Рішення № 16097726, 19.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2011Справа №5002-29/1025-2011

За позовом Приватного підприємства «Укргазпром» (95053, м. Сімферополь, вул.. Кийвська, буд. 1-а, оф. 608, код ЄДРПОУ 31367762);

До відповідача Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради (98640, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 9, кож ЄДРПОУ 04367507);

Про розірвання договору та стягнення 1612169,00 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача Бондаренко О.В. директор;

- ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 01.03.2011;

Від відповідача ОСОБА_2 представник, довіреність №3213/02-25 від 08.12.2010.

Суть спору: Приватне підприємство «Укргазпром» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради про розірвання інвестиційного договору № 17/-УГ від 04.05.2005 р., укладеного між сторонами у справі, та стягнення суми 1612169,00 грн. (з урахуванням штрафних санкцій та збитків). Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати, повязані зі сплатою державного мита та інформаційно технічного забезпечення судового процесу, в звязку з подачею позову до суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Гурзуфської селищної ради №16 «Про дачу згоди на складання проекту відводу земельної ділянки для будівництва селища котеджного типу Приватному підприємству «Укргазпром» на землях Гурзуфської селищної ради», прийнятого 29.04.2005 на 47 сесії 4-го позиву, по результатам конкурсу 20.04.2005, між Виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради та Приватним підприємством «Укргазпром» був укладений інвестиційний договір № 17/-УГ від 04.05.2005, у виконання вимог якого позивачем на розрахункові рахунки комунальних підприємств Гурзуфської селищної ради було перераховано 1000000,00 грн. Однак прийняття Гурзуфською селищною радою рішень №23 від 18.03.2008, №9 від 26.09.2008 та №11 від 03.06.2009 зробило неможливим реалізацію позивачем Інвестиційного договору, а саме розробку в установленому законом порядку проекту відводу відповідної земельної ділянки, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання зазначеного договору, повернення перерахованих у виконання договору коштів та стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18 березня 2011 року позов Приватного підприємства «Укргазпром» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач, у відзиві на позов, який долучено в матеріали справи, проти позову заперечував, посилаючись на те, що грошові кошти в розмірі, зазначеному позивачем, до місцевого бюджету смт. Гурзуф не надходили, тому і питання про їх повернення Виконкомом розглядати не може.

У судовому засіданні 11.05.2011р., за результатами якого оголошено перерву, відповідач надав додатковий відзив на позов, згідно з яким просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі, оскільки вважає, що невиконання з боку Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради зобовязань за спірним договором, а саме затвердження проекту землевідводу протягом 60 днів неможливо, оскільки відповідач не має достатнього обсягу цивільної дієздатності, так як не може брати на себе обовязок за іншу юридичну особу Гурзуфську селищну Раду. Таким чином, відповідач вважає вчинений правочин нікчемним. Що стосується вимоги позивача про повернення грошових коштів, відповідач вважає, що на умовах договору, а саме пунктів 3.2, 3.3 договору повернення грошових кошт неможливе, оскільки відповідач виконав всі умови договору, які були можливі в межах його компетенції.

Також у судовому засіданні 11.05.2011р. сторони заявили клопотання в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду справи.

Судом прийнято до розгляду вказане клопотання.

У продовженому судовому засіданні позивач надав письмові пояснення, у яких підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у відзиві та доповненні до нього.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

01.03.2005р. Гурзуфською селищною радою прийнято рішення №21 «Про затвердження переліку земельних ділянок для надання в довгострокову оренду на конкурсній основі» (т.1 а.с. 41).

Додатком №1 до даного рішення, Гурзуфською селищною радою затверджений перелік земельних ділянок для надання в довгострокову оренду на конкурсній основі на території Гурзуфської селищної ради, пунктом 1 якого, в «Перелік земельних ділянок для надання в довгострокову оренду на конкурсній основі на території Гурзуфської селищної ради» включено земельну ділянку площею 2,5га в районі «Новая деревня-2» 42

15.03.2005р. в газеті «Кримская газета» №47 було опубліковане оголошення про проведення конкурсу(т.1 а.с. 43).

Приватне підприємство «Укргазпром» 18.03.2005р. за вих.. №39 надіслало на адресу Гурзуфської селищної ради лист про надання можливості брати участь в конкурсі на право довгострокової оренди земельної ділянки, розташованої у Гурзуфському адміністративному окрузі(т.1 а.с. 44).

