Рішення № 16097688, 19.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2011Справа №5002-11/1633.2-2011 За позовом Кооператива «Центр», (98670, м. Ялта, смт. Кореї, вул. Севастопольське шосе, 9);

До відповідача - Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва», (98670, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, 1),

За участю третіх осіб:

1) Будівельно-виробниче підприємство «Строїтель-Плюс», (95000, м.Сімферополь, вул. Глінки/Ж.Дерюгіної, 57в/2а);

2) Міністерство охорони здоров`я України, (01601, м.Київ, вул.А.Грушевського, 7)

про стягнення 326037,00 грн.

Суддя С. С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача ОСОБА_1, представник, дов. №112 від 25.10.2010р.

Від відповідача ОСОБА_2, дов. у справі

Від третьої особи не зявився.

Сутьспору: у липні 2008 року позивач - Кооператив "Центр" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Москва" Міністерства охорони здоровя України про стягнення 326 037,00 грн. на відшкодування вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03.04.2001р., а також відшкодування за рахунок відповідача судових витрати, що складаються з державного мита у сумі 3 260,37 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у квітні 2007 року припинено дію договору оренди від 03.04.2001 внаслідок спливу строку на який його було укладено. За час користування орендованим майном орендарем з дозволу орендодавця здійснено поліпшення орендованого майна, у звязку з чим, збільшилась його вартість, але в супереч умов договору та вимог закону орендарю не були відшкодовані витрати, повязані з поліпшенням обєкта оренди, а тому на підставі частини 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 778 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача вартість невідокремлюваних поліпшень.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2010 у справі № 2-27/8259-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. , позов задоволено частково; стягнуто з Дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" на користь Кооперативу "Центр" 289014,00 грн. на відшкодування вартостівнесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03.04.2001; стягнуто з Дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" на користь Кооперативу "Центр"2 889,99 грн. державного мита та 104,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010, касаційну скаргу Дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" задоволено частково; рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 у справі № 2-27/8259-2008 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2010 у справі № 5002-33/3662.1-2010 (2-27/8259-2008), позов задоволено частково; поновлено кооперативу "Центр" строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення з дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" 326037,00 грн. на відшкодування вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03.04.2001 р.; стягнуто з Державного закладу Дитячий протитуберкульозний санаторій "Москва" на користь кооперативу "Центр" 139574,00 грн. на відшкодування вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03.04.2001р., 1395,74 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті частині в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. рішення господарського суду господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2010 у справі № 5002-33/3662.1-2010 (2-27/8259-2008) залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2011, касаційні скарги Міністерства охорони здоровя України та Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Москва" Міністерства охорони здоровя України задоволено частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 та рішення господарського суду господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2010 у справі № 5002-33/3662.1-2010 (2-27/8259-2008) скасовано. Справу № 5002-33/3662.1-2010 (2-27/8259-2008) направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим та доручено судді Потопальському С.С.

Розгляд справи відкладався, в зв`язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, в порядку ст.77 ГПК України.

30 серпня 2010 року позивач надав клопотання про поновлення строку позовної давності (т.4 а.с. 86-89).

В судовому засіданні 19.05.2011 р. представник позивача надав заяву в порядку ст. 22 Господарського процессуального кодексу України, якою зменшив позовні вимоги та просить стягнути з дитячого протитуберкульозного санаторію “Москва” , м. Ялта, смт. Семеїз, на користь кооперативу “Центр», м. Ялта, смт. Кореїз, суму 289014,00 грн. в рахунок відшкодування вартості понесених невідємних покращень орендованого майна за договором оренди від 03 квітня 2001року; стягнути з дитячого протитуберкульозного санаторію “Москва” на користь кооперативу “Центр» держмито 2889,99 грн. та витрат на інформаційно технічне забеспечення судового процессу 104,60 грн.

Представником відповідача надана заява від 19.05.2011 р. про застосування строків позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

03 квітня 2001 року між сторонами у справі укладена угода оперативної оренди державного нерухомого майна, відповідно до пункту 1.1 якого санаторій “Москва”(орендодавець) передає державне майно, яке числиться на його балансі на праві повного господарського ведення, що знаходиться у сфері управління Міністерства охорони здоровя України, нерухоме майно кліматопавільйону площею 334,5 кв.м. для організації відпочинку дітей, розташоване за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, 1, а кооператив “Центр”(орендар) приймає його в оперативну оренду згідно акту прийому-передачі (додаток № 1) (т. 1, а.с. 14-17).

