Рішення № 16097697, 17.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2011Справа №5002-2/1634-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, м.Сімферополь, вул.Київська, 74/6)

до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м.Сімферополь, вул.Гайдара, 3-а) в особі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, смт.Роздольне, вул.Погранічна, 100)

про стягнення 263 169грн.43коп

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач - ОСОБА_1 ю/к, довіреність у справі.

Відповідач - не зявився

Суть спору:

Позивач звернувся у Господарський суд АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 263169грн.43коп, з яких 204728грн98коп заборгованість за активну електроенергію, 50798грн98коп заборгованість за реактивну електроенергію, 1156грн89коп річні, 2292грн47коп інфляційні та 4192грн11коп пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №73 від 14.8.2004р про постачання електроенергії. Позивач належним чином виконує прийняті за договором обовязки, тоді як у відповідача у звязку з порушенням строків та обємів оплати перед позивачем утворилася заборгованість за активну електроенергію у сумі 204728грн98коп та за реактивну електроенергію у сумі 50798грн98коп, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

17 травня 2011 року до суду від позивача надійшло клопотання №10/1873 від 17.5.2011р про проведення правонаступництва у відповідності зі ст..25 ГПК України, оскільки на підставі Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Крименерго» було перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Крименерго», яке являється правонаступником усього майна, прав та обовязків ВАТ «Крименерго».

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву №10/1788 від 17.5.2011р, відповідно до якої просить суд зменшити суму пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у частині оплати за послуги по компенсації за перетоки реактивної електроенергії та просить суд стягнути з відповідача 204728грн98коп заборгованості за активну електроенергію, 50798грн98коп заборгованості за реактивну електроенергію, 1156грн89коп річних, 2292грн47коп інфляційних та 2444грн17коп пені.

Враховуючи подану позивачем заяву №10/1788 від 17.5.2011р про зменшення суми пені, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. №01-8/482.

Також представник позивача 17.5.2011 року у судовому засіданні надав суду заяву №10/1789 від 17.5.2011р про виправлення описки на 5 аркуші позовної заяви щодо зазначення електроенергії, яка підлягає стягненню у розмірі 50798грн98коп, та просить суд вважати її реактивною електроенергією.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не зявлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р №575/97-ВР споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричної енергії.

Між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», як споживачем, та ВАТ "Крименерго", як постачальником, було укладено договір №73 від 14.8.2004р про поставку електричної енергії, відповідно до р.1 якого предметом договору являється те, що постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Пунктами 6.11, 6.12 ППЕЕ та пунктами 2.2.3, 2.2.4 та 3.1.1 договору №73 від 14.8.2004р. встановлені обовязок споживача оплачувати поставщику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4.1, або № 4.2 "Порядок розрахунків" та здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електровстановленнями споживача відповідно до додатку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», а також зустрічне право поставщика отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію по роздрібним тарифам розрахованим відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності та поставки електричної енергії по тарифу, що регулюється, та інші платежі, обумовлені договором.

Відповідно до умов п.2 додатку №4.1 «Порядок розрахунків» споживач к 5 числу, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обєму споживання електричної енергії.

Сторонами також укладений вищенаведений додаток №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», у якому узгоджені усі необхідні параметри для розрахунків, а саме, коефіцієнт обліку, а також необхідні параметри для розрахунків реактивної електроенергії. Вказаний додаток підписаний сторонами та скріплений печатками та не може бути підставою для несплати компенсування перетоків реактивної електроенергії. Плата за компенсацію перетікання реактивної електроенергії це плата за послуги, які електропередавальна організація змушена надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітні незбалансовані установки. П.18 даного додатку встановлено, що споживач повинен провести розрахунок за компенсацію перетікання реактивної електроенергії не пізніше 5 днів з дня отримання розрахункових документів.

У відповідності с п. 1.2 ППЕЕ електрична енергія (активна) енергоносій, яка виступає на ринку як товар який відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями і фізико-технічними характеристиками.

Електрична енергія (реактивна) технологічні шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання і приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітній незбалансованості установки. Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії визначається Додатком № 5 до Договору №73 від 14.8.2004р, який було узгоджено сторонами, скріплено печатками і підписано керівниками.

Позивач у виконання зобовязань за договором відпускав відповідачу електроенергію.

Тоді як відповідач у порушення умов договору належним чином у встановлені строки та по встановленим обємам не здійснював оплату за споживану активну електроенергію, що призвело до виникнення заборгованості по розрахункам за спожиту активну електричну енергію за період з лютого 2010р по лютий 2011 у розмірі 204 728грн98коп.

