30.11.2010р. слід розподілити між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 1190,98грн. держмита, 102,66грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 12333,82грн. витрат з оплати судової експертизи.

Судові витрати, сплачені за предявлення зустрічного позову слід віднести на позивача за зустрічним позовом.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради (49023, м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 13, п/р 26005096950100 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653, код ЗКПО 25841545) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 37, п/р 260376115 в ДФ ВАТ АБ „Укргазбанк", МФО 305448, код ЗКПО 32082770) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 116216,78грн. та пеню у сумі 2880,98 грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 1190,98грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 102,66грн., витрати на оплату судової експертизи у сумі 12333,82грн., видати наказ.

В решті первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судові витрати, сплачені за зустрічним позовом віднести на позивача за зустрічним позовом.

СуддяА.Є. Чередко