20.04.2005р. відбувся конкурс на право довгострокової оренди земельних ділянок, утому числі і земельної ділянки в районі «Новая деревня 2» з цільовим призначенням малоповерхова забудова котеджного типу, площею 2,5га., за результатами якого позивач визнаний переможцем, про що Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради повідомив позивача листом вих. №0224/347 від 26.04.2005р. та пропонував в строк до 11.05.2005р. укласти договір на проведення робіт(т.1 а.с. 50)

Рішення конкурсної комісії оформлене протоколом №2(т.1 а.с. 46-47).

29.04.2005р. на 47-ій сесії 4 скликання Гурзуфською селищною радою прийнято рішення №16 «Про дачу дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки для будівництва селища котеджного типу приватному підприємству «Укргазпром» на землях Гурзуфської селищної ради»(т.1 а.с. 51).

04.05.2005р. між Виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради (далі Виконком) і приватним підприємством «Укргазпром» (далі Інвестор) укладено інвестиційний договір №17/-УГ (далі договір, т.1 а.с. 52-54).

Відповідно до п.1.1 даного договору, предметом його є взаємні зобовязання по малоповерховій забудові будівель котеджного типу на земельній ділянці в районі «Новая деревня-2» в см. Гурзуф з правом оренди на 49 років приватним підприємством «Укргазпром» вказаної земельної ділянки.

Згідно п. 2.3.1 інвестиційного договору, Інвестор зобовязується забезпечити 100% перерахування коштів в сумі 1000000, 00грн. на розрахункові рахунки комунальних підприємств Гурзуфської селищної ради на протязі 30-ти днів після прийняття рішення Гурзуфською селищною радою про дачу дозволу на складання проекту відводу.

Пунктом 2.2.1 договору Виконком зобовязався при наданні Інвестором узгодженого у встановленому порядку проекту відводу земельної ділянки, вказаний в п. 1.1. цього договору і додатку №1, Гурзуфська селищна рада зобовязана затвердити проект відводу земельної ділянки і укласти договір оренди землі під забудову строком на 49 років на протязі 60 днів з дати надання проекту відводу землі.

Згідно листа Гурзуфської селищної ради вих. №0224.386 від 16.05.2005р., підписаного селищним головою Гамаль В.Р., надісланим директору ПП «Укргазпром», Гурзуфська селищна рада просить у відповідності до договору інвестування №17/УГ від 04.05.2005р. перерахувати грошові кошти на розвиток інфраструктури селища Гурзуф на розрахунковий рахунок Комунального підприємства «Гурзуф» із зазначенням реквізитів КП «Гурзуф» (т.1 а.с. 56).

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням №258 від 19.05.2005р., де одержувачем зазначено КП «Гурзуф» з призначенням платежу: «на розвиток інфраструктури с. Гурзуф згідно листа №0224 від 16.05.05.» перерахував 500000,00грн. та 01.06.2005р. позивач перерахував КП «Гурзуф» з призначенням платежу: «на розвиток інфраструктури селища за договором інвестиції 17/УГ від 04.05.2005р.» суму 500000,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 57, 58).

Таким чином, позивач виконав взяті на себе договірні зобовязання в частині внесення коштів у повному обсязі.

Однак Рішенням Гурзуфської селищної ради 22-ої сесії 5-го скликання від 18.03.2008р. №23 «Про визнання рішення Гурзуфської селищної ради таким, що втратило чинність» Гурзуфська селищна рада визнала таким, що втратило чинність рішення Гурзуфської селищної ради №16 від 29.04.2005р. «Про дачу дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки для будівництва селища котеджного типу приватному підприємству «Укргазпром» на землях Гурзуфської селищної ради» та таким що втратив чинність п. 1 Додатку №1 до рішення Гурзуфської селищної ради №21 від 01.03.2005р. (т.1 а.с.59).

Рішенням господарського суду АР Крим від 08.09.2008р. у справі №2-26/8810-2008, яке апеляційною та касаційною інстанціями залишено в силі, суд вирішив визнати недійсним рішення Гурзуфської селищної ради № 23 від 18.03.2008р. “Про визнання рішення Гурзуфської селищної ради таким, що втратило чинність”.

Як вказує позивач, на момент винесення рішення Гурзуфської селищної ради від 18.03.2008р. №23 «Про визнання рішення Гурзуфської селищної ради таким, що втратило чинність» позивач приступив до розробки проекту відводу земельної ділянки.

21.04.2008р. позивач надіслав на адресу відповідача лист вих. №113 з проектом відведення земельної ділянки (т.1, а.с. 60-110).