Відповідно до пункту 1.2 вказаної угоди, вартість обєкту визначається у відповідності з актом оцінки (додаток 2), складеному на підставі вимог Методики оцінки вартості обєктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10 серпня 1995 року, зі змінами, затвердженими постановами Кабінету міністрів України № 683 від 27 липня 1996 року, № 699 від 18 травня 1998 року та складає станом на 01 грудня 2000 року 36963.00 грн.

03 січня 2001 року, на виконання пункту 2.1 угоди, позивачем прийнято орендоване майно в користування, що підтверджується актом приймання-передачі в оперативну оренду державного нерухомого майна.

В пункті 7.1 угоди сторони погодили, що договір діє протягом трьох років з 03 квітня 2001 року по 03 квітня 2004 року.

При цьому, в пункті 7.7 угоди обумовлено, що у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну умов угоди оренди протягом одного місяця після закінчення дії угоди, вона вважається продовженою на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені угодою.

Крім того, в угоді сторони встановили, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переустаткування, що обумовлюють підвищення його вартості. У випадку розірвання угоди поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних засобів з дозволу орендодавця, є власністю орендаря (пункт 4.2.2 та пункту 7.5 угоди).

Згідно рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2007 року по справі № 2-5/9204-2007, яке набрало законної сили, за позовом кооперативу “Центр”до Фонду майна АР Крим, за участю третіх осіб дитячого протитуберкульозного санаторію “Москва”та Міністерства охорони здоровя України, про спонукання до укладення договору оренди, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, дитячого протитуберкульозного санаторію “Москва”до кооперативу “Центр” про витребування майна з незаконного володіння, встановлено, що строк дії даної угоди сплинув 30 квітня 2007 року.

Частина 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, суд вважає таким, що не потребує додаткового доказування факт продовження договірних взаємовідносин між сторонами у справі за угодою від 03 квітня 2001 року до 30 квітня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що під час дії угоди оперативної оренди, позивачем було здійснено роботи з поліпшення орендованого майна.

Пунктом 4.2.2 угоди встановлено, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переустаткування, що обумовлюють підвищення його вартості.

Крім того, пунктом 7.5 угоди передбачено, що у випадку розірвання угоди поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних засобів з дозволу орендодавця, є власністю орендаря.

Листом за вих. № 30 від 25 жовтня 2007 року позивач просив відповідача, у звязку з укладенням договору оренди нерухомого майна, яке знаходиться у руйнівному стані, дати дозвіл на здійснення відновлювальних робіт (реконструкцію) приміщення для використання за цільовим призначенням (т. 3, а.с. 92).

Відповідач узгодив частину виконаних робіт, що підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва на ремонт кліматопавільйону санаторій “Москва”в пгт. Симеїз, надана лише на суму 139574.00 грн. (т. 1 а.с. 64-65).

Враховуючи, що 30 квітня 2007 року договір оренди від 03 квітня 2001 року припинив свою дію, позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати вартість невідємних поліпшень орендованого майна, однак дані вимоги були залишені відповідачем поза увагою, що і зявилося підставою для звернення кооперативу “Центр”до господарського суду з даним позовом.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, при визначенні вартості поліпшень орендованого майна послався на висновок про вартість обєкта незалежної оцінки, яким визначено вартість обєкту оренди кліматопавільйону станом на 21 липня 2006 року становить 366000.00 грн. (т. 1 а.с. 20).

В процесі розгляду справи, з метою вирішення питань, які потребують спеціальних знань в галузі будівництва і техніки, в тому числі з метою визначення вартості невідємних поліпшень, судом була призначена комплексна судово-економічна та судово-технічна експертиза (т. 3 а.с. 95-97).

З висновків експертизи № 64/09 від 30 вересня 2009 року (т. 3 а.с. 108-135) слідує, що на замовлення кооперативу “Центр”у серпні-жовтні 2003 року виконувались роботи з капітального ремонту кліматопавільйону санаторію “Москва”(м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, 1) будівельно-виробничим підприємством “Строїтель-Плюс”.

При цьому зазначено, що фактична вартість виконаних будівельно-виробничим підприємством “Строїтель-Плюс”робіт з ремонту кліматопавільйону на замовлення кооперативу “Центр”відповідає тій, що відображена в актах приймання-передачі виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень 2003 року.

Крім того, вказано, що вартість робіт, виконаних вказаним підприємством, що відображена в актах приймання виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень 2003 року, відповідає Правилам визначення вартості будівництва ДБН Д.1-1-2000.

