Рішення № 16103881, 19.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.11р.Справа № 5005/3308/2011 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Широке, Криворізький район, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ в особі відокремленого підрозділу Криворізького відділення Дніпропетровської області філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання недійсним Генерального договору про надання кредитних послуг

Суддя: Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання: Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, дов. №1757 від 22.11.10р.;

від відповідача - ОСОБА_3, дов. № 02-07/604 від 28.03.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з врахуванням уточнень до позовної заяви) про:

- визнання недійсними п.п. 2.12., 2.12.3, 2.14, 2.15, п.п. 3.2.6, п.п. 3.2.7, п.п. 3.3.8, п.п. 3.3.11, п.п. 3.3.12 , п. 5.4, п. 6.2. Генерального договору про надання кредитних послуг № 991/349/08 від 20.03.2008 р., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»;

- визнання частково недійсним п.п. 3.2.5. Генерального договору про надання кредитних послуг № 991/349/08 від 20.03.2008 р., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в частині права кредитора в разі неповернення Позичальником Кредиту в строки, зазначені у п.п. 3.3.8, 3.3.15 цього Договору, нездійснення дострокового повернення Кредиту в інших випадках та в строки, обумовлені цим Договором несплати процентів, комісій, неустойки пені, штрафу) в строки, що передбачені цим Договором та Додатковими угодами, а також у випадках, встановлених у договорах, спрямованих на забезпечення вимог Кредитора за цим Договором, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, оформлені відповідно до договорів іпотеки, укладених згідно з п. 8 Основних положень цього Договору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що зазначені пункти договору суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Крім того, позивач наполягає на тому, що Генеральний договір про надання кредитних послуг № 991/349/08 від 20.03.2008 р. є договором приєднання тому, що має всі ознаки договору приєднання, визначення якого містяться у ст. 634 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України.

Так, вважає позивач, Договір між Кредитором та Позичальником укладений з визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Кредитором для будь-яких клієнтів банку і не змінюється ним на вимогу Позичальника, а тому клієнт (Позичальник) не має можливості впливати на його умови, зокрема щодо настання наслідків, встановлених п. п. 2.13.3 та пункту 6.2. Договору.

Враховуючи наведене, на думку Позивача, відносно оскарженого Договору мають застосовуватись положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 207 Господарського кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що генеральний договір на здійснення кредитування укладався на основі примірного договору, рекомендованого банком, але сторони мали право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, доповнювати його зміст, як і передбачено п. 4 ст. 179 ГК України. При укладанні договорів як зобов'язання - кредитного, так і забезпечення - іпотечного, сторонам повідомлялось, що умови договорів рекомендовані АКБ "Укрсоцбанк" для використання при укладанні, але сторони мають право взаємною згодою, саме за взаємною згодою, змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Ніяких заперечень, чи зауважень до умов договору від сторони за договором не надходило.

Рекомендований банком кредитний договір не є договором приєднання, як вказує позивач, оскільки відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України договір приєднання це договір, запропонований однією стороною для інших суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. В спірному договорі статтею 7.1. передбачено, що усі зміни та\або доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін. Пункт 7.1. спірного договору свідчить про те, що договір не є договором приєднання. Крім того жодний пункт договору не містить умов, що в разі вступу в договір сторони не мають права наполягати на зміні його змісту, як це передбачено п. 4 ст.179 ГК України.

Відповідно до ст. 180 ГПК України, договір вважається укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому істотними умовами договору вважаються: предмет договору, умови, що визнані істотними або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Моментом укладення договору є момент підписання цього договору сторонами.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач підписанням цього договору підтвердив свою згоду зі всіма умовами договору, як з істотними згідно чинного цивільного та господарського законодавства, так і визначеними сторонами договору.

Розгляд справи відкладався 29.03.11р., 12.04.11р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.05.11р., , 05.05.11р. розгляд справи відкладався до 19.05.11р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 19.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2008р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі позичальник, позивач) та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі начальника Лермонтовського відділення Дніпропетровської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” (далі кредитор, відповідач) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 991/349/08 (далі Договір) згідно якого відповідач зобовязується надати позивачу кредитну лінію в межах загального ліміту в сумі 3000000, 00 грн. (п.1 договору) зі сплатою 16% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 19.03.2018р. (п.2 договору).