15.05.2008р. ПП «Укргазпром» листом вих. №127 надіслав на адресу відповідача проект договору оренди земельної ділянки, який просив розглянути та підписати у встановленому законом порядку (т.1 а.с. 128, 129).

Листом вих. №02-24/826 від 02.07.2008р. селищний голова Гурзуфської селищної ради повідомив позивача про те, що оскільки до теперішнього часу проект відводу земельної ділянки Гурзуфською селищною радою не затверджено, то і договір не може бити укладено, посилаючись на ст. 118 Земельного кодексу України та статті 1-15 ЗУ «Про оренду землі» (т.1 а.с. 130).

Рішенням Гурзуфської селищної ради №9 від 26.09.2008р. «Про анулювання рішення конкурсної комісії по результатах конкурсу від 20.04.2005р.» анульовані результати конкурсної комісії, у звязку з невиконанням ПП «Укргазпром» конкурсних зобовязань.

Рішенням Гурзуфської селищної ради №11 від 03.06.2009р. «Про відміну раніше прийнятого рішення, виключення з кадастрового плану і анулюванні кадастрового номеру 0111946800:01:001:0146 на земельну ділянку площею 2,5 га, розташовану в районі «Новая деревня 2» вирішено відмінити рішення Гурзуфської селищної ради №16 від 29.04.2005р. «Про дачу дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки для будівництва селища котеджного типу ПП «Укргазпром» на землях Гурзуфської селищної ради та виключити з кадастрового плану і анулювати кадастровий номер 0111946800:01:001:0146 на земельну ділянку площею 2,5 га, розташовану в районі «Новая деревня 2».

Рішенням господарського суду АР Крим від 24.06.2010р. у справі №2-8/2071-2010 рішення Гурзуфської селищної ради №11 від 03.06.2009р. та №9 від 26.09.2008р. скасовані. Однак постановою Вищого господарського суду України рішення суду від 24.06.2010р. у справі №2-8/2071-2010 скасовано, справу передано на новий розгляд. При новому розгляді в задоволенні позовних вимог ПП «Укргазпром» судом відмовлено.

В серпні 2008р. ПП “Укргазпром” звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача Гурзуфської селищної ради з вимогами зобовязати Гурзуфську селищну раду укласти з ПП “Укргазпром” договір оренди земельної ділянки в смт. Гурзуф, Нова деревня-2 площею 2,5га для будівництва селища котеджного типу терміном на 49 років.

Рішенням господарського суду АР Крим від 19.06.2009р. у справі №2-8/8055-2008 позовні вимоги ПП «Укргазпром» задоволені, суд зобовязав Гурзуфську селищну раду укласти з ПП “Укргазпром” договір оренди земельної ділянки в смт. Гурзуф, Нова деревня-2 площею 2,5га для будівництва селища котеджного типу терміном на 49 років.

Апеляційна інстанція рішення господарського суду АР Крим від 19.06.2009р. у справі №2-8/8055-2008 залишила без змін, однак Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2009р. судові акти першої інстанції та апеляційної інстанції скасовані, справу передано на новий розгляд. При новому розгляді, рішенням господарського суду АР Крим від 11.05.2010р. у справі №2-19/515.2-2010 в задоволенні позову ПП «Укргазпром» відмовлено.

Листами №87 та №87/1 від 31.01.2011р. спрямованих позивачем відповідачеві, ПП «Укргазпром» просило надати відомості відносно того, чи передавалась спірна земельна ділянка у власність чи в користування іншим фізичним або юридичним особам, підтвердити можливість виконання відповідачем зобовязань за інвестиційним договором №17/УГ від 04.05.2005р., а саме передати в оренду земельну ділянку в с. «Новая деревня 2» в смт. Гурзуф, в разі неможливості реалізації інвестиційного договору повідомити про можливість розірвання вказаного інвестиційного договору та забезпечити повернення грошових коштів (т.2 а.с. 35, 36).

Листом вих. №597/02-24 від 15.02.2011р. Гурзуфська селищна рада повідомила ПП «Укргазпром» про неможливість виконання зобовязань за інвестиційним договором №17/УГ від 04.05.2005р. в частині п. 2.2.1, у звязку з тим, що раніше Гурзуфською селищною радою приймались рішення про передачу у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків фізичним особам вказана земельна ділянка (т.2 а.с. 37).

Вказаний лист спростовує доводи представника відповідача відносно того, що такі зобовязання не були взяті Гурзуфською селищною радою.