Як вже зазначалося, з моменту укладення договору №73 від 14.8.2004р. відповідач прийняв на себе ще зобовязання здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, але зобовязання по оплаті перетікання реактивної електроенергії також належним чином відповідачем не виконувалося, що призвело до виникнення заборгованості по розрахункам за реактивну електричну енергію за період з грудня 2009р по лютий 2011р у розмірі 50798грн.98коп

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 204 728грн.98коп заборгованості за спожиту активну електроенергію та 50 798грн.98коп за реактивну електроенергію, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, у частині стягнення 204 728грн98коп заборгованості за спожиту активну електроенергію та 50 798грн.98коп за реактивну електроенергію позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки, та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 455грн30коп річних по оплаті активної електроенергії за період з січня 2010р та з урахуванням сплачених сум, 602грн76коп інфляційних втрат по оплаті активної електроенергії (нарахованих з застосуванням індексу інфляції за січень 2011р на суму у розмірі 2952грн96коп у сумі 29гр53коп та нарахованих з застосуванням індексу інфляції за лютий 2011р на суму у розмірі 63691грн94коп у сумі 573грн23коп), а також 701грн59коп. річних по оплаті реактивної електроенергії за період з 19.01.2010р по 28.02.2011р, 1 689грн71коп інфляційних втрат по оплаті реактивної електроенергії за період з лютого 2010р по лютий 2011р, які підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Більш того, пунктом 6 додатку №4.1 «Порядок розрахунків» сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електроенергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який здійснюються нарахування; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума боргу за спожиту електроенергію має бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. У випадку прострочення здійснення споживачем попередньої оплати у продовж 7 календарних днів, постачальник електричної енергії має право відключити споживача.

Також позивачем, з урахуванням заяви №10/1788 від 17.5.2011р про зменшення суми пені, заявлені вимоги про стягнення 2 444грн17коп пені, з яких 2110грн22коп пеня за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної електроенергії за період з 19.12.2010р по 28.02.2011р та 333грн95коп пеня за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті реактивної електроенергії за період з 16.12.2010р по 28.02.2011р.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦКУкраїни).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в договорі передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати. Так, пунктом 4.2.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням строків встановлених додатком №4.1,4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобовязаний оплатити поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

До того ж, як вже зазначалося, пунктом 6 додатку №4.1 «Порядок розрахунків» сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електроенергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який здійснюються нарахування.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги щодо стягнення 2 444грн17коп пені, з яких 2110грн22коп пеня за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної електроенергії за період з 19.12.2010р по 28.02.2011р та 333грн95коп пеня за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті реактивної електроенергії за період з 16.12.2010р по 28.02.2011р, нарахованої з урахуванням вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

17 травня 2011 року до суду від позивача надійшло клопотання №10/1873 від 17.5.2011р про проведення правонаступництва у відповідності зі ст..25 ГПК України, оскільки на підставі Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Крименерго» було перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Крименерго», яке являється правонаступником усього майна, прав та обовязків ВАТ «Крименерго».

Відповідно до п.3.4 статуту ПАТ «Крименерго» зареєстрованого 19.4.2011р Публічне акціонерне товариство «Крименерго», яке являється правонаступником усього майна, прав та обовязків ВАТ «Крименерго», що також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ ««Крименерго», довідкою з ЄДРПОУ та листом відповідача №10/1594 від 26.4.2011р.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням заяви позивача №10/1788 від 17.5.2011р щодо зменшення суми пені.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 19.5.2011р.

Керуючись ст.ст. 25,49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти заяву позивача №10/1788 від 17.5.2011р щодо зменшення суми пені.

2.Прийняти заяву відповідача №10/1594 від 26.4.2011р про проведення правонаступництва.

3.Замінити відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (95034, м.Сімферополь, вул..Київська, 74/6, ЄДРПОУ 00131400) його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Крименерго" (95034, м.Сімферополь, вул..Київська, 74/6, ЄДРПОУ 00131400).

4.Позов задовольнити.

5.Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м.Сімферополь,, вул..Гайдара, 3-а, ЗКПО 03358593) в особі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, смт.Роздольне, вул..Погранічна, 100, ЗКПО 26177948) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, м.Сімферополь, вул.Київська, 74/6, ЄДРПОУ 00131400, р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь МФО 324805) 204728грн98коп заборгованості за спожиту активну електроенергію.

6.Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м.Сімферополь,, вул..Гайдара, 3-а, ЗКПО 03358593) в особі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, смт.Роздольне, вул..Погранічна, 100, ЗКПО 26177948) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, м.Сімферополь, вул.Київська, 74/6, ЄДРПОУ 00131400, р/р 260073013142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь МФО 324805) 50798грн98коп заборгованості за реактивну електроенергію, 1156грн89коп річних, 2292грн47коп інфляційних, 2 444грн17коп пені, 2 614грн21коп державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.