20.03.08р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 991/350/01/08 до договору (далі додаткова угода)

Згідно цієї додаткової угоди кредитор зобовязався надати позичальнику, відповідно до основних положень договору у формі разового кредиту 773000, 00 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 14,5% річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів за договором, що містяться в додатку №1 до договору з кінцевим погашенням кредиту до 19.03.18р. включно. (т.1 а.с. 21-22)

У звязку зі зміною організаційно правової форми акціонерного товариства „Укрсоцбанк” на публічне акціонерне товариство, акціонерне публічне товариство „Укрсоцбанк” є правонаступником Акціонернокомерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, що підтверджується витягом зі Статуту Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, згідно якого зміна найменування юридичної особи здійснена 14.06.2010р.

Згідно Положення про Лермонтовське відділення Харківської обласної філії Акціонерно комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, розташоване в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області по вул. Лермонтова, 37, відділення є структурною одиницею банку і здійснює свою діяльність від імені Акціонерно комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (п.3.1 Положення), начальник відділення діє на підставі довіреності (п.6.4 Положення).

Позивач просить визнати недійсними п.п. 2.12., 2.12.3, 2.14, 2.15, п.п. 3.2.6, п.п. 3.2.7, п.п. 3.3.8, п.п. 3.3.11, п.п. 3.3.12 , п. 5.4, п. 6.2. Генерального договору про надання кредитних послуг № 991/349/08 від 20.03.2008 р., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»;

- визнати частково недійсним п.п. 3.2.5. Генерального договору про надання кредитних послуг № 991/349/08 від 20.03.2008 р., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в частині права кредитора в разі неповернення Позичальником Кредиту в строки, зазначені у п.п. 3.3.8, 3.3.15 цього Договору, нездійснення дострокового повернення Кредиту в інших випадках та в строки, обумовлені цим Договором несплати процентів, комісій, неустойки пені, штрафу) в строки, що передбачені цим Договором та Додатковими угодами, а також у випадках, встановлених у договорах, спрямованих на забезпечення вимог Кредитора за цим Договором, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, оформлені відповідно до договорів іпотеки, укладених згідно з п. 8 Основних положень цього Договору, на підставі того, що ці пункти договору надають відповідачу право в односторонньому порядку розірвати Договір, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України.

Крім того, позивач вважає, що Генеральний договір № 991/349/08 від 20.03.2008 р. є договором приєднання, оскільки відповідач при його укладанні відмовлявся вносити в нього будь-які корективи, посилаючись на те, що дана форма кредитного Договору затверджена Головним офісом Банку і не підлягає зміні. Доказом того, що ті кредитні договори, що укладалися відповідачем в 2008 р. були договорами приєднання вважає факти, встановлені в рішенні господарського суду м. Севастополя від 22.10.2008 р. по справі № 5020-1/050, залишеного в силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 р., постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2009 р. та ухвалою Верховного Суду України від 27.08.2009 р., в якому було встановлено, що Головним офісом АКБ «Укрсоцбанк»з метою нормативного регулювання кредитного обслуговування клієнтів середнього і малого бізнесу були розроблені стандартні форми кредитних договорів, які відповідно до листа № 50-16/30-89 від 11.01.2007 р. підлягали застосуванню в редакції, доведеної Головним офісом Банку.

Відповідач заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що генеральний договір на здійснення кредитування укладався на основі примірного договору, рекомендованого банком, але сторони мали право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, доповнювати його зміст, як і передбачено п. 4 ст. 179 ГК України. При укладанні договорів як зобов'язання - кредитного, так і забезпечення - іпотечного, сторонам повідомлялось, що умови договорів рекомендовані АКБ "Укрсоцбанк" для використання при укладанні, але сторони мають право взаємною згодою, саме за взаємною згодою, змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Ніяких заперечень, чи зауважень до умов договору від сторони за договором не надходило.