Таким чином, в результаті прийнятих Гурзуфською селищною радою вищезгаданих рішень, реалізація інвестиційного договору ПП «Укргазпром» стала неможливою, тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду про розірвання інвестиційного договору № 17/-УГ від 04.05.2005 р., укладеного між сторонами у справі, та стягнення суми 1612169,00 грн., з яких 1000000,00грн. - грошові кошти, сплачені позивачем за умовами інвестиційного договору, 88847,00грн. 3% річних, 381117,19грн. індекс інфляції, 16535,23грн. збитків, 9394,59грн. 20% річних нарахованих на суму збитків та 116274,99грн. пеня.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України обов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що за умовами інвестиційного договору №17/-УГ від 04.05.2005р. предметом його є взаємні зобовязання по малоповерховій забудівлі будівель котеджного типу на земельній ділянці в районі «Новая деревня-2» в см. Гурзуф з правом оренди на 49 років приватним підприємством «Укргазпром» вказаної земельної ділянки.

За умовами даного договору, сторони, для досягнення мети договору зобовязались обмінюватись інформацією в аспекті взаємного інтересу, сприяти один одному в реалізації договору всіма засобами і можливостями також Виконком зобовязався при наданні Інвестором узгодженого у встановленому порядку проекту відводу земельної ділянки, вказаний в п. 1.1. договору і додатку №1, Гурзуфська селищна рада зобовязана затвердити проект відводу земельної ділянки і укласти договір оренди землі під забудову строком на 49 років на протязі 60 днів з дати надання проекту відводу землі, крім того, Виконком зобовязався сприяти Інвестору в узгодженні проектування і будівництва обєкта інвестування та інших дій.

Як зазначалось вище, в результаті прийнятих Гурзуфською селищною радою ряду рішень, реалізація інвестиційного договору приватним підприємством «Укргазпром» стала неможливою. Таким чином, саме в діях відповідача вбачаються істотні порушення умов інвестиційного договору №17/-УГ від 04.05.2005р., оскільки мета договору досягнута у будь-якому випадку не буде, так як відсутні як підстави для передачі спірної земельної ділянки так і сама земельна ділянка.

Вказане також підтверджено рядом судових рішень, зазначених вище, у інших справах, по яких остаточно прийняті рішення, а саме в позовах відмовлено. Та листом вих. №597/02-24 від 15.02.2011р., підписаним селищним головою Гурзуфської селищної ради про неможливість виконання зобовязань за інвестиційним договором №17/УГ від 04.05.2005р. в частині п. 2.2.1, у звязку з передачею у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків фізичним особам спірної земельної ділянки.

Пропозиція позивача щодо розірвання інвестиційного договору № 17/-УГ від 04.05.2005 р., викладена в листі №87/1 від 31.01.2011р., залишена відповідачем без задоволення. (т. 1 а.с. 36).

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про розірвання інвестиційного договору № 17/-УГ від 04.05.2005 р., укладеного між сторонами у справі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Судом встановлено, що позивач, згідно умов інвестиційного договору, платіжним дорученням №258 від 19.05.2005р., де одержувачем зазначено КП «Гурзуф» з призначенням платежу: «на розвиток інфраструктури с. Гурзуф згідно листа №0224 від 16.05.05.» перерахував 500000,00грн. та 01.06.2005р. перерахував КП «Гурзуф» з призначенням платежу: «на розвиток інфраструктури селища за договором інвестиції 17/УГ від 04.05.2005р.» суму 500000,00грн., що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У судових засіданнях суд неодноразово зясовував питання щодо залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Комунального підприємства «Гурзуф» на розрахункові рахунки якого, позивач перерахував 1000000,00грн. З усних пояснень сторін, КП «Гурзуф» значиться у ЄДРПОУ як юридична особа, здійснює свою діяльність, однак на залученні його в якості третьої особи, сторони не наполягали.

Досліджуючи обставини справи, суд зробив висновок про відсутність підстав для залучення в якості третьої особи КП «Гурзуф», так як дане комунальне підприємство жодних зобовязань перед ПП «Укргазпром» не має, оскільки на підставі листа Гурзуфської селищної ради вих. №0224.386 від 16.05.2005р., підписаного селищним головою Гамаль В.Р., Гурзуфська селищна рада просила у відповідності до договору інвестування №17/УГ від 04.05.2005р. перерахувати грошові кошти на розвиток інфраструктури селища Гурзуф на розрахунковий рахунок Комунального підприємства «Гурзуф».

