Рішення № 16097700, 17.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2011Справа №5002-2/1698-2011 за позовом Акціонерного банку «Діамант» Кримська Дирекція АБ «Діамантбанк» в м.Сімферополь (95000, м.Сімферополь, вул..Долгоруківська/вул..Жуковського/о.Невського,1/16)

до Приватного підприємства «МП Адоніс» (95026, м.Сімферополь, пров. Елеваторний, 10А)

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : ОСОБА_1 - представник, довіреність у справі.

Від відповідача : не зявився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про витребування транспортного засобу: МАЗ 950600-020 реєстраційний номер АК 8117 XX загальною вартістю 114 900,00 грн. з незаконного володіння ПП «МП Адоніс» та передачу його Акціонерному банку «Діамант».

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Акціонерним банком «Діамант» та ПП «МП «Адоніс» було укладено Договір фінансового лізингу транспортних засобів № 04 від 22.3.2007р, відповідно до умов якого, позивач набув у власність транспортні засоби і передав їх у користування лізингоодержувачу за встановлену плату на умовах фінансового лізингу. Проте. Відповідач у порушення умов договору лізингові платежі здійснював не належним чином, у звязку з чим, позивач направив відповідачу лист про відмову від договору лізингу з вимогою повернути предмет лізингу, але вказаний лист був залишений відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується реєстром відправки рекомендованої кореспонденції та повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. (ст..806 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Між Акціонерним банком «Діамант», як лізингодавцем, та ПП «МП «Адоніс», як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу транспортних засобів № 04 від 22.3.2007р, відповідно до умов якого, лізингодавець зобов'язався набути у власність транспортні засоби, а саме: МАЗ 642205-220, 2007 року випуску, у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 560 200,00 грн.; МАЗ 950600-020, 2007 року випуску, у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 229 800,00 грн.; МАЗ 642208-232,2007 року випуску, у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 620 200,00 грн. - надалі - «предмет лізингу», і передати їх у користування лізингоодержувачу на строк не менше 1 року за встановлену плату на умовах фінансового лізингу (п.п. 1.1., 1.2. Договору лізингу).

Відповідно до умов п. 1.4 договору лізингу предмет лізинг надається у користування лізингоодержувачу виключно на умовах сплати останнім на користь лізингодавця лізингових платежів у розмірі та порядку,встановлених розділом 2 Договору лізингу.

Умовами пп. 2.2.2. договору лізингу передбачено, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем щомісячно, в термін до 10-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому сторонами підписано акт прийому-передачі, в розмірі та порядку, визначених графіком сплати Лізингових платежів, що наведений у додатку №1 до договору лізингу (надалі - «Графік»).

Відповідно до ч.3 пп.4.1.1 та п.8.2, 8.4 договору № 04 від 22.3.2007р лізингодавець має право відмовитися від цього договору та (або) вимагати його розірвання і повернення предмету лізингу у передбачених цим договором або законом випадках, а саме: якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від цього договору є вчиненою з моменту отримання із сторін повідомлення від іншої сторони про мотивовану відмову від цього договору.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу : з дати підписання сторонами відповідного акту прийому передачі до 21.10.2010р, але в будь якому випадку не менше 1 року з моменту підписання сторонами відповідного акту прийому передачі.

Позивач належним чином та у повному обсязі виконав зобов'язання за договором лізингу та передав предмет лізингу відповідачу, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу, який знаходиться у матеріалах справи.

Проте, відповідач порушив умови Договору лізингу, а саме, не сплатив у повному обємі лізингові платежі, що підлягали до сплати згідно Графіку з січня 2009 року.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст..782 ЦК України).

Враховуючи те, що відповідач прострочив сплату лізингових платежів більше 30 днів, позивач у порядку, передбаченому п.8.2 договору, листом №2748/094-02 від 09.06.2010р. відмовився від договору лізингу в односторонньому порядку та вимагав повернути предмети лізингу протягом 3 календарних днів з моменту отримання даного листа, шляхом передачі предмета лізингу уповноваженому представнику Банку. Лист про відмову від договору лізингу був вручений відповідачу особисто під розпис 15.06.2010р.

Проте, відповідач предмет лізингу у повному обємі, у тому числі МАЗ 950600-020 реєстраційний номер АК 8117 XX загальною вартістю 114 900,00 грн, Позивачу не повернув.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.386, ст..387 ЦК України).

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України).

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт належного виконання зобовязань та не надано належних доказів повернення позивачу предмету лізингу.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань, тоді як, законодавством, зокрема, ст..525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Отже, позовні вимоги щодо витребування транспортного засобу: МАЗ 950600-020 реєстраційний номер АК 8117 XX загальною вартістю 114 900,00 грн. з незаконного володіння ПП «МП Адоніс» та передачі його Акціонерного банку «Діамант» обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 20.5.2011р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р И Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Витребувати транспортний засіб: МАЗ 950600-020 реєстраційний номер АК 8117 XX загальною вартістю 114 900,00 грн. з незаконного володіння ПП «МП Адоніс» (95026, м.Сімферополь, пров. Елеваторний, 10А, ЄДРПОУ 23894543) та передати його Акціонерному банку «Діамант» Кримській Дирекції АБ «Діамантбанк» в м.Сімферополь (95000, м.Сімферополь, вул..Долгоруківська/ вул..Жуковського/о.Невського, 1/16).

3.Стягнути з Приватного підприємства «МП Адоніс» (95026, м.Сімферополь, пров. Елеваторний, 10А, ЄДРПОУ 23894543) на користь Акціонерного банку «Діамант» Кримська Дирекція АБ «Діамантбанк» в м.Сімферополь (95000, м.Сімферополь, вул..Долгоруківська/ вул..Жуковського/о.Невського, 1/16) 1149,00грн держаного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.