Рекомендований банком кредитний договір не є договором приєднання, як вказує позивач, оскільки відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України договір приєднання це договір, запропонований однією стороною для інших суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. В спірному договорі статтею 7.1. передбачено, що усі зміни та\або доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін. Пункт 7.1. спірного договору свідчить про те, що договір не є договором приєднання. Крім того жодний пункт договору не містить умов, що в разі вступу в договір сторони не мають права наполягати на зміні його змісту, як це передбачено п. 4 ст.179 ГК України.

Суд доходить висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до листа від 11.01.2007р. №50-16/30-89 головного офісу Акціонерного комерційного банку “Укрсоцбанк” “Щодо пакету стандартних форм кредитних договорів та договорів забезпечення за кредитними операціями з клієнтами роздрібного (середнього та малого) бізнесу” підпорядкованим філіям було направлено для практичного використання в роботі пакет стандартних форм кредитних договорів та договорів застави і поруки для проведення кредитних операцій з клієнтами роздрібного (середнього та малого) бізнесу; при цьому звернено увагу, що кредитні договори та договори застави і поруки застосовуються в лише редакції, доведеній Головним офісом Банку, а також зазначено, що зміни до змісту окремих пунктів стандартних форм кредитних договорів та договорів застави і поруки для конкретного позичальника можуть бути внесені лише за письмовим погодженням з Юридичним управлінням Головного офісу Банку та/або Управління по роботі з малим та середнім бізнесом, крім випадків, якщо ці зміни сприяють додатковому захисту інтересів Банку та зменшенню кредитного ризику заходу, що кредитується.

Як вбачається, відповідачем надано стандартну форму Договору кредиту, яку було розроблено головним офісом і який містить такі самі умови щодо спірних положень, проте, одночасно супровідний лист від 11.01.2007р. №50-16/30-89 передбачає можливість внесення змін до окремих пунктів стандартних форм;

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

Позивачем не доведено, що ним було запропоновано відповідачу інші умови щодо спірних пунктів Договору кредиту, а останнім було відмовлено через неможливість відступлення від стандартної форми; при цьому також не вбачається, що позивач не мав права наполягати на зміні змісту Договору кредиту, тому суд не вбачає в укладеному між сторонами Договору кредиту ознак договору приєднання.

Щодо визнання недійсними вищевказаних пунктів договору, судом встановлено наступне.

Пунктом. 2.12 Договору передбачено, що у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також в разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора та яка не залежить від волі Сторін, Кредитор має право змінити (збільшити або зменшити) процентну ставку, що визначена у п. 1 Основних положень цього Договору та відповідними Додатковими угодами до цього Договору, а також розміру комісій, визначених Тарифами.

Підпунктом. 2.12.3 Договору передбачено, що у разі, незгоди Позичальника з запропонованими Кредитором змінами розмірів процентів та/або комісій та не укладання Позичальником протягом строку, встановленого в п.п. 2.12.2. цього Договору, відповідної додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та/або до відповідної Додаткової угоди, Кредитор має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору, що має наслідком дострокове, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, повернення Кредиту, сплату процентів та/або комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені), після чого цей Договір вважається розірваним.

Пунктом 2.14 Договору передбачено, що у випадку зниження вартості предметів іпотеки за договорами, зазначеними в п. 8 Основних положень цього Договору, за наявності невикористаного залишку Загального ліміту кредитування у сумі, не меншій, ніж величина зниження вартості предметів іпотеки, Кредитор направляє Позичальнику повідомлення про необхідність протягом десяти календарних днів з дати отримання такого повідомлення передати в іпотеку додаткове нерухоме майно заставною вартістю, що визначається згідно з нормативними актами Кредитора, необхідною для збереження встановленого цим Договором розміру Загального ліміту кредитування.

У випадку ненадання додаткового забезпечення у визначений строк, розмір Загального ліміту кредитування підлягає зменшенню пропорційно величині зниження вартості предметів іпотеки, і Кредитор направляє Позичальнику два примірники додаткових угод про внесення змін до цього Договору у зв'язку із зменшенням розміру Загального ліміту кредитування.

