Рішення № 16097826, 02.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 червня 2011 р. Справа 7/91/2011/5003

за позовом: Приватного підприємства "Сервісбуд", м.Вінниця

до: Приватного підприємства "АлМакс-ММН", м.Вінниця

про стягнення 4 000,00 грн. за відпущений цемент

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 43 від 01.06.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий07.04.2005 року.

відповідача: Назаренко М.М. - директор ПП "АлМакс-ММН", паспорт серія НОМЕР_2 виданий 16.03.1998 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 19.05.2011 року надійшла позовна заява Приватного підприємства "Сервісбуд" до Приватного сільськогосподарського підприємства "АлМакс-ММН " про стягнення 4000,00 грн. заборгованості.

Ухвалою від 20.05.2011 року порушено провадження у справі № 7/91/2011/5003 та призначено до розгляду на 02.06.2011 року.

За відсутності поданого представниками сторін відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.11.2009 року Приватне підприємство "Сервісбуд" відпустило Приватному підприємству "АлМакс-ММН" 11,65 тонн цементу на загальну суму 9457 грн. 06 коп., що підтверджується довіреністю на отримання товарно- матеріальних цінностей та видатковою накладною :

- від 18.11.2009 року № РН - 0000810 поставлено цемент М-500 на суму 9457 грн. 06 коп..

За відпущений товар відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 5457 грн. 06 коп., що підтверджується : платіжним дорученням № 219 від 21.06.2010 року, платіжним дорученням № 2073 від 22.10. 2010 року, платіжним дорученням № 448 від 22.12. 2010 року, платіжним дорученням № 87 від 05.04.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи згідно картки рахунку 631 за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. - 05.04.2011 року ПП "АлМакс-ММН" перерахувало на рахунок ПП "Сервісбуд" згідно з платіжним дорученням № 87 від 05.05.2011 року 2000,00 грн. та згідно з платіжним дорученням № 1 від 27.05.2011 року на суму 2000,00 грн.

Всього відповідачу було відпущено цемент на загальну суму 9457,06 грн., а проведено розрахунку до порушення провадження в справі на суму 7457,06 грн..

Таким чином розмір заборгованості відповідача на момент звернення з позовом до суду складав 2000,00 грн. (9457,06- 7457,06).

Судом також встановлено відповідно до довідки № 42 від 01.06.2011 р. виданої ПП "Сервісбуд" згідно видаткової накладної № РН-0000810 від 18.11.2009 р. відпущено цемент на загальну суму 9457 грн.06 коп., заборгованість за товар перерахована на загальну суму 9457 грн.06.коп., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.05.2011 р..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 01.03.2009 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

05.04.2011 р. згідно з платіжним дорученням № 87 перерахована заборгованість за відпущений цемент на загальну суму 2000,00 грн.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 2000,00 грн. неправомірною та необґрунтованою з огляду на що відмовляє в її задоволенні.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем було частково погашено заборгованість після порушення провадження у даній справі після звернення останнього до суду, а саме 27.05.2011 р. згідно з платіжним дорученням №1 перерахована заборгованість за відпущений цемент на загальну суму 2000,00 грн..

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 2000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

На підставі наведеного відсутні підстави для задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

02.06.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. В стягненні з Приватного підприємства "АлМакс-ММН", вул. Пирогова, 131А, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 20109590) на користь Приватного підприємства "Сервісбуд" вул.Пархоменка, 2А, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 30362428) - 2000 грн. 00 коп. заборгованості - відмовити.

2. Провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. 00 коп. заборгованості припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Приватного підприємства "АлМакс-ММН", вул. Пирогова, 131А, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 20109590) на користь Приватного підприємства "Сервісбуд" вул.Пархоменка, 2А, м.Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 30362428) - 51 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 червня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.