Рішення № 16097666, 19.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2011

Справа №5002-28/1151-2011

За позовом – Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95620, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6).

До відповідача – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а) в особі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96200, Роздольненський район, смт. Роздольне, вул. Погранічна, 100).

Про стягнення 99 154,99 грн..

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» про стягнення 99154,99 грн., з яких 92 102,82 грн. - сума основного боргу, 786,30 грн. - сума 3% річних, 2 203,32 грн. – сума збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 4 062,55 грн. – сума пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував умови договору про постачання електричної енергії № 129 від 10.08.2004р. щодо своєчасного розрахунку за електроенергію, у зв’язку з чим, за ним склалася заборгованість у розмірі 92102,82 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

28 квітня 2011р. представник позивача надав клопотання, відповідно до якого просить замінити Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» на Публічне акціонерне товариство «Крименерго», мотивуючи тим, що зміна найменування підприємства відбулася на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» № 154 – VI від 17.09.2008р., а також позивач зазначає вірний розрахунковий рахунок для стягнення коштів за спожиту електричну енергію.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому частково визнає суму позову, а саме у розмірі 92102,82 грн. за спожиту електричну енергію за період з 01.10.2010р. по 01.12.2010р. При цьому, відповідач просить не стягувати суму 3% річних, суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та пеню, мотивуючи тим, що Роздольненська філія ОП «Кримтеплокомуненерго» обслуговує населення, яке несвоєчасно оплачує за спожиту електроенергію, та зазначає, що збитки підприємства на 01.03.2011р. складають 8352,5 тис. грн.

У справі оголошувалася перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов’язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442 (далі – ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків.

10 серпня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» та Роздольненською філією Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» укладено договір про постачання електричної енергії № 129 (а. с. 10-13).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до пункту 1 договору, постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач сплачує постачальнику її вартість і здійснює інші платежі, відповідно до умов даного договору і додатків до нього, які є його невід’ємною частиною.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що споживач зобов’язується сплачувати постачальнику вартість електричної енергії і інші нарахування, згідно з умовами додатків № 4.1 або № 4.2. «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 2 додатку № 4.2. «Порядок розрахунків для споживачів, які розраховуються за фактично спожиту електроенергію» (а. с. 14), розрахункова дата встановлюється 20 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим враждається період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного додатку, розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Дата оплати встановлюється до 25 числа кожного місяця (відповідно до п. 7.8 ПКЕЕ). За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії або дата внесення споживачем готівки до каси постачальника.

Відповідно до п. 7.9 договору про постачання електричної енергії № 129, у разі наявності у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію, споживач має право звернутися до постачальника електричної енергії з заявою щодо погодження графіку погашення заборгованості, який встановлює строки оплати існуючої заборгованості.

14 вересня 2010р. укладена додаткова угода № 1/1202, відповідно до якої позивачем та відповідачем узгоджено графік погашення заборгованості за спожиту електричну енергію, терміном з жовтня 2010 року по грудень 2010 року у розмірі 103 635,82 грн.

Згідно з довідкою Чорноморського РЕМ (а. с. 16), заборгованість відповідача складає 80 705,64 грн. - за активну електроенергію та 22 930,18 грн. - за реактивну електроенергію. Крім того, у довідці зазначено, що за весь період з моменту встановлення графіку реструктуризації боргу від відповідача надійшла сума у розмірі 11533,00 грн.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати за спожиту електричну енергію, за останнім склалася заборгованість за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року у розмірі 92102,82 грн., яку позивач просить стягнути.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р. Крім того, відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 92102,82 грн.

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача 4 062,55 грн. пені.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, визначених додатком № 4.1, № 4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок суми позову позивача у частині нарахування пені, суд знаходить його вірним, у зв’язку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 4 062,55 грн. за період з 26.10.2010 року по 26.12.2010 року.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 786,30 грн. 3% річних та 2 203,32 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за спожиту електроенергію, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції обґрунтованими.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача 3% річних в розмірі 786,30 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 2 203,32 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсягу.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а) в особі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96200, Роздольненський район, смт. Роздольне, вул. Погранічна, 100, код ЄДРПО України 26177948) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95620, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЄДРПО України 00131400, МФО 324805, р/р 260323051142 філія КРУ ВАТ «Ощадбанк») заборгованість за активну електричну енергію в розмірі 69 172,64 грн.

3. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а) в особі Роздольненської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96200, Роздольненський район, смт. Роздольне, вул. Погранічна, 100, код ЄДРПО України 26177948) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95620, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЄДРПО України 00131400, МФО 324805, р/р 260073013142 філія КРУ ВАТ «Ощадбанк») заборгованість за реактивну електричну енергію в розмірі 22930,18 грн., 3% річних в розмірі 786,30 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 2203,32 грн., пеню в розмірі 4062,55 грн., державне мито в розмірі 991,55 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.