До моменту оформлення в іпотеку додаткового нерухомого майна/підписання додаткової угоди про зменшення розміру Загального ліміту кредитування, надання кредитних послуг за цим Договором, а також надання кредитних коштів за діючими Додатковими угодами не здійснюється.

У випадку не підписання Позичальником додаткових угод про внесення змін до цього Договору до дати встановлення нового розміру Загального ліміту кредитування, Кредитор має право вимагати дострокового - протягом 30 календарних днів - виконання Позичальником зобов'язань за усіма діючими Додатковими угодами, зокрема щодо повернення Кредиту, сплати процентів, неустойки та комісій, після чого цей Договір вважається розірваним.

Пунктом 2.15 Договору передбачено, що у випадку зниження вартості предметів іпотеки за договорами, зазначеними в п. 8 Основних положень цього Договору, за відсутності невикористаного залишку Загального ліміту кредитування у сумі, не меншій, ніж величина зниження вартості предметів іпотеки, Кредитор направляє Позичальнику повідомлення про необхідність протягом трьох календарних днів з дати отримання такого повідомлення передати в іпотеку додаткове нерухоме майно заставною вартістю, що визначається згідно з нормативними актами Кредитора, необхідною для збереження встановленого цим Договором розміру Загального ліміту кредитування.

У випадку ненадання додаткового забезпечення у визначений строк, розмір Загального ліміту кредитування підлягає зменшенню пропорційно величині зниження вартості предметів іпотеки, і Кредитор направляє Позичальнику два примірники додаткових угод про внесення змін до цього Договору у зв'язку із зменшенням розміру Загального ліміту кредитування.

До моменту оформлення в іпотеку додаткового нерухомого майна/підписання додаткової угоди про зменшення розміру Загального ліміту кредитування, надання кредитних послуг за цим Договором, а також надання кредитних коштів за діючими Додатковими угодами не здійснюється.

У випадку, якщо новий розмір Загального ліміту кредитування буде меншим, ніж розмір існуючої заборгованості за усіма діючими Додатковими угодами, кредитор разом із примірниками додаткової угоди до цього Договору у зв'язку із зменшенням розміру Загального ліміту кредитування надсилає Позичальнику вимогу про погашення частини заборгованості за діючими Додатковими угодами у розмірі перевищення такої заборгованості над новим розміром Загального ліміту кредитування.

У випадку непогашення зазначеної вище частини заборгованості у встановлений строк, Кредитор має право здійснити договірне списання коштів в сумі цієї заборгованості з рахунків Позичальника, зазначених в п. 2.10 цього Договору.

У випадку непідписання Позичальником додаткових угод про внесення змін до цього Договору до дати встановлення нового розміру Загального ліміту кредитування, Кредитор має право вимагати дострокового протягом 30 календарних днів - виконання Позичальником зобов'язань за Додатковими угодами, зокрема щодо повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, після чого цей Договір вважається розірваним.

Підпунктом 3.2.5. Договору передбачено, що у разі неповернення Позичальником Кредиту, в строки, зазначені у п.п. 2.5., 3.3.8, 3.3.15 цього Договору, нездійснення дострокового повернення Кредиту в інших випадках та в строки, обумовлені цим Договором несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені цим Договором та Додатковими угодами, а також у випадках, встановлених у договорах, спрямованих на забезпечення вимог Кредитора за цим Договором, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, оформлені відповідно до договорів іпотеки, укладених згідно з п. 8 Основних положень цього Договору.

Пунктом 3.2.6 Договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником своїх зобов'язань за будь-якою діючою Додатковою угодою та/або цим Договором; порушення обов'язків Позичальником, або будь-якою третьою особою, з якою укладено договір, спрямований на забезпечення вимог Кредитора за цим Договором, Кредитор направляє Позичальнику вимогу про усунення такого порушення протягом 30 календарних днів від дати його виникнення, а також повідомлення про зупинення кредитування Позичальника за цим Договором до усунення порушення у зазначений строк.

У випадку неусунення Позичальником порушення у визначений строк, Кредитор має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору, що має наслідком повернення Позичальником кредитних коштів, наданих за усіма діючими Додатковими угодами, нарахованих до сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, після чого цей Договір вважається розірваним.