Пунктом 3.2 інвестиційного договору №17/-УГ від 04.05.2005р. сторони обумовили, що в разі не отримання Інвестором у встановленому діючим законодавством України узгоджень відповідних органів проекту відведення, що робить неможливим затвердження проекту відводу Виконкомом, Виконком зобовязаний повернути Інвестору в десятиденний строк у повному обсязі кошти, перераховані Інвестором, згідно п. 2.3.1 даного договору.

Однак кошти позивачеві відповідачем повернуті не були, що не заперечується сторонами у судових засіданнях.

Таким чином, на думку суду, сплачені позивачем грошові кошти платіжним дорученням №258 від 19.05.2005р., у розмірі 500000,00грн. та суму 500000,00грн. згідно банківської виписки від 01.06.2005р., підлягають поверненню, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1000000,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по поверненню коштів, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми, що згідно розрахунку за період з 29.03.2008р. по 14.03.2011р. в сумі 88847,39грн. та інфляційні втрати, що згідно розрахунку складають 381117, 19грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 116274,99грн. пені.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, угода про забезпечення виконання неустойкою (пенею) вчиняється, також, у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, інвестиційний договір №17/-УГ, укладений між сторонами у справі, не містить пунктів щодо відповідальності сторін у вигляді забезпечення виконання грошових зобовязань у вигляді пені.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок про відсутність письмової угоди між сторонами про забезпечення виконання зобовязання неустойкою (пенею).

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 116274,99грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16535,23грн. збитків та 9394,59грн. 20% річних нарахованих на суму збитків, посилаючись на п.3.3 інвестиційного договору.

Пунктом 3.3 інвестиційного договору №17/-УГ, укладеного між сторонами у справі, сторони передбачили відповідальність сторін, так, в разі розірвання даного Договору до завершення будівництва обєкту інвестування з вини Виконкому, у тому числі: - з причини невиконання Виконкомом своїх зобовязань за договором; - перешкоджання здійснення Інвестором своїх прав і обовязків за Договором; Виконком зобовязаний повернути Інвестору фактично витрачені кошти на реалізацію пунктів даного Договору у повному обсязі на протязі 30 днів з моменту розірвання договору, а також відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, включаючи неотриману вигоду, і сплатити 20% річних від вказаної суми, повернути у повному обсязі кошти, перераховані інвестором, згідно п. 2.3.1 даного договору.

Враховуючи той факт, що на момент подачі позову до суду та на момент розгляду даної справи інвестиційний договір №17/-УГ від 04.05.2005р. ще не розірваний, суд вважає вимоги позивача відносно стягнення суми збитків та 20 відсотків річних від суми збитків, заявленими передчасно, у звязку з викладеними обставинами, тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Також , відносно посилань відповідача на те, що в п. 2.2.1 спірного договору сторони зокрема Виконком передбачили обовязок Гурзуфської селищної ради затвердити проект відведення земельної ділянки та укласти договір оренди землі під забудову строком на 49 років протягом 60 днів з дати надання проекту відведення земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до норм статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» селищний голова є головною посадовою особою територіальної громади селища. Селищний голова очолює виконавчий комітет відповідної селищної ради, головує на її засіданнях.

Як встановлено судом, позивач уклав інвестиційний договір №17/-УГ від 04.05.2005р. з Виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради в особі селищного голови Гамаля Віктора Романовича. Тобто Гамаль Віктор Романович на момент укладання даного договору був і селищним головою Гурзуфської селищної ради і очолював Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради. Більш того, саме Гамаль В.Р. підписався як селищний голова у листі №0224.386 від 16.05.2005р., яким останній просив позивача у виконання умов інвестиційного договору №17/-УГ перерахувати грошові кошти на розвиток інфраструктури селища Гурзуф на розрахунковий рахунок Комунального підприємства «Гурзуф».

Таким чином доводи відповідача відносно нікчемності п. 2.2.1 спірного договору вищенаведеним спростовуються.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати інвестиційний договір № 17/-УГ від 04.05.2005 р., укладений між Виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради та Приватним підприємством «Укргазпром».

3. Стягнути з Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради (98640, смт. Гурзуф, вул. Подвойського, 9, кож ЄДРПОУ 04367507) на користь Приватного підприємства «Укргазпром» (95053, м. Сімферополь, вул.. Кийвська, буд. 1-а, оф. 608, код ЄДРПОУ 31367762) грошових коштів в розмірі 1000000,00грн., 88847,00грн. 3% річних, 381117,19грн. інфляційних втрат, 14699,64грн. державного мита та 215,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 16535,23грн. збитків, 9394,59грн. 20% річних нарахованих на суму збитків та 116274,99грн. пені у позові відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 23.05.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.