Згідно з висновком, експертним дослідженням було встановлено, що відповідно до Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невідємні поліпшення за період його оренди, затвердженого Наказом Фонду Державного майна України від 27 лютого 2004 року № 377 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 року під № 343/8942 “невідємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на поліпшення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих властивостей, відділення яких призведе до зменшення його ринкової вартості”.

Експерт дійшов висновку, що при ремонті кліматопавільйону прямі витрати, перераховані в цінах станом на 01 липня 2009 року, склали 293444.00 грн. З урахуванням загальновиробничих витрат, які в цінах станом на 01 липня 2009 року складали 104229.00 грн., вартість підрядних робіт склала 397673 грн. В цінах станом на 01 липня 2009 року вартість робіт: розборка, демонтаж, погрузка, перевезення мусору, зборка і розборка інвентарних будівельних лісів 4430.00 грн.

Враховуючи, що вартість загальновиробничих витрат до вартості невідємних поліпшень орендованого майна експертом не включалась, експерт дійшов висновку, що витрати на невідємні поліпшення орендованого майна склали 289014.00 грн. (293444.00 грн. 4430.00 грн.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення позивача, суд вважає уточнені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначає, що даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

При цьому зазначено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до спірних прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що права та обовязки сторін за угодою оперативної оренди від 03 квітня 2001 року продовжували існувати до 30 квітня 2007 року, суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України в редакції станом на 2007р.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 778 Цивільного кодексу України визначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Частина 2 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”№ 2269-ХІІ від 10 квітня 1992 року, з наступними змінами і доповненнями, визначає, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором.

Вказана норма кореспондується зі статтею 778 Цивільного кодексу України, частиною 3 якої визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що необхідною умовою наявності підстав для відшкодування орендарю витрат на поліпшення орендованого майна є згода на це орендодавця.

Сторони за умовами угоди оперативної оренди від 03 квітня 2004 року узгодили, що орендар зобовязується своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованих основних фондів (пункт 4.1.2.) та має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переустаткування, що обумовлюють підвищення його вартості (пункт 4.2.2.).

При цьому, зазначеною угодою сторонами не обумовлено форму дозволу орендодавця, в якій орендарю необхідно здійснювати узгодження щодо реконструкції орендованого майна.

З матеріалів справи вбачається, що згода орендодавця (відповідача), згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва на ремонт кліматопавільйону санаторій “Москва”в пгт. Симеїз, надана лише на суму 139574.00 грн. (т. 1 а.с. 64-65).

Крім того, саме ця сума була сплачена кооперативом “Центр”за виконані роботи третій особі - будівельно-виробничому підприємству “СтроїтельПлюс”, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордеру (т. 3, а.с. 42, 55-56).

Тим самим, суд дійшов висновку, що саме в частині стягнення суми 139574.00 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що вказані витрати понесені за його рахунок або рахунок іншої особи, а не позивачем по справі.

За таких обставин справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Одночасно, підлягає задоволенню клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, з огляду на наступне.

У відповідності до п.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вимагаючи застосувати строк позовної давності по даній справі, відповідач посилався на те, що перебіг строку позовної давності для позивача закінчився в квітні 2008 року, оскільки договір оренди спірних приміщень припинений 30 квітня 2007 року у звязку з відмовою орендодавця продовжувати його на новий строк.

Однак, рішення господарського суду АР Крим від 19 жовтня 2007 року (т. 4 а.с. 90-91) про зобовязання кооперативу “Центр”звільнити приміщення кламатопавільйону, набрало чинності 10 грудня 2007 року, у звязку з залишенням його без змін Севастопольським апеляційним господарським судом (т. 4 а.с.92-95).

Таким чином, суд вважає вказані причини пропуску строку позовної давності поважними, у звязку з чим вважає можливим його відновити для забезпечення позивачу права на захист.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 20.05.2011року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Поновити кооперативу “Центр” строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення з дитячого протитуберкульозного санаторію “Москва”326037.00 грн. на відшкодування вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03 квітня 2001 року.

3.Стягнути з Державного закладу Дитячий протитуберкульозний санаторій “Москва”(98680, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Сімеїз, вул. Радянська, 1, код 01995723) на користь кооперативу “Центр”(98670, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 9, код 24024117) 139574,00 грн. на відшкодування вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03 квітня 2001 року, 1395,74 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В решті частині в позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПотопальський С.С.