Пунктом 3.2.7 Договору передбачено, що надіслання Позичальнику повідомлення з вимогою про погашення протягом трьох календарних днів від дня отримання такого повідомлення заборгованості за Кредитом в іноземних валютах, зазначених в п. 1 Основних положень цього Договору, в сумі її перевищення над сумою Загального ліміту кредитування внаслідок зміни офіційного курсу гривні до цих іноземних валют, встановленого Національним банком України, якщо сума такого перевищення складає більше 5 (п'яти) % Загального ліміту кредитування, або надання додаткового нерухомого майна в іпотеку з метою дотримання існуючого розміру коефіцієнта покриття іпотекою суми наявної кредитної заборгованості.

При цьому, до погашення відповідної частини заборгованості або надання додаткового забезпечення надання нових Кредитних послуг та кредитних коштів за діючими Додатковими угодами призупиняється.

Пунктом 3.3.8 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний на вимогу Кредитора у випадках, передбачених цим Договором (пп. 2.12.3, 2.14, 2.15, 3.2.6, 3.2.7, 5.4), достроково, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання вимоги Кредитора, повернути Кредит у сумі Загального ліміту кредитування, або у сумі, надання якої передбачене відповідною Додатковою угодою, сплатити проценти та/або комісії, а також можливу неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 3.3.11 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний без попередньої письмової згоди Кредитора не здійснювати наступні операції у разі, якщо їх загальна сума перевищує 50 % суми Загального ліміту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору, а саме:

-отримання кредитів в інших банках;

-надання порук;

-обтяження свого майна будь-якими зобов'язаннями.

Пунктом 3.3.12 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснити погашення протягом трьох календарних днів від дня отримання такого повідомлення заборгованості за Кредитом в іноземних валютах, зазначених в п. 1 Основних положень цього Договору, в сумі її перевищення над сумою Загального ліміту кредитування внаслідок зміни офіційного курсу гривні до цих іноземних валют, встановленого Національним банком України, якщо сума такого перевищення складає більше 5 (п'яти) % Загального ліміту кредитування, або надання додаткового нерухомого майна в іпотеку з метою дотримання існуючого розміру коефіцієнта покриття іпотекою суми наявної кредитної заборгованості.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що якщо обставини, визначені п. 5.1 цього Договору, діятимуть протягом більше ніж один місяць, Кредитор має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору, що має наслідком дострокове, протягом 30 календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, повернення Кредиту, сплати процентів та/або комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон повязує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору. Як передбачено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Водночас, вищезазначені пункти Договору надають відповідачу право в односторонньому порядку розірвати Договір, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом і банком. Тому самі договори, і відносини що виникають з них, не можуть відокремлюватися від кредитної політики банку і не можуть спрямовуватися на забезпечення лише інтересів банку.

При цьому, аналізуючи зміст п.п. 2.12., 2.12.3, 2.14, 2.15, 3.2.5 (крім права Кредитора на звернення стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань, в разі неповернення Позичальником кредиту в строки, зазначені в п. 2.5 цього Договору), п.п. 3.2.6, п.п. 3.2.7, п.п. 3.3.8, п.п. 3.3.11, п.п. 3.3.12 , п. 5.4 вбачається порушення прав позивача, у зв'язку з чим, суд вважає, що положення цих пунктів суперечать загальним підставам та порядку зміни і розірвання договорів, встановлених статтями 651-654 ЦК України, адже якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, договір може бути розірваний (змінений) лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони.

Крім того, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008р., банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Відповідні зміни були внесені й до ЦК України, який зокрема, доповнено ст. 1056-1, яка визначає порядок сплати процентів за кредитними договором, а також передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, на законодавчому рівні визначено, що встановлена у договорі процентна ставка не може бути збільшена банком в односторонньому порядку, та як слід, такі умови договору можуть бути визнані недійсними.

Аналізуючи зміст п.п. 3.3.15 Договору, суд вважає, що його вимоги про дострокове виконання всіх зобов'язань Позичальника протягом п'яти робочих днів після отримання письмової вимоги кредитора не відповідає вимогам ст. 105 ЦК України, відповідно до ч. 4 якої комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Отже діючим законодавством України передбачений строк для пред'явлення вимог кредиторами, який не може становити менше 2 місяців з моменту публікації повідомлення.

Також даний пункт Договору суперечить положенням ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює особливий порядок погашення заборгованості конкурсних кредиторів в разі порушення справи про банкрутство у відношенні боржника.

Зазначення в п. 3.3.15 Договору іншого порядку задоволення вимог кредитора і строку, який значно менший строку зазначеного в ст. 105 ЦК України та ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», свідчить про порушення прав, як можливого боржника так і інших його кредиторів, крім відповідача, а отже свідчить по недійсність цього підпункту Договору.

Щодо недійсності п.6.2 договору, то він підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з наступними обставинами.

В пункті 6.2. договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, він розглядається третейським суддею Ярошевичем Василем Миколайовичем, або Білоконем Юрієм Миколайовичем, в порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків.

Даний пункт договору підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з наступними обставинами.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені в ст. 203 ЦК України.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Зазначення в п. 6.2. договору третейського застереження для позивача є істотною умовою укладеного договору, оскільки обмежує його конституційне право на звернення за захистом своїх прав чи інтересів до суду загальної юрисдикції та вирішення спору між сторонами в судовому порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України і вносить істотний дисбаланс в обсяг договірних прав та обов'язків сторін на його шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про третейські суди", положення про постійно діючий суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.

Положення та регламент вказаного третейського суду не були надані позивачу для ознайомлення, а відповідачем було приховано інформацію про те, що запропонований постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків, який був зазначений в п. 6.2. договору, створений Асоціацією українських банків, безпосереднім членом якої є відповідач, а керівник відповідача - Тимонькін Борис Владиславович є заступником голови Ради Асоціації українських банків, яка безпосередньо затверджує склад третейського суду при Асоціації українських банків.

Оскільки позивач не мав рівних можливостей з відповідачем на вплив при формуванні суддівського корпусу цього суду, то умови на яких відповідач змусив позивача укласти вищезазначений договір, зокрема, п. 6.2., також не відповідають принципам цивільного законодавства України, передбачених в п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, розумності та добросовісності.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дані висновки узгоджуються з позицією Дніпропетровського апеляційного господарського суду, викладеною в постановах від 30.11.10р. у справі № 13/104-10, від 30.03.11р. у справі № 252-10, від 23.02.11р. у справі № 2/245-10, позицією Вищого господарського суду України, викладеній в постановах від 10.05.11р. у справі № 2/245-10, 19.01.11р. у справі № 8/346-09(12/106-09).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на Відповідача.

Керуючись Законом України "Про третейські суди", Законом України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 3, 6, 105, 202, 203, 207, 215, 10561 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 44, 202, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними п.п. 2.12., 2.12.3, 2.14, 2.15, п.п. 3.2.6, п.п. 3.2.7, п.п. 3.3.8, п.п. 3.3.11, п.п. 3.3.12 , п. 5.4 Генерального договору про надання кредитних послуг № 991/349/08 від 20.03.2008 р., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Визнати частково недійсним п.п. 3.2.5. Генерального договору про надання кредитних послуг № 991/349/08 від 20.03.2008 р., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в частині права кредитора в разі неповернення Позичальником Кредиту в строки, зазначені у п.п. 3.3.8, 3.3.15 цього Договору, нездійснення дострокового повернення Кредиту в інших випадках та в строки, обумовлені цим Договором несплати процентів, комісій, неустойки пені, штрафу) в строки, що передбачені цим Договором та Додатковими угодами, а також у випадках, встановлених у договорах, спрямованих на забезпечення вимог Кредитора за цим Договором, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, оформлені відповідно до договорів іпотеки, укладених згідно з п. 8 Основних положень цього Договору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) в особі Криворізького відділення Харківської обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк”(50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд. 37, вул. Землячки, 1-а; код ЄДРПОУ 09305014) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (53070, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, МФО 305017, р/р НОМЕР_2 у ПАТ "Укрсоцбанк", м. Кривий Ріг) 85 (вісімдесят п'ять) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 19.05.2011р.